Постанова

від 05.11.2024 по справі 912/1821/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 912/1821/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 05.11.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (повний текст складено та підписано 10.05.2024)

у справі №912/1821/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет»

до Кіровоградської обласної військової адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця»

про стягнення 1 167 310,08 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» (далі, позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Кіровоградської обласної військової адміністрації (далі, відповідач) про стягнення 1 167 310,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 залучено до участі у справі №912/1821/23 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі заявки №01-33/375/0.3 від 04.04.2023 було поставлено товар на загальну суму 1 167 310,08 грн, проте відповідач свого обов`язку зі своєчасної оплати вартості товару не виконав.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23 у позові відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі заявлені до неналежного відповідача, так як законом та договором саме на Акціонерне товариство «Українська залізниця», а не на Кіровоградську обласну військову адміністрацію, покладено обов`язок оплатити поставлений позивачем товар.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з Кіровоградської обласної військової адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-зет» кошти у сумі 1 167 310,08 грн та понесені судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- укладений ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» та Кіровоградською військовою адміністрацією Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, виходячи зі змісту статті 712 Цивільного кодексу України, обов`язок по оплаті грошових коштів за поставку товару за таких умов покладається саме на Кіровоградську обласну військову адміністрацію, тобто на того, ким фактично було отримано товар. Однак, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позов подано до неналежного відповідача. При цьому відносини та комунікація між Кіровоградською обласною військовою адміністрацією та Акціонерним товариством «Українська залізниця» не повинні впливати на виконання умов Договору;

- відповідачем не заперечується факт здійснення замовлення вказаного товару, а позивачем були виконані умови договору поставки в повному обсязі. Суд першої інстанції, у свою чергу, не приділив належної уваги тому факту, що згідно умов пункту 5.8. Договору право власності на товар перейшло до Замовника відповідно до видаткових накладних №7 від 04 квітня 2022 року, №8 від 13 квітня 2022 року, №9 від 18 квітня 2022 року;

- відповідно до пункту 5.5. Договору один примірник документів, що підтверджує поставку Товару, негайно передається Замовником Платнику у визначеному Договором порядку. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до умов Договору саме на Кіровоградську обласну військову адміністрацію, як на Замовника, покладено обов`язок передати необхідну інформацію та всі необхідні документи АТ «Укрзалізниця», як Платнику, і ТОВ ЗГС «Аеро-зет», як Постачальник, не може проконтролювати і вплинути на факт виконання обов`язків Замовником;

- відповідно до пункту 5.4. Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково. Засобами телефонного зв`язку Замовник звертався до Постачальника з численними проханнями поставити необхідну продукцію в найкоротші терміни і просив до моменту попередньої оплати поставити необхідний товар, у зв`язку з тим, що товар, на який Постачальником було отримано Заявку №01-33/375/0.3 від 04.04.2022, а саме 15 152 кг сухих сніданків: Фігурні вироби «кукурудзяні пластівці», є частиною комплектів гуманітарної допомоги й у зв`язку з відсутністю такого товару Кіровоградська обласна військова адміністрація не могла належним чином сформувати продуктові набори забезпечення гуманітарним вантажем, необхідним для потреб потерпілих регіонів Запорізької області. Враховуючи нагальну необхідність в забезпеченні людей продуктами харчування, ТОВ ЗГС «Аеро-зет» пішли на зустріч, та поставили в найкоротші терміни необхідну продукцію;

- суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на рішення у справі №910/9619/22, однак не вірно його трактує. У судових рішеннях у справі №910/9619/22 чітко зазначено, що на даний момент саме у зв`язку з тим, що Кіровоградська обласна військова адміністрація всупереч умовам Договору не здійснила необхідних дій щодо погодження відповідних документів щодо поставки та оплати, то АТ «Укрзалізниця» не має можливості здійснити оплату за таку поставку. Відповідно, судом було встановлено, що укладений ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» та Кіровоградською військовою адміністрацією Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а умови Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування в даному разі до правовідносин між позивачем та відповідачем не застосовуються. Відповідно, судом встановлено, що обов`язок по оплаті грошових коштів за поставку товару за таких умов покладається саме на Кіровоградську обласну військову адміністрацію, тобто на того, ким фактично було отримано товар;

