Постанова

від 25.11.2024 по справі 906/1514/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Справа № 906/1514/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№5057/24 від 22.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 (повний текст - 03.10.2024) та на додаткове рішення від 07.10.2024 у справі №906/1514/23 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"

про стягнення 2431316,22 грн

за участю представників:

позивача - Федорко О.О. (в режимі відеоконференції);

відповідача - Гладишева С.Д. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/1514/23 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" про стягнення 2431316,22 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/1514/23 заяву представника ТОВ "Сігнет-Центр" про ухвалення додаткового рішення від 30.09.2024 у справі №906/1514/23 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" 75000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" через систему "Електронний суд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№5057/24 від 22.10.2024).

За доводами апелянта позиція суду першої інстанції не відповідає ні нормам права, ні правовим висновкам, які Верховний Суд зробив за подібних обставин справи, в частині, що стосується розповсюдження (дії) персональних санкцій на юридичних осіб, в яких підсанкційні особи є бенефіціарними власниками та щодо дії мораторію по відношенню до підсанкційної особи та юридичних осіб, які з нею пов`язані.

Апелянт зазначає, що за своїм характером спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи є персональними, тобто такими, застосування яких має ґрунтуватися на індивідуальній відповідності вчинених конкретним суб`єктом дій тим заходам, які застосовуються саме щодо нього. А персоніфікований характер санкцій визначено безпосередньо змістом частини 3 статті 5 Закону України «Про санкції», де обмежувальні заходи названо «персональними санкціями».

Санкції у вигляді заборони виплати дивідендів або інших платежів, пов`язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені, спростовують думку суду, щодо того, що стягнуті з відповідача на користь позивача кошти збільшать активи ОСОБА_1 , адже існує пряма заборона на виплату останньому дивідендів. Фактично отримані від відповідача кошти акумулюються на рахунках позивача, який є окремим суб`єктом, для подальшого їх залучення в господарські операції підприємства.

Розповсюдження дії санкцій, застосованих до ОСОБА_1 , на юридичних осіб, часткою у статутному капіталі яких володіє ОСОБА_1 ні Закон України «Про санкції», ні інші акти чинного законодавства не допускають. Однак, суд першої інстанції протиправно цього не врахував

Позивач вважає, що Господарський суд Житомирської області безпідставно поширює запроваджені рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» обмежувальні заходи (санкції) щодо фізичної особи ОСОБА_1 на ТОВ «ТЕП «Горизонт». Позивач не є особою, стосовно якої вищевказаним рішенням Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Також апелянт зазначає, що ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «ТЕП «Горизонт» не підпадають під ознаки осіб, пов`язаних з державою-агресором, на яких поширюється дія мораторію накладеного постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 №187.

Закон України "Про санкції" не містить жодних заборон чи обмежень для боржників сплачувати заборгованість перед кредиторами, кінцевим бенефіціарним власником яких є підсанкційна особа. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №916/2072/22.

Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/1514/23 є по суті рішенням про зупинення господарської діяльності ТОВ «ТЕП «Горизонт», адже інші контрагенти позивача та/або потенційні контрагенти позивача, маючи вільний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, проаналізувавши висновки викладені у вказаному рішенні суду, будуть впевнені в тому, що можна не розраховуватись з ТОВ «ТЕП «Горизонт» за надані послуги/поставлені товари.

Звертає увагу, що на ТОВ «ТЕП «Горизонт» працює значна кількість працівників, які за національністю українці, мають громадянство України, і мають сподівання на збереження робочих місць і заробітної плати в умовах повномасштабної війни. Однак, такий підхід судів до вирішення подібних спорів робить їхні надії примарними.

Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні здійснив повний аналіз правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем. З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позову виключно з підстав включення кінцевого бенефіціарного власника позивача до санкційного списку, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Адже у випадках якщо сторона просить про застосування позовної давності, суд її застосовує виключно у випадку, якщо дійде висновків про обґрунтованість позову. В даному випаду, позивач вважає, що оскільки суд відмовив у задоволенні позову виключно з підстав застосування санкцій до бенефіціара позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову.

За доводами позивача, оскільки рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню, то додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 також підлягає скасуванню.

Також апелянт зазначає, що докази оплати наданих послуг та виконаних робіт, буде надано суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днiв пiсля ухвалення рішення суду.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції: скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2024 по справі №906/1514/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; скасувати додаткове рішення від 07.10.2024 у справі №906/1514/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позивачу витрати на правову допомогу, понесені останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; судові витрати покласти на відповідача.

22.10.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

31.10.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх.№5057/24 від 22.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 та на додаткове рішення від 07.10.2024 у справі №906/1514/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.11.2024 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4 (ВКЗ). Запропоновано відповідачу у строк до 15.11.2024 подати відзив на апеляційну скаргу.

18.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, зазначає наступне.

Судом було зроблено висновок, що особи, на яких поширюється дія санкційного мораторію, обтяжені протягом певного часу (до того, як буде скасовано мораторій), у праві звернення до суду і фактично у них відстрочується право вимоги до боржника, тобто вирішення питання щодо застосування мораторію передує розгляду справи по суті спору. Таке обмеження має тимчасовий характер, тобто діє на строк дії мораторію.

Отже, в даному випадку судом було застосовано висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

Відповідач вважає помилковим твердження позивача, що санкційний мораторій застосовується судом по аналогії із застосуванням строку позовної давності.

Також зазначає, що вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником. При цьому, відсутність такої вини повинна доводитися особою, вина якої презюмується, тобто, у даних правовідносинах - ТОВ «ТЕП «Горизонт».

Вважає додаткове рішення від 07.10.2024 законним та обґрунтованим; повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 70000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначений позивачем розмір судових витрат відповідач вважає суттєво завищеним та необґрунтованим.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП «Горизонт» без задоволення, а рішення та додаткове рішення у справі залишити без змін.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відхилено клопотання ТОВ "Сігнет-Центр" про визнання дій представника ТОВ "ТЕП "Горизонт" адвоката Федорка О.О. зловживанням процесуальними правами та залишення без розгляду апеляційної скарги ТОВ "ТЕП "Горизонт", з підстав, зазначених в ухвалі. Оголошено перерву до 25 листопада 2024 об 15:30 год.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 18.11.2024 та 25.11.2024 представник апелянта (позивача) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд задоволити апеляційну скаргу повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

17.10.2022 між ТОВ "ТЕП "Горизонт", як експедитором (далі - експедитор, виконавець, позивач), та ТОВ "Сігнет-Центр", як клієнтом (далі - клієнт, замовник, відповідач), укладено Договір транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022 (т.1, а.с.50-53), згідно п.1.1 якого, на підставі заявки клієнта експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати та забезпечити надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом (надалі - послуги).

Пунктом 1.2 Договору погоджено, що за письмовою заявою клієнта на підставі цього договору експедитор, за рахунок коштів клієнта може надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу, перевірка кількості та стану вантажу, зважування вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), відбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів.

Відповідно до п.1.4 Договору вид перевезення, найменування та кількість вантажу, пункти відправлення та призначення вказуються клієнтом у заявках на перевезення та/або встановлюються у додаткових угодах до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Як погоджено п.2.1 Договору, експедитор зобов`язаний, зокрема: укладати від свого імені в інтересах клієнта погоджені клієнтом цивільно-правові угоди (перевезення, доручення підряду, зберігання тощо) (пп.2.1.1); за необхідності залучати для належного виконання договірних зобов`язань треті сторони, проводити розрахунки з ними у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього договору (пп.2.1.2); забезпечувати своєчасне замовлення та організацію подачі рухомого складу (залізничних вагонів) для здійснення завантаження (вивантаження) належного клієнту вантажу з метою його перевезення в строки та маршрутом, обраним клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою, у якій міститься інструкція по заповненню залізничної накладної та додаткової угоди з умовами перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору (пп.2.1.5); здійснювати за рахунок коштів клієнта сплату станційних зборів, залізничних тарифів, митних платежів, лабораторних досліджень вантажу, оплату за надання ветеринарних, санітарних, карантинних, екологічних, радіологічних сертифікатів, сертифікатів якості, відомостей та документів, необхідних для здійснення митного контролю, сплачувати рахунки, надані спеціалізованими підприємствами (державна хлібна інспекція та ін.), послуги митного брокера, ПРВК ТПП та іншого (пп.2.1.8); негайно інформувати клієнта про всі обставини, що перешкоджають виконанню експедитором обов`язків, встановлених договором (пп.2.1.12).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що клієнт зобов`язаний, зокрема: видавати експедитору заявки на перевезення, у випадку необхідності - доручення. Заявки на відправлення вантажів повинні бути видані експедиторові не менш ніж за 5 робочих днів до запланованої дати завантаження (вивантаження). Заявки на перевезення, які не мають усіх необхідних реквізитів, що забезпечують підготовку приймання вантажу, оформлення перевізних документів, вважаються не отриманими експедитором, про що останній протягом одного робочого дня інформує клієнта. Наданням заявки клієнт гарантує, що у вказаний строк надання транспортно - експедиторських послуг підприємство відвантаження при навантаженні та підприємство одержувач при вивантаженні мають технічну змогу навантажити/вивантажити рухомий склад, у тому числі підтвердити у електронній системі Месплан плани та заявки на відвантаження (пп.2.2.1); відшкодувати експедиторові витрати, пов`язані з наданням послуг, що є предметом цього договору, та оплатити йому винагороду. До початку завантаження забезпечити оплату вартості послуг елеваторів, ХПП, КХП та інших підприємств по завантаженню та зберіганню вантажу згідно наданих рахунків (пп.2.2.5); протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погоджені з клієнтом та здійснені в його інтересах додаткові витрати експедитора, що виникли у останнього при виконанні цього договору (пп.2.2.6); відшкодувати експедиторові витрати, пов`язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів, або невиконання планів перевезень Укрзалізниці з провини клієнта (пп.2.2.7); підписати акт наданих послуг, або у разі незгоди клієнта з актом, він зобов`язаний надіслати/надати експедиторові протягом одного робочого дня з моменту отримання акту, лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання (пп.2.2.8).

Відповідно до п.3.1 Договору за надання послуг експедитор виставляє клієнтові рахунок згідно погоджених ставок, що висвітлюються у додаткових угодах, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п.3.2 Договору, оплата проводиться клієнтом наступним чином: 100% передоплати договірної ціни згідно виставленого експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів, починаючи з дня отримання клієнтом рахунку, якщо інше не передбачено додатковими угодами, що є невід`ємними частинами договору.

Як погоджено п.3.3 Договору загальна договірна сума за договором не є фіксованою, її розмір визначається видом та обсягом наданих транспортно-експедиторських послуг і встановлюється у відповідних додаткових угодах до цього договору.

Розмір договірної ціни (погодженої ставки) включає в себе: винагороду експедитора, залізничний тариф, вартість виготовлення та встановлення ЗПП, додаткові станційні збори, СЕС, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, відповідних сертифікатів ДХІ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК та іншого. Розмір вартості зазначених робіт та послуг визначається на підставі попереднього розрахунку (п.3.4 Договору).

Пунктом 3.6 Договору погоджено, що у разі зміни економічних умов, тарифної політики залізниць та фактично наданих як основних, так і додаткових послуг, розмір вартості послуг відповідно може змінюватися. При цьому такі зміни застосовуються лише до майбутніх перевезень і не можуть змінювати вже узгоджених сторонами ставок по додатковим угодам, які виконуються.

Відповідно до п.3.7 Договору, клієнт зобов`язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь додаткові витрати експедитора, які виникли у останнього при виконанні договору. Підтвердженням додаткових витрат експедитора є належно завірені копії документів (рахунки, накладні та ін.), надані третіми особами (суб`єктами господарювання), що були залучені до виконання договору або органами влади. Відшкодування клієнтом документально підтверджених додаткових витрат експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку протягом 3-х (трьох банківських днів з дня виставлення рахунку).

Положеннями п.4.2 Договору погоджено, що у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом платежів за надані експедитором послуги, клієнт виплачує експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

За умовами п.4.4 Договору надання послуг транспортної експедиції по обсягу, строкам, якості й умовам обслуговування повинне відповідати умовам даного договору.

У випадку залучення третіх осіб до виконання своїх зобов`язань за цим договором, експедитор несе в повному обсязі відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань притягнутих ним третіх осіб, як за свої власні (п.4.5 Договору).

Згідно п.4.6 Договору клієнт відповідає за правильність та вірогідність інформації, повідомленої ним експедиторові й необхідної йому для виконання транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

У п.4.13 Договору погоджено, що нарахування та сплата штрафних санкцій здійснюється за весь час порушення зобов`язань.

Відповідно до положень п.п.7.1, 7.3 Договору, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що залишились до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не виявить бажання розірвати договір або змінити його умови, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.

Договір підписано в сервісі "Вчасно" електронними підписами сторін 21.10.2022 (т.1, а.с.53 на звороті).

14.04.2023 ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" здобуло перемогу у тендері "Транспортно-експедиційні послуги на перевезення вантажу кукурудзи 3-го - 7000 тон (відвантаження до 05.05.2023)", який проводився ТОВ "Сігнет-Центр" (т.2, а.с.116).

Заявкою на відвантаження вих.№1704-01 від 17.04.2023 відповідач просив позивача прийняти до перевезення 3710 т вантажу зерна кукурудзи зі станції Попільня до станції Ксенієво експ. Одеської залізниці у період з 17.04.2023 по 04.05.2023 (т.1, а.с.54).

На виконання умов вказаної заявки №1704-01 від 17.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №4 від 17.04.2023 (підписано в сервісі "Вчасно" 18.04.2023), відповідно до п.1 якої експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3710 т, не менше 53-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Попільня до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ "ТЕП "Горизонт", вантажоодержувач - ТОВ "ІЗТ" для VITERRA B.V., ставка 623,52 грн без ПДВ/1т (т.1, а.с.55).

Згідно з п.2 Додаткової угоди №4, клієнт вживає заходів, щодо дотримання термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, у тому числі й залученими третіми сторонами (заявленими місцями навантаження та вивантаження та іншими). У разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій (пільгового періоду) клієнт компенсує експедитору добову ставку користування кожним рухомим складом, складовою якої є збитки експедитора та втрачена вигода за ставкою 1000,02 грн з урахуванням ПДВ. Кожна неповна доба прирівнюється до повної. Сторони погодили що: пільговим періодом навантажувальних операцій є 48 годин, відлік яких починається з моменту прибуття рухомого складу на станцію навантаження та закінчується з моменту прийняття рухомого складу до перевезення; пільговим періодом вивантажувальних операцій є 48 годин, відлік яких починається з моменту прибуття рухомого складу на станцію вивантаження та закінчується з моменту прийняття рухомого складу до перевезення - при організації перевезення в межах України та починається з моменту перетину кордону України у напрямку вивантаження та зворотного перетину кордону України - при організації експортних перевезень.

У разі затримки (простою) вагонів в очікуванні навантаження/вивантаження на коліях загального користування при навантажувально-розвантажувальних операціях та на підходах до станції навантаження/вивантаження клієнт компенсує понесені експедитором додаткові витрати, відповідно до вимог п.5 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послугами. Підтвердженням додаткових витрат є належно оформлена станцією відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 (п.3 Додаткової угоди №4).

За доводами позивача, на виконання вимог Додаткової угоди №4 від 17.04.2023 він надав відповідачу послуги на загальну суму 3533706,47 грн, що включають: транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст.Попільня-ст.Ксенієво (експорт) (зг.ДУ 4 п.1.9), понаднормове користування вагонами (зг.ДУ №4 п.2), компенсація додаткових станційних зборів (зг.ДУ №4 п.3), в результаті чого склав акт надання послуг №90501 від 09.05.2023 та виставив рахунок на оплату №90501 від 09.05.2023 (т.1, а.с.56-58).

Відповідач відмовився від підписання акта надання послуг №90501 від 09.05.2023 з посиланням на те, що позивачем не було додано комплекту документів згідно ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"; події передачі вантажу вантажоотримувачу не відбулось, а отже дані послуги не виконано; послуги "понаднормове користування вагонами" не є послугами в розумінні тлумачення договору та вимог законодавства, що може бути нараховано як штрафні санкції (п.2.2.7 договору), тобто це є витратами експедитора при здійсненні транспортно-експедиторських послуг, а не самими послугами; послуга "компенсація додаткових станційних зборів" також не є послугою, адже всі додаткові станційні збори включені в погоджену ставку і не мають бути компенсовані клієнтом додатково. При цьому відповідач не відмовився від сплати дійсно наданих послуг та додаткових витрат експедитора, погоджених клієнтом (т.1, а.с.62-63).

18.05.2023 до електронного кабінету відповідача у сервісі "Вчасно" позивач надіслав претензію вих.№1033 від 18.05.2023 про погашення заборгованості за договором протягом 7 (семи) календарних днів з дня її отримання у розмірі 3533706,47 грн (т.1, а.с.73-76).

У відповіді на вищевказану претензію від 26.05.2023 відповідач повідомив про задоволення вимог позивача лише в частині оплати за транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст.Попільня-ст. Ксенієво (експорт) у розмірі 2723310,89 грн з ПДВ, при цьому вимоги щодо нарахування компенсації за понаднормове користування вагонами та додаткових станційних зборів відмовився сплачувати за їх безпідставністю та неправомірністю (т.1, а.с.77-79).

На підтвердження того, що відповідач під час виконання навантажувальних операцій не дотримався 48-годинного терміну, встановленого додатковою угодою №4 від 17.04.2023, позивач надав копії відповіді філії "Інформаційно-обчислювального центру" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" №ГІОЦ-46/1047 від 27.10.2023 про надання інформації щодо дислокації вагонів (т.4, а.с.55-164), залізничних накладних на пусті вагони (т.1, а.с.80-185) та залізничних накладних на завантажені вагони разом із відомостями вагонів (т.1, а.а.186-198). Інформацію з даних документів позивач узагальнив у Таблиці-розрахунок додаткових витрат згідно акту №90501 від 09.05.2023 (т.1, а.с.48).

Крім цього, заявкою на відвантаження вих.№1704-02 від 17.04.2023 відповідач просив позивача прийняти до перевезення 3640 т вантажу зерна кукурудзи зі станції Козятин 1 до станції Ксенієво експ. Одеської залізниці у період з 17.04.2023 по 04.05.2023 (т.2, а.с.87).

На виконання вказаної заявки вих.№1704-02 від 17.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №5 від 17.04.2023 (підписано в сервісі "Вчасно" 18.04.2023), відповідно до п.1 якої експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3640 т, не менше 52-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Козятин 1 до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ "ТЕП "Горизонт", вантажоодержувач - ТОВ "ІЗТ" для VITERRA B.V., ставка 615,65 грн без ПДВ/1т (т.2, а.с.88).

Згідно з п.2 Додаткової угоди №5, клієнт вживає заходів, щодо дотримання термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, у тому числі й залученими третіми сторонами (заявленими місцями навантаження та вивантаження та іншими). У разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій (пільгового періоду) клієнт компенсує експедитору добову ставку користування кожним рухомим складом, складовою якої є збитки експедитора та втрачена вигода за ставкою 1000,02 грн з урахуванням ПДВ. Кожна неповна доба прирівнюється до повної. Сторони погодили що: пільговим періодом навантажувальних операцій є 48 годин, відлік яких починається з моменту прибуття рухомого складу на станцію навантаження та закінчується з моменту прийняття рухомого складу до перевезення; пільговим періодом вивантажувальних операцій є 48 годин, відлік яких починається з моменту прибуття рухомого складу на станцію вивантаження та закінчується з моменту прийняття рухомого складу до перевезення - при організації перевезення в межах України та починається з моменту перетину кордону України у напрямку вивантаження та зворотного перетину кордону України - при організації експортних перевезень.

Як погоджено п.3 Додаткової угоди №5, у разі затримки (простою) вагонів в очікуванні навантаження/вивантаження на коліях загального користування при навантажувально-розвантажувальних операціях та на підходах до станції навантаження/вивантаження клієнт компенсує понесені експедитором додаткові витрати, відповідно до вимог п.5 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послугами. Підтвердженням додаткових витрат є належно оформлена станцією відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46.

28.04.2023 на адресу електронної пошти позивач отримав прохання відповідача (з електронної пошти: Nataliia.Bohdanovych@cygnet.ua) переадресувати 38 вагонів, що знаходяться по станції Козятин 1 у зв`язку з тим, що клієнт не мав можливості отримати підтвердження від порту (одержувача вантажу) на відвантаження вагонів та для мінімізації затрат обох сторін. Також даним листом було гарантовано компенсацію нарахувань зі сторони клієнта та підписання відповідного договірного документа (т.2, а.с.89).

29.04.2023 позивачем було видано ряд наказів про переадресацію вагонів №7380, №7381, №7382, №7383, №7384 (т.2, а.с.90-92), складено акт надання послуг №300411 від 30.04.2023, зі змісту якого слідує, що експедитор надав такі послуги: компенсацію залізничного порожнього тарифу, компенсацію користування вагонами, компенсацію додаткових станційних зборів, на загальну суму 996183,90 грн та виставлено рахунок на їх оплату №300411 від 30.04.2023 (т.2, а.с.93-95).

У якості доказів вартості перевезення порожніх вагонів на станцію Козятин 1 та доказів прибуття вагонів на станцію Козятин 1 позивач надав до справи копії залізничних накладних (т.2, а.с.117-202). Дата переадресації вагонів зазначена у відповіді філії "Інформаційно-обчислювального центру" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" №ГІОЦ-46/1047 від 27.10.2023 (т.4, а.с.55-164) та залізничних накладних (т.2, а.с.203-235). На підтвердження сплати АТ "Укрзалізниця" зборів за роботи (послуги), пов`язані з переадресацією вагонів, та збору за затримку на станції призначення чи на підходах до неї позивачем долучено копії накопичувальних карт №29040417 від 29.04.2023, №01050427 від 01.05.2023, №07050448 від 07.05.2023 (т.2, а.с.99-102, т.3, а.с.52-53).

Відповідач відмовився від підписання акта надання послуг №300411 від 30.04.2023 з тих підстав, що позивач не надав підтверджуючих офіційних документів, які враховувалися при розрахунку розмірів компенсацій залізничного порожнього тарифу, компенсацій користування вагонами, компенсацій додаткових станційних зборів (т.2, а.с.96).

10.05.2023 позивач направив відповідачу на поштову адресу претензію вих.№1008 від 10.05.2023 (з документами на підтвердження збитків експедитора) про погашення заборгованості за договором протягом 7 (семи) календарних днів з дня її отримання у розмірі 777141,96 грн (т.2, а.с.103-106).

У відповіді на вищевказану претензію від 26.05.2023 відповідач відхилив вимогу про сплату у повному обсязі з огляду на, зокрема, помилки в оформленні документації, розбіжності в розрахунках; ненадання експедитором графіку електронних заявок на 21 вагон, незважаючи на що останній продовжив керувати пусті вагони до станції навантаження по заявленому маршруту, подавши графік перевезення тільки на 31 вагон; а також те, що "порожній тариф" включений до складу ставки і не підлягає оплаті додатково, крім того, клієнт не погоджував такі додаткові послуги (т.2, а.с.107-111).

У позовній заяві позивач погодився, що порожній тариф включено до ставки відповідно до п.3.4 договору, однак вказав, що відповідач не сплачував такої ставки за 37 вагонів, які було переадресовано. За перевезення порожніх вагонів та їх переадресацію експедитор повинен був сплатити перевізнику АТ "Укрзалізниця" кошти, а сплачені АТ "Укрзалізниця" кошти за перевезення порожніх вагонів на станцію Козятин 1 експедитор розрахував включити до вартості ставки, передбаченої п.1.9 Додаткової угоди №5, яка включає в себе безліч складових, у т.ч. вартість підсилу порожнього вагону. Оскільки операції з перевезення вантажу не відбулися, позивач не отримав компенсації вартості підсилу порожнього вагону, яка була закладена у суму ставки.

За даними позивача, у період з 22.04.2023 по 30.04.2023 під навантаження на станцію Козятин -1 було подано погоджену кількість порожніх вагонів (52 вагони), 37 з них переадресовано, решту - 15 вагонів завантажено зерном кукурудзи та перевезено на станцію розвантаження - Ксенієво експ.

Позивач стверджує, що на виконання умов додаткової угоди №5 від 17.04.2023 надав відповідачу послуги на загальну суму 1057361,90 грн, що включають: транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст.Казатин-1-ст.Ксенієво (експорт) (зг.ДУ №5 п.1.9), понаднормове користування вагонами (зг.ДУ №5 п.2), компенсація додаткових станційних зборів (зг.ДУ №5 п.3), в результаті чого виставив рахунок на оплату №60501 від 06.05.2023 та склав акт надання послуг №60501 від 06.05.2023 (т.2, а.с.236-238).

Відповідач відмовився від підписання акта надання послуг №60501 від 06.05.2023 (т.2, а.с.240-241) з аналогічних підстав, що й від підписання акта надання послуг №90501 від 09.05.2023.

18.05.2023 до електронного кабінету відповідача у сервісі "Вчасно" позивач надіслав претензію вих.№1031 від 18.05.2023 про погашення заборгованості за договором транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022 протягом 7 (семи) календарних днів з дня її отримання у розмірі 1057361,90 грн (т.2, а.с.242-245).

У відповіді на вказану претензію від 26.05.2023 відповідач повідомив про задоволення вимог позивача лише в частині оплати за транспортно-експедиційні послуги залізничним транспортом ст.Казатин-1-ст.Ксенієво (експорт) у розмірі 776199,20 грн з ПДВ, при цьому вимоги щодо нарахування компенсації за понаднормове користування вагонами та додаткових станційних зборів відмовився сплачувати за їх безпідставністю та неправомірністю (т.2, а.с.246-248).

На підставі вищезгаданих актів надання послуг №300411 від 30.04.2023, №60501 від 06.05.2023, №90501 від 09.05.2023 позивачем складено та зареєстровано податкові накладні №41 від 30.04.2023, №1 від 06.05.2023, №2 від 09.05.2023 (т.3, а.с.48-50).

Відповідач повідомив, що акт №60501 від 06.05.2023, відповідно до відповіді на претензію №1031, сплачено частково на суму 776199,20 грн, у т.ч.129366,53 грн ПДВ; акт №90501 від 09.05.2023, відповідно до відповіді на претензію №1053, сплачено частково на суму 2723310,89 грн, у т.ч.453885,15 грн ПДВ; акт №300411 від 30.04.2023, відповідно до відмови від акта, не сплачено; зазначені суми оплат внесено як аванс до корегування експедитором первинних документів; суму ПДВ не було віднесено ТОВ "Сігнет-Центр" до податкового кредиту та не було включено до податкової декларації (т.3, а.с.51, 165, 169).

На підтвердження того, що відповідач під час виконання навантажувальних операцій не дотримався 48-годинного терміну, встановленого Додатковою угодою №5 від 17.04.2023, позивач надав копії відповідь філії "Інформаційно-обчислювального центру" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" №ГІОЦ-46/1047 від 27.10.2023 (т.4, а.с.55-164), залізничних накладних на пусті вагони (т.2, а.с.249; т.3, а.с.1-44) та залізничної накладної №34793901 разом з відомістю вагонів, яка підтверджує дату відправки вагонів зі станції Козятин 1 (т.3, а.с.45 на звороті - 46). Інформацію з даних документів позивач узагальнив у Таблиці-розрахунку додаткових витрат згідно акту №60501 від 06.05.2023 (т.1, а.с.46).

До матеріалів справи, серед іншого, долучено відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а та пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, а також представлені позивачем копії актів загальної форми АРМ ПЗ форми ГУ-23 (т.1, а.с.58 на звороті - 61; т.2, а.с.101-102, 238 на звороті - 239; т.3, а.с.54-74, 239-249; т.4, а.с.1-51; т.5, а.с.2-50).

Як повідомив позивач, для експедиції вантажу відповідача використовувались вагони, які належать третім особам, на умовах оренди за ставкою від 1000,02 грн до 1500,00 грн за один вагон на добу. У якості доказів оренди вагонів, її розміру та оплати позивач надав до справи копії договору оренди вагонів №04/05 від 04.05.2022 і додаткової угоди №8 від 29.03.2023 до цього договору, акта №ОУ-0000089 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2023 з додатком, акта №ОУ-0000126 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2023 з додатком, рахунка-фактура №СФ-0000091 від 31.05.2023; копії договору оренди вагонів №23/01 ЗРВ-2023 від 23.01.2023 і додаткової угоди №2 від 31.03.2023 до цього договору, актів виконаних робіт по оренді №496 від 30.04.2023 і №630 від 31.05.2023 з рахунками на оплату; копії контракту на транспортно-експедиторське обслуговування з наданням рухомого складу №08/У-07-22 від 19.09.2022 з додатком №8 (протокол погодження ціни) від 27.03.2023 до цього контракту, акта надання послуг №Г-004 від 30.04.2023 з додатком, акта надання послуг №Г-005 від 31.05.2023 з додатком, копії платіжних інструкцій №2046 від 13.04.2023, №2015 від 03.04.2023, №2034 від 06.04.2023, №2032 від 06.04.2023, №2170 від 08.06.2023, №2172 від 13.06.2023 (т.2, а.с.57-86).

Також, у матеріалах справи містяться копії договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Козятин-1 №3734 від 06.08.2021 та договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Попільня №3102 від 01.11.2019, укладених між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Сігнет-Центр" (т.3, а.с.75-80), копія заявки (угоди) №161 ТОВ "ТЕП "Горизонт" про подання вагонів, які будуть прибувати протягом з 24.11.2022 по 24.05.2023 в адресу останнього для навантаження вантажу - зернові, на під`їзну колію ТОВ "Сігнет-Центр", код вантажовідправника - 3657, код ЄДРПОУ під`їзної колії - 38180739 (т.3, а.с.156); копія договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (редакцію оприлюднено 31.10.2023, вводиться в дію 01.11.2023, крім змін до окремих положень, які вступають в дію з 01.12.2023 в частині пункту 4.1 додатку 1-3 до договору), укладеного з ТОВ "ТЕП "Горизонт" 10.03.2020 (т.3, а.с.81-119, 230).

Як передбачено п.п.1, 5 Договору №3734 від 06.08.2021, укладеного між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Сігнет-Центр" згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить Власнику колії, та примикає до під`їзної колії Військової частини НОМЕР_1 при станції Козятин-1 Південно-Західної залізниці через стрілку №514 і обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено на відстані 42,27 м від стика рамної рейки стрілочного переводу №514. Вагони на під`їзну колію подаються після повідомлення, яке передається по телефону АТС, не пізніше, ніж за дві години до подачі вагонів (т.3, а.с.75-77).

Відповідно до п.п.1, 5 Договору №3102 від 01.11.2019, укладеного між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Сігнет-Центр"згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить Власнику колії, та примикає до колії №6 станції Попільня Південно-Західної залізниці через стрілку №16 і обслуговується власним локомотивом. Вагони на під`їзну колію подаються після повідомлення, яке передається по телефону АТС, не пізніше, ніж за дві години до подачі вагонів (т.3, а.с.78-80).

За даними АТ "Укрзалізниця" (т.5, а.с.78), за період з 17.04.2023 по 15.05.2023 подавались на під`їзні колії 17 вагонів, а саме: по ст.Попільня вагони №№95845970, 95998969 на під`їзну колію ТОВ "Сігнет- Центр" за пам`ятками форми ГУ-45 відповідно №35 та №37. Забирання з під`їзної колії даних вагонів здійснювалось за пам`ятками форми ГУ-45 відповідно №34 та №35; по ст. Козятин-1 вагони №№95029641, 95698866, 95026514, 95002473, 95872248, 95012506, 95738779, 95029575, 95330569, 95331138, 95556411, 95336475, 95012530, 95003414, 95330734 на під`їзну колію ТОВ "Сігнет-Центр" за пам`ятками форми ГУ-45 №№ 38, 39, 41. Забирання з під`їзної колії даних вагонів здійснювалось за пам`яткою форми ГУ-45 №42. Інші 35 вагонів (95845814; 95694923; 95846036; 95002267; 95026506; 95330742; 95699278; 95871935; 95872107; 95693719; 95502266; 95002119; 95335725; 95335162; 95335253; 95696902; 95698130; 95845731; 95871919; 95698635; 95872131; 95872388; 95698783; 95026480; 95558300; 95557658; 95699435; 95698908; 95988754; 95693842; 95556536; 95738829; 95474847; 95988747; 95002317) простоювали по ст. Козятин-1 на місцях загального користування без подавання на під`їзну колію. Відповідно, пам`ятки форми ГУ-45 про подавання на вказані вагони не оформлялись (т.5, а.с.80-96).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Між ТОВ "ТЕП "Горизонт" та ТОВ "Сігнет-Центр" виникли правовідносини на підставі Договору транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положеннями ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що обов`язок своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, покладається на клієнта.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 ЦК України, статей 1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов`язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов`язку з їх оплати. Висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №916/3748/19, від 22.06.2018 у справі №910/5820/17.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача вимоги про стягнення додаткових витрат згідно умов договору транспортного експедирування, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено з матеріалів справи, заявкою на відвантаження вих.№1704-01 від 17.04.2023 відповідачем заявлено до перевезення 3710 тон вантажу зерна кукурудзи зі станції Козятин 1 у період з 17.04.2023 по 04.05.2023.

На виконання умов вказаної заявки між сторонами укладено Додаткову угоду №4 від 17.04.2023, відповідно до п.1 якої експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3710 т, не менше 53-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Попільня до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ "ТЕП "Горизонт", вантажоодержувач - ТОВ "ІЗТ" для VITERRA B.V., ставка 623,52 грн без ПДВ/1т.

Під час виконання навантажувальних операцій Замовник не дотримався 48-годинного терміну, що підтверджується наступними доказами: відповіді Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №ГЮЦ-46/1047 від 27.10.2023, з якої вбачається дата та час прибуття вагонів на станцію навантаження (операція ПРИБ) і дата та час прийняття рухомого складу до перевезення (операція ПРДР); залізничних накладних на пусті вагони, які підтверджують дату прибуття вагону на станцію Попільня; залізничними накладними на завантажені вагони, якими підтверджено дату відправлення вагонів зі станції Попільня.

Згідно розрахунку позивача, датою початку навантажувальних операцій є дата прибуття вагону Експедитора на станцію навантаження відповідно до заявки Клієнта, тобто операція «ПРИБ», а кінцем - дата прийняття рухомого складу до перевезення, операція «ПРДР».

Додатковою угодою №4 було зафіксовано добову ставку розміру додаткових витрат пов`язаних з порушенням строків навантажувальних операцій у розмірі - 1000,02 грн на добу за один вагон.

Як підтверджується матеріалами справи, загальний розмір додаткових витрат, понесених Експедитором у зв`язку з порушенням Клієнтом строків навантажувальних операцій під час виконанням Додаткової угоди №4 від 17.04.2023, за виключенням додаткових станційних зборів, складає 453009,06 грн разом з ПДВ.

Крім цього, експедитором було понесено також додаткові витрати у вигляді плати за затримку вагонів на станції призначення чи на підходах до неї під час їх простою в очікуванні навантаження під час виконання Додаткової угоди №4 від 17.04.2023, розмір яких складає 357386,52 грн разом з ПДВ.

Підтвердженням додаткових витрат є належно оформлена станцією Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та пам`ятки про подавання вагонів.

Отже, загальний розмір додаткових витрат, які Експедитор поніс у зв`язку з порушенням Клієнтом строку навантаження вантажу за Додатковою угодою №4 складає - 810395,58 грн разом з ПДВ.

Крім цього, заявкою на відвантаження вих.№1704-02 від 17.04.2023 відповідачем заявлено до перевезення 3640 тон вантажу зерна кукурудзи зі станції Козятин 1 у період з 17.04.2023 по 04.05.2023.

На виконання вказаної заявки вих.№1704-02 від 17.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №5 від 17.04.2023, відповідно до п.1 якої експедитор самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги клієнту з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах: вантаж - зерно кукурудзи кількістю 3640 т, не менше 52-х вагонів, тип рухомого складу - хопер-зерновоз, зі станції Козятин 1 до станції Ксенієво експ., відправник і платник тарифу - ТОВ "ТЕП "Горизонт", вантажоодержувач - ТОВ "ІЗТ" для VITERRA B.V., ставка 615,65 грн без ПДВ/1т.

Експедитор у період з 22.04.2023 по 30.04.2023 подав під навантаження на станцію Козятин 1 погоджену кількість порожніх вагонів (52 вагони), 37 з них було переадресовано, а решту - 15 вагонів було завантажено зерном кукурудзи та перевезено на станцію розвантаження - Ксенієво експ.

Доказом вартості перевезення порожніх вагонів на станцію Козятин 1 та доказом дати прибуття вагонів на станцію Козятин 1 є надані позивачем залізничні накладні.

Замовник не дотримався 48-ми годинного терміну, що підтверджується наступними доказами: відповіддю Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №ГЮЦ-46/1047 від 27.10.2023 з якої вбачається дата та час прибуття вагону на станцію навантаження (операція ПРИБ) і дата та час прийняття рухомого складу до перевезення (операція ПРДР); залізничними накладними на пусті вагони, які підтверджують дату прибуття вагону на станцію Козятин 1; залізничною накладною №34793901 разом з відомістю вагонів, яка підтверджує дату відправки вагонів зі станції Козятин 1.

Загальний розмір додаткових витрат, понесених Експедитором у зв`язку з порушенням Клієнтом строків навантажувальних операцій під час виконанням Додаткової угоди №5 від 17.04.2023, із додатковими станційними зборами, складає 281162,70 грн разом з ПДВ.

Підтвердженням додаткових втрат є належно оформлена станцією Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та пам`ятки про подавання вагонів.

Щодо витрат Експедитора у зв`язку переадресацією 37 вагонів, колегія суддів встановила, що загальна сума коштів, які Експедитор сплатив АТ «Укрзалізниця» за підсил вказаних 37 порожніх вагонів на станцію Козятин 1 складає 245216,88 грн разом з ПДВ.

Дата переадресації вагонів зазначена у відповіді Філії «Головного інформаційно-обчислювального центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №ЕЮЦ-46/1047 від 27.10.2023 - операція «ПАДР», а також у наданих позивачем залізничних накладних.

Також, Експедитор поніс додаткові витрати у вигляді плати власникам вагонів за оренду вагонів від дня початку перевезення вагону на станцію Козятин 1, на підставі заявки Клієнта, до дати переадресації вагонів зі станції Козятин 1, загальний розмір яких складає 374407,62 грн разом з ПДВ.

Крім цього, Експедитором було сплачено АТ «Укрзалізниця» збори за роботи (послуги) пов`язані з переадресування вагонів у розмірі 27148,26 грн разом з ПДВ, що підтверджується накопичувальною картою №29040417 від 29.04.2023 та накопичувальною картою №01050427 від 01.05.2023.

Також Експедитор був змушений сплатити АТ «Укрзалізниця» збір за затримку на станції призначення чи на підходах до неї, нарахований на підставі п.5 Розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, загальна сума яких складає 130369,20 грн разом з ПДВ.

Тобто, загальний розмір додаткових витрат понесених Експедитором у зв`язку переадресацією 37 вагонів складає 777141,96 грн разом з ПДВ.

Отже, загальний розмір додаткових витрат, які Експедитор поніс у зв`язку з виконанням умов Додаткової угоди №5 складає 1058304,66 грн разом з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що по вказаним вище Додатковим угодам доказами розміру оренди вагонів та доказами оплати оренди вагонів є: Договір оренди вагонів №04/05 від 04.05.2022, Додаткова угода №8 від 29.03.2023 до Договору оренди вагонів №04/05 від 04.05.2022; Акт №ОУ-0000089 здачі-прийняття робіт (надання послуг); Додаток до акту №89 від 30.04.2023, Акт №ОУ-0000126 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2023; Додаток до акту №126 від 31.05.2023; Рахунок-фактура №СФ-0000091 від 31.05.2023, Договір оренди вагонів №23/01 ЗРВ-2023 від 23.01.2023; Додаткова угода №2 від 31.03.2023 до Договору оренди вагонів №23/01 ЗРВ-2023 від 23.01.2023; Акт №496 від 30.04.2023; Акт №630 від 31.05.2023; Контракт на транспортно-експедиторське обслуговування з наданням рухомого складу №08/У-07-22 від 19.09.2022; Додаток №8 від 27.03.2023 до Контракту на транспортно-експедиторське обслуговування з наданням рухомого складу №08/У-07-22 від 19.09.2022; Акти надання послуг №Г-004 від 30.04.2023 та №Г-005 від 31.05.2023, Платіжні інструкції №2046 від 13.04.2023, №2015 від 03.04.2023; №2034 від 06.04.2023; №2032 від 06.04.2023; №2170 від 08.06.2023, №2172 від 13.06.2023; №2046 від 13.04.2023.

З наведеного вище колегія суддів встановила, що загальний розмір додаткових витрат, які Експедитор поніс у зв`язку з виконанням умов Додаткових угод №4 та №5 складає 1 868 700,24грн разом з ПДВ.

Відповідно до пунктів 2 Додаткової угоди №4 та Додаткової угоди №5, клієнт вживає заходів, щодо дотримання термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, у тому числі й залученими третіми сторонами (заявленими місцями навантаження та вивантаження та іншими). У разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій (пільгового періоду) клієнт компенсує експедитору добову ставку користування кожним рухомим складом, складовою якої є збитки експедитора та втрачена вигода за ставкою 1000,02 грн з урахуванням ПДВ. Кожна неповна доба прирівнюється до повної. Сторони погодили що: пільговим періодом навантажувальних операцій є 48 годин, відлік яких починається з моменту прибуття рухомого складу на станцію навантаження та закінчується з моменту прийняття рухомого складу до перевезення; пільговим періодом вивантажувальних операцій є 48 годин, відлік яких починається з моменту прибуття рухомого складу на станцію вивантаження та закінчується з моменту прийняття рухомого складу до перевезення - при організації перевезення в межах України та починається з моменту перетину кордону України у напрямку вивантаження та зворотного перетину кордону України - при організації експортних перевезень.

Відповідно до пунктів 3 Додаткової угоди №4 та Додаткової угоди №5, у разі затримки (простою) вагонів в очікуванні навантаження/вивантаження на коліях загального користування при навантажувально-розвантажувальних операціях та на підходах до станції навантаження/вивантаження Клієнт компенсує понесені Експедитором додаткові витрати, відповідно до вимог п.5 Розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послугами. Підтвердженням додаткових витрат є оформлена станцією Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та пам`ятки про подавання вагонів.

Отже, положеннями пунктів 2 та 3 Додаткових угод сторони встановили для Клієнта обов`язок компенсувати Експедитору додаткові витрати пов`язані з порушенням термінів навантажувально-розвантажувальних операцій.

З пояснень позивача вбачається, при підготовці проекту комерційної пропозиції відповідачу та подальшій підготовці та укладенні додаткових угод до Договору, позивач прораховував власний комерційний ризик, пов`язаний з можливим неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, зокрема у зв`язку з порушенням останнім термінів навантажувально-розвантажувальних операцій. Це пов`язане, зокрема, з тим, що в операціях з експедиції вантажу відповідача були задіяні не власні, а орендовані у третіх осіб вагони.

Отже, як правильно зазначає позивач, ставка за транспортно-експедиційні послуги, вказана в п.1.9. Додаткової угоди №4 від 17.04.2023 та Додаткової угоди №5 від 17.04.2023 охоплює лише вартість користування рухомим складом протягом певної кількості днів, при цьому, операції но навантаженню не повинні перевищувати 48 годин, операції по розвантаженню не повинні перевищувати 48 годин, все що перевищує вказаний термін є додатковими витратами, які не охоплюються погодженою сторонами Договору вартістю послуг експедиції та має бути компенсовано за погодженою сторонами ставкою - 1000,02 грн, разом з ПДВ на добу за кожен вагон.

Оскільки пункти 2 та 3 вищезгаданих Додаткових угод містили положення про те, що у разі порушення термінів навантажувально-розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати Експедитору добову ставку користування кожним рухомим складом та додаткові витрати сплачені АТ «Укрзалізниця» відповідно до вимог п.5 Розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послугами, підтверджені відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем додаткові витрати, які були понесені в інтересах клієнта, є договірними зобов`язаннями, які повинен виконати відповідач.

Такі зобов`язання не можна кваліфікувати, як штрафну санкцію чи збитки, оскільки обов`язок компенсувати додаткові витрати вникає з договору, а не делікт.

Як передбачено ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №904/5424/18.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, саме ТОВ «Сігнет-Центр» має доводити свою невинуватість у понесенні ТОВ «ТЕП «Горизонт» додаткових витрат при виконанні договору.

Відповідно до положень ст.78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Як погоджено сторонами у п.2.2.6. Договору, Клієнт зобов`язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погодженні з Клієнтом та здійсненні в його інтересах додаткові витрати Експедитора, що виникли у останнього при виконанні цього Договору.

Погодившись на умови Додаткової угоди №4 від 17.04.2023 та Додаткової угоди №5 від 17.04.2023, клієнт погодив понесення Експедитором додаткових витрат у випадку, якщо Клієнтом буде перевищено 48 годинні терміни навантажувально-розвантажувальних операцій.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем було порушено встановлені Додатковими угодами терміни навантажувально-розвантажувальних операцій, в результаті чого Експедитор поніс додаткові витрати в інтересах Клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, які йому має відшкодувати відповідач.

При цьому, відповідачем не доведено відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання, доказів сплати таких додаткових витрат не надано.

Твердження відповідача про відсутність доступу до Автоматизованої системи «Месплан» не приймається до уваги, оскільки відповідно до Довідника «Вантажовідправники» у АС «Месплан» підприємство ТОВ «Сігнет-Центр» код ЄДРПОУ 38180739 міститься у базі, як вантажовідправник/вантажоодержувач з ID ідентифікатором №1268962, якому присвоєний чотирьох значний код 3657 та семизначний код 8210616, що вказує нате, що дане підприємство приєднане до Публічного договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом та має відповідні доступи до АС «Клієнт» та АС «Месплан», як клієнт АТ «Укрзалізниця».

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З огляду на викладене вище та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плату за понесені виконавцем додаткові витрати, що підтверджуються наданими позивачем доказами.

Щодо нарахованої позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення Клієнтом платежів за надані Експедитором послуги, Клієнт виплачує Експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Також, згідно з п.4.13. Договору, нарахування та сплата штрафних санкцій здійснюється за весь час порушення зобов`язань.

Тобто, враховуючи погоджені сторонами положення пункту 4.13. Договору, не підлягає застосуванню норма ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

03.05.2023 на електронний кабінет відповідача в сервісі «Вчасно» було відправлено рахунок на оплату №300411 від 30.04.2023 на загальну суму 996183,90 грн та Акт надання послуг №300411 від 30.04.2023.

Оскільки пунктом 2.2.6. Договору встановлено обов`язок Клієнта здійснити оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, останнім днем для оплати рахунку на оплату №300411 від 30.04.2023 є 06.05.2023, а 07.05.2023 є першим днем нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

10.05.2023 позивач поштовим відправленням з описом вкладення надіслав на поштову адресу відповідача Претензію про погашення заборгованості за Договором транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022 вих.№1008 від 10.05.2023, у якій було уточнено суму додаткових витрат понесених Експедитором у зв`язку з переадресацією вагонів, та які були заявлені до оплати у рахунку на оплату №300411 від 30.04.2023, суму зменшено з 996183,90 грн до 777141,96 грн. Відповідачу було надіслано рахунок на оплату №300411 від 30.04.2023 і акт надання послуг №300411 від 30.04.2023 у новій редакції.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків оплати компенсації додаткових витрат понесених Експедитором у зв`язку з переадресацією 37 вагонів, колегія суддів встановила, що останній розраховано арифметично правильно.

08.05.2023 на електронний кабінет відповідача в сервісі «Вчасно» було відправлено рахунок на оплату №60501 від 06.05.2023 та Акт надання послу №60501 від 06.05.2023 на загальну суму 1057361,90 грн.

Оскільки пунктом 2.2.6. Договору встановлено обов`язок Клієнта здійснити оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, останнім днем для оплати рахунку на оплату №06501 від 06.05.2023 є 11.05.2023, однак відповідач здійснив розрахунки 25.05.2023 не в повному обсязі.

Отже, за період з 12.05.2023 по 25.05.2023 у позивача наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, на суму, яка була оплачена - 776199,20 грн та за період з 12.05.2023 по день подання позову на недоплачену суму, а саме - 281162,70 грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків оплати компенсації додаткових витрат понесених Експедитором у зв`язку з порушенням Клієнтом строків навантаження та строків проведення оплати за експедицію 15 вагонів, колегія суддів встановила, що останній розраховано арифметично правильно.

10.05.2023 на електронний кабінет відповідача в сервісі «Вчасно» було відправлено рахунок на оплату №90501 від 09.05.2023 та Акт надання послу №90501 від 09.05.2023 на загальну суму 3533706,47 грн.

Оскільки пунктом 2.2.6. Договору встановлено обов`язок Клієнта здійснити оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, останнім днем для оплати рахунку на оплату №09501 від 09.05.2023 є 13.05.2023, однак відповідач здійснив розрахунки 25.05.2023 не в повному обсязі.

Отже, за період з 14.05.2023 по 25.05.2023 наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, на суму, яка була оплачена з пропуском строку - 2723310.89 грн та за період з 14.05.2023 по день подання позову на недоплачену суму - 810395,58 грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків оплати компенсації додаткових витрат понесених Експедитором у зв`язку з порушенням Клієнтом строків проведення оплати за експедицію та у зв`язку з порушенням Клієнтом строків навантаження 52 вагонів, колегія суддів встановила, що останній розраховано арифметично правильно.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано загальну суму основної заборгованості у розмірі 1868700,24 грн, загальну суму пені 501311,18 грн, загальна суму 3% річних 32947,77 грн та загальну суму інфляційних втрат - 28357,03 грн.

З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" 2431316,22 грн, з яких 1868700,24 грн компенсації додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022, 501311,18 грн пені, 32947,77 грн 3% річних, 28357,03 грн інфляційних втрат.

При цьому, згідно з ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Приписи ч.10 ст.238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Подальша реалізація ч.10 ст.238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч.11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування пені на суму простроченого боргу в 1868700,24 грн з 18.11.2023 до моменту виконання цього рішення у повному обсязі за наступною формулою: 1868700,24 грн * 2 * НБУ% / 100% * Д / 365, де НБУ - офіційна ставка НБУ опублікована на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua): Д - кількість днів прострочення починаючи з наступного дня після подання позовної заяви - 18.11.2023.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №915/18/23 вказує про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про санкції» та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції».

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та загальнодоступних джерел масової інформації, засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ТЕП "Горизонт" (код ЄДРПОУ 43198533) є ОСОБА_1, громадянин Республіки Кіпр (АДРЕСА_1), тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100 (т.5, а.с.112).

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи Указу Президента України від 23.12.2023 №850/2023, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", та Указу Президента України від 24.06.2024 №376/2024, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", ст.1, п.30 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пп.1 п.1 постанови КМУ "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 №187, а також з огляду на встановлений мораторій на примусове виконання рішень, дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача за договором транспортного експедирування №171022-1 від 17.10.2022 в заявленому до стягнення розмірі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що згідно з приписами ст.1 Закону України "Про санкції", з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.3 Закону України "Про санкції", підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Колегія судді відмічає, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23).

З урахуванням того, що згідно додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким встановлено відповідні санкції до юридичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" не включено до списку таких юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), колегія суддів суду касаційної інстанції зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, колегія суддів приходить до висновку, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи - фізичної особи ОСОБА_1 , громадянина Республіки Кіпр, - не можуть бути застосовані до Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт".

Окрім цього, підтвердженням обґрунтованості висновку про те, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи ОСОБА_1 , та не можуть бути застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" є те, що відповідно до частин 1, 3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Слід звернути увагу, що згідно з власними статутними документами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" є самостійним суб`єктом господарювання, який несе відповідальність виключно за своїми зобов`язаннями та не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників та/або за будь-які індивідуальні санкції чи обмеження, накладені на таких учасників.

Застосовані санкції до засновника юридичної особи не впливають на вирішення даної справи, оскільки позивачем у даній справі є саме юридична особа, а не безпосередньою підсанкційна фізична особа. Також перелік персональних обмежувальних заходів (санкції), вжитих до такої особи, не застосовуються та не мають застосовуватися до позивача, як пов`язаної особи.

Крім цього, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Листом Міністерства юстиції України №24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ №187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Аналіз змісту підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022 свідчить про те, що ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", ані його бенефіціарний власник не є тими суб`єктами, які зазначені у вказаній постанові Кабінету Міністрів України, з чого слідує, що позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у даній справі дійшов необґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання грошових коштів від відповідача.

Як обґрунтовано зазначає апелянт, санкції у вигляді заборони виплати дивідендів або інших платежів, пов`язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені, спростовують твердження суду першої інстанції, що стягнуті з відповідача на користь позивача кошти збільшать активи ОСОБА_1 , адже існує пряма заборона на виплату останньому дивідендів. Фактично отримані від відповідача кошти акумулюються на рахунках позивача, який є окремим суб`єктом, для подальшого їх залучення в господарські операції підприємства.

Також, колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові лише з посиланням на наявність персональних спеціальних економічних санкцій, так і не дав оцінку позовним вимогам, та такими діями по суті самоусунувся від прямого обов`язку вирішити господарський спір.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст.277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

Щодо додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

01.10.2024 до суду першої інстанції від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення від 30.09.2024 (сформована в підсистемі "Електронний суд" 30.09.2024), згідно з якою останній просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 158500,00 грн (т.5, а.с.198-207).

02.10.2024 до суду першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження понесених витрат позивачем на правничу допомогу від 01.10.2024, у якому останній просив поновити строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, долучити їх до матеріалів справи та врахувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу та розподілі судових витрат.

Ухвалою суду першої інстанції від 02.10.2024 поновлено позивачу строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу та прийнято клопотання позивача від 01.10.2024 до розгляду в судовому засіданні 07.10.2024.

04.10.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача від 04.10.2024 (т.6, а.с.1-8).

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову, заявлене до суду першої інстанції клопотання відповідача про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позивачем судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п.5 ч.1 ст.237, п.2 ч.5 ст.238 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи слідує, що між Адвокатським об`єднанням «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт» укладено Договір про надання правничої допомоги №116 від 27.10.2023.

Відповідно до п.2.1. Договору адвокатське об`єднання зобов`язується протягом строку дії цього Договору надавати Клієнту правничу допомогу, а саме:

- захист законних прав та інтересів Клієнта при підготовці та поданні, від імені та в інтересах Клієнта, до Господарського суду Житомирської області позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» (код ЄДРПОУ 38180739), заборгованості зі сплати додаткових витрат понесених ТОВ «ТЕП «Горизонт» у зв`язку з порушення ТОВ «Сігнет-Центр» термінів навантажувально-розвантажувальних операцій та переадресацією порожніх вагонів, пені, 3% річних та інфляційних втрат, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору №171022-1 транспортного експедирування від 17.10.2022;

? представлення інтересів Клієнта у Господарському суді Житомирської області під час розгляду справи відкритої на підставі вищевказаної позовної заяви;

? підготовка та подання процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом справи відкритої на підставі вищевказаної позовної заяви.

У відповідності до п.4.1. Договору Сторони погодили гонорар Адвокатського об`єднання у розмірі 187500,00 грн (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕП «Горизонт» було сплачено Адвокатському об`єднанню «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» по 187500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг) (від 01.10.2024), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час виконання Договору про надання правничої допомоги №116 від 27.10.2023, загальний час витрачений адвокатом під час виконання Договору - 84,10 год., загальна сума сплачена за Договором - 187500,00 грн; середня вартість години роботи адвоката, згідно проведеної оплати і кількості витраченого часу становить - 2229,48 грн/год.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Разом із тим, згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постанові від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, у постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем документи і проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості й розумності їхнього розміру, не є співмірними зі складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

По перше, виокремлення адвокатом таких послуг: «підготовка додатків до позовної заяви», «доопрацювання позовної заяви», «редагування позову», «здійснення розрахунків понесених додаткових витрат експедитора тривалістю» як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється послугою адвоката зі складення і подання позовної заяви, такі дії є взаємопов`язаними і не потребують окремого виділення.

В сукупності вказані вище дії, включаючи послугу «підготовка проекту позовної заяви», за доводами адвоката зайняли 40 годин.

Оцінивши подану адвокатом позовну заяву, колегія суддів вважає, що заявлений час на підготовку проекту позовної заяви не є співмірними зі складністю виконаних адвокатом робіт.

По друге, виокремлення адвокатом таких послуг, як «аналіз відзиву відповідача», «аналіз відзиву та додатків до нього», «підготовка відповідей на запитання відповідача», як самостійних видів адвокатських послуг колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що охоплюється послугою адвоката зі «підготовки відповіді на відзив», такі дії є взаємопов`язаними і не потребують окремого виділення. Колегія суддів вважає, що заявлений час на підготовку відповіді на відзив не є співмірними зі складністю виконаних адвокатом робіт.

Заявлену адвокатом послугу «підготовка заяви про продовження строків на підготовку відповіді на відзив та його подання через електронний суд» вважає безпідставною, оскільки дотримання процесуального строку лежить в межах відповідальності сторін та їх представників.

Також, колегія суддів відмічає, що для підготовки та складення значної частини документів по справі, у яких здебільшого повторюються доводи та висновки, викладені у раніше поданих документах, представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід, не потребувалось вивчення великого обсягу фактичних даних, аналізу великої кількості доказів, пошуку та вивчення значної кількості судової практики й приписів діючого законодавства України, а їх спрямування до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС не є складною дією і не потребувало великих затрат часу та зусиль.

Окрім того, колегією суддів враховується, що ВПВС зауважила у справі №922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Зважаючи на обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру, співмірність, враховуючи доводи представника відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме - у розмірі 93750,00 грн

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу (вх.№5057/24 від 22.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/1514/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

«Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 2431316,22 грн, з яких 1868700,24 грн компенсації додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування, 501311,18 грн - пені, 32947,77 грн - 3% річних, 28357,03 грн - інфляційних втрат та 36469,74 грн - судового збору за розгляд позовної заяви.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування пені на суму простроченого боргу в 1868700,24 грн з 18.11.2023 до моменту виконання цього рішення у повному обсязі за наступною формулою: 1868700,24 грн * 2 * НБУ% / 100% * Д / 365, де НБУ - офіційна ставка НБУ опублікована на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua); Д - кількість днів прострочення починаючи з наступного дня після подання позовної заяви - 18.11.2023.

Видати накази».

4. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/1514/23 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення:

«У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" про стягнення 158500,00 грн витрат на правничу допомогу - відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 93750,00 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Видати наказ».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 43763,69 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" з Державного бюджету 10940,92 грн надміру сплаченого судового збору за апеляційний перегляд рішення.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.12.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.