Рішення

від 02.12.2024 по справі 364/575/24

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/575/24

Провадження № 2/364/317/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , представник позивача: адвокат Порхун Олеся Павлівна, РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє на підставі Ордера на надання правничої допомоги, Серії АІ №1678527 від 12.08.2024 року, адреса: АДРЕСА_2 ,

до Відповідача 1: Володарської селищної ради, ЄДРПОУ 04359732, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, вул. Миру, 4,

Відповідача 2: ОСОБА_2 , адреса:

АДРЕСА_3 : ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 ,

про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

13.08.2024 року позивач та його представник звернулись до суду з вищеназваною заявою, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із 1/3 частини земельної ділянки площею 2,8476 га, кадастровий номер: 3221682000:03:002:0004, що розташована на території Завадівської сільської ради, Білоцерківського (в минулому Володарського) району Київської області. Позивач є спадкоємцем першої черги, оскільки є сином спадкодавця.

Позивач звертався до приватного нотаріуса Білоцерківського району Київської області Дудник І. для реєстрації спадкової справи та отримання свідоцтва про право на спадщину, вона оглянула надані документи та повідомила позивача, що так як він не був зареєстрований з померлою на день смерті за однією адресою, та не подав у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що спадщину не прийняв. Позивачу було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.07.2023 року №186/02-31.

Саме тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день відкриття спадщини та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 2,8476 га. кадастровий номер: 3221682000:03:002:0004, що розташована па території Завадівської сільської ради. Білоцерківського (в минулому Володарського) району Київської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16.08.2024 року Володарським районним судом Київської області було відкрито провадження по справі № 364/575/24 та призначено підготовче судове засідання на 03.10.2024 року. 03.10.2024 року ухвалою суду, справу призначено до судового розгляду на 11.11.2024 року.

11.11.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 02.12.2024 року.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_5 не з`явилися надали до суду заяву про розгляд справи, без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник Володарської селищної ради Київської області надав заяву про слухання справи без представника Володарської селищної ради, за наявними матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

ОСОБА_4 є матір`ю заявника ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_4 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із 1/3 частини земельної ділянки площею 2,8476 га, кадастровий номер: 3221682000:03:002:0004, що розташована на території Завадівської сільської ради, Білоцерківського (в минулому Володарського) району Київської області, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13).

Відповідно до довідки виданої виконкомом Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 02.06.2023 року №174, померла ОСОБА_4 , 1961 року народження була зареєстрована та постійно проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_5 . Разом з померлою ОСОБА_4 в даному будинку проживав син ОСОБА_1 , 1991 року народження (а.с. 14).

Позивач подав наявні документи нотаріусу, для отримання свідоцтва на право на спадщину за законом, нотаріусом було повідомлено, що так як він не подав у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що спадщину не прийняв. Позивачу було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.07.2023 року №186/02-31 (а.с. 17).

Задовольняючи заяву, суд виходить із наступного.

Ч. 2 ст. 315 ЦПК України зазначає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт, про що зазначено в ст. 318 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2, 4 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В судовому засіданні було допитано свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні, дали свої показання суду, вказавши, що вони є рідні тітки ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_4 , яка була його матір`ю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати, до дня смерті останньої, ОСОБА_1 доглядав її та займавсь похованням.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ч. 2 ч. 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д. Для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт спільного проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не - припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 321 ЦК України, непорушність права власності право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, суд зважає і на те, що у відповідності до п.3.1 роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

У відповідності до вимоги ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Окрім вищевказаного, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства (домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти).

В ході розгляду справи, беручи до уваги письмові докази, які є в матеріалах справи, покази свідків, судом було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю, по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 під час спільного проживання, спільно вели господарство, мали спільний бюджет та спільні витрати, допомагали один одному, що притаманно сім`ї. Оскільки в іншому порядку встановити факт проживання однією сім`єю неможливо, суд з метою захисту прав та інтересів заявника приходить до переконання про можливість встановлення такого факту.

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 необхідно заявнику для реалізації ним своїх спадкових прав.

Таким чином, факти викладені в заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому, суд прийшов до висновку, що заява обґрунтована, базується на чинному законодавстві, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 29, 315, 316, 321, 328, 392, 1216-1218, 1221, 1261, 1268, 1270 Цивільного кодексу України; ст. ст. 12, 77, 80, 81, 133, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 315-319, 359 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Володарської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 2,8476 га. кадастровий номер: 3221682000:03:002:0004, що розташована па території Завадівської сільської ради. Білоцерківського (в минулому Володарського) району Київської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. В. Ткаченко