Постанова

від 02.12.2024 по справі 320/47210/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/47210/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" до Київської митниці про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000041/2 від 23.11.2023; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000555.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» з 2018 року здійснює господарську діяльність, пов`язану, в тому числі, з оптовою торгівлею електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього. В першу чергу, елементами сонячних батарей (сонячних панелей).

13 червня 2018 року між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «Solarity s.r.o.» приймає на себе зобов`язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним Договором, а ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» бере на себе зобов`язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.

Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у Інвойсах.

В рамках вказаного Договору поставки Компанія «Solarity s.r.o.» здійснила поставку товару:

Відповідно до інвойсу № 1032300220 від 10.11.2023 р. предметом поставки стала наступна Продукція:

1. Сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, загально-промислового призначення, нові: Фотоелектричний модуль 425W Tiger Neo N-type Black Frame Mono (JKM425N-54HL4-VI), кат. номер 100-123, к-ть 360 шт; вартість за одиницю - 75,86 EUR, сумарна вартість - 27 309,60 EUR.

2. Транспортні послуги к-ть 1(один); вартість за одиницю - 1 435,00 EUR, сумарна вартість - 1 435,00 EUR.

Загальна вартість продукції, відповідно до профором-інвойсу № 1032300220 від 10.11.2023р. склала 28 744 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок чотири Євро) 60 євроцентів.

Умови поставки - DAP Kiev.

Вказана Продукція була запакована та підготовлена компанією для доставки на адресу TOB «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» згідно митної декларації № 23UA100390717549U7 від 20.11.2023р.

Перевезення вантажу було здійснено автомобілем з причіпом A06463HC/АО1600XP за рахунок постачальника, на умовах DAP, про що зазначено в інвойсі № 1032300220 від 10.11.2023р.

Згідно п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13.06.2018 № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться A.P. Moller Maersk Logistics VGP logistics park Kladno Krocehlavska street 1040 Dubi, 272 01 Kladno, а згідно п. 6.2. цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі. Про місце відвантаження також свідчить інформація з CMR від 10.11.2023р., № б/н, у графі 4, а саме KLADNO.

Поставка продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобілем з причіпом А06463HC/А01600Х згідно автотранспортною накладною CMR від 10.11.2023р. № б/н.

Після прибуття вказаної продукції до м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНТІОН» 20.11.2023 року було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію № 23UA100390717549U7 від 20.11.2023р. та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема:

- скан-копію договору поставки товару від 13 червня 2018 року № 006/18;

- скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01.01.2021 р.;

- скан-копію додаткової угоди № 5 від 01.08.2023р.;

- скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300220 від 10.11.2023р.;

- скан-копію автотранспортної накладної CMR від 10.11.2023 р. № б/н.;

- скан-копію Договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021 p.;

- скан-копію Митної декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA100390717549U7 від 20.11.2023 р.

Митна вартість продукції була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, a саме згідно інвойсу № 1032300220 від 10.11.2023р.

Вартість продукції 28 744 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок чотири Євро) 60 євроцентів, що за курсом гривні до Євро (39,2582 за 1 Євро) складало 1 128 461,26 грн.

При цьому задекларована митна вартість у митній декларації вказана з урахуванням вартості доставки.

Проте відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товару з розрахунку 5,0812 EUR/кг.

22.11.2023 року позивач листом (заявою) № 2211-717549 у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації № 23UA100390717549U7 від 20.11.2023р. звернувся до Київської митниці, в якій повідомив, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.

Проте відповідач рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000041/2 від 23.11.2023 р. визначив вартість Продукції за шостим, резервним методом. Таким чином митна вартість Продукції збільшилась з 28744,60 євро до 40243,10 євро, тобто розмір митних платежів для позивача збільшився на 90 459,19 грн.

Крім того, на підставі вказаного рішення було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000555, відповідно до якої були задекларовані митні платежі спочатку.

Як наслідок, з метою випуску продукції у обіг ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» змушене було подати нову декларацію № 23UA100390717787U1 від 23.11.2023 р., в якій розмір митних платежів було збільшено на суму, визначену у рішенні, та сплатити платежі у розмірі 90 459,19 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/00004 1/2 від 23.11.2023 р. та карткою відмови та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000555, вважає їх незаконними та необґрунтованими, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15, згідно якої, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган не конкретизував перелік документів, який мав подати позивач, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів.

В той же час позивачем були надані всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

- скан-копію договору поставки товару від 13 червня 2018 року № 006 / 18;

- скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01.01.2021 р.; скан-копію додаткової угоди № 5 від 01.08.2023 р.;

- скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300220 від 10.11.2023 р.;

- скан-копію автотранспортної накладної CMR від 10.11.2023 р. № б/ н.;

- скан-копію Договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021р.;

- скан-копію Митної декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 23UA100390717549U7 від 20.11.2023 р.

Таким чином, позивачем був наданий відповідачу повний пакет документів, що передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору).

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у відповідача виникає обов`язок надсилати Декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів, лише у наступних випадках:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

- наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Таким чином, оскільки вимога та рішенні митного органу не містять, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України мотивувальних підстав для надсилання вимоги декларанту, у позивача не виникало жодного обов`язку надсилати відповідачу додаткові документи.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

За наведеного, суд дійшов висновку, що зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не є мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Враховуючи, що твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Зважаючи на те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, оскільки у спірному випадку судом встановлено, що у своїй сукупності подані декларантом документи дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, а також те, що при застосуванні другорядного методу відповідачем необґрунтовано порівняння характеристик оцінюваного товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправними та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000041/2 від 23.11.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000555.

Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя О.В.Карпушова