Постанова

від 27.11.2024 по справі 916/222/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/222/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ОСББ Свобода-43 голова ОСОБА_1 та адвокат Донін Сергій Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 (складено та підписано 04.09.2024, суддя Д`яченко Т.Г.)

у справі №916/222/24

за позовом 1) ОСОБА_3 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_4 ;

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43

про визнання неправомочними установчих та загальних зборів, прийнятих ними рішень недійсними та припинення об`єднання шляхом ліквідації

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

12.08.2024 до Господарського суду Одеської області від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 по справі №916/222/24 задоволено заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6666 грн. 67 коп., стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6666 грн. 67 коп., стягнуто з ОСОБА_4 (на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6666 грн. 66 коп.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. В свою чергу, позивачами у наданих до суду запереченнях будь-якої незгоди саме щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, не надано.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_2 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та відмовити відповідачеві у прийнятті додаткового рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, у зв`язку з наступним.

Так за твердженням апелянта, судом першої інстанції не враховано таке:

- відповідачем не доведено фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції;

- надаючи попередній розрахунок судових витрат, відповідач не додав до нього ані договору про надання правової допомоги, ані додаткової угоди до нього та не зазначив про її наявність;

- в квитанції про оплату наданих адвокатом послуг міститься посилання на те, що такі послуги надані на виконання договору про надання правової допомоги між адвокатом на відповідачем, який укладений до відкриття провадження у цій справі, що свідчить про оплату інших послуг, які не стосуються цієї справи. При цьому, посилання на додаткову угоди у такій квитанції відсутні;

- судом не враховано недобросовісну поведінку представника відповідача, яка проявилась у не направленні апелянту відзиву на позовну заяву, що є прямим порушенням прав позивача.

Ухвалою суду від 11.10.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 27.11.2024.

Під час судового засідання від 27.11.2024 представники відповідача надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Апелянт та/або його представник у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

За приписами ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

На виконання наведених законодавчих приписів, судом апеляційної інстанції було направлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду за єдиною відомою суду адресою апелянта.

Однак, згідно з відомостями офіційного веб-сайту Укрпошта, рекомендоване поштове відправлення 0600297945502 не було вручено адресату (скаржнику) у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту ст.242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апелянта було належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді апеляційної інстанції, однак своїм правом на участь у судовому засіданні останній не скористався.

До того ж, попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Teuschler v. Germany", заява №47636/99).

У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (заява №11681/85) ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі, тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що у цьому випадку апеляційна скарга була подана саме ОСОБА_2 , тому остання була безумовно обізнана про свою ініціативу звернення до суду апеляційної інстанції, а відтак мала проявити зацікавленість у розгляді своєї апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було надано до суду першої інстанції попередній розрахунок судових витрат у якому Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 повідомило суд, що понесло витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн (т.1, а.с. 181).

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідачем було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання юридичних послуг від 19.01.2024, додаткову угоду №4 до договору про надання юридичних послуг від 14.02.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2024, довідку від 05.08.2024, платіжну інструкцію від 15.02.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.08.2024 (т.5, а.с. 107-120).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2024 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 (клієнт) та адвокатом Доніною Л.А. (виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг за умовами п. 1.1. якого клієнт замовляє виконавцю надання юридичних послуг (правової допомоги) з метою забезпечення функціонування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 відповідно до установчих документів з дотримання вимог законодавства України, а також реалізації прав членів об`єднання на управління спільним майном багатоквартирного будинку.

Юридичні послуги надаються клієнту виконавцем на платній основі відповідно до умов, визначених цим договором (п. 1.2. договору).

За умовами п. 4.1. договору, клієнт зобов`язується оплатити виконавцю гонорар (додатково погоджену сторонами вартість отриманих юридичних послуг), розмір якого визначається додатковими угодами, що складаються сторонами на виконання певних робіт (ведення судових справ).

У додатковій угоді №2 від 14.02.2024 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 (клієнт) та адвокатом Доніною Л.А. (виконавець) погоджено надання виконавцем послуг з представництва інтересів клієнта у судах господарської юрисдикції по справі №916/222/24, а також вартість юридичних послуг, зокрема у суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн.

05.08.2024 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Свобода-43 та адвокатом Доніною Л.А. складено та підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт у відповідності до якого клієнт прийняв роботи виконану виконавцем загальною вартістю 20 000 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг, відповідачем було надано до суду платіжну інструкцію від 15.02.2024 про перерахування на користь адвоката 10000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05.08.2024 про отримання адвокатом від клієнта 10000 грн.

Отже, відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що з огляду на предмет даного позову, обсяг наданих адвокатом послуг, а також результат вирішення даної справи у суді першої інстанції не на користь позивача, заявлений відповідачем розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 20 000 грн є цілком справедливим, співмірним, та таким, що відповідає принципу диспозитивності та змагальності.

Водночас, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 р. у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

Таких доказів або підтверджених документально обґрунтувань, у тому числі - розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, позивач до справи не надав, у зв`язку з чим суд вбачає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що мала б наслідком їх зменшення.

Разом з тим, розглянувши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони жодним чином наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на таке.

Так з приводу посилання апелянта на те, що надаючи попередній розрахунок судових витрат, відповідач не додав до нього ані договору про надання правової допомоги, ані додаткової угоди до нього та не зазначив про її наявність, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає надання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу, як до закінчення судових дебатів у справі, так й протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на те, що відповідач до закінчення судових дебатів зробив відповідну заяву про понесення судових витрат на професійну правнику допомогу, то вподальшому останній скористався своїм правом, передбаченим ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідні докази на понесення судових витрат на правову (правничу) допомогу, зокрема акт прийому-передачі виконаних робіт, об`єктивно не могли бути надані відповідачем до закінчення судових дебатів, оскільки такий акт сторонами було складено та підписано лише 05.08.2024, тобто вже після прийняття Господарським судом рішення по суті.

До того ж, до вказаного Акту сторонами було включено представництво адвокатом інтересів відповідача у Господарському суду Одеської області під час судових засідань.

Відповідно, наведене позбавляло позивача можливості подати суду докази понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, та тому такі докази були надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що в квитанції про оплату наданих адвокатом послуг міститься посилання на те, що такі послуги надані на виконання договору про надання правової допомоги між адвокатом на відповідачем, який укладений до відкриття провадження у цій справі, що свідчить про оплату інших послуг, які не стосуються цієї справи, з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі №914/1029/22).

З огляду на наведені висновки Верховного Суду, під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вирішальним є саме факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи, а не факт оплати таких послуг, а тому зазначення у наданих відповідачем платіжних документах лише договору про надання правової допомоги, без їх конкретизації, посилання на додаткові угоди, тощо, не може свідчити про ненадання таких послуг та/або їх надання в іншій справі.

До того ж, колегія суддів зауважує, що апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження того, що адвокатом не надавались відповідачеві послуги пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у цій справі та/або такі послуги не пов`язані з цією справою.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що доводи за апеляційною скаргою не спростовують висновків суду першої інстанції здійснених під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/222/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.