Ухвала

від 13.11.2024 по справі 583/1301/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/1301/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/711/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

Іменем України

13 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/1301/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.09.2023, за яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, мешканець АДРЕСА_1 , раніше судимий

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 304 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та мешканка АДРЕСА_2 , раніше не судима

визнана винною у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України,

прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисника адвоката ОСОБА_11 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить застосувати до нього ст. 69 КК, оскільки не враховано, що він має на утриманні сина 2020 року народження та дружину 2003 року народження, сприяв активному розкриттю злочину під час досудового розслідування та при розгляді справи судом.

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.09.2023 ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 304 КК, і йому призначене покарання: за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк шість років; за ч. 2 ст. 194 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 1 ст. 304 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 призначене покарання у виді позбавлення волі на строк шість років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та покарання, призначеного вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.02.2022, призначене ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років сім місяців. Зараховано у строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.02.2022 за період з 15.03.2022 до 26.09.2023 та строк попереднього ув`язнення з 10.10.2020 до дня набрання вироком законної сили. Стягнуто на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 301128,47 грн та в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» майнову шкоду 433800,72 грн.

ОСОБА_13 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК, і їй призначене покарання: за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК у виді трьох років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК у виді трьох років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК у виді п`яти років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 194 КК у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупність кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 104 і 75 КК, звільнена від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на один рік, якщо протягом іспитового строку вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи. Стягнуто з ОСОБА_13 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 74300,47 грн та в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» майнову шкоду 433800,72 грн.

Згідно вироку, 21.06.2020 ОСОБА_10 прибув до банкомату в магазині «Юлія» за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 99А, близько 04:38 повторно, таємно проник всередину магазину та маючи намір вчинити крадіжку грошових коштів із пошкодженого сейфу банкомату в розмірі 1029400 грн, але не зміг заволодіти ними з причин, що не залежали від його волі, внаслідок чого ПАТ КБ «ПриватБанк» була спричинена майнова шкода у розмірі 18000 грн.

31.07.2020 в нічний час ОСОБА_10 , за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_13 , повторно, таємно проник всередину приміщення магазина « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , де вчинив крадіжку грошових коштів з банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 89000 грн, в результаті чого ПАТ КБ «ПриватБанк» завдана матеріальна шкода у розмірі 107000 грн.

14.08.2020 в нічний час ОСОБА_10 , за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_13 , прибули до місця знаходження банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» в будівлі магазину-майстерні «Феролі» за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Полтавська, 124-б, де повторно, таємно заволоділи грошовими коштами в сумі 322000 грн, що знаходилися в банкоматі, в результаті чого ПАТ КБ «ПриватБанк» завдана матеріальна шкода у розмірі 329000 грн.

10.10.2020 в нічний час ОСОБА_10 , за попередньою змовою з неповнолітньою ОСОБА_13 , прибули до місця знаходження банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» в будівлі КНП ОМР «Охтирська міська стоматологічна поліклініка» за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Петропавлівська, 15, де повторно, таємно ОСОБА_10 проник всередину приміщення, але маючи намір вчинити крадіжку грошових коштів із пошкодженого сейфу банкомату у розмірі 609000 грн, не зміг заволодіти ними, з причин, що не залежали від їх волі, внаслідок чого через знищення банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» була спричинена майнова шкода у розмірі 18000 грн.

В середині липня 2020 року ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що ОСОБА_13 є неповнолітньою, запропонував їй взяти участь у протиправній діяльності та шляхом переконання схилив останню до спільного вчинення злочинів, втягнувши неповнолітню у протиправну діяльність.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_9 про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 304 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюються.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 про пом`якшення призначеного йому покарання і застосування ст. 69 КК, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, КК має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням; для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1-2 ст. 50 КК), а згідно ч. 1-2 ст. 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

При визначенні виду і розміру покарання підлягає також врахуванню й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання повинно бути пропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12). При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98).

Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність, врахував ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, особу винного, який є молодого віку, не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, характеристику останнього, обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав визнання останнім своєї вини, обставиною, що обтяжує покарання рецидив злочинів та дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій частин статей, за якими він обвинувачувався, з його реальним відбуванням та на підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді шести років позбавлення волі, що на переконання колегії суддів відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Визначене судом першої інстанції покарання не потягло за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). При цьому суд першої інстанції правильно визначив остаточне покарання з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК.

Оскільки визначене судом першої інстанції покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, то вид і розмір призначеного ОСОБА_10 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, а будь-яких законних підстав для призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані усі обставини кримінального провадження, на увагу не заслуговують, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. При цьому судом першої інстанції були враховані усі фактичні обставини кримінального провадження, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення є законним, належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,

постановила:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.09.2023 відносно ОСОБА_14 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цей вирок без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4