Рішення

від 11.09.2024 по справі 367/4834/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4834/24

Провадження №2-о/367/267/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді - Третяк Я.М.,

за участю секретаря судових засідань - Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Ірпені заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ганчева М.А., заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ганчева М.А., із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в якій просить: встановити факт народження дитини чоловічої статі, громадянина України - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Скадовську Херсонської області (Україна), а також встановити дані про його батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України; запис про батька провести за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записати за її вказівкою відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України

В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що 29 квітня 2024 року о 14 годині 45 хвилин заявниця, яка не перебуває у шлюбі, народила хлопчика вагою 2990 грам, якого назвала Микитою. Пологи відбулись у м. Скадовську Херсонської області (Україна). Після виписки із пологового будинку заявниці було надано обмінну карту, яка підтверджує зазначені обставини. 14 травня 2024 незаконно створеним відділом ДРАЦС заявниці було видано «справка о рождении» (мовою оригінала) №Р-00428, свідоцтво про народження заявниця не отримувала.

Вказує, що встановлення факту народження дитини необхідно заявниці для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.

23 травня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ганчева М.А. у судове засідання не з`явилися, подавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заяву підтримують та просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Бучанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у судове засідання також не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, згідно якої справи про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними матеріалами.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Статтею 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з частою 2 статті 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Частиною 3 ст. 317 ЦПК України передбачено, що у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Питання державної реєстрації народження регулюються ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», главою 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці народилась дитина чоловічої статі - - ОСОБА_2 , місце народження - місто Скадовськ Херсонської області (Україна).

Факт народження дитини підтверджено: копією документу невстановленого зразка - «справки о рождении № Р-00428 от 14.05.2024), виданого на тимчасово окупованій території України установою під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відомості про батька відсутні.

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 15.01.2019 року, орган, що видав 6524, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України

Частиною 1 статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записується за її вказівкою.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.05.2022 року № 92 затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (зі змінами до нього), відповідно до якого м. Скадовськ Херсонської області є тимчасово окупованою територією..

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За змістом ч. ч.1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Суд вважає обґрунтованими посилання представника заявників у заяві, виходячи з наступного.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року / щодо конкретної ситуації/ зазначено, що юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, що склалась, підтримав цей стандарт / хоч і з іншим предметом спору/, у рішеннях у справах «Лоізіду проти Туречини» від 18 грудня 1996 року, «Кіпр проти Туреччини» від 10 травня 2001 року, «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року.

ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів Суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного.

Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини заявників, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 759/7001/22 від 23 листопада 2022 року, суд в межах розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України має надати оцінку поданим заявниками доказам, оскільки рішення суду в такій категорії справ повинно ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих так званими органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №235/2357/17 від 22 жовтня 2018 року, згідно з якими суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини у контексті, як мінімум, «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», заявники щодо справ про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 273, 315-319, 430 ЦПК України, ст. 122 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ганчева М.А., заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі, громадянина України - ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Скадовськ, Херсонська область, Україна; мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України; запис про батька провести за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записати за її вказівкою як ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Копію рішення суду направити до Бучанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Третяк Я. М.