Постанова

від 21.11.2024 по справі 531/2172/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2172/24 Номер провадження 22-ц/814/3312/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

судді: Дряниця Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовомузасіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лобач Наталії Іванівни, яка представляє позивача ОСОБА_1 на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2024 року, постановлену суддею Поповим М.С., у справі за позовом ОСОБА_1 , поданого адвокатам Лобач Наталії Іванівни до Ланнівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Лобач Н.І. до Ланнівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Ухвалою Карлівського районногосуду Полтавськоїобласті від05.08.2024року відмовленоу відкриттіпровадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Лобач Н.І. до Ланнівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Роз`яснено позивачу його право на звернення щодо даного спору до суду у порядку адміністративного судочинства.

З вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився представник позивача - адвокат Лобач Н.І. та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт вважає, що суд не мав підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі, оскільки між позивачем та відповідачами не виникало спору щодо прийняття чи проходження публічної служби. В даному випадку спір стосується права на самостійне виховання дитини, тому є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Позивач, його представник, відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином як на електронні адреси, так і шляхом направлення судових повісток за вказаними в апеляційній скарзі адресами. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Від адвоката Лобач Н.І., яка представляє позивача ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Лобач Н.І. до Ланнівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Карлівського районного суду від 03.05.2023 року розірваний. При розірванні шлюбу, судом визначено місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 .

На даний час мати дитини ОСОБА_2 проживає за кордоном, на територію України не приїздить, що підтверджується відповідними документами. Тому син повність перебуває на його утриманні. Просив встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, оскільки вказаний факт відповідно до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 року № 560», затвердженого постановою КМУ дає йому право на відстрочку від мобілізації.

Ухвалою Карлівського районногосуду Полтавськоїобласті від05.08.2024року відмовленоу відкриттіпровадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Лобач Н.І. до Ланнівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в даному випадку стосується питання прийняття та проходження військової служби, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкриття провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно дост. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, яка набула чинності для України з 11.09.1997, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Стаття 55 Конституції Українивстановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другоюстатті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Україниповинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини.Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину, тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 , поданого адвокатам Лобач Наталії Іванівни до Ланнівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини з підстав неможливості її розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому апеляційна скарга адвоката ЛобачНаталії Іванівни,яка представляє позивача ОСОБА_1 підлягаєзадоволенню,а ухвала місцевого суду - скасуванню з поверненням справи до місцевого суду для продовження розгляду.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст.374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст.379, ст. ст.381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката ЛобачНаталії Іванівни,яка представляєпозивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Карлівськогорайонного судуПолтавської областівід 05серпня 2024року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук