Постанова

від 06.11.2024 по справі 756/8736/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/15268/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі адвоката Рябка Р. О., в інтересах ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Рябка Руслана Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Тихої О. О.

від 15 липня 2024 року

у цивільній справі № 756/8736/24 Оболонського районного суду міста Києва

за заявою адвоката Новіка Віктора Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_3 ,

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила: заборонити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Д`яченку Є. С. здійснювати будь-які виконавчі дії у виконавчих провадженнях № 75026288 та № 75026449 (зведене виконавче провадження № 75034106) щодо опису та реалізації квартири АДРЕСА_1 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, нотаріусам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно вказаної квартири.

В обґрунтування заяви зазначала, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12.08.2003 р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА, належала квартира АДРЕСА_1 .

18.09.2003 р. вказана квартира була передана ОСОБА_3 у заставу ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», з метою забезпечення кредитних зобов`язань.

14.11.2014 р. правонаступник ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» - ПАТ «БГ Банк» уклало договір про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Марко Поло». В подальшому право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за ТОВ «Факторингова компанія «Агро Фактор», яке відчужило нерухомість на користь ТОВ «Ліхт Інвест», яке, в свою чергу, продало її ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. у справі №910/2924/15-г визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р., укладений між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Марко Поло», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Войнарською І. А. і зареєстрований в реєстрі № 1025, та застосовано наслідки недійсності правочину, отже наступні набувачі не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для набуття права власності на вказану квартиру.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.2017 р. в рамках кримінального провадження № 12014100100014098 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , як на речовий доказ.

Разом з тим, 27.06.2024 р. заявниці стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Д`яченком Є. С. здійснюються спроби проникнення у вказану квартиру з метою здійснення опису квартири та її подальшої реалізації в межах виконавчих провадженнях № 75026288 та № 75026449 (зведене виконавче провадження № 75034106) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова.

У подальшому ОСОБА_3 має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Ліхт Інвест», треті особи: приватний нотаріус КМНО Бойко Т. В., ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим просить заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки у разі незастосування заходів забезпечення позову та, як наслідок, реалізації приватним виконавцем спірної квартири на електронних торгах або передачі квартири у власність стягувача - Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова, в рамках виконавчого провадження, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , пов`язані з відчуженням вказаної квартири.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Рябко Р. О., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана ухвала протиправно обмежує право ОСОБА_5 на мирне володіння свої майном.

Апелянт вказує, що ОСОБА_3 вже зверталась до суду з позовом до тих же самих осіб, що і у даній справі та стосовно цієї ж самої квартири і отримала відмову. Саме тому майновий спір між учасниками справи уже відбувся. ОСОБА_3 у заяві про забезпечення позову зазначає про намір подати позовну заяву до ОСОБА_1 щодо права власності на спірну квартиру, однак приховала той факт, що аналогічний позов уже подавала раніше та отримала відмову у його задоволенні. Вважає, що на момент прийняття ухвали про забезпечення позову суд не з`ясував питання про те, чи виник спір між сторонами. Більше того, ОСОБА_3 ввела суд в оману про його наявність, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 року не є преюдиційною для цієї справи.

Вказує на те, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду з вказаною заявою, у відповідності до приписів ст. 151 ЦПК України, не зазначила пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Новік В. М., в інтересах ОСОБА_3 , заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими, ухвалу суду просив залишити без змін, посилаючись на її законність. Також посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року (справа № 756/11551/19), вважав, що ОСОБА_3 в межах строку, встановленого ст. 152 ЦПК України, подала до Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_1 про витребування квартири із чужого незаконного володіння, за якою судом відкрито провадження (справа № 756/9556/24), а тому твердження апелянта щодо винесення остаточного рішення про відмову у позові ОСОБА_3 , і що нібито остання ввела в оману суд, не відповідає дійсності.

Враховуючи, що на протязі трохи більше року (з 17 лютого 2015 року по 11 квітня 2017 року) у квартири змінилось три власника, вважає, що в ухвалі вірно зазначено, що подальше відчуження квартири може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, та, як наслідок? подальшого порушення прав ОСОБА_3 , до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за позивачем, а також можливим порушенням їх прав, як законних набувачів. Оскільки квартира в межах виконавчого провадження може бути реалізована на електронних торгах третім особам або передана у власність стягувача - АБ «Прагнум» Віталія Бобриньова», то з метою поновлення порушення прав ОСОБА_3 судом винесено ухвалу правомірно.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Рябко Р. О. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

ОСОБА_2 , який є третьою особою, проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника апелянта та третю особу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє заборону вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже у закріплений законодавчо спосіб, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дій з опису та реалізації арештованого майна, суд виходив з того, що такі заходи не є співмірним із предметом і підставами позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, а вжиття такого заходу забезпечення позову буде нести негативні наслідки та безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси не лише відповідача за майбутнім позовом ОСОБА_1 , а й стягувача у виконавчому провадженні, який буде позбавлений можливості отримати грошові кошти від ОСОБА_1 , присуджені йому за рішенням суду.

Ухвала суду в цій частині не оскаржувалась, а тому і не є предметом апеляційного перегляду.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір з приводу нерухомого майна, й ураховуючи підстави та предмету позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, й надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, дійшов висновку про те, що подальше відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, та, як наслідок, подальшого порушення прав позивача, до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та позивачем, а також можливим порушенням їх прав як законних набувачів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2017 р.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д`яченка Є. С. перебувають виконавчі провадження № 75026288 та № 75026449, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 75034106 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 р. у справі № 753/9232/22, на підставі якого 21.10.2022 р. було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості за договором про надання правової допомоги у розмірі 2 550 738,54 грн. та судових витрат.

Постановою приватного виконавця від 11.06.2024 р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми заборгованості за виконавчими листами, з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, а всього у сумі 2 821 628,48 грн.

Отже, встановлено, що за рахунок нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , до якого належить і спірна квартира про витребування якої заявник має намір подати позов до суду, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є. С. в рамках зведеного виконавчого провадження здійснюються заходи з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 р. у справі № 753/9232/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що вжитий судом захід забезпечення позову є необхідним та співмірним із заявленими вимогами, адже заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , пов`язані з відчуженням вказаної квартири, забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити виконання рішення суду й ефективний захист порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких вона звернулась до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 вже зверталась до суду з позовом до тих же самих осіб, що і у даній справі та стосовно цієї ж самої квартири і отримала відмову, а тому майновий спір між учасниками справи уже відбувся, не можуть бути підставою для скасування ухвали, адже предметом позову у зазначеній вище справі були вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, в той час як предметом розгляду даної справи є розгляд заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В межах строку, встановленого ч.4 ст. 152 ЦПК України, ОСОБА_3 подала до Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_1 про витребування квартири із чужого незаконного володіння, і за такою позовною заявою судом відкрито провадження (справа №756/9556/24).

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів представника апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Рябка Руслана Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2024 року.

Судді: Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

Д. Р. Гаращенко