Постанова

від 02.12.2024 по справі 753/14610/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/14610/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шарповалова К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просила скасувати постанову відповідача серії 2КІ № 0000497607 від 18.07.2024.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Проаналізувавши матеріали апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення, а також, беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а тому клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні задоволенню за участю апелянта задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії 2КІ № 0000497607, складеною інспектором з паркування першого відділу контролю за дотримання правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Торплєвим В.В., 18 липня 2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно даної постанови, 18 липня 2024 року о 11 год. 59 хв. на вул. Левандовській, 7 в м. Києві транспортний засіб «Mersedes-Benz GLC300» д.н.з НОМЕР_1 зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 ПДР.

Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною та такою, що порушує її права, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пп.5.43 п.33.4 Правил дорожнього руху дорожній знак «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Відповідно до підпункту «в» пункту 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно з розділом 33 ПДР України знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Пунктом 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 03.12.2009 року № 1342, визначено, що користувач зобов`язаний поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху сплатити збір за паркування та вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування; розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ так, щоб забезпечити його видимість для перевірки.

Відповідно до примітки до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Згідно зі статтею 14 КУпАП, можливість фіксації порушень правил паркування в режимі фотозйомки шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, а отже такі зображення є належним доказом його вчинення.

Вимогами пункту 15 ПДР визначено, порядок зупинки та стоянки транспортних засобів.

З фотознімків, розміщених на сайті kyiv/digital/penalty/check, вбачається, що на вул. Левандовській встановлені дорожні знаки: 5.44 "Кінець зони стоянки" та над ним встановлений знак 3.34 "Зупинку заборонено". Транспортний засіб Mersedes-Benz GLC300» д.н.з НОМЕР_1 припаркований таким чином, що передня його частина знаходиться за межами дії знаку 5.44 та в межах дії знаку 3.34. Відповідно до положень ПДР знак 3.34 починає діяти в місці встановлення та забороняє зупинку та стоянку до: найближчого по ходу руху перехрестя; кінця населеного пункту; місця встановлення дорожнього знака 3.42 «Кінець усіх заборон та обмежень».

Отже, водій транспортного засобу Mersedes-Benz GLC300» д.н.з НОМЕР_1 мав право паркувати транспортний засіб виключно до знаку 3.34. Як вбачається із фотофіксації, кількість вільного місця, яка залишилась до зони дії знаку 3.34, з урахуванням припаркований інших транспортних засобів в зоні дії знаку 5.44, не надавала можливості припаркувати транспортний засіб позивачки без порушення ПДР, що повинен був розуміти водій, який зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Водночас, як вірно було зазначено судом першої інстанції, порушення іншими водіями Правил дорожнього руху, не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, зокрема, у цьому випадку водія транспортного засобу Mersedes-Benz GLC300» д.н.з НОМЕР_1 .

Стосовно посилання позивачки на незаконне встановлення знаку 3.34, на вул. Левандовській, 7 в м. Києві, суд зазначає, що відповідно до повідомлення Департаменту транспортної інфраструктури від 29 липня 2024 року листом управління Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 27183/41/11/10/02-2021 погоджено схему організації дорожнього руху по пров. Бутишів, пров. Хрестовий, вул. Левандовська, вул. Григорія Царика у Печерському районі м. Києва щодо впровадження технічних засобів регулювання дорожнього руху, якими передбачено встановлення дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» біля будинку № 7 по вул. Левандовській в м. Києві.

Стосовно зауважень позивачки, що транспортний засіб знаходився на місці парковки (в зоні дії знаку 3.34) не більше 10 хвилин, суд зазначає, що відповідно до ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Як зазначає в позовній заяві позивачка, її чоловік припаркував транспортний засіб на вул. Левандовській, 7 приблизно о 12:00 год, а о 12:10 год вже побачив на склі автомобіля повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто за позицією позивача транспортний засіб був припаркований більше ніж на 5 хвилин, а отже була здійснена саме зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку «Зупинка заборонена».

Поряд з цим, на фотознімках, розташованих на сайті kyiv/digital/penalty/check та долучених до відзиву на позовну заяву, зафіксовано дату та час вчинення порушення - 18 липня 2024 року з 11:43:32 до 12:00:44, що підтверджує факт саме зупинки транспортного засобу Mersedes-Benz GLC300» д.н.з НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем на виконання покладеного на нього обов`язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії 2КІ № 0000497607 від 18.07.2024.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк