Ухвала

від 28.11.2024 по справі 202/16388/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/16388/23

Провадження № 1-кс/202/8137/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

28 листопада 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 42022042070000076, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 42022042070000076, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42022042070000076, внесеного до ЄРДР 02.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи у складі організованої групи, в результаті умисного завищення вартості на закупку товарів, вчинив розтрату в інтересах ТОВ «ТД АЛЬФАТЕХ» та ТОВ «Укрспецтехінвест», а саме бюджетних коштів територіальної громади Глеюватської сільської округи Криворізького району Дніпропетровської області, чим спричинив майнової шкоди в особливо великих розмірах на загальну суму 3761627,48 грн. з ПДВ.

Загальна сума майнової шкоди, завданої територіальній громаді Глеюватської сільської округи Криворізького району Дніпропетровської області, внаслідок протиправних дій організованої групи становить 3761627, 48 грн. з урахуванням ПДВ(три мільйони сімсот шістдесят одну тисячу шістсот двадцять сім гривен та 48 копійок).

26.11.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

Підставою для застосування арешту прокурор у клопотанні зазначає п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

Прокурор у заяві підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Клопотання розглянуто без повідомлення власника майна та його представника відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022042070000076, внесеному до ЄРДР 02.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

26.11.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (визначено ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК Українипередбачає, покарання позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суб`єкта ОСОБА_5 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 частини комплексу будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.

Враховуючи наявний ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження може призвести до можливості його відчуження на користь третіх осіб, що унеможливить виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваної, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті.

Отже, слідчий суддя вважає необхідним клопотання прокурора про накладання арешту в частині заборони відчуження майна на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частину комплексу будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , які належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Вирішуючи питання щодо необхідності заборони розпорядження нерухомим майном, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Завданням кримінального провадження є серед іншого, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також застосування належної правової процедури до кожного учасника (стаття 2 КПК України). При чому у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

Будь-якихдоводів тадоказів щодонеобхідності обмеженняправа розпорядженнязазначеним нерухомиммайном, прокурором не зазначено.

Зважаючи на ризик відчуження підозрюваним майна, накладення арешту шляхом заборони його відчуження є достатньо дієвим засобом забезпечення кримінального провадження, а тому клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження № 42022042070000076, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.27,ч.3ст.28,ч.5ст.191КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частину комплексу будівель та споруд, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження майна.

Роз`яснити, що відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1