Постанова

від 19.11.2024 по справі 532/810/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/810/24 Номер провадження 22-ц/814/2892/24Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Одринської Т. В., Чумак О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2024 року у складі судді Омельченко І. І.

у цивільній справі за заявою адвоката Марченко Галини Іванівни в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Марченко Г. І. подала до суду заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого документа, виданого на підставі рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області у справі № 2-215/2009.

Заява мотивована тим, що 13.01.2012 державним виконавцем ВДВС Кобеляцького РУЮ на майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі ВП № 30616008 від 13.01.2012, реєстраційний номер обтяження 12058205. Підставою для дій державного виконавця став виконавчий лист № 2-215 від 05.08.2009, виданий Кобеляцьким районним судом Полтавської області.

З відповіді на адвокатський запит стало відомо, що 05.08.2009 Кобеляцьким районним судом Полтавської області ухвалене рішення у справі № 2-215 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ПроКредитБанк» грошових коштів у сумі 223 962,15 грн.

Водночас ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.12.2011 по справі № 7/92 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом. Вказана ухвала прийнята та оголошена в присутності представника ПАТ «ПроКредитБанк» та банком не оскаржувалась.

Вказувала, що ПАТ «ПроКредитБанк» заявило вимоги до ОСОБА_1 у сумі 231 153,00 грн основного боргу та 5 380,93 грн пені, які частково були задоволені, а решта вимог погашені за вказаною ухвалою Господарського суду Полтавської області.

Проте, всупереч судовому рішенню ПАТ «ПроКредитБанк» вже після погашення боргу ОСОБА_1 , яке відбулося в присутності співробітника банку і узгоджене з ним, повторно пред`явив до виконання виконавчий документ по справі № 2-215 від 05.08.2009, про що заявниця не була повідомлена жодним чином.

Вважала, що виконавче провадження щодо ОСОБА_1 повторно було відкрите та накладено арешт на майно неправомірно, оскільки заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ПроКредитБанк», яка визначена рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.08.2009 у справі № 2-215/2009, погашена в повному обсязі на законних підставах. Інших кредитних договорів ОСОБА_1 не укладала.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що вона як ФОП була оголошена банкрутом у 2011 році, а зміни та практика, на яку посилався суд першої інстанції, відбулися на рік пізніше.

Вказує, що після відкриття справи про банкрутство арбітражний керуючий Матлаш В. М. вилучив усі виконавчі листи стосовно ОСОБА_1 із ДВС, наразі вони знаходяться в його архіві, про що свідчить відповідне судове рішення Господарського суду Полтавської області та той факт, що вказаний борг був включений у ліквідаційну масу і списаний, чого банк не заперечує.

Зазначає, що в подальшому в реєстрі відсутні заяви банку про видачу дубліката виконавчого листа, проте суд першої інстанції з невідомих причин видав виконавчі листи повторно, що призвело до подвійного стягнення та видачі виконавчого листа, який не підлягає виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 серпня 2009 року у справі № 2-215/2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 жовтня 2009 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ «ПроКредитБанк» заборгованість за кредитним договором № 11.8385/2004 від 22 червня 2007 року у розмірі 223 962,15 грн.

Звернуто стягнення на предмети застави за Договором застави транспортного засобу з майновим поручителем № 2004-Д3 від 06.04.2006, а саме:

тип - фургон-С, марка ГАЗ, модель 33076, випуску 1993 року, колір синій, кузов (коляска) № ХТН 330730РІ544734, реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Кобеляцьким МРЕВ 29.03.2003;

тип - фургон-С, марки ЗИЛ, модель 431610, випуску 1986 року, колір зелений, кузов (шасі) № НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого Кобеляцьким МРЕВ;

Звернуто стягнення на предмети застави за Договором застави транспортного засобу з майновим поручителем № 2004-ДЗ2 від 22.06.2007, а саме:

тип - вантажний сідловий тягач, марка Daimler, модель CHRYSLER 954,03 випуску 2000 року, колір червоний, кузов (шасі) № НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого РЕП5МРВ ДАІ с. Бутенки, Кобеляцького району, Полтавської області, дата реєстрації 06.04.2007;

тип - напівпричіп бортовий тентовий, марка ПР, модель BERGER SAPL 241, випуску 1998 року, колір синій, кузов (коляска) № НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_10 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , виданого РЕП5МРВ ДАІ с. Бутенки, Кобеляцького району, Полтавської області, дата реєстрації 06.04.2007 (а. с. 8 зворот-9, 10-11).

Ні підставі даного рішення, яке набрало законної сили, 05.08.2009 Кобеляцьким районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-215.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22 грудня 2011 року у справі № 7/92 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зазначено, що вимоги кредиторів, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними (а. с. 4-7).

З даної ухвали вбачається, що за заявою ФОП ОСОБА_4 , м ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 , м. Кобеляки про визнання банкрутом постановою господарського суду від 09.12.2010 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. З грошовими вимогами до боржника звернулись відповідні кредитори, у тому числі ПАТ «ПроКредитБанк», яке заявило вимоги до ОСОБА_1 у сумі 231 153,00 грн основного боргу та 5 380,93 грн пені. Ухвалою господарського суду від 01.03.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєтру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 360610192 від 30.12.2023, постановами державного виконавця ВДВС Кобеляцького РУЮ від 13 січня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 30616008 та накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 (а. с. 13).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

Одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства та конституційною гарантією є обов`язковість судового рішення (стаття 129-1 Конституції України, пункт 7 частини третьої статті 2, стаття 18 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (див. постанову Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 750/9956/17 (провадження № 61-15664 св 19)).

Позиція заявника у справі зводиться до того, що виконавчий лист № 2-215/2009 від 05.08.2009 не підлягає виконанню внаслідок погашення основного зобов`язання в результаті процедури банкрутства ФОП ОСОБА_1 на підставі положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або його визнання банкрутом», в якому до моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 існувала норма, згідно з якою при банкрутстві фізичної особи-підприємця погашались усі борги такого підприємця, включаючи і борги по кредитам фізичної особи, а тому відповідне зобов`язання перед ПАТ «ПроКредитБанк» відсутнє.

Даючи оцінку таким доводам заявника, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ в редакції, що діяла на час порушення 16.11.2010 справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , було передбачено чотири судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності), ліквідаційна процедура. Кожна з цих процедур вводилася окремим судовим рішенням, а зокрема, ліквідаційна процедура - постановою про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 48 Закону № 2343-ХІІ у редакції Закону № 2435-VI від 06.07.2010, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов`язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов`язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Законом України від 22.09.2011 № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16.10.2011 та діяв на час ухвалення Господарським судом Полтавської області судового рішення від 22 грудня 2011 року у справі № 7/92 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_1 , встановлено, що суб`єктами банкрутства не можуть бути фізичні особи-підприємці за грошовими зобов`язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, і стягнення за такими вимогами під час ліквідаційної процедури не припиняється.

Згідно частини другої статті 49 Закону № 2343-ХІІ із змінами, внесеними Законом № 3795-VI від 22.09.2011, після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини, а саме: щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом. Такі вимоги можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що зобов`язання за кредитним договором № 11.8385/2004 від 22.06.2007, за яким Кобеляцьким районним судом Полтавської області вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість у сумі 223962,15 грн та звернуто стягнення на заставне майно майнового поручителя, та на виконання якого видано виконавчий лист № 2-215/2009, не пов`язані із здійсненням ОСОБА_1 . підприємницької діяльності, а відтак доводи заявника, що вона була звільнена від подальшого виконання таких вимог ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.12.2011 у справі № 7/92 є безпідставними.

Матеріли справи не містять доказів щодо вимог ПАТ «ПроКредитБанк» у справі № 7/92 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_1 , а зазначені в ухвалі господарського суду від 22.12.2011 грошові вимоги даного кредитора до боржника на суму 231153,30 грн основного боргу та 5380,93 грн пені не свідчать, що такі вимоги стосуються кредитного договору № 11.8385/2004 від 22.06.2007 та зобов`язань боржника ОСОБА_1 на підставі рішення суду у справі № 2-215/2009 за позовом ЗАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким видано спірний виконавчий лист.

Крім того, рішення у справі № 2-215/2009 стосується солідарного обов`язку боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що не є предметом розгляду у справі про банкрутство громадянина-підприємця.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з наведених заявником обставин та залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Т. В. Одринська

О. В. Чумак