Ухвала

від 27.11.2024 по справі 308/3017/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 308/3017/21

провадження № 61-15098ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укргазбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Укргазбанк» про захист прав споживача фінансових послуг,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») з позовом про захист прав споживача фінансових послуг, в якому просила відновити залишок коштів, що перебував на її поточному рахунку станом на 19 грудня 2020 року на 23:00 год.

Позов мотивовано тим, що згідно з договором комплексного банківського обслуговування від 28 листопада 2017 року, укладеного шляхом підписання заяви-договору № 2017/І-С/280-000550, нею відкрито поточний рахунок у національній валюті України на умовах тарифного плану «PRO-Запас 1у_UAH», з емісією платіжної карти та замовленням продукту SMS-banking на номер телефону позивача (095) 688-09-70. Згодом, з 2020 року номер банківського рахунку було переведено у міжнародний стандарт IBAN. Мобільний додаток відповідача «Еко-банк» для доступу до банківського рахунку позивач не використовувала багато місяців і навіть видалила з мобільного телефону. В ніч з 19 на 20 грудня 2020 року невстановлені особи здійснили перевипуск sim-карти у оператора мобільного зв`язку (нібито через втрату), після чого за наслідками звернення до колл-центру відповідача отримали доступ від імені позивача до мобільного додатку відповідача, через який, в свою чергу, отримали доступ до вказаного банківського рахунку. В результаті протиправного доступу до банківського рахунку невстановленими особами було здійснено 20 ініціювань платежу з поточного рахунку на загальну суму 0,3 SGD, 19 494,96 EUR, 9 658,97 USD та 65 698,45 UAH (комісія банку, ініційовано відповідачем), зокрема на придбання криптовалют на іноземній криптобіржі (операції проводилися з 23:01:58 19 грудня 2020 року по 04:17:33 20 грудня 2020 року).

Після виявлення незаконних дій позивач одразу 20 грудня 2020 звернулася до ПрАТ «ВФ Україна» (за відновленням доступу до sim-карти), до відповідача (за блокуванням платіжних карт, отриманням інформації та блокуванням коштів на рахунках) і органів Національної поліції України (за внесенням до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за ст. 191 КК України), а в робочий день 21 грудня 2020 року подала відповідачу заяву про оскарження транзакцій. Відповідач спочатку заблокував кошти на її платіжній карті (поточному рахунку), а 22 грудня 2020 року списав з рахунку позивача кошти у загальному розмірі 944 360,04 грн. Вважає дії відповідача по списанню коштів незаконними, а вжиті відповідачем заходи по ідентифікації особи, яка зверталася за відновленням доступу до банківського рахунку, та проведенню фінансового моніторингу підозрілих операцій, що відбувалися з 23:01:58 19 грудня 2020 року по 04:17:33 20 грудня 2020 року недостатніми і такими, що не забезпечили належне збереження її коштів на рахунку у відповідача.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від від 24 вересня 2024 року, позов задоволено. Зобов`язано АБ «Укргазбанк» відновити ОСОБА_1 залишок коштів на її поточному рахунку № НОМЕР_1 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій у період з 23 год. 01 хв. 58 сек. 19 грудня 2020 року по 04 год. 17 хв. 33 сек. 20 грудня 2020 року включно, тобто станом на 23 годину 00 хвилин 19 грудня 2020 року

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як фінансовою установою допущено порушення прав позивача, як споживача фінансової послуги, яке полягало в несанкціонованому списанні належних їй коштів. Наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відповідачем не доведено. Тому відповідальність покладається на банк. Відповідач не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів платіжної карти позивача або втрати такої, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача.

Сам факт заміни номеру телефона невідомими особами дистанційно із міста Кривиій Ріг в оператора, що знаходиться у місті Дніпрі за допомогою використання PUK коду жодним чином не вказує на те, що саме позивач надала таким особам вказаний код, такий код у будь-якому випадку є доступний у оператора мобільного зв`язку.

Судом відхиленні доводи АБ «Укргазбанк» про несвоєчасне (невідкладне) повідомлення позивачем відповідача про втрату контролю за номером свого фінансового телефону, оскільки положеннями нормативно-правових актів України, а також укладеним між сторонами договором, граничні строки такого повідомлення в днях, годинах чи хвилинах не встановлені, тобто в кожному конкретному випадку необхідно оцінювати розумність і добросовісність поведінки сторін та обставини, які сприяли або перешкоджали такому повідомленню. Подія незаконного доступу третіх осіб до телефонного номера і банківського рахунку позивача мала місце вночі, у вихідний день та день релігійного свята (т. з. День Св. Миколая), що широко відзначається у Закарпатській області, у зв`язку з чим позивач з двома неповнолітніми дітьми фізично знаходилася у сільській місцевості за межами місця свого постійного проживання у місті Ужгороді, із заблокованою sim-картою та перебуваючи на значній фізичній відстані від місця зберігання платіжної карти, на якій зазначені номери телефонів колл-центру банку і без об`єктивної можливості негайно дістатися місця свого постійного проживання з огляду на нічний час, тобто без належної можливості зв`язатися з підрозділом банківської установи, що надає цілодобову підтримку клієнтам. Позивач надалі виявила поведінку, яку слід було розумно очікувати від неї в даній ситуації, зокрема у вихідний день (неділю, 20 грудня 2020 року) оперативно вживала заходів з відновлення доступу до свого номера телефону в магазині-салоні дилера ПрАТ «ВФ Україна», після цього негайно перетелефонувала в банківську установу зі свого фінансового номера телефону, а після отримання інформації про незаконне ініціювання невстановленими особами платежів з її банківського рахунку також звернулася до органів Національної поліції з відповідною заявою про кримінальне правопорушення. З моменту обізнаності позивача про втрату доступу до sim-карти до моменту вжиття позивачем всіх заходів, яких від неї можна було розумно очікувати у даній ситуації, минуло значно менше доби. Одразу першого робочого дня (21 грудня 2020 року) позивач звернулася до банку у передбаченому договором і правилами платіжної системи MasterCard порядку із заявою про опротестування спірних транзакцій.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню свого фінансового телефону, банківської картки чи персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжні операції.

07 листопада 2024 року АБ «Укргазбанк» засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій в оскарженому рішенні застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, від 06 березня 2018 року у справі № 585/1320/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 757/70213/17-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме дії позивачки, зокрема, несвоєчасне повідомлення банку про втрату мобільного телефону, мають безпосередній причинно-наслідковий зв`язок зі здійсненням невстановленими особами несанкціонованих трансакцій по рахунку позивачки. Суди не врахували поведінку учасників цивільного обороту при тлумаченні матеріальних приватно-правових норм та вирішенні ними спору у цій справі, тому дійшли помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , постановивши незаконні та необґрунтовані судові рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 28 листопада 2017 року позивачем було укладено з відповідачем договір комплексного банківського обслуговування шляхом підписання Заяви-договору № 2017/І-С/280-000550 про приєднання до Правил в редакції, чинній на 28 листопада 2017 року. При цьому сторонами до матеріалів справи не додано, а також на веб-сайті відповідача в розділі «Архів» відсутній документ з назвою «Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками АБ «Укргазбанк», який регулював відносини відповідача з клієнтами станом на 28 листопада 2017 року і посилання на який міститься у назві доданої до матеріалів справи Заяви-договору № 2017/І-С/280-000550 від 28 листопада 2017 року. Натомість на вказаному сайті міститься документ з іншою назвою -- Правила надання послуг на відкриття та обслуговування вкладних (депозитних) рахунків та поточних рахунків фізичних осіб в АБ «УКРГАЗБАНК», що діяли з 12 листопада 2016 року, а відповідачем надано Правила в редакції від 19 серпня 2020 року, які застосовуються з 15 жовтня 2020 року, тобто не ту редакцію Правил, яка була чинна на момент укладення договору сторонами. При цьому доказів згоди позивача на нову редакцію Правил, тобто на зміну умов договору банківського рахунку, відповідачем не подано.

У пункті 7 заяви від 28 листопада 2017 року про приєднання до Правил в редакції, чинній на 28 листопада 2017 року, зазначено про те, що сторони погодили, що з моменту підписання цієї заяви-Договору подальше обслуговування рахунка зазначеного в цій заяві буде здійснюватись згідно з Правил дійсних на цю дату.

Згідно з вказаною Заявою-договором позивачу відповідачем було відкрито поточний рахунок у національній валюті України на умовах тарифного плану «PRO-Запас 1у_UAH», з емісією платіжної карти та замовленням продукту SMS-banking на номер телефону позивача (095) 688-09-70. Позивач підписанням заяви також надав згоду на використання продукту «Мобільний банкінг» (встановлення мобільного додатку на пристрій та його реєстрація повинна була бути виконана позивачем самостійно). На підставі вказаної заяви-Договору позивачу також було видано платіжну картку № НОМЕР_2 , згодом (18 листопада 2020 року) замінену на нову платіжну картку № НОМЕР_3 у зв`язку зі спливом терміну дії попередньої. З 13 січня 2020 року нумерацію банківських рахунків в Україні було переведено в міжнародний стандарт № 13616 ISO/ECBS, у зв`язку з чим номер рахунку позивача було автоматично переведено в стандарт IBAN.

Указаний банківський рахунок позивачем використовувався для зберігання коштів, а не для поточних банківських операцій, про що свідчить надана відповідачем виписка за період з 01 грудня 2020 року по 01 березня 2021 року, згідно якої до 21 грудня 2020 року (тобто до спірних подій) видаткових операцій по даному рахунку не зафіксовано. Вхідне сальдо по рахунку станом на 02 листопада 2020 року склало 1 128 889,89 грн; прибуткові (кредитові) обороти по рахунку за період виписки склали 13 394,24 грн - сплачені відповідачем проценти на залишок коштів по рахунку згідно умов договору; видаткові (дебетові) обороти по рахунку за період виписки склали 1 142 046,54 грн, в тому числі: 134 500 грн - зняття позивачем готівки з рахунку 21 грудня 2020 року (одразу першого банківського дня після виявлення факту несанкціонованого доступу до рахунку); 59 700 грн - зняття позивачем готівки з рахунку 29 грудня 2020 року; 2 500 грн - зняття позивачем готівки з рахунку 05 січня 2021 року; 15 видаткових (дебетових) операцій 22 грудня 2020 року, які оспорюються позивачем, на загальну суму 944 360,04 грн; вихідне сальдо по рахунку станом на 01 березня 2021 року - 237,59 грн.

Позивач подала відповідачу заяву від 21 грудня 2020 року про незгоду з трансакцією, з якої вбачається, що з 19 на 20 грудня 2020 року позивач з двома малолітніми дітьми (в т.ч. грудною дитиною) перебували поза межами місця постійного проживання (м. Ужгорода) у сільській місцевості в Ужгородському районі. Вночі позивачем 19 грудня 2020 року орієнтовно о 22:15 було виявлено несправність телефону (відмову sim-карти з номером телефону НОМЕР_4 , який є встановленим договором каналом зв`язку з банківською установою). Позивач з телефона свого чоловіка зателефонувала оператору мобільного зв`язку Vodafone (ПрАТ «ВФ Україна»), який повідомив її, що приблизно годину перед тим оператор заблокував sim-карту позивача внаслідок повідомлення невстановленої особи про її втрату і що sim-карта була відновлена за зверненням невстановленої особи, яка видала себе за позивача та використовується. За наслідками звернення оператор повторно заблокував sim-карту і рекомендував здійснити її відновлення в будь-якому доступному магазині-салоні Vodafone, з чого вона зробила висновок про ефективність перешкоджання неправомірним діям невстановлених осіб.

З відповіді ПрАТ «ВФ Україна» № GD-21-06982/к від 16 липня 2021 року, наданої на запит суду, вбачається, що заявка на заміну sim-карти її абонентського номера надійшла 19 грудня 2020 року о 19:52:31 з номера телефону невстановленої особи, а заміна sim-карти була здійснена 19 грудня 2020 року о 20:49:11 віддалено, в місті Дніпро. В свою чергу, зворотна заявка на заміну sim-карти позивачем надійшла 20 грудня 2020 року о 14:23:42, а заміна sim-карти була здійснена 20 грудня 2020 року о 15:20:25 при особистому зверненні абонента в АДРЕСА_1 . При цьому у період між 22:47 19 грудня 2020 року і до 11:43 20 грудня 2020 року жодних дзвінків, смс, інтернет-з`єднань згідно відповіді ПрАТ «ВФ Україна» від 16 липня 2021 року не було.

За наслідками протиправного встановлення контролю над номером мобільного телефону позивача, невстановлена особа жіночої статі 14 разів протягом

19-20 грудня 2020 року телефонувала до колл-центру відповідача (з 21:03 суботи 19 грудня 2020 року по 01:18 неділі 20 грудня 2020 року), як слідує з наданих відповідачем аудіозаписів розмов працівників колл-центру банку, з метою зміни лімітів по картках позивача, відновлення паролів доступу до мобільного додатку банку по перехопленому фінансовому номеру телефону позивача, розблокування платіжних операцій, заблокованих відповідачем у зв`язку з проведенням заходів фінансового моніторингу.

З відповіді ПрАТ «ВФ Україна» від 16 липня 2021 року та наданих відповідачем аудіозаписів з фіксацією часу розмови вбачається, що дзвінки невстановленої особи з номеру мобільного телефона позивача здійснювалися лише до 22:47 суботи 19 грудня 2020 року (після цього невстановленою особою, а також для окремих дзвінків до цього часу, використовувався невстановлений номер телефону, а не номер позивача). Натомість відповідач у відповіді позивачу від 26 лютого 2021 року стверджує, що вхідні дзвінки по 1:18 неділі 20 грудня 2020 року в колл-центр банку здійснювалися саме з фінансового номеру телефону позивача, що не підтверджується розшифровкою з`єднань за 19-20 грудня 2020 року, наданою суду оператором мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна».

Згідно з висновком експерта Львівського НДІ судових експертиз Мін`юсту за результатами проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису у цій справі № 67-Е від 19 квітня 2023 року, призначеної ухвалою суду, на вказаних фонограмах 1-14 усне мовлення позивача не зафіксоване.

Згідно з відповіддю ПрАТ «ВФ Україна» від 16 липня 2021 року активність мобільного пристрою, що у період з 19 грудня 2020 року о 20:49:11 по 20 грудня 2020 року о 14:23:42 використовував номер телефону позивача, фіксувалася у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, тоді як за 16 хвилин до початку цього періоду і одразу після його закінчення мобільний пристрій, що використовував номер телефону позивача, фіксувався у місті Ужгороді та селі Баранинці Ужгородського району, що виключає умисні маніпуляції позивача із sim-картою в силу значної географічної відстані. Ідентифікатори мобільних терміналів, які використовували номер телефону позивача в Закарпатській та Дніпропетровській областях були різними. Цей номер мобільного телефону у період 19-20 грудня 2020 року використовувався різними особами, зокрема в період проведення спірних банківських операцій в ніч з суботи 19-го на неділю 2-го грудня 2020 року використовувався не позивачем, яка перебувала на території Ужгородського району Закарпатської області, а невстановленою особою жіночої статі, яка в цей момент перебувала у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Відповідачем зазначена обставина не заперечується.

Внаслідок використання невстановленою особою з міста Кривого Рогу Дніпропетровської області фінансового номера мобільного телефону позивача були проведені наступні дії з використанням електронного платіжного засобу:

- в період з 21:04 по 21:22 19 грудня 2020 року змінено ліміти по зазначеному та всіх інших платіжних засобах позивача, емітованих відповідачем («Еко-карта», соціальний рахунок та карта «Про запас») до завершення доби 19 грудня 2020 року - 500 грн. на одну операцію, всього 50 операцій на добу (по окремим видам лімітів - 10 операцій на добу);

- в період з 22:34 по 22:36 19 грудня 2020 року відповідач надав невстановленій особі інструкції та технічну допомогу у видаленні діючого паролю від мобільного додатку «Еко-банк» відповідача (шляхом видалення мобільного додатку) і заміні такого паролю (тобто повторної реєстрації у мобільному додатку);

- в період з 23:01 19 грудня 2020 року по 1:20 20 грудня 2020 року невстановленою особою були ініційовані 20 переказів коштів з рахунку позивача за товари та послуги, а також шляхом звернення до колл-центру відповідача з невстановленого номера телефону вжиті заходи до розблокування даних фінансових операцій, заблокованих банком за наслідками ризик-аналізу в автоматичному режимі, в тому числі: 1. придбання криптовалюти на суму 2 969,01 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:02:50), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 2. придбання криптовалюти на суму 3 004,71 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:03:45), отримувач ОСОБА_3, місце проведення операції - Мальта; 3. придбання криптовалюти на суму 2 957,06 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:08:53), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 4. придбання криптовалюти на суму 2 962,34 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:09:51), отримувач ОСОБА_5, місце проведення операції - Мальта; 5. придбання криптовалюти на суму 618,32 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:11:32), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 6. придбання криптовалюти на суму 2 974,81 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:23:32), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 7. придбання криптовалюти на суму 2 972,94 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:24:21), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Мальта; 8. придбання криптовалюти на суму 4 78,16 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:25:24), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 9. придбання криптовалюти на суму 557,41 EUR на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:30:23), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 10. придбання криптовалюти на суму 17,41 USD на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 00:32:40), отримувач ОСОБА_3 , місце проведення операції - Мальта; 11. придбання криптовалюти на суму 1 014,90 USD на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 01:22:37), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 12. придбання криптовалюти на суму 3 575,35 USD на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 04:12:33), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар; 13. придбання криптовалюти на суму 3 574,30 USD на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 04:13:15), отримувач ОСОБА_4 , місце проведення операції - Мальта; 14. придбання криптовалюти на суму 462,10 USD на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 04:13:49), отримувач ОСОБА_4 , місце проведення операції - Мальта; 15. придбання криптовалюти на суму 1 014,90 USD на криптовалютній платформі www.crypto.com(підтвердження операції банком 20 грудня 2020 року о 04:17:33), отримувач ОСОБА_2 , місце проведення операції - Гібралтар, а також 5 незначних платежів (по 10 центів - 3 платежі в сингапурських доларах і 2 в євро). За проведення вказаних 20 платежів відповідачем за рахунок позивача також була утримана комісія у розмірі 65 698,45 грн.

За ознакою ризику «час ініціювання платежів» відповідачем блокувалися вказані ініційовані фінансові операції, однак за наслідками звернення невстановленої особи з невстановленого номера телефону до колл-центру відповідача і проведення заходів голосової ідентифікації особи платежі відповідачем розблоковувалися. Згідно наданих відповідачем аудіозаписів розмов невстановленої особи з працівниками колл-центру відповідача критеріями ідентифікації були: прізвище, ім`я та по батькові позивача, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за стилістикою телефонних розмов - «ідентифікаційний номер»), адреса реєстрації місця проживання, номер платіжної карти.

Після відновлення доступу до фінансового номера мобільного телефону позивач 20 грудня 2020 року о 16:33 звернулася до колл-центру відповідача, де дізналася, що всі платіжні карти відповідача заблоковані з боку служби безпеки банку (без уточнення часу блокування), а також отримала інформацію про ініціювання платежів з її рахунку за допомогою платіжної карти. При цьому позивачу було повідомлено, що на платіжній карті кошти вже заблоковано як такі, що очікують переказу продавцю товару / послуги, водночас з поточного рахунку кошти станом на 20 грудня 2020 року ще не списані, однак заблокувати списання коштів у разі підтвердження операції платіжною системою буде неможливо.

Того ж дня (20 грудня 2020 року) позивач письмово звернулася до Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області із заявою про кримінальне правопорушення, яка наступного дня була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020075030000932, попередня кваліфікація за частиною першою статті 190 КК України. 16 вересня 2022 року змінено правову кваліфікацію з частини першої статті 190 та частини третьої статті 190 КК України.

21 грудня 2020 року позивач подала до відділення відповідача № 280/06 у місті Ужгороді заяву про незгоду з транзакцією, яка була зареєстрована відповідачем за № 5-280/06/1589/2020 від 21 грудня 2020 року. Згідно вказаної заяви позивач оскаржила 21 протиправне ініціювання платежу з її поточного рахунку на загальну суму 0,3 SGD, 19 494,96 EUR, 9 658,97 USD та 65 698,45 UAH. Також позивач зняла у готівковому вигляді 134 500 грн. Відповідачем, на підставі заяви позивача, було відправлено запити на документи та вихідне опротестування по транзакціях до міжнародної платіжної системи MasterCard, проте протест було відхилено, оскільки було отримано документи, що на думку відповідача, підтверджують коректність процесування оскаржених транзакцій, з чого банком зроблено висновок, що операції мали ознаки використання ініціатором платежу реквізитів платіжної картки, тобто позивач могла їх умисно або випадково розголосити стороннім особам.

22 грудня 2020 року відповідач списав з рахунку позивача раніше заблоковані 944 360,04 грн частинами (15-ма окремими проводками), що підтверджується випискою банку по рахунку позивача.

Позивач повторно звернулася до відділення відповідача із заявою від 01 лютого 2021 року, на яку відповідачем було надано відповідь № БТ-2327 від 26 лютого 2021 року, за змістом якої відмовив позивачу у відшкодуванні списаних з її рахунка грошових коштів з огляду на коректність процесування транзакцій та несвоєчасне повідомлення позивача про втрату контролю за номером її фінансового телефону.

У пункті 1.8.7. «Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками АБ «Укргазбанк»», наданій представником відповідача до матеріалів справи, відповідальність за несанкціоноване / неправомірне використання автентифікаційних даних Клієнта (імені користувача Системи ДБО, Особистого пароля), ОТР-паролів, а також за збитки, завдані неналежним використанням цих даних, покладається на Клієнта у разі, якщо буде доведено, що такі збитки є наслідком неналежних дій чи бездіяльності Клієнта.

У статті 1074 ЦК України визначено, що у разі безпідставного списання банком коштів з рахунка клієнта банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:

«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:

«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 755/19068/15-ц (провадження № 61-34341св18) вказано: «судами попередніх інстанцій з поданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_1 платіжну карту не втрачала, ПІН та іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошувала і про несанкіоновані операції невідкладно проінформувала банк. Натомість АТ КБ «Приватбанк», незважаючи на встановлений за картою ліміт на розрахунки в мережі Інтернет у сумі 0 гривень, провів списання коштів з рахунку ОСОБА_1 і після її повідомлення про неправомірність цих операцій не відновив залишок коштів на рахунку. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що позивач своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин статті 1066, 1073 ЦК України, норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням та дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок банка відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 з моменту повідомлення нею про здійснення несанкціонованих операцій».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Встановивши, що банком не доведено вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за карткою, а також, що ОСОБА_1 , виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи про цей факт, суди зробили правильний висновок про задоволення позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, від 06 березня 2018 року у справі № 585/1320/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 757/70213/17-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц є необґрунтованими, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать, що суди у цій справі застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у наведених постановах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зміст касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчать, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 308/3017/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко