Ухвала

від 02.12.2024 по справі 160/21742/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 грудня 2024 р.Справа № 160/21742/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі № 160/21742/24

за позовом Третього апеляційного адміністративного суду

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року задоволено позовну заяву Третього апеляційного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

На зазначене рішення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції, якому, за загальними правилами, підвідомча ця справа.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 року адміністративну справу №160/21742/24 передано голові Третього апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності цієї справи.

Голова Третього апеляційного адміністративного суду розпорядженням від 21.10.2024 року № 160/21742/24 передав апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 160/21742/24 до Верховного Суду для визначення підсудності, позаяк стороною у справі є суд, в якому розглядається справа.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2024 року визначено підсудність справи № 160/21742/24 за Другим апеляційним адміністративним судом. Апеляційну скаргу у справі № 160/21742/24 повернуто до Третього апеляційного адміністративного суду для передачі справи за визначеною підсудністю.

Третім апеляційним адміністративним судом направлено до Другого апеляційного адміністративного суду справу № 160/21742/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 року призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Ральченко І.М., Чалий І.С.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання апелянт посилається на ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та вказує, що Міністерство юстиції України є бюджетною установою фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань. Враховуючи викладене, апелянт просить відстрочити сплату судового збору.

Перевіривши доводи клопотання, суд вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, апелянт не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.09.2022 року по справі №200/11087/20-а, від 19.09.2022 року по справі №280/8691/20, котрі відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу скаржника на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 відступивши від своїх попередніх позицій, наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України Про судовий збір конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення/відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для відстрочення сплати судового збору.

На думку суду, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то відсутність фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України Про судовий збір та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (п.п. 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що, держава має дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Водночас, право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Зважаючи на те, що вищезазначені умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відсутні.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 73, 74, 133 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Чалий І.С.