Постанова

від 28.11.2024 по справі 760/906/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/14564/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/906/24

28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Підпалого Богдана Олеговича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Зуєвич Л. Л. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Льотна школа «Кондор» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив розірвати договір № FTO-21-110 про надання послуг з теоретичного навчання та практичної льотної підготовки від 30.04.2021; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Льотна школа «Кондор» (далі - ТОВ «Льотна школа «Кондор») на його користь передоплату у розмірі 163 152,00 грн; штрафну санкцію (пеню) у розмірі 9 297,30 грн; інфляційні втрати у розмірі 53 689,07 грн; 3% річних у розмірі 10 298,69 грн та фактично понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 30.04.2021 року між ним та ТОВ «Льотна школа «Кондор» укладено договір№ FTO-21-110 надання послуг з теоретичного навчання та практичної льотної підготовки за програмою CPL(A) ME RI повний комплексний.

Сторони договору погодили, що теоретична підготовка виконується на базі «Льотної школи «Кондор», м. Київ, практична льотна підготовка виконується на базі аеропорту «Полтава» в термін із 15.05.2021 року по 31.03.2022 року з розрахунку по дві години на день.

На виконання умов договору, позивачем 11.05.2021 року було здійснено передплату за навчання (наліт) в сумі 271 224,00 грн. В цій частині відповідач виконав своє зобов`язання, так у період з 25.05 по 18.07.2021 року позивач здійснив наліт на ПС Ат-3 загальною кількістю 58 годин, всього польотів - 166, що підтверджується довідкою № 103 від 02.11.2023 року.

23.11.2021 року позивачем на виконання умов договору було здійснено передоплату за наступний етап навчання в розмірі 163 152,00 грн, проте у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України послуги з навчання на даному етапі йому не було надано.

Звертає увагу, що повідомлення про форс-мажорні обставини від відповідача не надходило та відповідачем було припинено надання послуг, жодних пропозицій щодо подальшого виконання умов договору відповідач не надав.

Позивач, як споживач даних послуг певний час від початку збройної агресії російської федерації проти України, розраховував на відновлення навчання, альтернативні пропозиції від відповідача, або ж повернення грошових коштів за не надану відповідачем послугу, проте відповідач протиправно уникає виконання своїх договірних зобов`язань.

Звертає увагу, що 27.10.2023 року позивач направляв на адресу відповідача досудову вимогу № 2710/23-1 щодо відмови від договору № FTO-21-110 від 30.04.2021 та повернення передоплати у розмірі 163 152,00 грн, однак відповідь на дану досудову вимогу не було отримано.

Враховуючи протиправність дій відповідача, позивач вважає за необхідне також застосувати до останнього штрафну санкцію (пеню) в розмірі 0,1% в день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, від дати направлення досудової вимоги, а також стягнути інфляційні втрати та 3% річних за весь період, з моменту здійснення передплати в розмірі 163 152,00 грн.

Нарахована позивачем штрафна санкція (пеня) за період прострочення з 28.10 по 31.12.2023 року складає 9 297,30 грн, а розмір 3% річних за період із 24.11.2021 року по 31.12.2023 рік становить 10 298,69 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Льотна школа «Кондор про захист прав споживачів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не в повному обсязі надав позивачу послуги з навчання практичної льотної підготовки, а останній, в свою чергу, здійснив оплату таких послуг неповністю.

З огляду на те, що ТОВ «Льотна школа «Кондор» не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань, про що, зокрема, свідчить наказ ТОВ «Льотна школа «Кондор» від 15.12.2023 «Про початок польотів у навчально-тренувальній зоні UK-T830», то розірвання договору в односторонньому порядку не відбулось, відсутні також правові підстави для його розірвання в судовому порядку.

З огляду на наведене, не вбачається й правових підстав для повернення здійсненої позивачем оплати по договору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 11 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Підпалий Б.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими обставини, які, в свою чергу, не є доведеними.

Судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що повідомлення про форс-мажорні обставини від відповідача позивачу не надходило. Отже, відповідачем не дотримано вимоги передбаченої пунктом 5.2. договору № FTO-21-110 надання послуг з теоретичного навчання та практичної льотної підготовки від «30» квітня 2021 року, зокрема щодо наступного: «Сторона, для якої виконання зобов`язань за даним договором стало неможливим, негайно (у строк не більше 7-ми календарних днів) повинна письмово сповістити іншу про початок, очікувану тривалість та припинення вищевказаних обставин і погодити з іншою стороною питання про відстрочку виконання зобов`язання за цим Договором або його дострокове розірвання. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є легітимні документи, віддані Офіційними впровадженими установами Сторін (п. 5.2).» Разом з тим зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд згадує даний пункт договору серед фактичних обставин справи, встановлених судом, однак не надає йому жодного значення при винесенні оскаржуваного рішення, а також взагалі не досліджує дану обставину. У свою чергу зауважимо, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази дотримання даного пункту договору відповідачем. У свою чергу, дотримання даного пункту договору є ключовим та вкрай важливим обов`язком відповідача задля можливості у подальшому посилатись на дію форс-мажорних обставин.

У даній справі суд першої інстанції без належного дослідження всіх обставин справи, дійшов висновку щодо наявності форс-мажору, який перешкоджає виконанню зобов`язання саме на користь Відповідача, без урахування принципу змагальності та без урахування доводів позивача вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив.

Висновки суду про те, що позивачем не в повному обсязі здійснено оплату вартості послуг з проведення навчання є такими, що зроблені внаслідок неналежного встановлення фактичних обставин справи. Так, позивач сплачував виключно відповідно до виставлених рахунків та не допускав заборгованості з оплати за навчання. За весь час навчання позивач не отримував жодних листів, жодних зауважень щодо несвоєчасності виконання договірних зобов`язань. Враховуючи значний розмір вартості навчання (904 650 грн), оплата відбувалась поетапно та відповідно до виставлених відповідачем рахунків, вимогу одноразової сплати всієї вартості навчання відповідач не висував. Будь-якої вимоги щодо сплати повної суми у розмірі 904650 грн., в т.ч. ПДВ - 150775,00 грн., як виключної умови продовження навчання від відповідача не надходило. Останнім виставленим рахунком від відповідача є рахунок на оплату №110/1 від 23.11.2021 року на суму 163 152,00 грн., який був оплачений Позивачем, тобто споживачем послуги, у день виставлення рахунку 23.11.2021 року. Відповідні докази були додані до позовної заяви та наявні у матеріалах справи.

Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що ТОВ «Льотна школа «Кондор» не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань, про що, зокрема, свідчить наказ ТОВ «Льотна школа «Кондор» від 15.12.2023 року «Про початок польотів у навчально- тренувальній зоні UK-T830», то заявник звертає увагу на таке: вказаний наказ не направлявся та не був доведений позивачу, а вперше про нього стало відомо з відзиву відповідача від 26.02.2024 року; наказ виданий та вступає у дію вже після відправки позивачем досудової вимоги від 27.10.2023 року про відмову від договору; позивач є споживачем освітніх послуг відповідача, цивільною особою, який за власні кошти на комерційній основі розпочав навчання у мирний час на пілота цивільної авіації. Позивач не вважає допустимим та безпечним здійснення польотів на аеродромі Хмельницький під час дії військового стану та враховуючи об`єктивну неможливість відповідача забезпечити безпеку таких навчальних польотів. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не звернув належної уваги даним обставинам, які також вказувались позивачем у відповіді на відзив від 19.04.2024 року.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року заяву представника ТОВ «Льотна школа «Кондор» від 14.06.2024 про розподіл судових витрат (ухвалення додаткового рішення) у справі № 760/906/24, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Льотна школа «Кондор» 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні заяви представника ТОВ «Льотна школа «Кондор» від 17.06.2024 про розподіл судових витрат (ухвалення додаткового рішення) у справі № 760/906/24, - відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що складання відзиву у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні). Надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання відзиву з доказами на підтвердження викладеного у ньому. Враховуючи зазначене, предмет та складність питання, яке було предметом розгляду судом, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважав що заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Не погоджуючись із таким додатковим рішенням суду першої інстанції, 23 серпня 2024 року представника ОСОБА_1 - адвокат Підпалий Б. О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року повністю та у задоволенні заяви представника відповідача від 14.06.2024 року про розподіл судових витрат відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не був ознайомлений із заявами відповідача про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим 14.07.2024 року подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, проте суд не забезпечив позивача відповідним правом. З огляду на це позивач був позбавлений можливості подати відповідні заперечення на заяву.

19 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача ТОВ «Льотна школа «Кондор» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Підпалий Б.О. , якій підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Льотна школа «Кондор» Широкоряд Я.Р. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30.04.2021 року між ОСОБА_1 (замовником) та ТОВ «Льотна школа «Кондор» (виконавцем) укладено договір № FTO-21-110 надання послуг з теоретичного навчання та практичної льотної підготовки.

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець надає послуги по проведенню «Курсу практичної льотної підготовки за програмою СРL(А) МЕ IR повний комплексний».

Згідно з пунктом 1.2. договору послуги надаються на базі навчального центру виконавця на ПС АТ-3 -134 год, Beechcraft ВЕ-76 - 24 години, тренажер FNPT2 - 40 годин.

У пункті 2.1 Договору сторони погодили обов`язки Виконавця, зокрема, своєчасно, в узгоджені строки, здійснити послуги згідно п.1. цього Договору. Сторони погодились, що теоретична підготовка виконується на базі «Льотної школи «КОНДОР», м. Київ, практична льотна підготовка виконується на базі аеропорту «Полтава» в термін з 15.05.2021 по 31.03.2022 з розрахунку по дві години на день (у випадку неможливості виконання польотів з причин неналежних метеоумов, або стану ПС (в тому рахунку виконання планових робіт з технічного обслуговування) термін навчання може бути продовжений до 10 днів за взаємною згодою Сторін) /п. 2.1.1/.

У пункті 2.2 Договору сторони визначили, зокрема, наступні обов`язки Замовника:

- сплатити вартість послуг відповідно до пункту 3 даного Договору (п. 2.2.3);

- своєчасно, в узгоджені строки, прибути на навчальну базу «Льотна школа «КОНДОР» у м. Київ для проходження теоретичного навчання, та для проходження льотної підготовки до аеропорту «Полтава» (п. 2.2.4);

- замовник повинен бути присутнім на всіх теоретичних та практичних видах підготовки. У разі першого пропуску занять без поважних причин (теоретичних або практичних), він мас право звернутись до Виконавця з проханням провести повторні або індивідуальні заняття. Вартість додаткових занять погоджується Сторонами окремо.

При повторному пропуску - виконавець залишає за собою право припинити навчання Замовника без видачі свідоцтва встановленого зразка та інших документів, які підтверджують факт проходження останнім теоретичного навчання, тренажерної та льотної підготовки за умовами даного Договору. Сплачені кошти Замовнику не повертаються.

Факт пропуску теоретичних занять фіксується в журналі відвідувань начальником штабу «Льотної школи «КОНДОР». У разі неявки курсанта на практичні заняття інструктор дає повідомлення в «Льотної школи «КОНДОР» (пункт 2.2.7);

У разі якщо Замовник виконав передплату за послуги з підготовки та до початку занять (або етапів занять) прийняв рішення про відмову від занять, то він має право звернутись до Виконавця з проханням не проводити підготовку та повернути сплачені кошти. У триденний термін Сторони погоджують суму, що підлягає поверненню та термін її сплати (пункт 2.2.8)

Відповідно до пункту 3.3. договору вартість послуг по проведенню навчання на ПС типу AT-З, Beechcraft ВЕ-76 та тренажер FNPT2 за даним договором становить 904 650,00 грн, в т.ч. ПДВ - 150 775,00 грн.

У п. 3.6. договору сторони погодили, що сплата замовником грошових сум за навчання, в порядку та розмірі, визначеному цим договором вважається належним виконанням замовником своїх зобов`язань щодо оплати за навчання.

Сторони встановили, що договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін, або по рішенню Суду (пункт 4.3 Договору).

Також у договорі сторони домовились, що Замовник може перервати договір за медичними показаннями (довідка ВЛЄК авіаційного медичного центру) або при підтверджених форс-мажорних обставинах. У випадку розірвання Договору з ініціативи Замовника, за умови виконання Виконавцем усіх пунктів даного Договору, Виконавець залишає за собою право припинити навчання Замовника без видачі свідоцтва встановленого зразка та інших документів, які підтверджують факт проходження останнім теоретичного навчання, тренажерної та льотної підготовки за умовами даного Договору. Сторони погоджують розмір коштів, які Виконавець повертає Замовнику у 3 денний термін з моменту письмового звернення Замовника до Виконавця (п. 4.3.1 Договору).

Сторони погодили, що жодна Сторона не буде відповідати за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за дійсним Договором, якщо таке невиконання буде наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення даного Договору, у результаті подій надзвичайного та забороненого характеру, які Сторона не могла ні передбачити, ні запобігти розумними заходами, за винятком питання про оплату за виконаний обсяг робіт до моменту настання зазначених обставин (п. 5.1 Договору). Сторона, для якої виконання зобов`язань за даним Договором стало неможливим, негайно (у строк не більше 7-ми календарних днів) повинна письмово сповістити іншу про початок, очікувану тривалість та припинення вищевказаних обставин і погодити з іншою Стороною питання про відстрочку виконання зобов`язання за цим Договором або його дострокове розірвання. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є легітимні документи, віддані Офіційними впровадженими установами Сторін (пункт 5.2). Розрахунки за послуги за даним Договором, що виконані до настання форс-мажорних обставин, здійснюється Замовником незалежно від їх настання (пункт 5.3).

У матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 110 від 05.05.2021 року за навчання по договору № FTO-21-110 від 30.04.2021, ОСОБА_2 , виданий ТОВ «Льотна школа «Кондор» на суму 271 244,00 грн, в тому числі ПДВ 45 204,00 грн (а.с. 9).

На а.с. 10 міститься копія квитанції № 1429739 від 11.05.2021, з якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснив переказ 271 244,00 грн ТОВ «Льотна школа «Кондор»; призначення платежу: дог. FTO-21-110 від 30.04.2021 рах. 110 від 05.05.2021 року навчання ОСОБА_1 3752002117 з ПДВ 45205,00.

На а.с. 30 справи міститься рахунок на оплату № 110/1 від 23.11.2021 за навчання по договору № FTO- 21-110 від 23.11.2021, ОСОБА_2 , виданий ТОВ «Льотна школа «Кондор» на суму 163 152,00 грн, в тому числі ПДВ 27 192,00 грн.

Відповідно до квитанції № 1687775 від 23.11.2021 ОСОБА_1 здійснив переказ 163 152,00 грн ТОВ «Льотна школа «Кондор»; призначення платежу: дог. FTO-21-110 від 30.04.2021 рах. 110/1 від 23.11.2021 ОСОБА_1 навчання з ПДВ 27 192,00; пл-к ОСОБА_1 2738104315 (а.с. 27).

Згідно з долученою копією льотної книжки пілота (а.с. 18-26), ОСОБА_1 здійснив наліт на ПС Ат-3 загальною кількістю 58 годин.

Судом встановлено, що представник позивача направляв до ТОВ «Льотна школа «Кондор» досудову вимогу про відмову від договору та повернення суми здійсненої передоплати, № 2710/23-1 від 27.10.2023 (а.с. 31-32, 41).

Згідно розрахунків позивача, заборгованість відповідача складає передоплату у розмірі 163 152,00 грн; штрафну санкцію (пеню) у розмірі 9 297,30 грн; інфляційні втрати у розмірі 53 689,07 грн; 3% річних у розмірі 10 298,69 грн (а.с. 33-40, 42-44).

За змістом наданої відповідачем довідки про виконання Договору FTO-21-110 від 30.04.2021 (а.с. 89), вбачається наступне:

« ОСОБА_2 польоти розпочав 23.05.2021 року, нальот склав - 10 годин, у червні нальот склав - 25 годин, липні - 22 години, у серпні на польоти не з`явився за власним бажанням, на телефонні запити стосовно продовження польотів не пристав.

16.11.2021 йому було направлено письмове запрошення на польоти та рахунок на попередньо узгоджену суму 163 152,00 грн, яку він мав можливість сплатити із загальної вартості договору 904 650 грн, але від 16.11.2021 року до початку повномасштабної агресії російської федерації 22.02.2024 року на польоти він так і не з`явився, після чого повітряний простір в Україні було закрито.

Із 22.02.2024 року - закриття повітряного простору в Україні для комерційної експлуатації цивільних повітряних суден із-за повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення форс-мажорних обставин по відтермінуванню виконання умов по договірним зобов`язанням.

18.11.2024 року ТОВ «ЛШ «Кондор» отримано дозвіл ГШ ЗСУ на 2024 рік на виконання навчально-тренувальних польотів з цивільним персоналом.

Станом на 01.02.2024 року завершено відновлення інфраструктури льотної школи, льотно-інструкторського складу та авіаційного парку для льотних тренувань, проводиться робота по узгодженню зі слухачами зручного графіку льотних тренувань і відновилися польоти.

Загальна вартість по договору складає 904 650 грн. Оплачено по договору 434 376 грн. Залишок: 470 274 грн».

На а.с. 92 міститься наказ ТОВ «Льотна школа «Кондор» від 15.12.2023 «Про початок польотів у навчально-тренувальній зоні UK-T830», виданий на підставі рішення начальника Генерального штабу від 18.11.2023 № 46242-ДСК «Про надання дозволу на використання повітряного простору ТОВ «Льотна школа «Кондор» (а.с. 91).

Зі змісту наданого позивачем листа ТОВ «Льотна школа «Кондор» вих № 119/2021 від 16.11.2021 адресованого ОСОБА_1 (а.с. 94), вбачається наступне: /мовою оригіналу/ «Глушковский Никита, вы заключили договор № 21-210 от 30.04.21 г. по курсу практической летной подготовки по программе «СРЦА) ME IR полный комплексный» с ООО «Летная школа «КОНДОР». При прохождении программы обучения для получения Свидетельства коммерческого пилота сроки ограничены.

В связи с необходимостью предварительного планирования на полеты курсантов И-го курса ХНУПС на весну-лето 2022г. просим вас спланировать в графике SLOT летной школы даты полетов. Это, в сою очередь, позволит спланировать эффективный график полетов вас и военных курсантов. Вынуждены вас проинформировать, что если вы до 20.11.21г. не сможете зарезервировать SLOT, то мы не сможем гарантировать налет более 1 час/день в летний период 2022г. Также настоятельно рекомендуем вам получить max налет на АТ-3 в 2021г.»

Позивачем до матеріалів справи долучено копії: витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_1 (а.с. 7); квитанція № 1429740 від 11.05.2021 (а.с. 11); паспорту ОСОБА_1 (а.с. 12-13); посвідчення курсанта-пілота (літак) ОСОБА_1 (а.с. 28-29).

Також, відповідачем до матеріалів справи долучено копії: індивідуального плану підготовки слухача ОСОБА_1 (Об`єднаний курс підготовки) від 30.04. 2021 за підписом керівника з підготовки ОСОБА_3 (а.с. 88); листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (а.с. 90).

Щодо вирішення справи по суті заявлених вимог

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (частина третя статті 651 ЦК України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У пункті 4.3.1 Договору сторони визначили, що Замовник може перервати договір за медичними показаннями (довідка ВЛЄК авіаційного медичного центру) або при підтверджених форс-мажорних обставинах.

Судом встановлено, що представник позивача направляв до ТОВ «Льотна школа «Кондор» досудову вимогу про відмову від договору та повернення суми здійсненої передоплати, № 2710/23-1 від 27.10.2023 (а.с. 31-32, 41), в якій як на підставу розірвання договору посилався на пункт 5.2 Договору, статті 693 ЦК України, статтю 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а також те, що виконавцем припинено надання послуг у зв`язку з забороною польотів цивільної авіації з огляду на воєнний стан на вій території України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями частини першої статті 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану та призвело до заборони польотів цивільної авіації на території України.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Разом із тим, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. Тому при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести не лише їх наявність, а й те, що вони є форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18).

Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні/обов`язку. Неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку (див. постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 917/401/23).

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер та не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання/обов`язку, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 25 січня 2022 року в справі № 904/3886/21, від 30 травня 2022 року у справі № 922/2475/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 917/401/23, від 09 квітня 2024 року у справі № 905/342/23 та інших, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 420/13262/22, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 751/28/23).

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, встановивши, що відповідач не відмовляється від виконання взятих на себе за договоромвід 30.04.2021 року № FTO-21-110 про надання послуг з теоретичного навчання та практичної льотної підготовки зобов`язань, проте позивач не повністю оплатив вартість таких послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання на вимогу замовника укладеного між сторонами договору в судовому порядку, повернення здійсненої позивачем оплати за договором та стягнення штрафних санкцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Льотна школа «Кондор» вказувало, що на момент подання відзиву відповідачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

На підтвердження надання послуг та їх розміру до відзиву було додано:

-копію ордеру № 1072415;

-копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю;

-копію додаткової угоди № 2 від 20.02.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/24ю від 01.01.2024, за змістом пункту 3 якої вартість послуг Адвокатського бюро складає 35 000,00 грн;

-копію рахунку № 32 від 20.02.2024 на суму 35 000,00 грн;

-платіжну квитанцію № 75 від 20.02.2024 на суму 35 000,00 грн з призначенням платежу «передоплата надання правової допомоги згідно договору № 1/24ю від 01.01.2024 та додаткової угоди № 2 від 20.02.2024».

До відзиву додано докази його направлення разом з усіма доданими до нього документами позивачу у справі.

Згідно інформації з сайту «Укрпошти» відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами, в т. ч. доказами понесених судових витрат на суму 35 000,00 грн було отримано позивачем 04.03.2024 (а.с. 150).

Про фактичне отримання позивачем відзиву свідчить також і наявність в матеріалах справи відповіді на відзив, який жодних заперечень щодо заявленого стороною відповідача розміру витрат на правничу допомогу не містить.

Крім того, ухвалою суду від 24.06.2024 сторони, в т.ч. позивач повідомлялися про прийняття до розгляду заяв відповідача про ухвалення додаткового рішення. При цьому, в ухвалі було процитовано зміст відповідних заяв.

Отже, позивачу було надано можливість спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, проте, позивач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався.

Разом із тим, у заяві, датованій 14.07.2024 року представник позивача вказував, що розмір судових витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суттєво завищений відповідачем.

Враховуючи наведене, надавши оцінку доказам щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесеним у суді першої інстанції, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Доводи заявника про те, що позивач не був ознайомлений із заявами відповідача про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відповідні заперечення на них, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами.

Відтак, судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Підпалого Богдана Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року

Головуючий: Судді: