Постанова

від 27.11.2024 по справі 916/3263/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3263/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Філінюка І.Г., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 адвокат Шишка Юлія Олександрівна

від АТ Державний ощадний банк України адвокат Шидерова Наталя Сергіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 (суддя Демешин О.А.)

у справі №916/3263/22

за заявою боржника фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на заборгованість перед кредиторами, яку не може погасити.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів призначено арбітражного керуючого Соколика Дмитра Ігоровича, тощо.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України до фізичної особи ОСОБА_1 у загальній сумі 1 637 218, 44 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про закриття провадження у справі, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - Соколика Д.І., визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 та введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, тощо.

Керуючим реалізацією подано до Господарського суду Одеської області клопотання про виключення зі складу ліквідаційної маси боржника права вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до ДП Писарівський спиртзавод в загальній сумі 56 076,21 грн у зв`язку з їх неліквідністю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 по цій справі задоволено заяву керуючого реалізацією про виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника та виключено зі складу ліквідаційної маси ОСОБА_1 заборгованість Державного підприємства «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», винагорода в сумі 11 080 гривень 14 копійок за цивільно-правовим договором від 01 вересня 2013 року (виконавчий лист №503/1190/16-ц Кодимського районного суду Одеської від 03.03.2017 р., виконавче провадження №53535180 від 06.03.2017 р.), заборгованість Державного підприємства «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 9 324 грн. (судовий наказ №503/63/16-ц Кодимського районного суду Одеської області від 21.01.2016 р., виконавче провадження №50592564 від 22.03.2016 р.) та заборгованість Державного підприємства «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» по заробітній платі в розмірі 35 672 (тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 07 коп. (судовий наказ №503/1642/15-ц Кодимського районного суду Одеської області від 12.11.2015 р., виконавче провадження №49331041 від 12.11.2015 р.). в загальному розмірі 56 076,21 грн.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з огляду на загальну кредиторську заборгованість боржника, а також загальну сума дебіторської заборгованості, дохід від продажу права вимоги боржника істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, а сама реалізація призведе до затягування процедури та збільшення витрат на її запровадження, в тому числі на винагороду арбітражному керуючому.

Щодо заперечень Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, зокрема щодо не надання можливості надати заперечення на клопотання арбітражного керуючого, суд першої інстанції зазначив, що клопотання арбітражним керуючим було доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету Банку 09.07.2024, а тому АТ Державний ощадний банк мав можливість 10.07.2024 ознайомитись з вказаним клопотанням та підготувати на нього заперечення. До того ж, як вказав суд першої інстанції, арбітражний керуючий вже звертався з аналогічним клопотанням про виключення майна боржника з ліквідаційної маси, про що кредитор був обізнаний, але своїх заперечень проти задоволення вищевказаного клопотання до матеріалів справи не надавав.

Не погодившись із даною постановою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ Державний ощадний банк України з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання керуючого реалізацією про виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:

- судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не надано можливості апелянту ознайомитись з клопотання арбітражного керуючого та надати свої заперечення на нього;

- враховуючи перебування одного представника апелянта у відпусті, а також завантаженість іншого представника, кредитор був позбавлений можливості підготувати заперечення на клопотання;

- суд першої інстанції, у порушення прав кредитора, дійшов помилкового висновку про можливість останнього скористатись своїм правом на подання заперечень, зокрема з урахуванням дати отримання клопотання та дати розгляду справи;

- апелянт звернувся до суду першої інстанції з клопотання про відкладення розгляду справи, однак судом необґрунтованого відмовлено у його задоволенні;

- на думку скаржника суд першої інстанції безпідставно послався на те, що арбітражний керуючий вже звертався з аналогічним клопотанням до суду першої інстанції, оскільки таке клопотання судом не розглядалось, у зв`язку з апеляційним оскарженням постанови суду першої інстанції по цій справі, подальшим її скасуванням та продовженням процедури реструктуризації;

- судом першої інстанції порушено право кредитора на своєчасне ознайомлення із поданим арбітражним керуючим клопотанням, підготовку заперечень на нього та направлення їх учасникам справи;

- щодо суті заявленого клопотання, апелянт вважає, що арбітражним керуючим не було надано до суду першої інстанції доказів об`єктивної неможливості виконання судових наказів про стягнення з ДП «Писарівський спиртзавод» на користь боржника існуючої заборгованості;

- боржник є кредитором у виконавчих провадженням, від примусового виконання виконавчих листів та судових наказів щодо стягнення на його користь грошових коштів не відмовився, виконавчі провадження тривають, а тому відсутні підстави вважати таке майно неліквідним;

- на думку апелянта, арбітражний керуючий подаючи таке клопотання прагне якнайшвидшого закриття провадження у справі, хоча є всі підстави для погашення вимог кредитора за рахунок майна боржника;

- сума заборгованості, яка визнана неліквідною, може істотно вплинути на задоволення вимог кредитора, однак суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та обмежився лише формальним посилання на те, що дохід від продажу права вимоги боржника істотно не вплине на задоволення вимог кредитора, а лише затягне процедуру неплатоспроможності;

- також, апелянт вважає розгляд клопотання арбітражного керуючого передчасним, у зв`язку з касаційним оскарженням постанови суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 27.11.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від боржника в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень боржник зазначає, що ним було надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що наявна дебіторська заборгованість є безнадійною, зокрема інформація про відкриті виконавчі провадження, яка свідчить про відсутності будь-якого стягнення відповідної заборгованості протягом більше 7 років, непрацездатність боржника з 2006 року, відсутність коштів на рахунка, не ведення господарської діяльності, перебування майна в податковій заставі.

Наведене, на думку боржника, свідчать про неліквідність права вимоги боржника до ДП «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» та необхідність виключення зі складу ліквідаційної маси боржника права вимоги до підприємства.

В той же час, як стверджує боржник, кредитором не надано жодного доказу на спростування інформації про неліквідність вищевказаної дебіторської заборгованості чи про те, що дохід від продажу (вірогідність якого дійсно піддається об`єктивним сумнівам) даного активу істотно не вплине на задоволення вимог Банку, враховуючи загальну суму затверджених судом кредиторських вимог.

Не є обґрунтованими, на думку боржника, й твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки клопотання направлено арбітражним керуючим 09.07.2024 до Електронного кабінету Банку. Натомість, судове засідання на якому розглядалося відповідне клопотання було призначено на 11.07.2024. Тобто, у кредитора було достатньо часу для формування позиції по даній справі, в тому числі і щодо клопотання арбітражного керуючого про виключення зі складу ліквідаційної маси боржника дебіторської заборгованості ДП «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД».

Окрім того, як зазначає боржник, апелянт був обізнаний щодо обставин та підстав виключення дебіторської заборгованості ДП «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», оскільки аналогічне клопотання (щодо обставин та підстав) арбітражним керуючим було подано ще у жовтні 2023, і кредитор посилався на вказане клопотання у своїй апеляційній та касаційній скаргах на постанову про визнання боржника банкрутом, в зв`язку з чим мав більше ніж достатньо часу для формування своїх заперечень проти його задоволення.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.11.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами за апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на заборгованість перед кредиторами у розмірі 1 510 668,08 грн. та положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Соколика Дмитра Ігоровича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до фізичної особи ОСОБА_1 у загальній сумі 1 637 218,44 грн., із яких: 1 415 762,16 грн. підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів; 221 456,28 грн. підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5 368,00 грн. (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

01.03.2023 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про закриття провадження у справі, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - Соколика Д.І., визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 та введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, тощо.

Керуючим реалізацією подано до Господарського суду Одеської області клопотання про виключення зі складу ліквідаційної маси боржника права вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до ДП Писарівський спиртзавод в загальній сумі 56 076,21 грн у зв`язку з їх неліквідністю.

В обґрунтування даної заяви, керуючий реалізацією зазначив, що в ході проведення процедури погашення боргів, за результатами проведеної керуючим реалізацією інвентаризації майна боржника було встановлено про наявність дебіторської заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 , а саме заборгованість ДП ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД у загальному розмірі 56 076,21 грн.

Однак, в ході процедури визначення вартості зазначеного майна боржника, керуючим реалізацією встановлено, що зазначене вище майно (майнові права) є неліквідним, а дохід від його продажу (вірогідність якого є досить низькою) істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд погодився з такими доводами керуючого реалізацією та задовольнив заяву у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

У процедурі погашення боргів боржника здійснюється формування ліквідаційної маси та вирішуються пов`язані з цим питання, зокрема щодо отримання дозволу на продаж окремих видів майна боржника, виключення зі складу ліквідаційної маси, реалізація майна боржника тощо.

Відповідно до частини першої, другої статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

Статтею 132 КУзПБ передбачено можливість виключення окремих майнових об`єктів боржника зі складу ліквідаційної маси.

Так, ч.ч. 1-3 ст. 132 КУзПБ України встановлено, що господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про неплатоспроможність виключити із складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім`ї. Господарський суд має право виключити із складу ліквідаційної маси майнові об`єкти вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна боржника, що виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї статті, не може перевищувати 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, наведені положення статті 132 КУзПБ визначають чіткі критерії до майнових об`єктів боржника, у разі відповідності яким вказані об`єкти можуть бути виключені судом із складу ліквідаційної маси за клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

Положення статті 132 КУзПБ підлягають застосуванню в залежності від характеристик (виду) майна боржника. Так, у випадку частини першої названої статті має враховуватися пов`язаність майна із потребами боржника або членів його сім`ї, а положення частини другої застосовуються з урахуванням вартісної характеристики майна боржника (ліквідності) та істотного впливу отриманих від реалізації такого майна коштів на задоволення вимог кредиторів.

Звертаючись до суду з клопотанням відповідно до статті 132 КУзПБ, заявник самостійно визначає підстави для виключення майна боржника із ліквідаційної маси. В свою чергу суд, розглядаючи вказане клопотання, досліджує та встановлює такі ознаки/характеристики цього майна, за наявності яких майно можна буде беззаперечно кваліфікувати як таке, що підлягає виключенню зі складу ліквідаційної маси боржника за правилами частини першої або другої статті 132 КУзПБ.

Як вже було зазначено вище, в ході проведення інвентаризації було встановлено, що ОСОБА_1 належать грошові кошти, що знаходяться у третіх осіб (дебіторська заборгованість), а саме:

1. Заборгованість Державного підприємства «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», винагорода в сумі 11 080,14 грн за цивільно-правовим договором від 01 вересня 2013 року (виконавчий лист №503/1190/16-ц Кодимського районного суду Одеської від 03.03.2017 р., виконавче провадження №53535180 від 06.03.2017 р.).

2. Заборгованість Державного підприємства «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 9 324 грн (судовий наказ №503/63/16-ц Кодимського районного суду Одеської області від 21.01.2016 р., виконавче провадження №50592564 від 22.03.2016 р.).

3. Заборгованість Державного підприємства «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» по заробітній платі в розмірі 35 672,07 грн (судовий наказ №503/1642/15-ц Кодимського районного суду Одеської області від 12.11.2015 р., виконавче провадження №49331041 від 12.11.2015 р.).

Однак, згідно з Інформації з Єдиного реєстру боржників Державне підприємство «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» є Боржником у 15 відкритих виконавчих провадженнях.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутнє за Державним підприємством «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» зареєстроване на праві власності нерухоме майно, при цьому зареєстрована низка арештів на вказане нерухоме майно, також присутня інформація про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У відповідності до відповіді Кодимського районного відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях не дали жодних результатів, що призвели б до фактичного стягнення заборгованості, а саме підприємство фактично не працює з 2006 року та має значний податковий борг.

Отже, з огляду на те, що ДП ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД є боржником у 15 відкритих виконавчих провадженнях, в нього відсутнє зареєстроване на праві власності нерухоме майно, підприємство фактично не працює з 2006 року та підприємство має значний податковий борг, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про можливість віднесення даного активу до категорії "неліквідного", оскільки, дохід від його реалізації істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів, а лише призведе до затягування процедури погашення боргів та витрат у такій процедурі.

В свою чергу, заперечуючи вказаний висновок суду першої інстанцій, кредитор не обґрунтував та не надав жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що спірне майно (дебіторська заборгованість боржника) є ліквідним, існує реальна можливість отримання таких коштів за погасити існуючу заборгованість перед Банком.

Колегія суддів наголошує на тому, що загальна сума визнаних судом кредиторських вимог боржника перед Банком у цій справі складає 1 637 218,44 грн, в той час як розмір майна боржника (дебіторська заборгованість боржника) складає 56 076,21 грн, а тому навіть потенційна можливість реалізації такого майна, суттєво не сплине на задоволення вимог кредитора.

До того ж, за припасами ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Незалежність арбітражного керуючого забезпечується, зокрема гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (ст. 13 КУзПБ).

Статтею 30 ГПК України визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

З огляду на таке, безпідставне затягування розгляду справи може вподальшому призвести до понесення додаткових витрат у процедурі погашення боргів, як то звернення арбітражного керуючого та/або боржника з будь-якими письмовими запитами, отримання грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 розгляд цієї справи було призначено на 11.07.2024.

09.07.2024 керуючим реалізацією подано до Господарського суду Одеської області клопотання про виключення зі складу ліквідаційної маси боржника права вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до ДП Писарівський спиртзавод в загальній сумі 56 076,21 грн у зв`язку з їх неліквідністю.

Дане клопотання, як вбачається з квитанції №1348301 було доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету кредитора 09.07.2024 о 16:13.

Відтак, з огляду на завчасне отримання АТ Державний ощадний банк клопотання арбітражного керуючого, колегія суддів вважає, що кредитор мав можливість до судового засідання ознайомитись з вказаним клопотанням та підготувати на нього заперечення.

До того ж, як свідчать наявні матеріали справи, представник АТ Державний ощадний банк приймав участь у судовому засіданні від 11.07.2024 та мав можливість скористатись своїм правом на подання пояснень та заперечень на клопотання арбітражного керуючого.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий вже звертався з аналогічним клопотанням про виключення майна боржника з ліквідаційної маси (вх. №35856/23 від 10.10.2023), про що кредитор АТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Державний ощадний банк України був обізнаний ще в процесі апеляційного провадження з оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 по цій справі, оскільки посилався на це клопотання у своїй апеляційній скарзі, але своїх заперечень проти задоволення вищевказаного клопотання - до матеріалів справи не надавав.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що перебування одного представника апелянта у відпусті, а також завантаженість іншого представника, позбавило його можливості підготувати заперечення на клопотання, оскільки такі обставини стосуються організації роботи самого апелянта та не можуть свідчити про наявність об`єктивних, непереборних обставин, які дійсно завадили йому скористатись своїм правом на подання заперечень за клопотання арбітражного керуючого.

Щодо посилання апелянта на безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання кредитора про відкладення розгляду справи, то суд апеляційної інстанції відзначає, що вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи наведено у ст. 202 ГПК України, однак про наявність таких підстав кредитор у суді першої інстанції не зазначив.

При цьому, судова колегія також наголошує на тому, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У даному випадку, як вже було вказано вище, кредитор був обізнаний про наявність поданого арбітражним керуючим клопотання, мав можливість скористатись своїм правом на подання письмових заперечень на нього, та скористався своїм правом на подання усних заперечень під час судового засідання, в якому приймав участь представник кредитора.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що за приписами ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства, поряд із справедливим та неупередженим, є зокрема своєчасне вирішення судом спорів. При цьому, такі завдання мають превалювати над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про завчасну обізнаність апелянта з приводу обставин з яких арбітражний керуючий виснував щодо неліквідності спірних активів боржника, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду в повній мірі відповідає таким завданням господарського судочинства.

А тому, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права на які посилається апелянт, не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилання апелянта на те, що арбітражним керуючим не було надано доказів об`єктивної неможливості виконання судових наказів про стягнення з ДП «Писарівський спиртзавод» на користь боржника існуючої заборгованості, колегія суддів зауважує, що у даному випадку арбітражним керуючим надано докази на підтвердження стану примусового виконання, які свідчать про відсутності будь-якого стягнення відповідної заборгованості протягом більше 7 років. До того ж, як вже було вказано вище, арбітражним керуючим надано докази, які свідчать про те, що ДП «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» з 2006 року не працює, кошти на рахунках відсутні, продукцію не виготовляє, майно перебуває в податковій заставі.

Отже, наведені вище обставини фактично доводять цілковиту неліквідність права вимоги боржника до ДП «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» в загальному розмірі 56 076,21 грн.

Посилаючись на те, що є всі підстави для погашення вимог кредитора за рахунок майна боржника (дебіторської заборгованості), скаржник не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, зокрема наявності на рахунках ДП «ПИСАРІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» грошових коштів та/або майна, здійснення ним господарської діяльності тощо, за рахунок чого можливо було б отримати такі кошти. Не надано апелянтом й доказів на підтвердження перспективи продажу такої заборгованості та наявності потенційних покупців такого майна.

Відхиляються судом апеляційної інстанції й доводи апелянта щодо передчасності розгляду клопотання арбітражного керуючого у зв`язку з касаційним оскарженням постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, оскільки чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не ставить розгляд будь-яких заяв, клопотань тощо у справі про неплатоспроможність, в залежність від апеляційного або касаційного перегляду інших процесуальних документів по справі.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не вбачає порушень норма матеріального та процесуального права на які посилається апелянт та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання арбітражного керуючого.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 у справі №916/3263/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.