Рішення

від 19.11.2024 по справі 585/237/24

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/237/24

Номер провадження 2/585/297/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,

секретаря судового засідання Салій О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Лишака І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Урожай» до відповідачів: ОСОБА_2 , ТОВ «МХП-Урожайна країна», третя особа державний реєстратор УАП РМР Олійник Оксана Григорівна про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

СФГ «Урожай» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «МХП-Урожайна країна», третя особа державний реєстратор УАП РМР Олійник О.Г., в якому просить: визнати недійсним договір оренди землі № НВГ-0809/С/НЗ від 03.1 1.2023 р. укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «МХП-Урожайна країна».

Позов мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № б\н від 28.10.2013 р., строком на 10 років, який зареєстровано лише 12.03.2016 р. Відповідно до п. 14.1 договору - договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації відповідно до Закону. А отже початком відліку часу дії договору в 10 років потрібно рахувати з 24.03.2016 р., дати державної реєстрації, тому договір повинен закінчитися в березні 2026 р. Однак, як стало нещодавно відомо позивачу, що перший відповідач разом із другим відповідачем, не дочекавшись закінчення терміну дії існуючого договору, уклали між собою договір оренди землі № НВГ-0809/С/НЗ від 03.11.2023 р., який було зареєстровано 03.11.2023 р. Позивач вважає, що термін дії його договору ще не скінчився, договір є діючим, а тому у першого відповідача не було права укладати спірний договір.

Ухвалою судді від 28.02.2024 по справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «МХП-Урожайна країна» - адвокат Лишак І.В. в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, проте належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву, клопотань не надходило.

Державний реєстратор УАП РМР Олійник О.Г. в заяві до суду просила справу розглядати без її участі, при розгляді справи поклалась на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між СФГ «Урожай» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № б\н від 28.10.2013 р., строком на 10 років, який зареєстровано 12.03.2016 р.

ТОВ «МХП-Урожайна країна» та ОСОБА_2 уклали між собою договір оренди землі № НВГ-0809/С/НЗ від 03.11.2023 р., який було зареєстровано 03.11.2023 р.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (№161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консенсуальним, строковим та оплатним.

У частині першій статті 14 Закону України "Про оренду землі" було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року (№340-IX), частину першу статті 14 Закону "Про оренду землі" викладено в дещо іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

У статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди землі.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

Отже, на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

Положення ст.6 Закону України "Про оренду землі"(в редакції 2005 року) передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно положень ст.17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" частину першу статті 19 Закону "Про оренду землі" доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України "Про оренду землі". З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно положень абз.2 ч.2 ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (статтю доповнено даною умовою 05 грудня 2019 року Законом № 340-IX).

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Згідно з частиною 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23.06.2020 року по справі №696/1693/15-ц вважає, що такий договір не є укладеним, оскільки державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі.

Так само Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 р. у справі № 912/3295/18 зазначив, що право оренди виникає з моменту реєстрації цього права, земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Враховуючи викладене, а також те, що між СФГ «Урожай» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № б\н від 28.10.2013 р., строком на 10 років, договір набрав чинності після його підписання, при цьому договір зареєстровано лише 12.03.2016 р., підстави такої реєстрації позивачем суду не подано.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлені судом обставини дають підстави зробити висновок, що позивач відповідно до положень ст.81 ЦПК України не надав належні та допустимі докази на підтвердження позову, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі положень ст.ст.4-6,76-81, 83, 141, 258-259, 268, 273, 280-284, 354-356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «Урожай» до відповідачів: ОСОБА_2 , ТОВ «МХП-Урожайна країна», третя особа державний реєстратор УАП РМР Олійник Оксана Григорівна про визнання договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 29 листопада 2024 року, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за № справи 585/237/24, або у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у кабінеті користувача .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