- суд першої інстанції не здійснив всі належні заходи для здійснення всебічного та неупередженого розгляду даної справи. Так, з метою встановлення дійсних обставин справи, а також з метою забезпечення повноти розгляду даної справи та доведення своєї позиції в судовій справі позивачем неодноразово подавались різного роду клопотання/заяви, в задоволенні яких судом було безпідставно відмовлено.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

06.08.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач у відзиві наголосив на тому, що умовами Договору передбачався певний алгоритм дій його сторін. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» не виконано передбачених Договором (пункти 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3.) зобов`язань щодо погодження рахунку на оплату із Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, що є обов`язковою умовою для спрямування бюджетних коштів на ці цілі та є підставою для оплати товару Платником.

Стосовно посилань скаржника на невірне трактування Господарським судом міста Києва у справі №912/1821/23 рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9619/22, то відповідач зазначає, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22 червня 2023 року у справі №910/9619/22, яка набрала законної сили, колегією суддів у мотивувальній її частині (абзац 24) чітко висловлено позицію щодо встановленого зобов`язання саме Постачальника «…погодити із замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним Платнику та Замовнику відповідно до умов цього Договору». Отже, зміст апеляційної скарги ТОВ «ЗГС «Аеро-Зет» в цій частині та висновки апелянта про обов`язок саме Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо здійснення необхідних дій стосовно погодження відповідних документів щодо поставки та оплати не відповідають як зобов`язанням Сторін, що передбачені Договором, так і висновкам Північного апеляційного господарського суду (постанова від 22 червня 2023 року у справі №910/9619/22).

Крім того, відповідач наголошує, що позивачем не доведено суду факт отримання Кіровоградською обласною військовою адміністрацією товару за рахунком на оплату №6. Аудіозаписи телефонних розмов, які надані позивачем до суду, не можуть бути належними і допустимими доказами, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Також зазначені аудіозаписи розмов отримані не у встановлений законом спосіб, так як здійснені без згоди на це відповідних осіб, а тому не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази.

06.08.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому наголосив на помилковості тверджень відповідача про те, що нібито позивачем не забезпечено надання належних і допустимих доказів, а також щодо заперечення відповідачем отримання товару. Всі документи, які підтверджують поставку товару, були надані до суду першої інстанції. Крім того, судом першої інстанції у позивача були витребувані оригінали первісних документів для огляду. Такі документи були надані позивачем в судовому засіданні та досліджені судом. При цьому в судовому рішенні судом першої інстанції не було зазначено, що такі документи були надані позивачем в оригіналі та досліджені судом. Крім того, позивачем були додатково надані документи, які підтверджують факт отримання відповідачем товару. Так, в товарно-транспортній накладній №5 від 02 квітня 2022 року в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» стоїть підпис ОСОБА_1 та в товарно-транспортній накладній №6 від 04 квітня 2022 року в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» стоїть підпис Кондратюка В.В . Дана поставка не оспорювалась сторонами та була повністю оплачена позивачу, що підтверджується платіжним дорученням №476 на суму 235 557,50 грн та платіжним дорученням №1030 на суму 549 634, 80 грн. Видаткова накладна №7 від 04 квітня 2022 року була підписана Кондратюком В.В. та видаткова накладна №9 від 18 квітня 2022 року була підписана ОСОБА_1 та скріплена печаткою Кіровоградської обласної військової адміністрації. Крім того, на товарно-транспортній накладній № 7 від 04 квітня 2022 року в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» стоїть підпис Кондратюка В.В . Отже, у поставках по першій заявці від 29.03.2022 та по другій заявці від 04.04.2022 вантаж отримували одні й ті самі відповідальні особи зі сторони Замовника (відповідача), проте перша поставка не оспорювалась відповідачем та була в повній мірі оплачена позивачу. Тобто, попередня заявка, яка здійснювалась на тих самих умовах, що і дана поставка, була отримана тими самими особами, в результаті була повністю оплачена. Отримувачі вантажу одні й ті самі, їх підписи та печатки щодо обох поставок збігаються, тому твердження відповідача щодо того, що він нібито не отримував товар абсолютно не відповідають дійсності.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» у справі №912/1821/23 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - ОСОБА_3, судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №912/1821/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду міста Києва.

20.06.2024 на виконання вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли з Господарського суду міста Києва матеріали справи №912/1821/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23 залишено без руху з підстав ненадання скаржником доказів сплати судового збору у розмірі 21 011,58 грн.

08.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана платіжна інструкція №529481380.1 від 04.07.2024 про сплату судового збору в розмірі 16 809,26 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.08.2024.

28.08.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_3 на лікарняному з 19.08.2024 по 28.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» на рішення Господарського суду міста Києва 01.05.2024 у справі №912/1821/23 призначено на 02.10.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/406/24 від 11.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/1821/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 справу №912/1821/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І., розгляд справи №912/1821/23 призначено на 08.10.2024.

У судове засідання, призначене на 08.10.2024, до суду апеляційної інстанції з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет». Представник Кіровоградської обласної військової адміністрації приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник третьої особи до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача по суті спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у розгляді справи №912/1821/23 оголошено перерву до 05.11.2024.

У судовому засіданні 05.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 05.11.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку ухвали суду від 08.10.2024 до електронного кабінету третьої особи в підсистемі «Електронний суд».

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» здійснило акцепт (прийняття) умов Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, який розміщений на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця», шляхом приєднання до його умов, договір розміщений на офіційному сайті за посиланням https://www.uz.gov.ua (далі - Договір), відповідно до умов якого Військові адміністрації є замовниками, АТ «Українська залізниця» - платником.

Згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар (-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було отримано від Кіровоградської обласної військової адміністрації заявку №01-33/375/0.3 від 04.04.2022 (том 1, а.с. 5) з проханням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання в умовах воєнного стану» відпустити 15 152 кг сухих сніданків: Фігурні вироби «кукурудзяні пластівці» (Код ДК 15613311-1) за бюджетною програмою 3101710 на формування гуманітарного вантажу для потреб Запорізької області.

06.04.2022 позивачем було виставлено рахунок на оплату №6 на загальну суму 1 167 310,08 грн, з яких аванс 350 193,02 грн та остаточна плата 818 117,06 грн.

Авансовий платіж за цим рахунком сплачено не було.

Позивач стверджує, що замовлена продукція - 15 152 кг сухих сніданків була відправлена постачальником та отримана замовником, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені видаткова накладна №7 від 04.04.2022 на суму 191 059,20 грн, видаткова накладна №8 від 13.04.2022 на суму 295 833,60 грн, видаткова накладна №9 від 18.04.2022 на суму 680 417,28 грн.

Судом установлено, що у вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» як платника за Договором про стягнення заборгованості у розмірі 1 167 310,08 грн за поставлений згідно перелічених накладних замовнику товар (справа №910/9619/22).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/9619/22 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/9619/22 залишено без змін.

Підставою для відмови у задоволенні позову у справі №910/9619/22, як вбачається зі змісту зазначених рішень, стало те, що у Залізниці на даний час відсутні обумовлені Договором підстави для перерахування коштів позивачу за спірним рахунком на оплату №6 від 06.04.2022 на загальну суму 1 167 310,08 грн, тож строк виконання зобов`язань зі сплати цих коштів відповідачем у справі №910/9619/22 не настав. Такі висновки зроблені з огляду на відсутність доказів погодження виставленого позивачем рахунку на оплату №6 від 06.04.2022 на загальну суму 1 167 310,08 грн Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Судом установлено, що позивач 15.09.2023 звернувся до Кіровоградської обласної військової адміністрації як замовника за Договором з вимогою №1-23/09/15 від 15.09.2023 про сплату заборгованості у розмірі 1 167 310,08 грн, однак така вимога не була задоволена останнім.

Позивач, звертаючись до суду з позовом у даній справі, стверджує, що відповідач як замовник за договором та отримувач товару у порушення умов договору поставки та положень статті 692 Цивільного кодексу України не виконав своє зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 1 167 310,08 грн. При цьому, позивач стверджує, що рішеннями судів у справі №910/9619/22 підтверджується обов`язок саме Кіровоградської обласної військової адміністрації по сплаті коштів за спірну поставку товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано умов Договору щодо погодження рахунку на оплату з Міністерством аграрної політики та продовольства України, що також встановлено судами у справі №910/9619/22. Крім того, відповідач зазначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження самого факту поставки товару на суму1 167 310,08 грн позивачем суду не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, до умов якого приєднався позивач, є за своєю правовою природою договором поставки.

В умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України запроваджено особливі підходи в нормативно-правовому регулюванні відносин у сфері публічних закупівель.

Відповідно до статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі, Постанова КМУ №185 із подальшими змінами від 05.03.2022), абзацом 3 підпункту 1 пункту 1 якої установлено, що в умовах воєнного стану Акціонерне товариство «Українська залізниця» уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, санітарно-гігієнічних товарів, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання).

Згідно з абзацом 2 підпункту 3 пункту 1 Постанови КМУ №185 за договорами, передбаченими абзацом 3 підпункту 1 пункту 1 цієї постанови, оплата здійснюється за погодженням в частині затвердження переліків продукції, постачальників, обсягів та цін на продукцію, що закуповуються, за продовольчу продукцію - з Міністерством аграрної політики та продовольства.

Фінансування видатків Акціонерного товариства «Українська залізниця» для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюється за рахунок власних коштів, коштів державного бюджету, інших залучених коштів незалежно від того, чи передбачені такі видатки, обсяги та джерела фінансування фінансовим планом зазначеного акціонерного товариства (пункт 2 Постанови КМУ №185).

Так, відповідно до умов Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, до яких приєднався позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» є постачальником, замовником згідно такого Договору є Військові адміністрації (у спірному випадку Кіровоградська обласна військова адміністрація), платником - Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.8. Договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії Товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами.

Позивач на підтвердження факту поставки відповідачу товару на суму 1 167 310,08 грн надав суду копії заявки відповідача №01-33/375/0.3 від 04.04.2022 (том 1, а.с. 5) з проханням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №328 відпустити йому 15 152 кг сухих сніданків, видаткових накладних №7 від 04.04.2022 на суму 191 059,20 грн, №8 від 13.04.2022 на суму 295 833,60 грн, №9 від 18.04.2022 на суму 680 417,28 грн, товарно-транспортних накладних №7 від 04.04.2022 та №8 від 13.04.2022.

Відповідач, у свою чергу, заперечував факт отримання товару за заявкою №01-33/375/0.3 від 04.04.2022, оскільки копія видаткової накладної №7 від 04.04.2022 не містить відбитків печатки Кіровоградської обласної військової адміністрації в графі «Отримав(ла)», копія видаткової накладної №9 від 18.04.2022 не містить підпису відповідальної особи в графі «Отримав(ла)», де зазначено підпис невстановленої особи (відповідно до розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації від 06.04.2022 №210-р «Про визначення відповідальної особи» відповідальною особою за здійснення заходів щодо отримання від АТ «Українська залізниця» та відправлення вантажу з продовольчими товарами (гуманітарною допомогою) за тристоронніми договорами, замовником за якими є Кіровоградська обласна військова адміністрація, а платником - АТ «Українська залізниця», визначено Кондратюка В.В., якому надано право підписувати від імені Кіровоградської обласної військової адміністрації накладні на відпуск матеріальних цінностей, а також надано право для зазначених цілей користуватися печаткою адміністрації «Для пакетів» без зображення Державного Гербу України). Також, різняться підписи на видаткових накладних №7, №8 і №9 зі сторони постачальника.

Оцінюючи вказані доводи сторін, колегія суддів зазначає таке.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідач не заперечує факт направлення позивачу заявки №01-33/375/0.3 від 04.04.2022 на поставку товару в обсязі 15 152 кг сухих сніданків.

Судом установлено, що надані позивачем до суду першої інстанції копії видаткових накладних №7 від 04.04.2022 на суму 191 059,20 грн (2 480,000 кг), №8 від 13.04.2022 на суму 295 833,60 грн (3 840,000 кг), №9 від 18.04.2022 на суму 680 417,28 грн (8 832,000 кг) містять найменування юридичних осіб постачальника (ТОВ «Завод готових сніданків «Аеро-Зет»), одержувача (Кіровоградська обласна військова адміністрація), а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції - поставки товару.

Стосовно доводів відповідача про підписання спірної видаткової накладної №9 неуповноваженою особою відповідача, суд зазначає наступне.

Зі сторони відповідача така накладна підписана ОСОБА_1, водночас, скріплена печаткою Кіровоградської обласної військової адміністрації.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Згідно пунктів 1, 5, 9, 10 глави 3 розділу 2 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5, право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Зазначене свідчить про те, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших первинних бухгалтерських документах.

Однак, скаржник не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що його печатка, відбиток якої було проставлено спірній видатковій накладній №9, була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

У даному контексті колегія суддів також приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_1 від імені відповідача підписувались й інші документи по Договору, зокрема товарно-транспортна накладна №5 від 02.04.2022 про доставку товару згідно видаткової накладної №5 від 02.04.2024 і факт такої поставки замовником не заперечувався, а сама вона була оплачена платником (дані обставини встановлені у судових рішеннях у господарській справі №910/9619/22).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суд дійшов висновку про реальність господарської операції з поставки товару на підставі видаткової накладної №9.

Стосовно доводів відповідача про неналежність як доказу видаткової накладної №7 від 04.04.2022 у зв`язку з відсутністю на ній відбитку печатки Кіровоградської обласної військової адміністрації в графі «Отримав(ла)», то такі також критично оцінюються судом апеляційної інстанції.

Так, видаткова накладна №7 від 04.04.2022 підписана зі сторони одержувача Кондратюком В.В. і дійсно не містить печатки Кіровоградської обласної військової адміністрації. Також позивачем до матеріалів справи надана копія товарно-транспортної накладної №7 від 04.04.2022, підписаної Кондратюком В.В. на підтвердження транспортування товару в кількості 2 480,000 кг на суму 191 059,20 грн замовнику.

Колегія суддів враховує, що у названій накладній у графах «Супровідний документ на вантаж» та «Документи з вантажем» зазначено видаткова накладна №6 від 04.04.2022, а не №7 від 04.04.2022, однак суд оцінює це як технічну помилку, оскільки між сторонами до цього існували правовідносини з поставки по Договору за іншою заявкою від 29.03.2022, в межах якої підписувалась окрема товарно-транспортна накладна №6 від 04.04.2022 на іншу кількість та суму товару, поставлену згідно видаткової накладної №6 від 04.04.2022, у той час, як кількість та вартість товару, вказана у товарно-транспортній накладній №7 від 04.04.2022 (2 480,000 кг на суму 191 059,20 грн) повністю співпадає з даними щодо поставки, зазначеними саме у видатковій накладній №7 від 04.04.2022 (2 480,000 кг на суму 191 059,20 грн).

Водночас, як вбачається із наданих позивачем суду документів, та ж товарно-транспортна накладна №6 від 04.04.2022 з поставки по попередній заявці від 29.03.2022 теж підписувалась Кондратюком В.В. й також не містила печатки відповідача, хоча поставка по ній (згідно видаткової накладної №6 від 04.04.2022) Кіровоградською обласною військовою адміністрацією не заперечувалась.

Більш того, як зазначено у частині 1 статті 58-1 Господарського кодексу України використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, а тому сама по собі відсутність її проставлення на видатковій накладній №7 не свідчить про недійсність такої господарської операції.

Виходячи із наведеного, суд також доходить висновку про реальність господарської операції з поставки товару відповідачу на підставі видаткової накладної №7 від 04.04.2022.

Стосовно видаткової накладної №8 від 13.04.2022, то така підписана представником відповідача Кондратюком В.В., скріплена печаткою Кіровоградської обласної військової адміністрації. Також на підтвердження транспортування товару по ній у матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №8 від 13.04.2022, яка також підписана Кондратюком В.В. та скріплена Кіровоградської обласної військової адміністрації.

Отже, факт поставки відповідачу товару згідно видаткової накладної №8 від 13.04.2022 також підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем на підтвердження факту поставки товару відповідачу на загальну суму 1 167 310,08 грн є більш вірогідними, ніж докази та доводи відповідача, наведені на їх спростування.

При цьому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через необґрунтоване відхилення судом першої інстанції його клопотань про дослідження аудіозаписів розмов директора позивача з представниками відповідача, призначення експертизи цих аудіозаписів розмов задля встановлення голосів осіб, що брали участь у розмовах, та про виклик і допит свідків - директора та заступника директора Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації Фурманової В.В. та Бураги Т.В. , судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, факт здійснення господарської операції має підтверджуватися первинним бухгалтерськими документами, а аудіозаписи телефонних розмов, по-перше, не є такими документами, відповідно, не можуть підтверджувати ці обставини, а по-друге, як вірно наголошує відповідач, відсутні докази на підтвердження джерела їх походження й суд у будь-якому випадку не може приймати їх до уваги як допустимі та достовірні у розумінні статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на неналежність таких аудіозаписів як доказів, відсутні й підстави для призначення їх експертизи, на необхідності проведення якої наголошував позивач.

Щодо клопотання про виклик та допит свідків, то згідно частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Однак, матеріали справи не містять нотаріального посвідчених згідно вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України заяв свідків, тому таке клопотання позивача також правомірно було відхилене судом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в цілому відсутні підстави для збору додаткових засобів доказування, оскільки, як встановлено судом вище, факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 1 167 310,08 грн підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними.

У даному контексті колегія суддів додатково також звертає увагу на те, що під час розгляду господарської справи №910/9619/22, де спірна заборгованість стягувалась з Акціонерного товариства «Українська залізниця», судами не було встановлено факту відсутності здійснених поставок згідно спірних накладних, а у позові було відмовлено через ненастання строку оплати по ним, про що детальніше буде зазначено далі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів зазначає, що специфіка тристороннього Договору, на підставі якого заявлено позов у даній справі, полягає в тому, що на відміну від звичайної схеми взаємодії між покупцем та продавцем (§ 1 Глави 54 ЦК України) до таких відносин на підставі розпорядчого акта органу влади (постанови від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану») залучений третій агент - платник, який перебирає на себе одну з функцій покупця - оплату товару. Кіровоградська обласна військова адміністрація залишає за собою решту функцій покупця (замовника).

Так, згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі - товар (-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі всіма чинними змінами), на таких умовах:

2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника;

2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Пунктом 2.2.3. Договору встановлено, що всі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.

Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає додатку 1 до цього Договору, підписаний Постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Постачальник зобов`язується погодити із Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним Платнику та Замовнику відповідно до умов цього Договору.

Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до платника.

Отже, умови Договору чітко покладають обов`язок з оплати товару, який поставляється позивачем на користь відповідача, на третю особу - Акціонерне товариство «Українська залізниця», яке є платником такого товару, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №328.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» у поданих до суду першої інстанції поясненнях від 25.01.2024 зазначених обставин не заперечувало.

У свою чергу ані постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №328, ані трьохсторонній договір не покладають обов`язку з оплати товару на відповідача (Кіровоградську обласну військову адміністрацію), не визначають умов, за яких такий обов`язок може бути перекладено з платника на замовника.

У той же час, за умовами Договору та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №328 оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником виключно за умови їх погодження постачальником із замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Скаржник в апеляційній скарзі та в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначав, що обов`язок погоджувати рахунок покладено не на нього, а на замовника (відповідача у справі), про що свідчить пункт 5.5. Договору, однак, проаналізувавши зміст даного пункту, колегія суддів зазначає, що ним на замовника покладено лише обов`язок передати платнику один примірник документів, що підтверджує поставку товару та аж ніяк не обов`язок узгодити рахунок із Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Так, господарськими судами розглядалася справа №910/9619/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно Договору у розмірі 1 167 310,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/9619/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/9619/22, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет».

У названих рішеннях, які набрали законної сили, судами встановлено таке:

- умовами Договору визначено, що постачальник зобов`язується погодити із замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним платнику та замовнику відповідно до умов цього Договору;

- з огляду на функції та роль залізниці у спірних правовідносинах, зобов`язання з оплати виставлених рахунків у відповідача виникає виключно після отримання від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України;

- доказів погодження та направлення Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідного рахунку залізниці матеріали справи не містять;

- позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України спірного рахунку (листування з Міністерством тощо), які б могли підтвердити факт такого погодження.

З огляду на перелічені та встановлені у межах справи №910/9619/22 обставини місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що у Залізниці були відсутні на той час обумовлені договором підстави для перерахування коштів позивачу на загальну суму 1 167 310,08 грн, тож строк виконання зобов`язань зі сплати цих коштів відповідачем не настав.

Таким чином, усупереч доводам позивача про неправильне трактування місцевим господарським судом судових рішень у справі №910/9619/22, їх зміст свідчить про те, що підставою для відмови в задоволенні позову стало саме ненастання строку виконання зобов`язання з оплати Укрзалізницею.

Тобто, обов`язок оплатити товар у Акціонерного товариства «Українська залізниця» існує, однак строк його виконання не настав з огляду на встановлені судом у справі №910/9619/22 преюдиційні у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які описані вище.

Суди у межах справи №910/9619/22 не встановлювали у названих рішеннях ні того, що Кіровоградська обласна військова адміністрація усупереч умовам договору не здійснила необхідних дій щодо погодження рахунку, ні того, що обов`язок по оплаті коштів за поставку товару покладається саме на Кіровоградську обласну військову адміністрацію.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не ґрунтуються на змісті прийнятих судових рішень, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Позивач (продавець) визначив у даній справі відповідачем Кіровоградську обласну військову адміністрацію, а не Акціонерне товариство «Українська залізниця» (тобто, вважає, що обов`язок з оплати товару покладено на Кіровоградську обласну військову адміністрацію).

Однак, як уже встановлено судом, ані законом, ані трьохстороннім договором на відповідача (Кіровоградську обласну військову адміністрацію) не покладено обов`язку з оплати товару, такий обов`язок покладено саме на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з частиною 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

З системного аналізу статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов`язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред`явлення позову до особи.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

Відповідно до частини 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд зазначає, що відповідних клопотань позивачем під час підготовчого провадження не було подано.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі заявлені до неналежного відповідача, так як законом та договором саме на Акціонерне товариство «Українська залізниця», а не на Кіровоградську обласну військову адміністрацію покладено обов`язок оплатити поставлений позивачем товар, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, з огляду на функції та роль залізниці у спірних правовідносинах, зобов`язання з оплати виставлених рахунків у залізниці виникає виключно після отримання від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Отже, вчинивши вказані дії, позивач не позбавлений права повторно пред`явити позов саме до належного відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи скаржника щодо суті спору, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених до відповідача позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод готових сніданків «Аеро-Зет» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №912/1821/23 залишити без змін.

Матеріали справи №912/1821/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2024 після повернення судді Іоннікової І.А. з відрядження, навчання в Національній школі суддів України та виходу з лікарняного.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко