Постанова

від 26.11.2024 по справі 562/1962/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 562/1962/19

Провадження № 22-ц/4815/891/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання - Андрошулік І. А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Західагро-пром»,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меркулова Сергія Анатолійовича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у складі судді Ковалика Ю. А., постановлене в м. Здолбунів Рівненської області, повний текст рішення складено 09 травня 2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування майнової та моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 15 травня 2018 року приблизно о 05 годині 45 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автопоїздом у складі тягача марки «DAF» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » з напівпричепом марки «Benalu Tiptrailer» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 » та рухаючись по автодорозі «Городище-Рівне-Старокостянтинів» зі сторони автодороги «Київ-Чоп» в напрямку м.Острог, на 166км+600м вищевказаної автодороги, що в межах Здолбунівського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 12.1 та 11.3 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, з урахуванням дорожньої обстановки, особливості вантажу, що перевозив і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно ним керувати, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, без необхідності здійснення обгону чи об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши перевагу водію, що рухався в зустрічному напрямку, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Т4» з реєстраційним номером « НОМЕР_3 » під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до загоряння вказаних вище двох транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки «Volkswagen Т4» реєстраційний номер « НОМЕР_3 » ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм загинув на місці пригоди, а транспортні засоби зазнали механічних та термічних пошкоджень.

ОСОБА_4 , який загинув, є батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 Автомобіль марки «Volkswagen Т4» з реєстраційним номером « НОМЕР_3 », який було повністю знищено в результаті дорожньо-транспортної пригоди належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Майно, що перебувало в автомобілі «Volkswagen Т4», реєстраційний номер « НОМЕР_3 » під керуванням ОСОБА_4 , а саме курчата різних порід в кількості 3876 штук на загальну суму 65000 грн., що були придбані ОСОБА_4 відповідно до договору від 10.05.2018 № 16 у ТОВ «Тетра», в ході пожежі були повністю знищені.

ОСОБА_3 згідно наказу № 21 "Про прийняття на посаду водія вантажного автомобіля" від 01.09.2017 на день та час вчинення кримінального правопорушення, перебував на посаді та виконував обов`язки водія вантажного автомобіля ТОВ «Західагро-пром», тобто перебував в трудових відносинах.

Автомобіль тягач марки «DAF», реєстраційним номером « НОМЕР_1 », яким керував ОСОБА_7 належить на праві власності - ОСОБА_8 , при цьому з 03.08.2017 перебуває в оренді у ТОВ «Західагро-пром».

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля - сідельний тягач марки «DAF», реєстраційним номером « НОМЕР_1 » застрахована у ПАТ «СК «Перша», страховий поліс № АК 7479733.

На думку позивачів, злочинною недбалістю ОСОБА_3 завдано їм матеріальної та моральної шкоди. Позивачу 1 сума матеріального збитку формується з розрахунку, суми збитку завданого знищенням майна, а саме автомобіля «Volkswagen Т4», реєстраційний номер « НОМЕР_3 » - 100979,91 грн.; моральна шкода завдана смертю потерпілого 500000 грн.; витрати на поховання та тризну 87368,81 грн.; витрати на правничу допомогу 12850 грн.; шкода завдана знищенням майна 65000 грн., а всього на загальну суму 766198,72 грн. Позивачу 2 сума матеріального збитку формується з розрахунку - моральна шкода завдана смертю потерпілого 500000 грн. Позивачу 3 сума матеріального збитку формується з розрахунку - моральна шкода завдана смертю потерпілого 700000 грн., а всього на загальну суму 1966198 грн. 72 коп.

Позивачі оцінюють заподіяну їм моральну шкоду в сумі 500000 грн. кожному. В обґрунтування зазначили, що покійний ОСОБА_4 був фактично єдиною рідною для них людиною так як мати останніх померла, ще в 2007 році та лише батько поставив їх на «ноги», втрата батька є непомірною навіть в контексті оцінки грошового виразу, втрачений спокій та сталий спосіб життя, психологічне навантаження яке зазнали позивачі коли ховали та назавжди прощалися із рідною для них людиною, без поворотна втрата дорогоцінного часу спілкування із рідним батьком.

З огляду на вищенаведене, позивачі просили стягнути з ПАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частинах 178704 грн., по 1/3 на кожного з позивачів, що в межах суми страхового полісу № АК7479733 відшкодування за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_4 ; стягнути з ПАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 витрати понесені останнім на поховання ОСОБА_4 та тризну в сумі 21296 грн.; стягнути з ПАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну майну в сумі 100000 грн., що в межах суми страхового полісу № АК7479733; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ«Західагро-пром» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну майну в сумі 65979,91 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром» на користь ОСОБА_1 витрати понесені останнім на поховання ОСОБА_4 та тризну в сумі 66072,81 грн., що не покриваються страховою виплатою; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 485108 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 12850грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром» на користь СубарськогоД.Ю. моральну шкоду в сумі 485108 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 685108 грн.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 190 753 грн., судові витрати на правничу допомогу 2 923 грн. 99 коп., а всього на загальну суму 193 676 грн. 99 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 22 338 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 177 662 грн., на відшкодування матеріальної шкоди 1 979 грн. 91 коп., судові витрати на правничу допомогу 2923 грн. 99 коп., а всього на загальну суму 182 565 грн. 90 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 177 662 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь держави судовий збір у розмірі 2 851 грн. 97 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» на користь держави судовий збір у розмірі 2 851 грн. 97 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Меркулов Сергій Анатолійович оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі пояснює, що оскаржуваним судовим рішенням, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 177 662 грн. Додає, що в силу неповноти судового розгляду це рішення не може бути виконаним. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» є ліквідованим підприємством, без правонаступників, та, відповідно, виконання рішення в частині стягнення з нього коштів є неможливим. Зазначає, що судом першої інстанції помилково вирішено питання про відмову у стягненні матеріальної шкоди в порядку солідарної відповідальності із ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром», адже із вироку суду, що був постановлений в рамках судового розгляду кримінальної справи, судом встановлювалися факти відсутності трудових відносин ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром», та при постановленні вироку суд дійшов висновку про стягнення матеріальної шкоди саме з винуватця ДТП - обвинуваченого. Натомість, суд першої інстанції при розгляді цього цивільного спору, досліджуючи той же об`єм доказів кримінальної справи, зробив кардинально інші висновки З наведених міркувань просить рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року змінити в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром».

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що15 травня 2018 року приблизно о 05 годині 45 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автопоїздом у складі тягача марки «DAF» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » з напівпричепом марки «Benalu Tiptrailer» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 » та рухаючись по автодорозі «Городище-Рівне-Старокостянтинів» зі сторони автодороги «Київ-Чоп» в напрямку м.Острог, на 166км+600м вищевказаної автодороги, що в межах Здолбунівського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 12.1 та 11.3 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, з урахуванням дорожньої обстановки, особливості вантажу, що перевозив і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно ним керувати, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, без необхідності здійснення обгону чи об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши перевагу водію, що рухався в зустрічному напрямку, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Т4» з реєстраційним номером « НОМЕР_3 » під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до загоряння вказаних вище двох транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки «Volkswagen Т4» реєстраційний номер « НОМЕР_3 » ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм загинув на місці пригоди, а транспортні засоби зазнали механічних та термічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.1 та 11.3 указаних «Правил дорожнього руху», що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та на дорогах з двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.07.2021, справа №562/1962/19 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з - ТОВ «Західагро-пром» як водій вантажного автомобіля та виконував трудові обов`язки, що підтверджується копіями наказу ТОВ «Західагро-пром» № 21 від 01.09.2017 «Про прийняття на роботу водія вантажного автомобіля» (т.1 а.п.43), копії трудової книжки ОСОБА_3 (т.1 а.п.44), характеристики ОСОБА_3 (т.1 а.п.227).

Автомобіль марки «DAF», реєстраційним номером « НОМЕР_1 », яким керував ОСОБА_3 належав на праві власності ОСОБА_8 та перебував в оренді у ТОВ «Західагро-пром», що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору оренди від 30.08.2017.

Станом на 15 травня 2018 року цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «DAF», модель «XF105.460», реєстраційним номером « НОМЕР_1 » застрахована у ПАТ«СК «Перша», страховий поліс № АК 7479733, франшиза 1000 грн., ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну у розмірі 100000 грн., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров`ю у розмірі 200000 грн., що підтверджується копією поліса (т.2 а.п.37).

Позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми загиблого внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачі просили суд стягнути на свою користь з ПАТ «СК «Перша» страхове відшкодування в межах суми страхового полісу № АК7479733 за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_4 , витрати на поховання та шкоду, заподіяну майну; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром» шкоду заподіяну майну в сумі 65979,91 грн., витрати на поховання в сумі 66072,81 грн., що не покриваються страховою виплатою, а також моральну шкоду в сумі 485108 грн. та витрати на правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами першою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За загальним правилом, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Саме з таких позицій виходив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи заявлені суми відшкодування з ПАТ «СК «Перша» як страховика винної особи та ТОВ «Західагро-пром» як роботодавця винної особи, при цьому відмовляючи у задоволенні позовних вимог власне до самої винної особи ОСОБА_3 .

Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Меркулов Сергій Анатолійович доводить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» ліквідоване без правонаступництва, а відтак рішення суду не може бути виконаним в частині стягнення коштів із нього, що порушує права його довірителя.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» (код 40078250) є припиненим; відомості про правонаступників відсутні.

Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. (Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України „Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019)).

Конституція України містить приписи з питань виконання судових рішень, зокрема: визначає обов`язковість судового рішення як одну з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); установлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання (друге речення частини першої статті 1291); покладає на державу обов`язок забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частина друга статті 1291).

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам „верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист.

Як вбачається із вироку Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.07.2021 року у справі №562/1962/19, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

Окрім того, при розгляді вказаної кримінальної справи №562/1962/19 судом було встановлено, що «згідно договору підряду від 02 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ «Віптранс 2015» (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) вбачається, що останній взяв на себе зобов`язання виконувати роботи водія вантажного автомобіля строком з 03 квітня 2018 року по 29 червня 2018 року на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи та не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Доказів виконання ОСОБА_3 трудових обов`язків ТОВ «Західагро-Пром» в момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15 травня 2018 року, позивачами не надано, а сам факт офіційного працевлаштування в цьому товаристві такі обставини, що заперечуються у відзиві відповідачем і не спростовані належними та допустимими в розумінні ст.77-78 ЦПК України доказами, не підтверджує, солідарна відповідальність працівника та підприємства не передбачена.».

Виходячи з наведеного та беручи до уваги відсутність належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження того, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 15 травня 2018 року винна особа ОСОБА_3 виконував свої трудові обов`язки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром», яке є відповідачем у цій справі, а також зважаючи на наявність договірних відносин з надання послуг водія вантажного транспорту у вказаний період з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптранс 2015», апеляційний суд приходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції щодо солідарного стягнення шкоди з відповідачів.

У частині першій статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на це, а також враховуючи той факт, що ТОВ «Західагро-Пром» на час розгляду справи ліквідоване, правонаступники відсутні, апеляційний суд приходить до переконання про те, що матеріальна та моральна шкода, які були заявлені позивачами та визначені до стягнення судом першої інстанції з ТОВ «Західагро-Пром» як роботодавця винної особи, підлягають стягненню на користь відповідачів із ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Рішення суду першої інстанції в оскаржене апелянтом лише в частині вимог про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди із ОСОБА_3 та ТОВ «Західагро-пром»; частині позовних вимог до ПАТ «СК «Перша», а також щодо визначених судом сум відшкодування в апеляційному порядку не оскаржене, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до переконання про неповне з`ясування місцевим судом обставин справи щодо виконання відповідачем ОСОБА_3 трудових обов`язків у ТОВ «Західагро-Пром» на момент скоєння дорожньо-транспортної приходи, внаслідок якої позивачі зазнали матеріальних збитків та моральних страждань, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в силу ч. 1 та 2 ст. 376 ЦПК України в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Західагро-Пром» та часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 шляхом стягнення з нього на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 177662 грн., на відшкодування матеріальної шкоди 91718 грн. 91 коп., судових витрат на правничу допомогу 2 923 грн. 99 коп., а всього на загальну суму 272304 грн. 90 коп.; на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 177662 грн.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меркулова Сергія Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагро-пром» про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 177662 (сто сімдесят сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн., на відшкодування матеріальної шкоди 91718 (дев`яносто одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 91 коп., судові витрати на правничу допомогу 2923 (дві тисячі дев`ятсот двадцять три) грн. 99 коп., а всього на загальну суму 272304 (двісті сімдесят дві тисячі триста чотири) грн. 90 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 177662 (сто сімдесят сім тисяч шістсот шістдесят дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок (IBAN): UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) (Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2851 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят одна) грн. 97 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.