Постанова

від 26.11.2024 по справі 911/25/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 911/25/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024

повний текст рішення складено та підписано 26.07.2024

у справі № 911/25/24 (суддя Н.Г. Шевчук)

За позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна»

про стягнення пайової участі у розмірі 114 931,01 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" (надалі - відповідач) про стягнення 114 931,01 грн, з них: основного боргу - 74 459,20 грн, інфляційних втрат - 33 764,59 грн та 3% річних - 6707,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, як замовником будівельних робіт за реєстраційним номером КС061193622189 по об`єкту: "Реконструкція з розширення будівлі під адміністративно-діловий центр за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 221-Б" не виконано вимог чинного законодавства щодо сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/25/24, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2024 по справі № 911/25/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» на користь Броварської міської ради Броварського району Київської області 74 459,20 грн коштів пайової участі, 4652,62 грн інфляційних втрат та 1560,35 грн 3% річних.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (надалі - Закон №132-IX) обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до дати прийняття збудованих об`єктів в експлуатацію, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень прокурора щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача відповідного розміру пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2024 по справі №911/25/24, 15.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Каріна» (13.08.2024 згідно поштової накладної на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема, на безпідставне звернення прокурора до суду в інтересах Броварської міської ради та відсутність обов`язку сплати пайової участі у заявленому розмірі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» по справі № 911/25/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Вовк І.В.

22.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/25/24.

04.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/25/24.

09.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 по справі № 911/25/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник, має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 516,00 грн за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 по справі № 911/25/24 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Каріна» зареєструватись в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) електронного кабінету.

18.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Каріна», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/25/24, ухвалено справу № 911/25/24 за вказаною апеляційною скаргою розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

04.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Броварської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування.

21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Броварської міської ради Броварського району Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/25/24 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 25 лютого 2015 року між Броварською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каріна" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавцем, відповідно до рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 25.12.2014 № 1337-50-06 надано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 106000000:00:015:0632, що розташована по вул. Київська, 221 в місті Бровари.

На зазначеній земельній ділянці розміщувався об`єкт нерухомого майна, а саме будівля "А", загальною площею 101, 6 кв.м, що становить 3/100 частки комплексу, будівля прохідної "М", загальною площею 9,3 кв.м, що становить 3/1000 частки комплексу, які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" згідно договору купівлі-продажу часток комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області від 08.04.2011 та зареєстрований за № 355.

28.12.2019 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за № КС061193622189 зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва "Реконструкція з розширенням будівлі під адміністративно-діловий центр за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 221-Б", замовником якого виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "Каріна".

Після виконання будівельних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "Каріна" подало Декларацію про готовність об`єкта будівництва в експлуатацію, яку 27.01.2020 зареєстровано Виконавчим органом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради за № КС141200270942.

В подальшому, на підставі зареєстрованої Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Каріна" було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно: адміністративно-діловий центр "А", площею 2271, 7 кв.м, будівлю охорони 1-М, площею 9,3 кв.м, будівлю охорони 2-І, площею 6,6 кв.м, адміністративно-виробничу будівлю В, площею 426,0 кв.м, господарську будівлю Т, площею 115,3 кв.м, огорожа, ворота, хвіртка № 1-3, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 221-Б.

Як вбачається з матеріалів справи, початок будівельних робіт по вищевказаному об`єкту розпочався 28.12.2019, а введено його в експлуатацію 27.01.2020.

Прокурор стверджує, що ТОВ "Каріна", як замовником будівництва, в порушення вимог Закону №132-IX не укладено із міською радою договір про сплату пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари та своєчасно не сплачено кошти пайової участі, отже без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування збережено кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, посилаючись на відсутність у нього обов`язку сплати пайової участі у заявленому розмірі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

У відповідності до підпункту 5 пункту а) статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Враховуючи зазначене, до повноважень Броварської міської територіальної громади в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області належать управлінські функції щодо наповнення місцевого бюджету, зокрема із залучення відповідно до закону або на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, а тому, Броварська міська рада є належним позивачем у даній справі.

