Постанова

від 18.11.2024 по справі 910/932/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа№ 910/932/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024

у справі № 910/932/24 (суддя Мудрий С.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак"

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (далі - позивач; ТОВ "Сервісопторг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" (надалі - відповідач; ТОВ "Листпак"; апелянт; скаржник) про стягнення 1 476 719,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 499968-22 від 05.09.2022 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача основний борг - 1 177 373,65 грн, штраф - 117 737,37 грн, 3% річних - 48 572,94 грн та інфляційні нарахування - 133 036,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/932/24.

14.02.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору поставки № 499968-22 від 05.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/932/24 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" про визнання недійсним договору поставки № 499968-22 від 05.09.2022 в одне провадження з первісним позовом.

18.04.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" надійшла заява про збільшення позовних вимог. У поданій заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 074 770,96 грн, з яких: 941 033,65 грн - основної заборгованості, 117 737,37 грн - штрафу, 56 446,63 грн - 3% річних, 148 822,60 грн - інфляційних нарахувань, 810 730,71 грн пені.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" про збільшення позовних вимог, суд 1-ої інстанції встановив, що позивачем заявлено нову вимогу, яка не була заявлена при поданні позову, а саме про стягнення пені у розмірі 810 730,71 грн.

Тому, заява про збільшення позовних вимог була прийнята місцевим господарським судом до розгляду в частині: 941 033,65 грн - основної заборгованості, 117 737,37 грн - штрафу, 56 446,63 грн - 3% річних та 148 822,60 грн - інфляційних нарахувань, а в частині стягнення 810 730,71 грн пені заяву до розгляду прийнято не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24 первісні позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Листпак" на користь ТОВ "Сервісопторг" основний борг - 941 033 грн 65 коп., штраф - 117 737 грн 37 коп., 3% річних - 56 446 грн 63 коп., інфляційні нарахування - 148 822 грн 60 коп. та судовий збір - 15 168 грн 48 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд, серед іншого, зазначив, що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки в сумі 941 033,65 грн належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги визнаються обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком 3% річних за період з 08.09.2022 по 17.04.2024, що складає: 56 446,63 грн та інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по березень 2024 року, що становить: 148 822,60 грн, тим самим задовольнив зазначені вимоги. Крім того, стягнув 117 737,37 грн штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Листпак" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24 в частині стягнення 3% річних - 56 446, 63 грн та 148 822,00 грн інфляційних нарахувань.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи ч. 5 ст. 196 ГПК України, відповідно до якої під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін. Так, 20.05.2024 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з наміром врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, але справу 21.05.2024 було розглянуто по суті, чим позбавлено відповідача можливості врегулювати спір на підставі взаємних поступок.

Також відповідач вказує, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що договором поставки № 499968-22 від 05.09.2022 не передбачено, що збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції. Втім, судом 1-ої інстанції після покладення на відповідача такої міри відповідальності, як неустойка у вигляді 117 737,37 грн штрафу, - неправомірно стягнуто з апелянта 3% річних - 56 446,63 грн та 148 822,00 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/932/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Листпак" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Листпак" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24 призначено на 11.09.2024.

03.09.2024 до апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Сервісопторг" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач акцентує, що сторони (згідно з ч. 2. ст. 232 ГК України) в договорі передбачили штраф саме як штрафну (співвідношення неустойки та збитків) неустойку за порушення зобов`язань за договором. Таким чином, на думку позивача, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Листпак" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24 відкладено на 16.10.2024.

В судовому засіданні 16.10.2024 судом у справі оголошено перерву до 18.11.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання 18.11.2024 не з`явився. Про час та місце розгляду справи ТОВ "Листпак" було повідомлене належним чином, що підтверджується довідкою від 16.10.2024 про доставку електронного документа до електронного кабінету останнього.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника скаржника обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "Листпак", яке належним чином повідомлене про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Листпак" (покупець) укладено договір поставки № 499968-22 (скорочено - Договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати: поліетилен, пойменований у подальшому «товар», за умовами, наведеними у договорі та узгодженими сторонами.

Згідно п. 2.1 Договору він вважається укладеним відносно постачання певної партії товару на умовах, викладених у договорі, після погодження сторонами у встановленому в пункті 2.2 договору порядку кількості, номенклатури та вартості товару, що підлягає постачанню в межах відповідної партії.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що погодження умов постачання певної партії товару здійснюється відповідно до статті 181 ГК України та статей 641, 642 ЦК України наступним чином:

а) на підставі переговорів представників сторін та усної заявки покупця постачальник забезпечує поставку попередньо погодженої партії товару покупцю. Факт поставки товару покупцю вважається пропозицією (офертою) постачальника щодо погодження кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару відповідно до товаротранспортної накладної та/або рахунку, засвідчених печаткою або штампом постачальника;

б) у разі фактичного прийняття покупцем відповідної партії товару на запропонованих постачальником умовах щодо кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару, вказані умови поставки вважаються узгодженими сторонами, а договір - укладеним в частині постачання відповідної партії товару на відповідних умовах;

в) у разі відмови покупця від укладення договору в частині постачання відповідної партії товару на запропонованих постачальником умовах (асортимент, вартість, строк оплати) та в разі поставки до складу покупця (п. 4.1 договору), покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар на безоплатне відповідальне зберігання або передати його перевізнику для повернення постачальнику. Про неприйняття товару покупець зобов`язаний повідомити постачальника не пізніше наступного робочого дня.

Ціна та вартість товару поряд з іншими умовами узгоджується сторонами в порядку, визначеному у договорі (п. 3.1 Договору).

Оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін згідно виставлених рахунків. Оплата товару може бути здійснена повністю або частково векселем та/або поручителем (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору товар постачається шляхом самовивезення товару транспортом покупця (умова FCA правил «Інкотермс-2010»). За домовленістю сторін можлива доставка товару в пункт призначення вказаний покупцем (умова СРТ правил «Інкотермс-2010»). У разі передплати, граничний термін постачання товару узгоджується сторонами шляхом переговорів та зазначається постачальником в рахунках до договору.

За п. 4.2 Договору моментом постачання вважається передача товару на користь покупця згідно з пунктом 4.1 договору. Передача товару підтверджується підписом уповноваженого представника покупця, який засвідчується печаткою або штампом покупця, що підтверджує кількість, якість та вартість товару.

Право власності на товар переходить в момент постачання товару (п. 4.3 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 177 373,65 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін накладною № 499968-22/58844р від 06.09.2022.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

01.04.2024 відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 236 340,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4126 від 01.04.2024 з призначенням платежу: «згідно рахунку-фактури № 499968-22/58844р від 06.09.2022 та видаткової накладної № 499968-22/58844р від 06.09.2022».

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 941 033,65 грн (1 177 373,65 грн - 236 340,00 грн) належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, про що, за переконанням колегії суддів, вмотивовано вказано судом першої інстанції.

З цих підстав, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 941 033,65 грн основного боргу.

Також, позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 117 737,37 грн.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.2 Договору за порушення терміну оплати товару покупець сплачує штрафні санкції, що нараховуються за весь період прострочення та можуть застосовуватися постачальником як разом так й окремо, а саме: неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від суми, простроченої до сплати більш, ніж на 30 днів.

Так, з огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо оплати вартості товару, місцевим господарським судом, за висновками судової колегії, обґрунтовано стягнуто з відповідача 117 737,37 грн штрафу.

Крім того, оскаржуваним рішенням стягнуто з ТОВ "Листпак" на користь ТОВ "Сервісопторг" 3% річних - 56 446 грн 63 коп. та інфляційні нарахування - 148 822 грн 60 коп., що і виступає предметом даного апеляційного розгляду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

За наведеного судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про те, що оскільки Договором не передбачено, що збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції, виключається можливість пред`явлення кредитором (позивачем) вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, які не є штрафними санкціями, на підставі ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3% річних вважає їх арифметично правильними, зокрема:

- втрати від інфляції:

IIc (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) = 1.12640218

Інфляційне збільшення:

1 177 373,65 x 1.12640218 - 1 177 373,65 = 148 822,60 грн;

- 3% річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 08/09/2022 до 31/12/2023 1 177 373,65 x 3 % x 480 : 365 : 10048046 449,81 грнз 01/01/2024 до 30/03/2024 1 177 373,65 x 3 % x 90 : 366 : 100908 685,54 грнПеріод прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/04/2024 до 17/04/2024 941 033,65 x 3 % x 17 : 366 : 100171 311,28 грнТаким чином, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з вересня 2022 року по березень 2024 року, що були заявлені до стягнення в розмірі 148 822,60 грн, а також 3% річних за період з 08.09.2022 по 17.04.2024, що складав - 56 446,63 грн, - суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати товару за Договором з боку відповідача, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта у цій частині.

Щодо викладених апелянтом доводів про порушення місцевим господарським судом приписів ГПК України, зокрема, ч. 5 ст. 196 останнього колегія суддів звертає увагу, що 21.05.2024 відповідач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із наміром врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Однак, до означеного клопотання відповідачем не долучено доказів на підтвердження обставин укладення/обговорення сторонами мирової угоди та/або її проекту.

Крім того, в судовому засіданні 21.05.2024 представник позивача - Лихопьок Д.П. виклав суду першої інстанції позицію щодо заперечення проти відповідного клопотання.

З підстав необґрунтованості вказаного клопотання відповідача, судом попередньої інстанції відмовлено у його задоволенні.

З огляду на зазначене, за переконанням колегії суддів, відсутні підстави стверджувати про недотримання судом першої інстанції ч. 5 ст. 196 ГПК України.

У зв`язку із чим, аргументи скаржника у вказаних межах судом апеляційної інстанції оцінюються критично.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, викладені у письмових поясненнях на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Додатково колегія суддів вказує, що оскаржуване рішення в інших частинах апелянтом не оскаржується, а тому його правова оцінка у відповідних межах апеляційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Листпак" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/932/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Листпак".

4. Справу № 910/932/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2024 (з урахуванням часу перебування колегії суддів у відпустці).

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков