Постанова

від 09.12.2024 по справі 906/1514/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Справа № 906/1514/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення витрат на правничу допомогу

за апеляційною скаргою (вх.№5057/24 від 22.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 (повний текст - 03.10.2024) та на додаткове рішення від 07.10.2024 у справі №906/1514/23 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"

про стягнення 2431316,22 грн

учасники не забезпечили явку своїх представників

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №906/1514/23, зокрема, задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"; скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 у справі №906/1514/23; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; скасовано додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2024 у справі №906/1514/23; прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" про стягнення 158500,00 грн витрат на правничу допомогу - відмовлено повністю, частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

26.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" в якій останній просить долучити докази витрат на правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 207500,00 грн, які останній поніс під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів відмічає, що в апеляційній скарзі представник позивача зазначив попередньо визначену opiєнтованy суму витрат на професійну правничу допомогу, а також, що докази оплати наданих послуг та виконаних робіт буде надано суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення витрат на правничу допомогу призначено на 09 грудня 2024 р. об 14:20 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу, за наявності, надати суду свої заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

03.12.2024 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У клопотанні відповідач звертає увагу, що серед долучених документів відсутній Договір про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024, про який йде мова у клопотанні і за умовами якого сторонами узгоджено гонорар Адвокатського об`єднання у розмірі 207500,00 грн.

Крім цього, за доводами відповідача матеріали справи свідчать, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду в усіх судових інстанціях, а адвокат Федорко О.О. надавав правову допомогу ТОВ «ТЕП «Горизонт», як у першій, так і у апеляційній інстанції, тому, відповідно, був обізнаний з усіма обставинами даної справи, з судовою практикою вирішення спорів у подібних до цієї справи правовідносинах, зокрема і з практикою Верховного Суду, у тому числі і з тою, на яку послався суд першої інстанції. Отже, адвокату позивача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.

Стверджує, що апеляційна скарга позивача містить його узагальнену позицію, викладену у суді першої інстанції у цій справі, зокрема, вказана позиція наводилася ним у письмових поясненнях від 25.04.2024 про його бачення відсутності підстав для застосування «санкційного мораторію» та поясненнях від 25.06.2024 про його бачення відсутності підстав для застосування «санкційного мораторію».

Зазначає, що наведені адвокатом у клопотанні, ніби-то, надані у різні дні послуги, такі як «ознайомлення з рішенням суду, аналіз практики ВС щодо відмови у задоволенні позову, підготовка апеляційної скарги, підготовка додатків до апеляційної скарги, подання апеляційної скарги Укрпоштою та через ЕС» - фактично є діями, вчиненими адвокатом у межах надання одного виду послуги «оформлення та подання апеляційної скарги», при цьому дублюванням одного виду послуги по декілька разів не може розглядатися як різні види послуг.

Відповідач звертає увагу, що позивачем подано ряд однотипних позовів до суб`єктів господарювання (контрагентів за договорами транспортного експедирування) у правовідносинах, що стосуються стягнення збитків за договорами транспортного експедирування, позивачем у яких також є ТОВ «ТЕП «Горизонт» (а представником адвокат Федорко О.О.) (зокрема, у справах за №№912/909/23, 910/13078/23, 910/15170/23), тобто жодних додаткових дій або ж складення нетипових для нього процесуальних документів, при зверненні із цим позовом адвокатом вчинено не було.

Разом з тим, на думку відповідача, репутаційних ризиків ТОВ «ТЕП «Горизонт» зазнало не через звернення до суду із цим позовом, а з огляду на його нечесну ділову практику у взаємовідносинах з партнерами, оскільки продовжувати будь-які відносини, дійсно, в подальшому добросовісні контрагенти наміру не мають. Крім того, бенефіціар позивача є підсанкційною особою, що відповідно є прямою перешкодою для встановлення з останнім будь-яких партнерських відносин, та відповідно, є значною репутаційною втратою для товариства.

На підставі викладеного відповідач просить суд зменшити ТОВ «ТЕП «Горизонт» розмір компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

03.12.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ТЕП «Горизонт» надійшло клопотання, в якому останній з метою аби розвіяти сумніви відповідача про існування Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024 та оплати послуг за ним, просить долучити до матеріалів справи копії: Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024; Рахунку на оплату №19 від 09.10.2024; Рахунку на оплату №20 від 25.11.2024.

05.12.2024 через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" було подано клопотання, у якому останній просить залишити без розгляду клопотання позивача про долучення доказів від 03.12.2024, оскільки останнє подане із пропуском встановленого статтею 129 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку на подання таких доказів, та без клопотання про поновлення такого строку.

Представник позивача у судове засідання 09.12.2024 не з`явився.

При цьому, ухвалою суду від 04.12.2024 задоволено клопотання та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" Гладишевій Софії Дмитрівні участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник ТОВ "Сігнет-Центр" вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції, однак, через технічні проблеми зі сторони представника було відсутнє зображення.

Суд при цьому мав технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, надав консультації для усунення технічних проблем, однак, останні так і не були усунуті.

Відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання, при цьому явку учасників судового процесу визнано не обов`язковою, доводи відповідача викладені в заяві про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає за можливе розглянути клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр".

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, дійшла наступних висновків.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

29.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 №390-IX.

Відповідно до вказаних змін, зокрема, частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, адвокат Федорко Олександр Олександрович є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт".

Адвокат Федорко Олександр Олександрович здійснював представництво інтересів позивача у справі №906/1514/23 як у суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, аналізуючи положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», можна дійти висновку, що адвокат здійснює діяльність пов`язану із представництвом інтересів клієнта на підставі договору про надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що адвокат Федорко Олександр Олександрович, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", здійснював адвокатську діяльність у суді першої інстанції на підставі договору.

Окрім цього, з поданих сторонами заяв по суті спору та доказів, жодним чином не спростовується існування Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024, станом на момент надання послуг адвокатом Федорко Олександром Олександровичем Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт".

Отже, очевидним є той факт, що станом на момент представництва інтересів позивача у суді апеляційної інстанції, між Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" та адвокатом Федорко Олександром Олександровичем існували правовідносини на підставі договору про надання правничої допомоги, у передбаченому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

Положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження судових витрат позивачем у строк встановлений ст.129 ГПК України було подано копії Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час виконання Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024, платіжної інструкції №16 від 11.10.2024, платіжної інструкції №87 від 25.11.2024, отже позивач підтвердив перелік та вартість одержаних послуг від адвоката, втім не надав копії договору, яка свідчила б про підставу надання відповідних послуг адвокатом клієнту.

Згодом, у відповідь на заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, позивач дослав відповідний примірник копії Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024. Також, було надано копії Рахунків на оплату №19 від 09.10.2024 та №20 від 25.11.2024.

Апеляційний господарський суд констатує, що фактично позивач надав докази на підтвердження обсягу одержаної правничої допомоги в порядку передбаченому частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

На переконання колегії суддів, залишення Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024 поза увагою суду, за умови надання адвокатом послуг спрямованих на захист інтересів клієнта, свідчитиме про недотримання принципів верховенства права та проявою зі сторони суду надмірного формалізму, а тому колегія суддів вважає за доцільне прийняти такий договір до уваги з метою забезпечення правосуддя не лише фактичного, але й реального.

У пункті 33 справи «ТОВ «Фріда» проти України» заява №24003/07, рішення від 08.12.2016» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Оскільки позивач, на користь якого було розглянуто спір у суді апеляційної інстанції, набув право на компенсацію понесених судових витрат, то правомірним є очікування на відшкодування таких судових витрат протилежною стороною.

За наведеного слідує, що не врахування такого договору під час розподілу судових витрат суперечить меті інституту витрат на правову допомогу.

В даному випадку спірний договір існував на момент апеляційного провадження , послуги по ньому фактично надавались, а відтак, договір виконувався, тому неврахування його при розподілі судових витрат є очевидним проявом надмірного формалізму, щодо надто жорсткого трактування норм процесуального права в супереч праву сторони на відшкодування судових витрат, в такому випадку на переконання колегії суддів слід уникати такого формалізму та враховувати договір, щонайменше через те, що послуги по ньому надавались.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2024 у cправі №910/18186/23 підтримав висновок суду апеляційної інстанції у ідентичній ситуації.

Між Адвокатським об`єднанням «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно - експедиційне підприємство "Горизонт" укладено Договір про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024.

Відповідно до п.2.1. Договору, адвокатське об`єднання зобов`язується протягом строку дії цього Договору надавати Клієнту правничу допомогу, а саме: Підготовка та подання від імені та в інтересах Клієнта апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 та додаткове рішення від 07.10.2024 по справі №906/1514/23; представлення інтересів Клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №906/1514/23; підготовка та подання процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом справи №906/1514/23 у Північно-західному апеляційному господарському суді.

У відповідності до п.4.1. Договору сторони погодили гонорар Адвокатського об`єднання у розмірі 207500,00 грн.

ТОВ «ТЕП «Горизонт» було сплачено Адвокатському об`єднанню «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» 207500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

З Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час виконання Договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024 вбачається обсяг робіт (послуг) наданих адвокатом АО «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія» та кількість витраченого часу на їх виконання - всього 43,75 год на суму 207500,00 грн з розрахунку 4742,86 грн/год.

Як вбачається з матеріалів справи, Федорко Олександр Олександрович є адвокатом у розумінні Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, як на тому зауважено Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, колегія суддів враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції визнає не обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі договору про надання правничої допомоги №146 від 09.10.2024 у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, заявлені позивачем послуги як «ознайомлення з рішенням суду, аналіз практики ВС щодо відмови у задоволенні позову, підготовка апеляційної скарги, підготовка додатків до апеляційної скарги, подання апеляційної скарги Укрпоштою та через ЕС» - фактично є діями, вчиненими адвокатом у межах надання одного виду послуги «оформлення та подання апеляційної скарги».

При цьому, колегія суддів звертає увагу на часткове дублювання у тексті апеляційної скарги змісту пояснень від 25.04.2024 та 25.06.2024, за підготовку яких розподіл витрат на користь ТОВ «ТЕП «Горизонт» судом апеляційної інстанції вже було здійснено стягнення судових витрат при покладенні на відповідача судових витрат у суді першої інстанції.

Підготовка апеляційної скарги протягом 36 годин викликає обґрунтовані сумніви. Кількість годин, визначена стороною та його адвокатом у Клопотанні, суд апеляційної інстанції вважає завищеною, а визначена оплата неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, оскільки вказане не вимагало від адвоката з`ясування нових обставин та дослідження нової судової практики.

Отже, у суді апеляційної інстанції адвокатом подано лише один процесуальний документ апеляційну скаргу, яка містить узагальнену позицію, що зокрема містилась у поясненнях позивача у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до заявленого часу на "підготовку до судових засідань" загальною тривалістю 4,5 годин. Представник позивача сам підготував текст апеляційної скарги та був ознайомлений з обставинами справи, при цьому, статус адвоката передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід, а тому суд вважає, що підготовка до засідань не потребувала заявлених затрат часу та зусиль.

У своєму клопотанні позивач зазначає, що у суді першої та апеляційної інстанції позивачем зібрано значну кількість доказів, від дислокації до зовнішньоекономічних контрактів та подано значну кількість процесуальних документів, на збір та підготовку яких витрачено багато часу.

Однак, дії вчинені позивачем у суді першої інстанції, за які вже було стягнуто та здійснено розподіл витрат на правову допомогу, не приймаються до уваги при визначенні витрат у апеляційній інстанції.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням заперечень відповідача на клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу позивача, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для зменшення такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

Керуючись ст.ст.126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (Житомирська обл., Житомирський р-н, село Андрушки, вул.Заводська, будинок 5, код ЄДРПОУ 38180739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Собінова, будинок 1, код ЄДРПОУ 43198533) 50000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.