Ухвала

від 25.11.2024 по справі 335/9452/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9452/24 2/335/3242/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі:головуючої суддіРоманько О.О.,за участісекретаря судовихзасідань КорсуновоїГ.В.,представника позивачаадвоката КузьміноваД.В.,представника відповідачаадвоката ЛихосенкаЄ.О.,розглянувши клопотанняпредставника відповідачаадвоката ЛихосенкаЄвгена Олександровичапро передачусправи нарозгляд іншогосуду запідсудністю уцивільній справіза позовноюзаявою ОСОБА_1 поданою черезпредставника -адвоката КузьміноваДмитра Валерійовичадо Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЦентралПарк 2020» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024надійшла досуду позовназаява ОСОБА_1 поданою черезпредставника -адвоката КузьміноваДмитра Валерійовичадо Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЦентралПарк 2020» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру. При цьому, в самій позовній заяві було наведено обгрунтування підстав звернення позивача з таким позовом саме до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

26.08.2024 відповідно до ухвали судді за вказаною позовною заявою було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого засідання.

15.10.2024 від представника відповідача адвоката Лихосенка Є.О. надійшов відзив на позовну заяву.

21.10.2024 представником відповідача було скеровано до суду клопотання про направлення справи за підсудністю до іншого суду. В обргунтування клопотання було зазначено про те, що зазначена цивільна справа не підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, оскільки судом не враховано положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Посилання позивача на вимоги ч. 1 ст. 30 ЦПК України вважали хибними, оскільки предметом позову не є нерухоме майно. Так, позивачем висунуто вимогу про стягнення грошових коштів як основного боргу, а так само і інфляційних витрат. Зазначені кошти позивач намагається стягнути за невиконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на майно, що випливає також і з умов договору.

Далі зазначили, що на даний час, об`єкт капітального будівництва не прийнято в експлуатацію, що унеможливлює розгляд справи за підсудністю, яка визначається місцем знаходження нерухомого майна. Вважали, що справу слід передати за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеса, тобто за місцем знаходження та реєстрації відповідача ТОВ «Центртал Парк 2020».

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Лихосенко Є.О. клопотання про направлення справи за підсудністю до іншого суду повністю підтримав за тих підстав, які в ньому викладені. Додатково зазначив, що оскільки об`єкт не прийнято в експлуатацію, то він не набув ознак нерухомого майна. Договір, який укладався між позивачем та відповідачем стосувався майнових прав. Предмет спору не стосується нерухомого майна.

Представник позивача адвокат Кузьмінов Д.В. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання представника відповідача, оскільки вважав, що справа підсудна Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя як згідно з ч. 8 ст. 28, та і згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України. Додатково зазначив, що за договором позивач сплатила кошти за будівництво квартири, тобто вона придбала її на майбутнє. Згідно сталої практики Верховного Суду щодо тлумачення положень ст. 30 ЦПК України, будь-які позови, що пов`язані з майном, підлягають розгляду судами за місцем знаходження такого майна. Кошти, які сплачені позивачем мали цільове призначення, про що зазначено в самому договорі. Вказав, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» об`єктом незавершеного будівництва є подільний об`єкт незавершеного будівництва та неподільний об`єкт незавершеного будівництва. Враховуючи зазначене, він вважав, що будівля, яка наразі є спорудженою відповідачем, але не введеною в експлуатацію і є об`єктом незавершеного будівництва. Просив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 /ЛЗ від 24.09.2021 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупець з однієї сторони та ТОВ «Централ парк 2020» як продавець з іншої сторони, уклали цей договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, продавець продає, покупець придбаває майнові права на об`єкт розташований в об`єкті капітального будівництва на умовах та в порядку, визначених у цьому договорі. Продавець зобов`язується передати покупцю майнові права на об`єкт після оплати в повному обсязі вартості майнових прав, у розмірі та у терміни, передбачені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти такі майнові права. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав. Покупець набуває майнові права після сплати вартості майнових прав у повному обсязі та оформлення акту приймання-передачі майнових прав. Зобов`язання продавця за цим договором вважатимуться виконаними після підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав та акту приймання-передачі об`єкта. Після набуття майнових прав на об`єкт та прийняття об`єкта капітального будівництва в експлуатацію, покупець має право володіти та користуватися об`єктом без будь-яких обмежень та самостійно подати документи для державної реєстрації права власності на об`єкт (п.2.1-п.2.3 Договору).

В розділі 1 зазначеного Договору наведені визначення термінів, зокрема: пп.1.1.1 п. 1.1 визначає поняття об`єкта капітального будівництва як житлового будинку, що будується за проектом будівництва «Нове будівництво житлового будинку з вбудованими нежилими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 », на земельній ділянці загальною площею 1,8764 га, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:05:002:0240, цільове призначення для розташування багатофункціонального житлового комплексу); пп. 1.1.2 п. 1.1 об`єкти це квартира, з наступними характеристиками: будівельний номер 61, поверх 10, загальна площа 52,2 кв.м.; пп. 1.1.3 майнові права це право покупця набути у власність об`єкт на умовах та в порядку, визначених чинним законодавством та цим договором, яке виникне з моменту прийняття об`єкта капітального будівництва в експлуатацію.

Позивачем було сплачено грошові кошти на виконання цього договору в повному обсязі. Наразі нею висунуті позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 1401954,73 грн., з яких: 1338272,28 грн. основна сума боргу, 47293,20 грн. сума інфляційних втрат та 16389,25 грн. сума 3% річних.

Приписистатті 30 ЦПК Українивстановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 1статті 30 ЦПК Українипозови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно достатті 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК Українипри класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1статті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом частини 2статті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини 2 вказаної статтіЦК Українижитлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно достатті 5 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до пунктів 7-9 частини 1 статті 1 Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» неподільним об`єктом незавершеного будівництва є об`єкт нерухомого майна, який буде споруджено в майбутньому (будівля, споруда), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію, за умови що у складі такого об`єкта відсутні майбутні об`єкти нерухомості. Неподільні об`єкти незавершеного будівництва поділяються на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва (об`єкти, які відповідно до класифікатора відносяться до будівель житлових) та неподільні нежитлові об`єкти незавершеного будівництва (об`єкти, які відповідно до класифікатора відносяться до будівель нежитлових та інженерних споруд); об`єктом незавершеногобудівництва єподільний об`єктнезавершеного будівництвата неподільнийоб`єкт незавершеногобудівництва; подільним об`єктом незавершеного будівництва є об`єкт нерухомого майна, який буде споруджено в майбутньому (будівля, споруда), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію, за умови що у складі такого об`єкта проектною документацією на будівництво передбачено не менше двох майбутніх об`єктів нерухомості.

Також, пункт 10 частини 1 статті 1 цього ж Закону передбачає, що спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (далі - спеціальне майнове право) - різновид майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, яке полягає у:

володінні і розпорядженні таким об`єктом за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, якщо інше не визначено законом, та виникає після отримання права на виконання будівельних робіт, але не раніше державної реєстрації такого права, і припиняється після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна;

праві особи, за якою зареєстровано таке право, вимагати закінчення будівництва об`єкта (у тому числі об`єкта, складовою частиною якого є майбутній об`єкт нерухомості) та прийняття його в експлуатацію, що має наслідком набуття такою особою права власності на об`єкт нерухомого майна, який відповідає зазначеним у договорі технічним характеристикам відповідного об`єкта.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність,неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Також, вирішуючи питання визначення територіальної підсудності даного спору, суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, що були викладені у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 вересня 2020 року у справа №910/6644/18.

Таким чином, враховуючи заявлені у цій справі позовні вимоги, встановлені судом обставини в межах заявленого клопотання, а також вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду, колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд вважає, що спір у цій справі виник саме з приводу нерухомого майна, а тому має розглядатися за місцезнаходженням майна або основної його частини, тобто за правилами виключної підсудності, які передбачено частиною 1статті 30 ЦПК України, а не частиною 2статті 27 ЦПК, як вважав відповідач.

Керуючись, ст. ст. 27, 30, 189, 196-197, 200, 259-260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенніклопотання представникавідповідача адвокатаЛихосенка ЄвгенаОлександровича пропередачу справина розглядіншого судуза підсудністюу цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 поданоючерез представника-адвоката КузьміноваДмитра Валерійовичадо Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЦентралПарк 2020» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлено 29.11.2024.

Суддя: О.О. Романько