Постанова

від 02.12.2024 по справі 620/7907/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7907/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" в якому просило стягнути з відповідача, в дохід бюджету з рахунків в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в загальній сумі 1 622 986,16 грн для погашення податкового боргу: з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 604 470,00 грн; з земельного податку з юридичних осіб в сумі 187,38 грн; з орендної плати з юридичних осіб 1 018 328,78 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ-АГРО-ІНВЕСТ» 05.04.2017 зареєстровано в якості юридичної особи. Як платник податків за основним місцем обліку ТОВ «БФ-АГРО-ІНВЕСТ» на податковому обліку перебуває в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області з 05.04.2017 за №252617113440/13705.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом було направлено позивачу податкову вимогу від 22.12.2020 №9315-13 форма «Ю» на суму 18498,27 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.3 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України, передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем задекларовано податкові зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 604 407,00 грн шляхом подачі наступної податкової звітності:

- уточнюючого розрахунку №9313345672 від 11.09.2023, де самостійно нарахував зобов`язань до збільшення в сумі 149 331,00 грн з терміном сплати 11.09.2023;

- уточнюючого розрахунку №9385613417 від 27.03.2024, де самостійно нарахував зобов`язань до збільшення в сумі 455 139,00 грн з терміном сплати 27.03.2024.

Строк виконання зобов`язань зі сплати податку встановлений визначений відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі виявлення факту заниження податкового зобов`язання платник має подати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати до подання такого уточнюючого розрахунку.

Разом з тим відповідач узгоджені податкові зобов`язання не виконав.

Крім того, згідно з вимогами пункту 286.2 статті 286 ПК України відповідачем подані наступні податкові розрахунки земельного податку:

- №9027631648 від 17.02.2023 року, де самостійно визначені податкові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за щомісячні податкові періоди з липня по грудень 2023 року в загальній сумі 159,45 грн ( щомісячні платежі у податкових періодах з липня по листопад 2023 року становлять суму 26,57 грн, а за грудень 2023 року - 26,60 грн з термінами сплати відповідно: 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024 та 30.01.2024):

- №9033957408 від 19.02.2024, де самостійно визначені податкові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за січень 2024 року в розмірі 27,93 грн. з терміном сплати 01.03.2024.

Терміни сплати податку за землю визначені відповідно до приписів п.287.3 ст.287 ПК України, якими передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем узгоджені податкові зобов`язання з земельного податку виконані.

Таким чином, загальна сума боргу з земельного податку становить 187,38 грн.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286, пункту 288.7 статті 288 ПК України відповідачем подана наступна податкова звітність з орендної плати з юридичних осіб:

- податковий розрахунок №9027870990 від 17.02.2023, де ним самостійно визначені податкові зобов`язання за щомісячні податкові періоди з липня по грудень 2023 рік в загальній сумі 870 915, 56 грн ( щомісячні платежі у податкових періодах з липня по листопад 2023р. становлять суму 145 152, 72 грн, а за грудень - 145 151,96 грн з термінами сплати відповідно: 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024 та 30.01.2024)

- податковий розрахунок земельного податку №9034346012 від 20.02.2024, де відповідачем самостійно визначені податкові зобов`язання за січень 2024 року в розмірі 35 261,41 грн з терміном сплати 01.03.2024.

Відповідачем зазначені податкові зобов`язання не виконані.

Терміни сплати орендної плати за землю визначені відповідно до приписів п.287.3 ст.287 ПК України, якими передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Крім того, відповідно до підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 ПК України контролюючим органом відповідачу за несвоєчасну сплату орендної плати нарахована пеня в загальній сумі 112 151,81 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань зі сплати цього податку.

Таким чином, загальна сума боргу з орендної плати з юридичних осіб становить 1 018 328,78 ( основний борг - 906 176,97, пеня - 112 151,81 грн).

Суд звертає увагу, що у податковій декларації відповідач самостійно визначає грошові зобов`язання, які в силу п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягають, а загальна сума заборгованості є узгодженою та підлягає сплаті.

Підстави та суми нарахованих зобов`язань, а також розмір податкового боргу з плати за землю підтверджуються відповідними інтегрованими картками платника, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування» (зареєстрований в Міністерстві юстиції 15 березня 2021 р. за №321/35943) ведеться з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків та зборів, містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Досліджуючи правильність нарахування відповідачу податкового зобов`язання необхідно врахувати норми: пп.14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, якими визначено поняття «податкове зобов`язання», «грошове зобов`язання платника податків», «податковий борг»; пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Кодексу, яким встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; п. 57.3 ст. 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Також, слід врахувати порядок та строки нарахування пені, передбачені ст.129 ПК України.

Судом встановлено, що контролюючим органом відповідно до ст. 59 ПК України, сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 22.12.2020 №9315-13 форма «Ю» на суму 18498,27 грн, яка була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою товариства.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Водночас зазначені грошові зобов`язання не сплачені у встановлений строк, а тому набули статусу податкового боргу.

Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1. ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Посилання відповідача на неправомірність нарахованого податкового боргу з орендної плати та не врахування податковим органом зменшення податкових зобов`язань при визначені розміру боргу суд оцінює критично, оскільки сплачені відповідачем кошти зараховуються не в рахунок поточних зобов`язань, а з дотриманням черговості виникнення боргу, що підтверджується ІКП за 2022-2024 щодо утворення та погашення боргу.

Беручи до уваги, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також зважаючи на наявність доказів направлення контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми податкового боргу, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-АГРО-ІНВЕСТ" залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк