Постанова

від 14.11.2024 по справі 920/546/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Справа№ 920/546/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Кізленко В.А. згідно ордера (у приміщенні суду)

від боржника: Литвиненко О.О. згідно ордера (в режимі відеоконференції)

арбітражний керуючий Чупрун Є.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши апеляційну скаргу Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року

у справі №920/546/24 (суддя Яковенко В.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Аргос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

08.05.2024 ТОВ "СП-Аргос", посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства, звернулось до Господарського суду Сумської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" у зв`язку із наявністю у боржника заборгованості перед кредитором у розмірі 23 196 397,19 грн., яка виникла на підставі договів поставки №93-С від 10.11.2021, №15 від 07.02.2022 та №43 від 01.11.2022.

Крім того, 10.05.2024 до суду надійшла заява Кофко Ресорсіз СА про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер", яка обґрунтована заборгованістю за Арбітражним рішенням Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами від 28.05.2021 року у справі №18-368 та виконавчим листом Київського апеляційного суду у справі №874/268/21 від 22.12.2022 року.

За наслідками розгляду поданих заяв ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року, зокрема, відкрито провадження у справі №920/546/24 про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" за заявою ТОВ "СП-Аргос"; визнано вимоги кредитора до боржника ТОВ "Агрохім-Партнер" в сумі 23 196 397,19 грн. заборгованості, 30280,00 грн. витрат по сплаті судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого в розмірі 72 000,00 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ "Агрохім-Партнер" арбітражного керуючого Чупруна Є.В.; заяву Кофко Ресорсіз СА про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" залишено без розгляду.

Приймаючи дане судове рішення, суд першої інстанції погодився з доводами заявника щодо неспроможності боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, та про недостатність активів боржника - юридичної особи для задоволення вимог кредиторів і для відновлення його платоспроможності, що з рештою є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

У зв`язку із відкриттям провадження за заявою ТОВ "СП-Аргос", заяву Кофко Ресорсіз СА було залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 34 КУзПБ.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 у справі №920/546/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" за заявою ТОВ "СП-Аргос"; відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" за заявою Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA); визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 18643738,30 грн. та включити їх до четвертої черги вимог кредиторів; визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 30280,00 грн. сплаченого судового збору та включити їх до першої черги вимог кредиторів; визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 72000,00 грн. втрат на авансування грошової винагороди арбітражного керуючого та включити їх до першої черги вимог кредиторів; призначити Литвина А.Б. розпорядником майна боржника.

В обґрунтування поданої скарги скаржника зазначає, що між кредитором та боржником вбачається існування спору; крім того, надані ініціюючим кредитором до суду першої інстанції документи, на яких базується заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не є належними та вірогідними доказами на підтвердження заборгованості за договорами поставки.

Також, на думку апелянта, надані ініціюючим кредитором видаткові накладні не могли розцінюватись судом першої інстанції як дійсний факт підтвердження реальності господарських операцій, а податкові накладні - як факт виникнення податкового зобов`язання або податкового кредиту.

Окрім наведеного, апелянт звертає увагу суду на заінтересованість арбітражного керуючого Чупруна Є.В. у даній справі, оскільки ініціюючий кредитор та боржник мали одну й ту ж особу в якості засновника та кінцевого бенефіціарного власника ( ОСОБА_2 )

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року у справі №920/546/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/546/24.

29.07.2024 року супровідним листом Господарського суду Сумської області №920/546/24/256 від 23.07.2024 року витребувані матеріали справи №920/546/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 по 16.08.2024 перебував у відпустці, а тому справу фактично передано головуючому судді 19.08.2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2024 для розгляду справи №920/546/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Скрипка І.М., Доманська М.Л.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року у справі №920/546/24 залишено без руху у зв`язку з не поданням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також не наданням доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів всім учасникам провадження у справі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа вищевказану ухвалу суду було надіслано представнику Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) адвокату Камші О.В. 02.09.2024 через систему "Електронний суд" та в цей же день о 17:25 отримано останнім.

Отже, зазначене судове рішення вважається врученим скаржнику відповідно до ч.ч.6,7 ст.242 ГПК України з наступного робочого дня після отримання його до електронного кабінету через систему "Електронний суд", тобто 03.09.2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що ухвалу суду від 27.08.2024 року вручено Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) 03.09.2024, як наслідок останнім днем для подання заяви про усунення недоліків є 13.09.2024 року.

02.09.2024, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 27.08.2024 надано докази сплати судового збору та докази на підтвердження відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів всім учасникам провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 у справі №920/546/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

13.09.2024 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Чупруна Є.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 17.10.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 04.10.2024 року відмовлено у задоволенні поданого клопотання.

04.10.2024 року через систему "Електронний суд" від представника апелянта надійшли письмові пояснення.

07.10.2024 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Чупруна Є.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 17.10.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 09.10.2024 вказане клопотання задоволено.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "СП-Аргос" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

15.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника боржника адвоката Литвиненка О.О. надійшла заява про проведення судового засідання 17.10.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 16.10.2024 року відмовлено у задоволенні поданої заяви.

Ухвалою суду 17.10.2024 за клопотанням розпорядника майна боржника відкладено розгляд справи на 14.11.2024 на підставі ст. 216 ГПК України.

21.10.2024 через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Чупруна Є.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 14.11.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

22.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника боржника адвоката Литвиненка О.О. надійшла заява про проведення судового засідання 17.10.2024 в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 22.10.2024 року клопотання арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено;заяву представника боржника адвоката Литвиненка О.О про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; розгляд справи призначено в режимі відеоконференції за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представник скаржника в судовому засіданні 14.11.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 у справі №920/546/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" за заявою ТОВ "СП-Аргос"; відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" за заявою Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA); визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 18643738,30 грн. та включити їх до четвертої черги вимог кредиторів; визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 30280,00 грн. сплаченого судового збору та включити їх до першої черги вимог кредиторів; визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 72000,00 грн. втрат на авансування грошової винагороди арбітражного керуючого та включити їх до першої черги вимог кредиторів; призначити Литвина А.Б. розпорядником майна боржника.

Представник боржника та арбітражний керуючий Чупрен Є.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

14.11.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам КУзПБ та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов`язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, у даній справі №920/546/24 ТОВ "СП-Аргос" ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" з підстав наявності у боржника заборгованості у розмірі 23196397,19 грн., яка виникла на підставі договору поставки №93-С від 10.11.2021, договору поставки №15 від 07.02.2022 та договору поставки №43 від 01.11.2022, яку останній неспроможний погасити.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.11.2021 року між ТОВ "СП-Аргос", як "Постачальником", та ТОВ "Агрохім-Партнер", як "Покупцем", було укладено договір поставки №93-С, згідно умов якого, Постачальник зобов`язується поставити партію Товару, а Покупець прийняти та оплатити Товар - насіння соняшнику, врожаю 2021 року (код УКТ ЗЕД 120600 ), на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до умов договору та видаткової накладної №18 від 10.11.2021, виписаної в період дії даного договору, ТОВ "СП-Аргос" було поставлено на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" на підставі договору поставки №93-С від 10 листопада 2021 року Товар на загальну суму 14 816 524,31 грн.

Додатково також факт поставки та передачі товару підтверджується податковою накладною №1 від 10 листопада 2021 року та квитанцією №1 від 17.11.2021 року про її реєстрації в ЄРПН за номером 9349952351.

ТОВ "СП-Аргос" виконало свої обов`язки у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару в розумні строки від ТОВ "Агрохім-Партнер" на адресу ТОВ "СП-Аргос" не надходило.

ТОВ "Агрохім-Партнер", відповідно до умов Договору, взяло на себе зобов`язання перед ТОВ "СП-Аргос" провести оплату за Товар в строк и на умовах вказаних в розділі 5 цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору Покупець здійснює оплату вартості партії Товару на банківський рахунок Постачальника у наступному порядку та у такі строки: 86% вартості Товару сплачується Покупцем у термін до 22 листопада 2021 року; 14% вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня наступного за днем реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше 05 грудня 2021 року.

Натомість, ТОВ "Агрохім-Партнер" у порушенні умов договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.

Так, ТОВ "Агрохім-Партнер" здійснило перерахування на користь ТОВ "СП-Аргос" кошти на суму 6000000,00 грн., що підтверджується платіжними документами, доданими до заяви.

Станом на 30.04.2024 року заборгованість ТОВ "Агрохім-Партнер" перед ТОВ "СП-Аргос" щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору поставки №93-С від 10.11.2021 року становить 8 816 524,31 грн.

Вказаний вище розмір боргу спільно узгоджено та визнано відповідно до укладеного та підписаного між ТОВ "СП-Аргос" та ТОВ "Агрохім-Партнер" акта звірки взаємних розрахунків на підставі договору поставки №93-С від 10 листопада 2021 року станом на 31.03.2024 року.

07.02.2022 між ТОВ "СП-Аргос", як "Постачальником", та ТОВ "Агрохім-Партнер", як "Покупцем", було укладено договір поставки №15, згідно умов якого, Постачальник зобов`язується поставити партію Товару, а Покупець прийняти та оплатити Товар-кукурудзу 3 класу, врожаю 2021 року (код УКТ ЗЕД 1005), на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до умов договору та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, Відповідачу було поставлено ТОВ "СП-Аргос" було поставлено на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" на підставі договору поставки №15 від 07 лютого 2022 року Товар на загальну суму 10359832, 88 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до заяви.

ТОВ "СП-Аргос" виконало свої обов`язки у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару в розумні строки від ТОВ "Агрохім-Партнер" на адресу ТОВ "СП-Аргос" не надходило.

ТОВ "Агрохім-Партнер" відповідно до умов Договору взяло на себе зобов`язання перед ТОВ "СП-Аргос" провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в розділі 5 цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору Покупець здійснює оплату вартості партії Товару на банківський рахунок Постачальника у наступному порядку та у такі строки: 86% вартості Товару сплачується Покупцем у термін до 01 квітня 2022 року; 14% вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня наступного за днем реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше 20 квітня 2022 року.

Натомість, ТОВ "Агрохім-Партнер" у порушенні норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.

Так, ТОВ "Агрохім-Партнер" здійснило перерахування на користь ТОВ "СП-Аргос" коштів на суму 980 000,00 грн., що підтверджується платіжними документами, доданими до заяви.

Вказаний вище розмір боргу спільно узгоджено відповідно до укладеного між ТОВ "СП-Аргос" та ТОВ "Агрохім-Партнер" акта звірки взаємних розрахунків на підставі договору поставки №15 від 07.02.2022 року станом на 31.03.2024 року.

01.11.2022 між ТОВ "СП-Аргос", як "Постачальником", та ТОВ "Агрохім-Партнер", як "Покупцем", було укладено договір поставки №43, згідно умов якого, Постачальник зобов`язується поставити партію Товару, а Покупець прийняти та оплатити Товар - пшениця продовольча, українського походження, урожаю 2022 року (код УКТ ЗЕД 1001), на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до умов договору та видаткової накладної №9 від 01 листопада 2022 року, виписаної в період дії даного договору, ТОВ "СП-Аргос" було поставлено на користь ТОВ "Агрохім-Партнер" на підставі договору поставки №43 від 01.11.2022 року Товар на загальну суму 5000040,00 грн.

Крім того, факт поставки та передачі товару підтверджується податковою накладною №1 від 01.11.2022 року та квитанцією №1 від 28.11.2022 року про її реєстрації в ЄРПН за номером 9254016313).

ТОВ "СП-Аргос" виконало свої обов`язки у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару в розумні строки від ТОВ "Агрохім-Партнер" на адресу ТОВ "СП-Аргос" не надходило.

ТОВ "Агрохім-Партнер" відповідно до умов Договору, взяло на себе зобов`язання перед ТОВ "СП-Аргос" провести оплату за Товар в строк і на умовах вказаних в розділі 5 цього Договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору, Покупець здійснює оплату вартості партії Товару на банківський рахунок Постачальника у наступному порядку та у такі строки: 86% вартості Товару сплачується Покупцем у термін до 05 листопада 2022 року; 14% вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня наступного за днем реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше 05 грудня 2022 року.

Натомість, ТОВ "Агрохім-Партнер" у порушенні умов договору належним чином та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.

Станом на 30.04.2024 року заборгованість ТОВ "Агрохім-Партнер" перед ТОВ "СП-Аргос" щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору поставки №43 від 01.11.2022 року становить 5000040,00 грн.

Вказаний вище розмір боргу спільно узгоджено відповідно до укладеного між ТОВ "СП-Аргос" та ТОВ "Агрохім-Партнер" акту звірки взаємних розрахунків на підставі договору поставки №43 від 01.11.2022 року станом на 31.03.2024 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором за поставлений товар на підставі договорів поставки №93-С від 10.11.2021, №15 від 07.02.2022, № 43 від 01.11.2022, склала 23196397,19 грн.

На даний час боржник перед кредитором не розрахувався.

Вимоги кредитора до боржника в сумі 23 196 397,19 грн. є безспірними та підтверджуються матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, вищеописаними обставинами справи підтверджується обґрунтованість грошових вимог ТОВ "СП-Аргос" на зазначену суму.

Більш того, апеляційним судом також взято до уваги, що у відповідь на претензію ТОВ "СП-Аргос" про стягнення заборгованості №6 від 01.04.2024 ТОВ "Агрохім-Партнер" листом №4 від 23.04.2024 року визнало заборгованість за договорами поставки №93-С від 10.11.2021, №15 від 07.02.2022 та №43 від 01.11.2022 у повному обсязі на суму 23 196 397,19 грн., однак повідомило про неможливість її погасили у зв`язку із відсутністю коштів та арештом рахунків.

З приводу посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність документів які б свідчили про підтвердження факту поставки товару за вищевказаними договорами та які свідчили б про реальність такої господарської діяльності колегія суддів зазначає, що як доказ податкові накладні можуть оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, однак не можуть бути єдиними доказами, на підставі яких суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 01.06.2020 року у справі №906/355/19).

Крім того, відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", видаткова накладна має бути складена у паперовій або в електронній формі та повинна мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, видаткова накладна №18 від 10.11.2021 року, видаткова накладна №2 від 17.02.2022 року, видаткова накладна №3 від 18.02.2022 року, видаткова накладна №4 від 21.02.2022 року, видаткова накладна №7 від 01.04.2022 року та видаткова накладна №9 від 01.11.2022 року оформлені з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів звертає увагу, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18)

Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції (факт отримання/передачі товарів або послуг) та підтверджує факт укладення договору.

Окрім того, за приписами ч. 3, 8 ст. 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі N 910/23097/17.

В даному випадку, помилковими є твердження скаржника про те, що податкові накладні є неналежним доказом поставки товару, оскільки в наданих як доказ податкових накладних зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання товару.

Отже, податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, відповідні оплати, згідно договорів поставки, здійснювались не одноразово, а протягом травня - грудня 2022 року, тобто мали тривалий характер, що також в сукупності з іншими доказами слугує підтвердженням факту поставки товару за вищевказаними договорами. В тому числі, у призначеннях платежів вказані відповідні номери договорів та вид товару за який сплачуються грошові кошти Покупцем разом з обрахованим податком на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на підтвердження реального факту поставки товарів за договорами ініціюючим кредитором до заяви додано достатній перелік документів, що є належними та допустимими доказами згідно чинного законодавства України.

Колегією суддів також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником вимог кредитора, які містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність спору, то судова колегія зазначає, що однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, передбачених ч. 6 ст. 39 КУзПБ, є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів існування будь-якого спору у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, колегія суддів в даному випадку не вбачає спору про право, що мало б наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер".

Щодо посилань скаржника на те, що місцевим господарським судом було порушено вимоги законодавства, оскільки розпорядником майна боржника у даній справі призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В., який є заінтересованою особою, на думку скаржника, у даній справі, то судова колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 8 ст. 39 КУзПБ питання введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати вирішується господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Приписами ст. 28 КУзПБ встановлено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору. В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у справі.

Приписами п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

Частиною 3 ст. 28 КУзПБ встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; 5) виключено; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.

Так, ініціюючим кредитором запропоновано арбітражного керуючого Чупруна Є.В. для виконання повноважень розпорядника майна боржника.

Разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "СП-Аргос" подано заяву арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про згоду виконувати повноваження розпорядника майна у цій справі, а також документи, що підтверджують його право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, досвід та професійні якості.

Відомостей про те, що арбітражний керуючий Чупрун Є.В. здійснював управління боржником або ж є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, як судом першої інстанції та і апеляційним господарським судом не встановлено, не встановлено також обмежень, визначених ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрута, кандидатура арбітражного керуючого не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у вказаній статті.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо призначення розпорядником майна ТОВ "Агрохім-Партнер" арбітражного керуючого Чупруна Є.В. з процесуальними наслідками, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника фактично містять лише не підтверджені належними і допустимими доказами припущення про існування відповідних обставин заінтересованості арбітражного керуючого. Водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта. А тому такі доводи є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а тому колегією суддів відхиляються.

З приводу заяви Кофко Ресорсіз СА про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер", яка надійшла 10.05.2024 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 КУзПБ у разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.

Метою одночасного розгляду заяв кредиторів в підготовчому засіданні є перевірка обґрунтованості вимог заявника та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. При цьому, обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів (приєднаних до матеріалів справи) суд оцінює лише у разі визнання вимог заявника необґрунтованими.

Оскільки судом першої інстанції правомірно визнано вимоги ТОВ "СП-Аргос" обґрунтованими і такими, на підставі яких наявні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, то колегія суддів погоджується з висновками суду щодо залишення без розгляду заяви Кофко Ресорсіз СА про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер".

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Кофко Ресорсіз СА (Cofco resources SA) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року у справі №920/546/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 року у справі №920/546/24 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 02.12.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді І.М. Скрипка

М.Л. Доманська