Рішення

від 13.11.2024 по справі 953/2927/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2927/24

н/п 2/953/2204/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевського 30» про усунення перешкод у користуванні квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Хоміча А.А., до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСББ «Чернишевського 30», в якій представник позивача просить усунути у користуванні ОСОБА_2 нерухомим майном: п`ятикімнатна квартира, загальною площею 221,4 кв.м., житловою площею 139, 8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших осіб та звільнення цієї квартири від їхніх речей, та судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивачем було придбано з аукціону квартиру АДРЕСА_2 , однак відповідачі не звільнили квартиру в добровільному порядку та безпідставно перебувають в ній, зокрема відповідачу ОСОБА_3 за вказаною адресою було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В подальшому вказану адресу змінено, але ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_4 продовжуються проживати у вказаній квартирі, та на звернення позивача не реагують, комунальні послуги не сплачують. За вказаних обставин, відповідач та інші особи, що знаходяться у квартирі, що належить позивачу підлягають примусовому виселенню, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки вказане обмежує права власника майна.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

Представник позивача адвокат Хоміч А.А. та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, та просили ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причину не явки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та представника третьої особи, та за наявними в справі доказами.

11.04.2024 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.

24.04.2024 судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідачів.

Ухвалою судді від 29.04.2024 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.07.2024 закрито підготовче провадження по вказаній справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2024 задоволено клопотання представника позивача про здійснення електронного запиту з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача ОСОБА_3

10.10.2024 судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що згідно з актом приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шинделя В.А. про проведений електронний аукціон від 18.08.2023 при примусовому виконанні виконавчих листів №646/15793/15-ц, №953/8783/20, 646/8070/19, 953/14883/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь стягувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проведено електронний аукціон квартири АДРЕСА_2 . Переможцем торгів став ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва від 23 серпня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. на підставі акту про проведений електронний аукціон, посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

За вказаних обставин, позивач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Вимоги позивача про усунення порушень з боку відповідачів залишені останніми без задоволення.

За вказаних обставин, у квартирі належній позивачеві продовжують мешкати відповідачі, та знаходяться їх там речі, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб

захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другоїстатті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 41Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідност. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 у порядку реалізації майна з електронних торгів, проте проживання у вказаній квартирі відповідачів та знаходження їх речей обмежують його право як власника квартири, тому сторона позивача просить усунути йому перешкоди у користуванні його власністю шляхом примусового виселення відповідачів з вказаної квартири, та звільнення цієї квартири від їхніх речей.

Згідно ч. 1ст. 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно зіст.310ЦК України фізична особа має право на місце проживання. При цьому, згідност.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом даної норми закону звернення до суду з позовом застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.

Положення статті 391ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Тлумачення статті 391ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 727/11132/14-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 679/1657/18 (провадження № 61-12028св19), вказано, що найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як: - пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; - виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання, від вчинення подібних дій; - абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності по відношенню до неї.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно ч. 3 ст.116ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

За змістом ст.109ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться у добровільному або судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Визначальним для захисту права на підставі вказаних норм права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною 2статті 109 ЖК Українистосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на

предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У цьому випадку виселення громадян проводиться у порядку, передбаченому частиною 4статті 109 ЖК України, тобто з наданням цим громадянам житлових приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно достатті 132-2 цього Кодексу.

Якщо спірне майно було придбано частково за особисті кошти і частково за кошти отриманого кредиту, то вважати його придбаним за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, а відтак, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідачі не підлягають.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, провадження № 61-16820сво19.

Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, третьоїстатті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, у квартирі належній позивачеві ніхто не зареєстрований, відповідач ОСОБА_3 значиться зареєстрованим з 07.06.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про місце реєстрації відповідача ОСОБА_4 відсутні. Докази, що позивачу чиняться перешкоди у його праві власності відсутні (зокрема, не надано доказів щодо звернення позивача до органів поліції щодо вселення, докази знаходження речей відповідачів чи будь-яких осіб у спірній квартирі також відсутні, та докази того, що позивачеві відмовлено у добровільному виселенні відповідачами також відсутні). Вимога про усунення порушень відповідачами отримана не була. Посилання позивача на ухвали суду про продовження запобіжного заходу відповідачу ОСОБА_3 суд вважає необгрунтованими, оскільки вони з посиланням на «АДРЕСУ_2», та на даний час запобіжний захід відповідачеві обрано за іншою адресою, про що зазначає сам позивач. Доказів, що спірна квартира придбана за кредитні кошти матеріали справи також не містять.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не довів факт наявності перешкод у користуванні квартирою, та не конкретизовано яких інших осіб повинен виселити суд з займаної квартири, та виселення осіб неможливе без надання іншого жилого приміщення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають за наведених вище обставин.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5, 12,13, 137,141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа:Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Чернишевського30»про усуненняперешкод укористуванні квартирою відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Третя особа об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чернишевська 30», місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 30, код ЄДРПОУ 34017258.

Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