20.11.2023 Броварською окружною прокуратурою отримано лист від Виконавчого комітету Броварської міськради № 1.12.4-15/03/19417 від 17.11.2023, в якому зазначено, що ТОВ "Каріна" всупереч положенням чинного законодавства не перерахувало до бюджету Броварської міської ради кошти пайової участі. У вказаному листі Виконком Броварської міської ради зазначає, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України та постійним виділенням коштів на боротьбу з військовою агресією, Броварська міська рада не має фінансової можливості забезпечити оплату судового збору для подачі позову про стягнення з ТОВ "Каріна" пайової участі, відтак, просить прокуратуру надати допомогу по усуненню порушень норм чинного законодавства шляхом подачі до суду позовної заяви про стягнення пайової участі на користь громади м. Бровари з ТОВ "Каріна".

У відповідь на вказаний лист Броварською окружною прокуратурою направлено Броварській міській раді лист від 22.11.2023 № 52-9927вих-23, в якому запропоновано здійснити розрахунок суми збитків від інфляції боргу та суми за користування коштами за процентною ставкою 3 %.

20.12.2023 Броварською міською радою надіслано на адресу прокуратури лист № 1.12.4-15/01/21501, в якому викладено обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму коштів (грошове зобов`язання) за наслідками невиконання зобов`язань замовником будівництва по коду доходів 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту".

В подальшому, 22.12.2023 орган прокуратури звернувся до Броварської міської ради з листом № 52-10826вих23, в якому запропоновано Броварській міській раді самостійно вжити цивільно-правових заходів до боржника та стягнути заборгованість в судовому порядку. Втім, листом від 25.12.2023 № 1.12.4-15/01/21747 Броварською міською радою повідомлено прокуратуру про неможливість самостійного звернення до суду з позовом у зв`язку із відсутністю фінансової можливості для забезпечення оплати судового збору.

Так, незвернення Броварської міської ради до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останньою покладених на неї повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Броварською окружною прокуратурою до пред`явлення позовної заяви до суду направлено Броварській міській раді лист № 52-10950вих-23, яким поінформовано про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Враховуючи, що "Реконструкція з розширення будівлі під адміністративно-діловий центр за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 221-Б" відбулася на території м. Бровари Броварської територіальної громади Броварського району Київської області, прокурором, звертаючись з позовом, вірно визначено орган, який здійснює владні управлінські функції у спірних відносинах, зазначено підстави для представництва прокурором інтересів держави, та дотримано порядку визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 Господарського кодексу України.

Отже викладеним вище спростовуються твердження скаржника про безпідставність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах Броварської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Каріна» проводилася реконструкція з розширення придбаного ним нерухомого майна, а саме будівлі "А", загальною площею 101,6 кв.м, будівля прохідної "М", загальною площею 9,3 кв. м під адміністративно-діловий центр, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 221-Б. Початок будівельних робіт по вказаному об`єкту розпочався 28.12.2019, а 27.01.2020 об`єкт було введено в експлуатацію. Відповідне підтверджується Декларацією про готовність об`єкта будівництва в експлуатацію, зареєстровану виконавчим органом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради за № КС141200270942.

06.05.2021 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 2-6/2190, в якому ТОВ «Каріна» повідомлено про обов`язок виконати вимоги Закону № 132-IX та сплатити пайову участь у розмірі 74 459,20 грн (4% від кошторисної вартості об`єкту).

В подальшому, листом № 28-05 від 28.05.2021 відповідачем повідомлено міську раду, про готовність сплатити пайову участь у розмірі 74 459,20 грн та укласти відповідний договір.

24.06.2021 Броварською міською радою на адресу відповідача направлено лист № 2-6/2944, в якому зазначено перелік документів, які необхідно надати до міської ради.

03.08.2021 ТОВ «Каріна» на адресу міської ради направило лист № 03-08/21 із додатками на 48 арк. Після опрацювання наданих відповідачем документів, міською радою встановлено, що у загальну кошторисну вартість не включені розділи вартості вікон, підлоги, електропостачання, опалення, каналізація, водопровід, вентиляція, пожежна та охоронна сигналізації, благоустрій території, зовнішні мережі електропостачання, каналізація, водопроводу. Про виявлені недоліки Броварська міська рада повідомила відповідача листами від 19.08.2021 № 2-15/3863 та № 2-6/3865, проте, як зазначено прокурором, відповідачем так і не надано повний пакет документів.

На підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КС141200270942 від 27.01.2020, створеної в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, Броварською міською радою здійснено розрахунок величини пайової участі по об`єкту "Реконструкція з розширенням будівлі під адміністративно-діловий центр за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 221-Б", де загальна кошторисна вартість склала 1 861 480,00 грн, відповідно розмір пайової участі склав 74 459,20 грн (4%).

Вказаний розрахунок разом із претензією від 26.10.2023 № 1.12.4-10/01/17870 позивачем направлено на адресу відповідача. Втім, вимоги міської ради було проігноровано відповідачем, кошти до місцевого бюджету не сплачено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

За статтею 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 01.01.2020 для відповідача не настав граничний строк на звернення до Броварської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо реконструкції об`єкта, позаяк законом такий граничний строк було визначено до введення об`єкта в експлуатацію. Заразом суд враховує твердження відповідача щодо фактичної неможливості звернення до Броварської міської ради для укладення договору про пайову участь до 01.01.2020, оскільки початок будівельних робіт зареєстровано 28.12.2019 (субота робочий день згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 7-р від 10.01.2019), а 29, 30 та 31 грудня 2019 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 7-р від 10.01.2019 "Про перенесення робочих днів у 2019 році" було визначено вихідними днями.

Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 року на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 року такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 року встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX.

Так, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

За змістом зазначених норм відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє забудовника від зобов`язання сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 20.07.2022 року в справі № 910/9548/21.

Враховуючи, що реконструкція спірного об`єкта відповідача розпочалася у 2019 році, об`єкт станом на 01.01.2020 не був введений в експлуатацію, договір про сплату пайової участі між замовником будівництва ТОВ "Каріна" та органом місцевого самоврядування Броварською міською радою не було укладено, спірний об`єкт не належить до переліку об`єктів, щодо яких пайова участь не сплачується, порядок, передбачений абзацом другим пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 132-IX розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.

Отже відповідач протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 був зобов`язаний звернутися до Броварської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта реконструкції, до якої додаються документи, які підтверджують її вартість.

Водночас з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вище вимогам законодавства, відповідач до Броварської міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 не звернувся.

Принагідно зауважити, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частин першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Отже, враховуючи приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", а також відсутність в матеріалах справи доказів належної сплати пайового внеску до бюджету міста Бровари, Товариство з обмеженою відповідальністю "Каріна", як замовник будівництва (реконструкції) зобов`язане перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Дослідивши наданий прокуратурою розрахунок обсягу пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Бровари, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що останній є обґрунтованим та здійсненим на законних підставах, зокрема, на підставі кошторисної вартості будівництва об`єкта, відображеної в Декларації про готовність об`єкту будівництва до експлуатації, а також із урахуванням приписів пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що відповідачем жодних заперечень щодо розміру пайової участі до суду не представлено, а навпаки з листування між позивачем та відповідачем вбачається, що ТОВ «Каріна» не заперечувало щодо сплати пайового внеску у заявленому розмірі.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача 33 764,59 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2021 по 30.11.2023, та 6707,22 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.12.2020 по 18.12.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 виснував, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

У постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 925/683/21 зроблено висновок, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об`єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже прокурором правомірно заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

Як вже зазначалося судом вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності" визначено обов`язок щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

За приписами статті 253, частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов`язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У даному випадку ТОВ "Каріна" з 28.01.2020 є таким, що порушив виконання зобов`язання зі сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету, оскільки датою введення об`єкта "Реконструкція з розширення будівлі під адміністративно-діловий центр за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 221-Б" в експлуатацію є 27.01.2020.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що період прострочення прокурором обраховано в межах трьох років, що передували даті звернення прокурора із позовною заявою № 52-10970вих-23 від 27.12.2023, а саме з 01.01.2021 по 30.11.2023 для інфляційних нарахувань та з 18.12.2020 по 18.12.2023 для нарахувань відсотків.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що листом від 06.05.2021 № 2-6/2190 з посиланням на п. 2 ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX Броварською міською радою проінформовано ТОВ "Каріна" про необхідність вчинити дії для укладання договору про пайову участь та сплатити до місцевого бюджету суму коштів (пайову участь) в розмірі 74 459,20 грн, яка розрахована міською радою відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного вище Закону.

В свою чергу, відповідачем листом від 28.05.2021 № 28-05 повідомив міську раду про готовність укласти договір та сплатити суму пайової участі. Означений лист вручено міській раді 02.06.2021, що підтверджується відповідним штампом на цьому листі.

Листом від 24.06.2021 № 2-6/2944 Броварська міська рада просила ТОВ "Каріна" звернутися із заявою до виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури та надати такі документи: копію правовстановлюючих документів на право власності або користування земельною ділянкою; копію правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна (під час проведення капітального ремонту, реконструкції, добудови або розширення); копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками; документи, що підтверджують витрати замовника, що враховуються при визначенні розміру пайової участі; інформацію про банківські реквізити (розрахунковий рахунок, банк, МФО).

У відповідь на означений лист відповідачем подано до Виконавчого комітету Броварської міської ради заяву від 03.08.2021 № 03-08/21 про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури, до якої долучено копії документів на 48 аркушах. Зазначений лист отримано Виконавчим комітетом Броварської міської ради 04.08.2021, про що свідчить відповідний штамп.

В подальшому адвокат відповідача Мишко О.В. звернувся до Броварської міської ради з листом від 17.08.2021, в якому зазначив, що станом на дату направлення цього листа ТОВ "Каріна" не отримало від міської ради рахунку для сплати пайової участі, у зв`язку із чим просив надати відповідь щодо дати укладення договору та відповідні реквізити рахунку для сплати ТОВ "Каріна" до міського бюджету коштів пайової участі.

У відповідь на заяву відповідача від 03.08.2021 № 03-08/21 та звернення адвоката відповідача від 17.08.2021 Броварська міська рада 19.08.2021 надала відповіді № 2-6/3865 та № 2-15/3863, в яких, із посиланням на Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари, затвердженого рішенням Броварської міської ради Київської області від 10.05.2018 № 924-40-07 вказала, що ТОВ "Каріна" подало не повну кошторисну документацію, що в свою чергу унеможливлює підрахувати загальну кошторисну вартість реконструкції об`єкту та відповідно просила надати повний пакет документів.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокат ТОВ "Каріна" Мишко О.В. повторно звернувся до Броварської міської ради із зверненням від 28.09.2021 з проханням повідомити реквізити для оплати пайової участі, у відповідь на яке Броварська міська рада листом від 28.10.2021 № 2-15/5018 наголошувала на тих самих обставинах відсутності повної кошторисної документації від ТОВ "Каріна".

Враховуючи листування між Броварською міською радою та ТОВ "Каріна", а також чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, Броварська міська рада на лист відповідача (від 03.08.2021 № 03-08/21) про згоду укладення договору пайової участі повинна була надати відповідачу протягом 15 робочих днів розрахунок пайової участі та реквізити для оплати такої суми, водночас міська рада просила відповідача надати документи для визначення кошторисної вартості реконструкції спірного об`єкту, незважаючи на те, що спірний об`єкт був введений в експлуатацію і відповідна документація, зокрема загальна кошторисна вартість будівництва підтверджувалася Декларацією про готовність об`єкту будівництва до експлуатації № КС141200270942 від 27.01.2020 (загальна кошторисна вартість склала 1 861 480,00 грн).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент введення спірного об`єкта в експлуатацію) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що Декларація про готовність об`єкта до експлуатації це документ, який юридично закріплює завершення будівельних робіт, прийняття рішення по якому здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, тому прийняття рішення № КС141200270942 Виконавчим органом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради про реєстрацію Декларація про готовність об`єкта "Реконструкція з розширення будівлі під адміністративно-діловий центр за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 221-Б" до експлуатації, в якій зазначено інформацію про кошторисну вартість будівництва є тим документом, що підтверджує вартість будівництва об`єкта.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари, затверджене рішенням Броварської міської ради Київської області від 10.05.2018 № 924-40-07, не підлягало дослідженню, оскільки не входить до предмету доказування обставин правомірності/неправомірності прострочення зобов`язання забудовника з оплати пайової участі.

За викладених обставин, прострочення зобов`язання забудовника із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту має місце з 28.01.2020 (наступний день після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію) по 29.08.2021 (після спливу 15 робочих днів від заяви відповідача від 03.08.2021 № 03-08/21 про готовність сплатити кошти), оскільки не вчинення позивачем дій, що встановлені актами цивільного законодавства призвели до збільшення прострочення зобов`язання боржника, тобто забудовника.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, судом встановлено, що належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір 3% річних становить 1560,35 грн (з 18.12.2020 по 29.08.2021), а інфляційних втрат - 4652,62 грн (з 01.01.2021 по 29.08.2021).

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» слід відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каріна» на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/25/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/25/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 911/25/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко