Постанова

від 28.11.2024 по справі 916/4589/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4589/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від прокуратури: С.О. Ейсмонт;

від позивача: І.В. Марковська;

від відповідача: О.О. Савенко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024, повний текст складено 30.05.2024

у справі №916/4589/23

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС"

про визнання недійсним договору оренди майна, додаткової угоди та повернення приміщення,

суддя суду першої інстанції: М.Б. Сулімовська

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС" про визнання недійсним договору оренди майна, додаткової угоди та повернення приміщення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на передачу приміщення котельні, паливного складу, кімнати відпочинку, душової, розташованих за адресою: Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1, в оренду в порушення вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу, що підтверджується рішенням Кодимської районної ради від 30.10.2017 №285-VII "Про надання дозволу голові Кодимської районної ради на передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району", згідно якого голові Кодимської районної ради надано дозвіл на передачу в оренду спірного нерухомого майна та вирішено забезпечити визначення орендарів відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, затвердженого рішенням районної ради від 26.07.2012 №219 VI.

Прокурор зазначає, що в момент укладення спірного договору оренди від 09.01.2018 недодержані вимоги, встановлені частинами 1-3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За твердженням прокурора, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади, як законного власника вказаного об`єкта, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного його використання.

Водночас, Кодимська міська рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як власник комунального майна, та як сторона спірного договору, не забезпечила захист інтересів держави шляхом звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору та повернення орендованого ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" майна, що і зумовило звернення прокурора до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на Одеську обласну прокуратуру.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором при оспорюванні Договору оренди нерухомого майна від 09.01.2018 та додаткової угоди до договору від 19.01.2021 було визначено лише одну із сторін правочину ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС". В свою чергу, іншу сторону спірного договору - Кодимську міську раду прокурор визначив позивачем у даному спорі. Таким чином, незалучення до участі у справі в якості відповідачів всіх сторін оспорюваного договору є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання недійсними Договору оренди нерухомого майна від 09.01.2018 та додаткової угоди до договору від 19.01.2021.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність суду надавати оцінку іншим аргументам прокурора, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин. При цьому, позовна вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС" повернути окреме приміщення котельні загальною площею 67,6 кв.м., розташоване за адресою: Одеська обл., Подільський район, м.Кодима, пл.Перемоги, 1-1, шляхом підписання з Кодимською міською радою акта приймання-передачі майна, заявлена прокурором у позовній заяві саме як наслідок визнання недійсними оспорюваних договору та додаткової угоди. Однак, враховуючи той факт, що судом відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними договору оренди та додаткової угоди до нього, то, відповідно, відсутні підстави для задоволення означеної вимоги.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4589/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до положень ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У свою чергу, звернення прокурора до суду з позовом, що розглядається в межах даної справи, обумовлене необхідністю захисту інтересів держави, зокрема, територіальної громади в особі Кодимської міської ради щодо ефективного використання комунального майна. Таким чином, прокурором обґрунтовано визначено в якості позивача, тобто органу, уповноваженого на здійснення функцій держави у виниклих спірних правовідносинах, а не відповідача, Кодимську міську раду Подільського району Одеської області, як власника майна, переданого за оскаржуваним договором у користування відповідача, який безпосередньо уклав цей договір.

Скаржник зазначає, що договір оренди нерухомого майна від 09.01.2018 та додаткова угода до нього від 19.01.2021 підлягають визнанню недійсними з наступних підстав. Так, спірне нерухоме майно передано в оренду в порушення вимог Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу, що підтверджується безпосередньо рішенням Кодимської районної ради від 30.10.2017 №285-VII «Про надання дозволу голові Кодимської районної ради на передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району», згідно якого голові Кодимської районної ради надано дозвіл на передачу в оренду спірного нерухомого майна та вирішено забезпечити визначення орендарів відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, затвердженого рішенням районної ради від 26.07.2012 №219 VI. При цьому, відповідно до документів, які надано Подільською районною державною адміністрацією та Кодимською міською радою, відомостей щодо наявної будь-якої конкурсної документації та з організаційно-технічної підготовки зазначеного об`єкта оренди не виявлено. Таким чином, Кодимською районною радою проігноровано установлений Законом порядок передачі в оренду об`єкту теплопостачання, що перебуває у комунальній власності - цілісний майновий комплекс загальною площею 67,6 кв. м, за адресою: Одеська обл., м. Кодима, пл. Перемоги, 1-1.

За таких обставин, у випадку визнанням судом договору від 09.01.2018 та додаткової угоди від 19.01.2021 недійсними з моменту укладення, у Орендаря - ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» виникає обов`язок по поверненню орендованого майна шляхом складання та підписання акту приймання-передачі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає що оскаржуване рішення ухвалене Господарським судом Одеської області з повним з`ясуванням обставин справи, об`єктивно та неупереджено, на підставі норм діючого законодавства, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що договір оренди між Кодимською районною радою (Орендодавець), в подальшому Кодимською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «АВКУБІ ПЛЮС» (Орендар) укладено згідно вимог чинного законодавства в межах господарської діяльності, у підприємств в наявності оформлені належним чином у відповідності до законодавства документи по господарським взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, а будь-які порушення з боку відповідача з приводу укладення оскаржуваного прокурором договору оренди відсутні.

Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС" наголошує, що об`єкт оренди - приміщення котельні площею 34,7 м.кв., паливний склад площею 24,9 м.кв., кімната відпочинку площею 5 м.кв, душова площею 3 м.кв, що передані орендодавцем в оренду - не є відокремленим цілісним майновим комплексом - «об`єктом централізованого теплопостачання» та для його передачі його в оренду не може бути застосована процедура, передбачена Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Відповідач зазначає, що фактично результатом задоволення позовних вимог стане припинення теплопостачання на відповідний об`єкт напередодні опалювального сезону, оскільки у відповідача будуть відсутні відповідні правові підстави для здійснення діяльності по виробництву тепла на об`єкті позивача, що в жодному разі не буде відповідати інтересам держави та/або місцевої громади, особливо в теперішній час з критичним становищем щодо електропостачання.

У поясненнях на апеляційну скаргу Кодимська міська рада Подільського району Одеської області вважає, що оскаржуване рішення ухвалене Господарським судом Одеської області об`єктивно, неупереджено, з урахуванням приписів діючого законодавства, повним та всебічним з`ясуванням обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, Я.Ф. Савицького, Н.С. Богацької.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4589/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4589/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

19.07.2024 матеріали справи №916/4589/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4589/23. Встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення скаржнику) на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на 25 вересня 2024 року о 15:45 год.

05.08.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 задоволено відповідну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АВКУБІ ПЛЮС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.09.2024 від Кодимської міської ради надійшли пояснення на апеляційну скаргу.

19.09.2024 від Кодимської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Богацька Н.С., у період з 25.09.2024 по 27.09.2024 перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду від 23.09.2024 №244-в.

24.09.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №404 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4589/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 для розгляду справи №916/4589/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.І. Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 прийнято апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4589/23 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, в судовому засіданні, яке відбулось 25.09.2024, протокольною ухвалою суду задоволено клопотання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та відкладено розгляд справи на 31.10.2024 об 11:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 25.09.2024.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, в судовому засіданні, яке відбулось 31.10.2024, протокольною ухвалою суду оголошено перерву у судовому засіданні до 28.11.2024 о 10:00.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана апеляційна скарга розглядалась судом апеляційної інстанції у розумний строк.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

09.01.2018 між Кодимською районною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВКУБІ ПЛЮС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно загальною площею 67,6 кв.м., а саме - приміщення котельні, паливний склад, кімнату відпочинку, душову, розташоване за адресою: 66000, Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1, що перебуває на балансі Кодимської районної ради.

За умовами п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення котельні альтернативних видів палива.

Згідно п.10.1, цей договір укладено строком на один рік, та діє з 09.01.2018 до 09.01.2019 включно.

Пунктом 10.4 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Договір підписано представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

09.01.2018 за Актом приймання-передачі об`єкт оренди передано орендарю.

У зв`язку із зміною власника вищезазначеного нерухомого майна, що пов`язано з передачею цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №1 зі спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району до комунальної власності територіальної власності Кодимської міської ради, 19.01.2021 між Кодимською міською радою і ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС" укладено додаткову угоду до договору оренди майна від 09.01.2018, відповідно до якої змінено орендодавця на Кодимську міську раду.

На виконання умов означеної додаткової угоди 19.01.2021 підписано акт приймання-передачі нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Кодимської міської ради загальною площею 67,6 кв.м., а саме - приміщення котельні, паливного складу, кімнати відпочинку, душової, що знаходиться за адресою: пл.. Перемоги, 1-1, м.Кодима Одеської області, що підтверджує фактичну передачу зазначеного приміщення у строкове платне користування орендарю новим орендодавцем.

Разом з тим, як зазначає прокурор, договір та додаткова угода до нього підлягають визнанню недійсними, оскільки приміщення котельні було передано в оренду в порушення вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу, що підтверджується рішенням Кодимської районної ради від 30.10.2017 №285-VII "Про надання дозволу голові Кодимської районної ради на передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району", згідно якого голові Кодимської районної ради надано дозвіл на передачу в оренду спірного нерухомого майна та вирішено забезпечити визначення орендарів відповідно до Порядку проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, затвердженого рішенням районної ради від 26.07.2012 №219 VI.

Прокурор зазначає, що в момент укладення спірного договору від 09.01.2018 недодержані вимоги, встановлені частинами 1-3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача (в даному випадку визначення прокурором Кодимської міської ради як позивача, а не відповідача) є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність суду надавати оцінку іншим аргументам прокурора.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі №633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Таким чином, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

У даній справі, колегія суддів вбачає підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Між тим, колегія суддів зазначає, що статтею 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частини першої статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У цій справі Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, є учасником цивільних правовідносин (стороною Договору оренди майна).

За твердженням прокурора, Кодимська міська рада передала приміщення котельні, паливного складу, кімнати відпочинку, душової, розташованих за адресою: Одеська область, м. Кодима, пл. Перемоги, 1, в оренду в порушення вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу, що підтверджується рішенням Кодимської районної ради від 30.10.2017 №285-VII "Про надання дозволу голові Кодимської районної ради на передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району".

Колегія суддів зауважує, що прокурор звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди майна, а саме тому визначив раду позивачем.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що питання про належного відповідача вирішується не як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

У цій справі прокурор як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, зауважував, що порушення інтересів держави полягає в передачі приміщення котельні, паливного складу, кімнати відпочинку, душової, що є предметом договору оренди майна, в порушення вимог закону.

Зазначене вище майно, за твердженням прокурора, є специфічним об`єктом комунальної власності, є цілісним майновим комплексом та належить до сфери регулювання Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", та передача якого без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу є неможливою.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» такі висновки також, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

Узагальнюючи висновки з питань представництва прокурора у суді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

-орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

-орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

-відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Прокурор у цій справі заявляє, зокрема, вимогу про визнання недійсним договору оренди майна. Водночас, прокурор як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначає, що порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі об`єкта оренди в порушення вимог Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" без застосування підготовчої процедури та проведення відповідного конкурсу, що підтверджується рішенням Кодимської районної ради від 30.10.2017 №285-VII "Про надання дозволу голові Кодимської районної ради на передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Кодимського району"

Таким чином, у позовній заяві та апеляційній скарзі прокурор фактично зазначає, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

З огляду на зазначене, у даній справі Кодимська міська рада Подільського району Одеської області повинна була набути статусу відповідача, а не позивача, як визначено прокурором.

Крім цього, як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 30 липня 2020 у справі №670/23/18, від 18 листопада 2020 у справі №318/1345/17, від 14 квітня 2021 у справі №552/3469/18), у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Натомість, прокурором при оспорюванні Договору оренди нерухомого майна від 09.01.2018 та додаткової угоди до договору від 19.01.2021 було визначено лише одну із сторін правочину (ТОВ "АВКУБІ ПЛЮС").

Таким чином, незалучення до участі у справі в якості відповідачів всіх сторін оспорюваного договору є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання недійсними Договору оренди нерухомого майна від 09.01.2018 та додаткової угоди до договору від 19.01.2021, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність суду надавати оцінку іншим аргументам прокурора, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості або необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

З огляду на зазначене, колегія суддів не надає оцінки обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті та не розглядає доводи апеляційної скарги в цій частині.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4589/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.12.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький