Постанова

від 28.11.2024 по справі 646/3878/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 646/3878/24

Номер провадження 22-ц/818/3300/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Червонозаводськогорайонного судум.Харкова від18липня 2024року вскладі суддіШиховцової А.О.у справі№646/3878/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Харків),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Харків) (далі Основ`янсько-Слобідський ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків)).

Скарга мотивована тим, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2023 року в справі № 646/5697/21 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Коннектор» (далі ПАТ «Коннектор») на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 212, 36 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 129, 73 грн, суму компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 4777, 90 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4994, 00 грн.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 січня 2024 року по справі № 646/5697/21 стягнуто з ПАТ «Коннектор» на її користь 20000 грн витрат на правову допомогу.

На виконання вказаних судових рішень 13 березня 2024 року видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання, відкрито виконавчі провадження ВП №74484210 та ВП №74483585.

Постановами державного виконавця Основ?янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ від 19 березня 2024 року зупинено вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 01 лютого 2024 року відносно ПАТ «Коннектор» порушено справу про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 лютого 2024 року у справі № 922/5289/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Коннектор». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ПАТ «Коннектор». Введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Коннектор», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іваненка Є.В.

Проте, на заборгованість, стягнуту рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2023 року та додаткового рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 січня 2024 року відповідно до положень статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію не поширюється, а тому зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 646/5697/21, виданого 13 березня 2024 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ПАТ «Коннектор» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 78106,99 грн та з примусового виконання виконавчого листа № 646/5697/21, виданого 13 березня 2024 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ПАТ «Коннектор» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20 000,00 грн є неправомірним.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС СМУ МЮ Шляхова Д.В. щодо винесення постанов про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74484210 з примусового виконання виконавчих листів № 646/5697/21 та №74483585, виданих 13 березня 2024 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ПАТ «Коннектор» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 78 106, 99 грн, а також судових витрати в розмірі 20 000,00 грн.

Скасувати вказані постанови та зобов`язати старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС СМУ МЮ поновити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74484210 та № 74483585.

-зобов`язати старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС СМУ МЮ провести виконавчі дії в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з врахуванням вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року провадження за скаргою ОСОБА_1 закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство ТОВ «Коннектор», у зв`язку з чим даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

25 липня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузьміна Тетяна Григорівна, на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про передачу справи за її скаргою на дії старшого державного виконавця для розгляду за встановленою підсудністю до Господарського суду Харківської області в межах справи 922/5289/23 про банкрутство ПАТ «Коннектор».

Апеляційна скарга мотивована тим, що у разі, якщо справа непідсудна цьому суду після прийняття позовної заяви (скарги) до розгляду, суд, не закриваючи провадження у справі, повинен переслати матеріали справи за встановленою підсудністю, проте цього зроблено не було.

У судове засідання сторони-учасник судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 28 листопада 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 01 жовтня 2024 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 102);

ПАТ "Коннектор" отримано 01 жовтня 2024 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 103);

Основ"янсько-Слобідський ВДВС у м. Харкові отримано 01 жовтня 2024 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 104).

ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання повідомлялась відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (том 1, а.с. 101).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII(далі - Кодекс України № 2597-VIII) встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодекс перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно доЗакону про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України № 2597-VIIIспори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 у справі № 922/5289/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Коннектор».

На час вирішення питання про можливість розгляду цієї справи у порядку цивільного судочинства діяло правило, за яким указаний спір з особою, щодо якого порушено справу про банкрутство, підлягав розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на законодавство України, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17; у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року в справі № 161/18582/17, від 22 листопада 2021 року в справі№428/7722/20.

Спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2019 року в справі № 607/6254/15-ц).

Отже, суд першої інстанцій зробив правильний висновок, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому прийняв обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі згідно пункту 1 частини1статті 255 ЦПК України.

У частині 1статті 256 ЦПК Українизазначено, щоЯкщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1частини 1 статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Тобто, в рішенні суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК Українисуд роз`яснює особі, за якою юрисдикцією має розглядатися ця справа.

Вказана норма не передбачає повноважень суду першої інстанції щодо направлення справи за встановленою юрисдикцією. Зазначені повноваження надано лише суду апеляційної та касаційної інстанції під час закриття провадження своєю постановою. Отже, під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції обґрунтовано не було вирішував питання щодо подальшого направлення справи.

Також, доводи апеляційної скарги щодо наявності ухвали про відкриття провадження та відсутності ухвали про відмову у відкритті провадження з підстав неможливості її розгляду в порядку цивільного судочинства є необґрунтованими, оскільки це не свідчить про незаконність оскаржуваних рішень. Судом першої інстанції після відкриття провадження встановлено неможливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства та правильно застосовано нормистатті 255 ЦПК України. Наявність ухвали про відкриття провадження не є підставою для відмови у закритті провадження у справі згідностатті 255 ЦПК України.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина