Рішення

від 03.12.2024 по справі 454/2614/24

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/2614/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невидачею трудової книжки,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом та просить стягнути з відповідача на його користь 237797,25грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 15.11.2023р. по 27.02.2024р.

Свої вимоги мотивує наступним.

Він перебував в трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне упралівння» Державного підприємства «Львіввугілля» (надалі ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля») та 15.11.2023р. був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

У зв`язку з особистим конфліктом з керівником ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» йому не було видано трудову книжку та за період затримки її видачі він неодноразово звертався у відділ кадрів з вимогами видати таку, що спричиняло йому перешкоди в призначенні та отриманні пенсії. Однак трудову книжку йому було видано лише 27.02.2024р.

На його заяву відповідачем відмовлено у виплаті середнього заробітку за час затримки трудової книжки. Оскільки таку відповідь він отримав 22.04.2024р., то просить поновити тримісячний строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 02.12.2024р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін .

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому на заперечення позовних вимог покликався на те, що в день звільнення 15.11.2023р. отримав копію наказу про звільнення, однак на пропозицію менеджера персоналу відмовився від тримання трудової книжки. Також, останній був присутній на території відокремленого підрозділу 21.02.2024р. та йому повторно було запропоновано отримати трудову книжку, на що він теж відмовився. Про зазначені відмови складено відповідні акти.

23.02.2024р. позивачу направлено лист про необхідність отримати трудову книжку, після чого останній 27.02.2024р. прибув до відділу кадрів ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» і отримав трудову книжку.

Умисних дій відповідача в затримці видачі трудової книжки позивачу не було вчинено, а тому не має вини в такій затримці.

Всі належні позивачу на день звільнення виплати останній отримав 17.11.2023р.

Також представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки тримісячний строк звернення до суду розпочався не пізніше ніж з дня, коли позивач отримав трудову книжку 27.02.2024р. З цих підстав просив поновити цей строк.

Представник позивача адвокат Семенюк А.В. подав відповідь на відзив, у якій на спростування заперечень представника відповідача вказав, що складання акту про відмову ОСОБА_1 отримати трудову книжку 15.11.2023р. було б підставою надіслання йому листа про необхідність отримати трудову книжку Однак, такий лист відповідач надіслав лише 23.02.2024р.

Також, піддає сумніву акти про відмову в отриманні трудової книжки, оскільки такі складені підлеглими керівника підприємства, з яким у позивача виник особистий конфлікт.

Позивач дійсно з власної ініціативи відвідував ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» та мав на мені отримати трудову книжку.

Щодо строку звернення з позовом до суду, то вважає, що такий почався 22.04.2024р., коли він отримав відповідь про відмову у виплаті середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно витягу з трудової книжки, заяви від 13.11.2023р., службової записки №11-06/283-12 від 13.11.2023р., листа-погодження №15111-248 від 13.11.2023р., наказу №87-к від 15.11.2023р., Індивідуальних відомостей про застраховану особу, позивач працював в ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» та був звільнений 15.11.2023р. за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України.

Листом №11-06/84-12 від 23.02.2024р. начальник ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» повідомив ОСОБА_1 про необхідність отримати його трудову книжку, оскельки така не була видана йому в день звільнення у зв`язку з його відмовою від отримання такої. Також, зазначено про можливість надання письмової згоди на направлення трудової книжки. З опису вкладення та трекінгу відправлення встановлено, що такий лис позивач отримав 09.03.2024р.

06.03.2024р. ОСОБА_1 склав заяву на ім`я директора ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля», в якій просив виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки за період з 15.11.2023р. по 27.02.204р.

Відповіддю №11-06/133-12 від 10.04.2024р. позивачу на його заяву повідомлено, що всі належні йому при звільненні суми були виплачені 17.11.2023р. З опису вкладення та трекінгу відправлення встановлено, що такий лис позивач отримав 22.04.2024р.

З акта від 15.11.2023р. встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом про його звільнення та відмовився від отримання трудової книжки та від підпису в журналі реєстрації трудових книжок.

З акта від 21.02.2024р. встановлено, що ОСОБА_1 повторно запропоновано отримати трудову книжку, на що останній відмовився.

З витягу з журналу реєстрації трудових книжок встановлено, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 27.02.2024р., про що свідчить його підпис.

Щодо строку звернення з позовом до суду

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулуне входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тому, до даних правовідносин застосовуються положення до ч.1 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

З наявних у справі доказів встановлено, що лист про відмову у здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки позивач отримав 22.04.2024р.

Оскільки предметом даного спору є виплата зазначеного середнього заробітку, то строк звернення з позовом до суду слід обчислювати з дня отримання позивачем зазначеної відмови.

Відповідно до штампу на позовній заяві, така подана до канцелярії суду 22.07.2024р.

Відповідно до ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 124 ЦПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до суду, оскільки позовна заява подана до суду 22.07.2024р, що є відповідним числом останнього місяця тримісячного строку, відповідно до положень ст.124 ПК України та 233 КЗпП України.

Щодо виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки

Згідно пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (частина третя статті 38 КЗпП).

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, тому вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Судом встановлено, що позивач отримав наказ про його звільнення в день звільнення, про що свідчить його підпис із зазначенням дати «15.XI.2023р.». Також, судом встановлено, що 15.11.2023р. за участю чотирьох осіб складено акт про відмову ОСОБА_1 отримати трудову книжку після ознайомлення з наказом про звільнення та отримання його копії. З аналогічних обставин складено акт 21.02.2024р.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач в день звільнення був присутній на робочому місці. В той же час, наявні в справі докази свідчать про те, що трудову книжку в день звільнення йому не видано у зв`язку з його відмовою від отримання та вказаних обставин позивачем не спростовано.

Також, суд враховує, що з 15.11.2023р. по 27.02.2024р. (день видачі трудової книжки) ОСОБА_1 не звертався до відповідача з вимогою видати йому трудову книжку та доказів таких звернень суду не надав. Єдиним підтвердженим зверненням позивача до відповідача є заява про виплату йому середнього заробітку за час затримки трудової книжки, викладене в заяві від 06.03.2024р. вже після вручення йому трудової книжки. Зазначене свідчить про те, що сама по собі відсутність трудової книжки не створювала позивачу будь-яких перешкод в реалізації трудових прав та могла бути спрямована на отримання додаткових виплат від відповідача.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, оскільки позивачем не доведено вини відповідача в затриманні видачі трудової книжки.

Нереалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у виді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невидачею трудової книжки відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відокремлений підрозділ «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля», ЄДРПОУ:34987316, місцезнаходження: пл.Січових Стрільців,8, м.Сокаль, Шептицький район, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович