Постанова

від 06.01.2025 по справі 160/21742/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 р.Справа № 160/21742/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Кучугурна Наталія Вікторівна, повний текст складено 18.09.24 по справі № 160/21742/24

за позовом Третього апеляційного адміністративного суду

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ

Третій апеляційний адміністративний суд звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава про накладення штрафу від 01.08.2024, винесену в межах виконавчого провадження № 74648186.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 задоволено позовну заяву Третього апеляційного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на користь держави від 01.08.2024, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 74648186.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 160/21742/24 та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судовий акт, який набрав законної сили підлягає обов`язковому виконанню та підставою для застосування штрафу є невиконання без поважних причин боржником рішення.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 160/15488/23 за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», при фінансуванні коштів для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04,2020 по 28.08.2020; зобов`язано Державну судову адміністрації України здійснити фінансувався Третього апеляційного адміністративного суду з Єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020; визнано протиправними дії Третього апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язано Третій апеляційний адміністративний суд здійснити ОСОБА_1 , перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 19.01.2024 видано виконавчий лист №160/15488/23 щодо зобов`язання Третього апеляційного адміністративного суду здійснити ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.04.2024 відкрито виконавче провадження №74648186 за виконавчим листом №160/15488/23.

Згідно з довідкою Третього апеляційного суду №01/20/24 від 20.03.2024 виданою судді у відставці ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/15488/23, сума донарахованої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 складає 599847,76 грн. В довідці зазначено, що кошторисом суду на 2024 рік не передбачене фінансування зазначеної суддівської винагороди.

З метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 160/15488/23 та постанови про відкриття виконавчого провадження, в.о. голови Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2024 видано розпорядження №4-РО, яким зокрема зобов`язано: здійснити судді ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум; виплатити суму перерахованої суддівської винагороди з відрахуванням обов`язкових платежів ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

24.04.2024 Третій апеляційний адміністративний суд звернуся до Державної судової адміністрації України з листом № 10/73/24, в якому просить виділити додаткові кошти но КПК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 2948121,91 грн, зокрема й для виплати за рішенням суду у справі 160/15488/23.

Проте, листом №11-11425/24 від 20.05.2024 Державна судова адміністрація України повідомила, що не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені цілі.

Третій апеляційний адміністративний суд листом №01/38/24 від 25.04.2024 повідомляв відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_2 на суму 599847,76 грн. Також повідомлено, що відповідно до Кошторису на 2024 рік Третього апеляційного адміністративного суду бюджетні призначення на виконання рішень судів на користь суддів складають 23800,00 грн. Затверджених бюджетних призначень не достатньо для виконання судового рішення, У зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань за бюджетного програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» суму перерахованої суддівської винагороди Третій апеляційний адміністративний суд визнав умовним зобов`язанням та відобразив на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.08.2024 ВП №74648186 на Третій апеляційний адміністративний суд накладено штраф у розмірі 5100 грн на користь держави, з підстав невиконання рішення суду.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Третій апеляційний адміністративний суд звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено усі передбачені вимогами чинного законодавства дії на виконання рішення суду у справі №160/15488/23, а відповідач приймаючи спірну постанову від 01.08.2024 ВП №74648186 про накладення штрафу не здійснив перевірку об`єктивної неможливості позивача виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В абзаці першому частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Правилами частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII окреслено: за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

За змістом частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державноївиконавчої службищодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову пронакладення штрафуна боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Згідно з матеріалами справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2024 ВП №74648186 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Отже, накладання штрафуможливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 160/15488/23, в.о. голови Третього апеляційного адміністративного суду 24.04.2024 видано розпорядження №4-РО, яким зокрема зобов`язано: здійснити судді ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та виплатити суму перерахованої суддівської винагороди, з урахуванням раніше сплачених сум; виплатити суму перерахованої суддівської винагороди з відрахуванням обов`язкових платежів ОСОБА_1 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

24.04.2024 Третій апеляційний адміністративний суд звернуся до Державної судової адміністрації України з листом № 10/73/24, в якому просить виділити додаткові кошти но КПК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 2948121,91 грн, зокрема й для виплати за рішенням суду у справі №160/15488/23.

Проте, листом №11-11425/24 від 20.05.2024 Державна судова адміністрація України повідомила, що не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені цілі.

Також, Третій апеляційний адміністративний суд листом №01/38/24 від 25.04.2024 повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_2 на суму 599847,76 грн. Також повідомлено, що відповідно до Кошторису на 2024 рік Третього апеляційного адміністративного суду бюджетні призначення на виконання рішень судів на користь суддів складають 23800,00 грн. Затверджених бюджетних призначень не достатньо для виконання судового рішення, У зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань за бюджетного програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» суму перерахованої суддівської винагороди Третій апеляційний адміністративний суд визнав умовним зобов`язанням та відобразив на позабалансових рахунках у сумі очікуваного погашення.

Однак, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.08.2024 ВП №74648186 на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн на користь держави, з підстав невиконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положення Закону № 1404-VIII можливість виконавця накласти штраф на боржника пов`язують саме за невиконання без поважних причин рішення.

Встановлені вищезазначені обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання позивачем рішення суду у справі в частині виплати коштів, що обумовлюється відсутністю у позивача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.

Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Так, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 148 Закону №1402-VIII установлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За приписами ч. 1 ст. 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Колегія суддів зазначає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі №160/15488/23 можливе за умови наявності у Третього апеляційного адміністративного суду відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Колегія суддів зазначає, що органу державноївиконавчої служби надано докази вжиття заходів зі сторони боржника для виконання рішення суду, однак державним виконавцем, в порушення вимог Закону-1404, не було враховано всіх обставин та не вжито всіх заходів щодо з`ясування виконання чи не виконання судового рішення, з`ясування поважності причин, що мають значення для прийняття спірної постанови.

Накладення штрафу на керівника Третього апеляційного адміністративного суду жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів.

Додатково колегія суддів враховує, що в умовах воєнного стану більша частина державних коштів спрямовуються на посилення обороноздатності країни, що в свою чергу мінімізує фінансування державних установ за рахунок бюджету, в тому числі і на виконання рішення судів.

Колегія суддів приходить до висновку, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірно , передчасною та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) прийнято постанову від 01.08.2024 ВП №74648186 про накладення штрафу на боржника.

В підсумку, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду, не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 по справі № 160/21742/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий