ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 483/1432/23
Провадження № 2/483/79/2024
РІШЕННЯ
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря Шилінскас О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «САНА», третя особа державний реєстратор Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Марченко Віктор Олександрович, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом, предметом якого є: визнання недійсним договору оренди землі від 08 червня 2023 року площею 12,8405га за кадастровим номером 4825181200:04:000:0318 за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, скасування рішення державного реєстратора Марченко В.О. від 16 червня 2023 року про державну реєстрацію права оренди фермерського господарства «САНА» на зазначену земельну ділянку, а також стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
01 грудня 2023 року в підготовчому судовому засіданні позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив: усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 12,8405га за кадастровим номером 4825181200:04:000:0318 за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом її витребування з незаконного володіння фермерського господарства «САНА»; скасувати рішення державного реєстратора Марченко В.О. від 16 червня 2023 року про державну реєстрацію права оренди фермерського господарства «САНА» на зазначену земельну ділянку та стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 12,8405га кадастровий № 4825181200:04:000:0318 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Чорноморська ОТГ (Кам`янська сільська рада), яку він самостійно не використовував та в оренду відповідачу не передавав, будь-яких договорів з цього приводу не укладав та не підписував, актів приймання-передачі земельних ділянок в оренду також не складав та не підписував, довіреностей на складання зазначених документів не надавав. Приблизно в середині серпня 2023 року йому стало відомо, що вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 08 червня 2023 року передана в оренду відповідачу строком на 10 років. Оскільки він договір оренди не підписував, не мав відповідного волевиявлення, а земельна ділянка залишається в користуванні відповідача, він змушений звернутися з позовом до суду.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Позивач пояснив, що приблизно у 2017 році від працівників поліції йому стало відомо про те, що він входить до складу учасників фермерського господарства «Сана». Так, його було викликано в якості свідка у кримінальному провадженні, фігурантом якого був інший учасник ФГ «Сана». У зв`язку із тим, що він ніколи волевиявлення щодо членства у фермерському господарстві не мав, він звернувся до директорки ФГ «Сана» ОСОБА_4 з наміром вийти з фермерського господарства. Остання пообіцяла виключити його з числа членів фермерського господарства, однак у 2023 році позивачу стало відомо, що він все ще залишається учасником ФГ. Того ж року від сторонніх осіб позивачу стало відомо про наявність у нього земельної ділянки площею 12, 8405 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Кам`янської сільської ради Чорноморської ОТГ, яка перебуває в оренді у відповідача. Оскільки жодних договорів оренди щодо цієї земельної ділянки він не підписував, орендну плату не отримував, тоді як відповідач продовжує користуватися спірної ділянкою та отримувати прибуток, у наданні йому копії договору оренди відповідачем було відмовлено, і вирішити спір у позасудовому порядку сторонам не вдалося, позивач звернувся до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач особисто підписав договір оренди земельної ділянки за три дні до виходу з членства ФГ «Сана». Господарство добросовісно користується землею, обробляє, вкладає кошти для підтримання її родючості та розраховує на прибуток. Оскільки позивач добровільно передав спірну земельну ділянку в оренду відповідачу, представник останнього просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 12,8405 га, кадастровий № 4825181200:04:000:0318 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Чорноморська ОТГ (Кам`янська сільська рада) (а.с. 16).
За змістом договору оренди землі від 08 червня 2023 року ОСОБА_1 передав в оренду ФГ «Сана» земельну ділянку площею 12,8405 га, кадастровий № 4825181200:04:000:0318 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Чорноморська ОТГ (Кам`янська сільська рада) строком на 10 років з автоматичною пролонгацією строку дії договору.
Згідно з висновком експерта №24-2058 від 03 липня 2024 року, підпис у Договорі оренди земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «Сана», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 178-180).
Доказів отримання позивачем орендної плати матеріали справи не містять.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов`язків.
Відповідно до ст.ст. 321, 387ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном за правилами ст. 391 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, а умови такого договору не регулюють спірні правовідносини.
Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним і, відповідно, наслідки недійсності такого правочину не застосовуються.
У такому випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право шляхом подання негаторного позову, виходячи з того, що між сторонами виникли правовідносин з приводу фактичного користування земельною ділянкою.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, в якій ВП ВС відступила від правової позиції Верховного суду України і дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин доктрини «заборони суперечливої поведінки» з огляду на таке.
Вчинення стороною правочину конклюдентних дій, як прийняття оплати за користування земельною ділянкою (надання згоди на вирощування певних видів культур тощо) не може свідчити про наявність волевиявлення, спрямованого на укладення правочину, який за законом може бути укладений виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторони засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, а отже конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.
Разом із тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір набирає чинності після його державної реєстрації, що виключає можливість укладення договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки такий договір не може бути зареєстрований.
З урахуванням викладеного, а також того, що підпис у договорі оренди земельної ділянки не належить ОСОБА_1 , і до вказаних правовідносин не може бути застосована доктрина «заборони суперечливої поведінки», суд дійшов висновку, що сторони в належній формі не досягли згоди, щодо всіх істотних умов договору, а відтак такий договір не є укладеним, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її витребування з незаконного володіння відповідача, зобов`язання її повернути у власність позивача, а також скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами положень частин першої, третьої статті ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов`язок довести, що вона не є абстрактною, а дійсно завдана у результаті протиправних дій відповідача.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, позивач, зокрема, зазначив, що він в силу обставин непереборної сили поніс збитки, а саме від падіння тополю на подвір`ї було пошкоджено автомобіль, яким він користується. Для того, щоб мати можливість вільно пересуватися та здійснювати робочу діяльність він мав намір продати земельну ділянку та придбати новий автомобіль для власного користування. Під час обговорення умов продажу земельної ділянки він дізнався, що останню продати неможливо так як вона перебуває в оренді у відповідача. Таким чином, він був позбавлений права розпорядитися своєю власністю, що відобразилося на його емоційному стані та стані здоров`я.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу, на думку суду, є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки відповідача.
Характер дій відповідача, на думку суду, міг призвести до обурення, почуття несправедливості та безправності, в тому числі з огляду на відмову відповідача надати позивачу копію відповідного договору і перешкоджання у поновленні його права.
Разом із тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, надавши оцінку характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, врахував тривалість, а також час та зусилля, необхідні для захисту порушеного права власності, та дійшов висновку, що сума у розмірі 10000 грн є пропорційним відшкодуванням завданої моральної шкоди, є доведеною та достатньою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 4 684 грн 00 коп. (а.с. 1, 51, 89) - за дві вимоги немайнового характеру, за вимогу про відшкодування моральної шкоди та за забезпечення позову, а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. Крім того, позивачем сплачено вартість проведення почеркознавчої експертизи в сумі 18174 грн 72 коп. (а.с. 175).
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача ( ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
За приписами до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У позовній заяві визначено, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правової допомоги від 25 вересня 2023 року здійснювала адвокат Ткачук Г.М. У пункті 4.7 договору розмір гонорару визначається в сумі 20000 грн.
При цьому, в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт з переліком наданих юридичних послуг за договором та зазначенням кількості витрачених годин і вартості наданих послуг.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що адвокатом були виготовлені позовна заява, клопотання про призначення експертизи. Крім того, адвокат особисто брала участь у судових засіданнях.
При цьому, суд враховує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру тощо.
З урахуванням викладеного, а також принципу співмірності і розумності судових витрат, категорії справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат та стягнення з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 31012 грн 40 коп. (2 837 грн 68 коп. судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка була задоволена частково, та забезпечення позову, 10 000 грн витрати на правничу допомогу, 18174 грн 72 коп. вартість судової почеркознавчої експертизи).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фермерського господарства «САНА», третя особа державний реєстратор Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Марченко Віктор Олександрович, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 12.8405га за кадастровим № 4825181200:04:000:0318 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Чорноморська ОТГ (Кам`янська сільська рада) шляхом її витребування з незаконного володіння фермерського господарства «САНА».
Зобов`язати фермерське господарство «Сана» повернути у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 12.8405га за кадастровим № 4825181200:04:000:0318 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Чорноморська ОТГ (Кам`янська сільська рада).
Рішення державногореєстратора Кам`яномостівської сільськоїради Первомайськогорайону Миколаївськоїобласті МарченкаВіктора Олександровича від 16 червня 2023 року про державну реєстрацію права оренди фермерського господарства «Сана» на земельну ділянку площею 12.8405га кадастровий № 4825181200:04:000:0318 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Чорноморська ОТГ (Кам`янська сільська рада), - скасувати.
Стягнути з фермерського господарства «Сана» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з фермерського господарства «Сана» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 31012 (тридцять одна тисяча дванадцять) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 03 грудня 2024 року.
Головуюча:
Суд | Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2024 |
Оприлюднено | 04.12.2024 |
Номер документу | 123453141 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди |
Цивільне
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Шевиріна Т. Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні