Постанова

від 05.11.2024 по справі 757/53583/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2024 року місто Київ

справа № 757/53583/20-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/16087/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Новака Р.В. від 18 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір Ю Ей" про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Альтаір Ю Ей" про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що в грудні 2019 року вона звернулася до ТОВ "Альтаір Ю Ей"з приводу виготовлення та встановлення дитячих меблів. 25 грудня 2019 року було оформлено та надано позивачу комерційну пропозицію з виготовлення дитячих меблів, а саме: дитячої шафи, дитячого будинку, бокової шафи. Відповідно до комерційної пропозиції вартість робіт становила 8 238 доларів США, строк виконання робіт до 26 лютого 2020 року. Вказана пропозиція підписана директором ТОВ "Альтаір Ю Ей". З метою виконання досягнутих домовленостей у комерційній пропозиції позивачем було сплачено ТОВ "Альтаір Ю Ей"грошові кошти у розмірі 7 450 доларів США. В травні 2020 року відповідач виконав роботу з виготовлення, поставки та монтажу дитячих меблів. Водночас, відразу після встановлення дитячих меблів, в квартирі де проживає позивач з дітьми з'явився їдкий запах, не зважаючи на постійне провітрювання.

Вказувала, що вона замовила у ТОВ "Науково-сервісна фірма "Отава" науково екологічне дослідження аналізу повітря в приміщенні, в результаті чого було встановлено перевищення рівня формальдегіду (в 5-6 разів).

Позивач звернувся до відповідача як виробника меблів з вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 7 450 доларів США. Проте, останній листом від 2 вересня 2020 року відмовив позивачу в задоволенні вказаної вимоги з огляду на відсутність дефектного акту або іншого акту щодо якості виготовленої продукції, складеного за участю представника ТОВ "Альтаір Ю Ей" як продавця (виробника) дитячих меблів.

Посилаючись на те, що відповідач виготовив та поставив дитячі меблі неналежної якості, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір на виготовлення дитячих меблів від 25 грудня 2019 року;стягнути з ТОВ ТОВ "Альтаір Ю Ей" сплачені за товар кошти в розмірі 7 450 доларів США та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позов подано до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, тому наявні підставні для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що комерційна пропозиція не містить обов'язкові елементи (істотні умови), що свідчили б про укладення між сторонами певного правочину, не відповідає дійсним обставинам справи та зібраним у справі доказам. Відповідний напис в комерційній пропозиції належним чином підтверджує факт отримання відповідачем від позивача авансового платежу в сумі 4 500 доларів США. Суд не врахував положення статей 640, 642 ЦК України.

Висновок суду про те, що договір був укладений позивачем та ФОП ОСОБА_3 (який лише залучив відповідача до виконання цього договору) і тому створив правові наслідки саме для ФОП ОСОБА_3 , не спростовує того факту, що цей договір сторонами не виконувався, а всі дії вчинялися відповідачем та позивачем на виконання комерційної пропозиції, тому саме ТОВ "Альтаір Ю Ей" є належним відповідачем за вимогами позивача.

Зауважував, що позивач не позбавлений права заявити свої вимоги у цій справі до ТОВ "Альтаір Ю Ей" як виробника меблів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ТОВ "Альтаір Ю Ей" в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи

Фактичні обставини справи, встановлені судом

27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на виготовлення, поставку та монтаж № 27/12/19, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, виконати за завданням замовника роботу, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до пункту 1.3 договору передбачено, що виконавець має право залучити до виконання роботи по виготовленні та монтажу виробу третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи.

Згідно з пунктом 2.1 договору сторони погодили його ціну, яка становить 197 712 грн., що еквівалентно сумі грошових коштів в розмірі 8 238 доларів США станом на 27 грудня 2019 року та включає в себе суму вартості робіт, доставки та монтажу товару замовника.

6 серпня 2020 року позивач звернулася до ТОВ "Альтаір Ю Ей" з вимогою про повернення коштів, які були сплачені за виготовлений товар, оскільки у приміщенні де розміщено дитячі меблі зафіксовано перевищення рівня вмісту.

Листом від 2 вересня 2020 року ТОВ "Альтаір Ю Ей" відмовив позивачу у задоволенні її вимог, зокрема зазначив про те, що на продукцію підприємства є всі необхідні документи щодо якості, а ОСОБА_1 прийняла виготовлену продукцію та не висловила зауважень.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до частин 1,3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу його учасників.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила суд розірвати укладений між нею та ТОВ "Альтаір Ю Ей"договір від 25 грудня 2019 року на виготовлення дитячих меблів, стягнути кошти, сплачені нею на його виконання, та моральну шкоду, посилаючись на недоліки виготовлених меблів, які унеможливлюють їх використання.

Як убачається з матеріалів справи, 27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір на виготовлення, поставку та монтаж № 27/12/19 (том І а.с. 227-229).

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що виконавець має право залучити до виконання роботи по виготовленні та монтажу виробу третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи.

На виконання зобов`язань з виготовлення товару, залишаючи за собою обов`язки з його поставки та монтажу, виконавець ФОП ОСОБА_3 залучив до виконання роботи по виготовленню виробів ТОВ "Альтаір Ю Ей", що спеціалізується на діяльності з виробництва дерев`яних будівельних конструкцій та складних виробів.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що особою для якої договір на виготовлення, поставку та монтаж № 27/12/19 створює правові наслідки, є виконавець ФОП ОСОБА_3 , а не виробник продукції ТОВ "Альтаір Ю Ей", тому саме ФОП ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не заявляла клопотань про залучення співвідповідачем чи заміну неналежного відповідача належним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що належним відповідачем за вимогами позивача є саме ФОП ОСОБА_3 , з яким і було укладено договір про виготовлення, поставку та монтаж меблів, які позивач вважає неналежної якості, що і стало підставою для звернення із позовом. Крім того, укладеним договором з ФОП ОСОБА_3 визначено, що виконавець (ФОП ОСОБА_4 ) має право залучити до виконання роботи по виготовленні та монтажу виробу третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником ( ОСОБА_1 ) за результати їх роботи.

Колегія суддів наголошує, що відмова у задоволенні позову з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача не позбавляє права позивача звернутися до суду з метою захисту її порушених прав у випадку доведеності, зазначивши належного відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: