Постанова

від 02.12.2024 по справі 905/657/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Харків Справа № 905/657/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харіс, Донецька обл., м. Краматорськ

про стягнення 98 368,78 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ (далі Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харіс, Донецька обл., м. Краматорськ (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 98 368,78 грн, з яких: 75 850,96 грн основний борг, 13 091,80 грн пеня, 1 404,84 грн - 3% річних, 8 021,18 грн - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.09.2024 року позовні вимоги задоволені частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 1 309,18грн. пені, 1 8404,84 грн 3% річних, 8021,18 грн інфляційних та 614,40грн судового збору.

Також, означеним рішенням закрито провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в розмірі 75 850,96 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позивач, не погодившись з означеним судовим рішенням частково, звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, за змістом якої просив суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/657/23 від 05.09.2024 в частині відмови у стягнені пені у сумі 11 782,62грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення заявник не оскаржував.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначав наступне:

-судом першої інстанції мало бути враховано інтереси обох сторін у даній справі, оскільки несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність Відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності і Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, фінансову та балансову звітність тощо;

- суд першої інстанції фактично майже повністю звільнив боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України вбачається, що зменшення судом розміру стягуваних штрафних санкцій є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №905/657/23 від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 18.10.2024р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що висновок суду про зменшення розміру пені на 90% ґрунтується на дотриманні інтересів обох сторін, а зменшення розміру пені компенсується Позивачу за рахунок стягнутих 3% та інфляційних втрат .

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 28.12.2020 між сторонами Договору про постачання природного газу №101/ПГ-1657-к (далі договір), згідно умов п.1.1 якого Позивач зобов`язується поставити Відповідачу природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Відповідач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору;

- поставки Позивачем Відповідачу протягом січня - грудня 2021 року та січня квітня, грудня 2022 року природного газу на загальну суму 255 553,25 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу № 1879 від 31.01.2021 на суму 8 194,85 грн, № 4052 від 28.02.2022 на суму 7 966,81 грн, № 6055 від 31.03.2021 на суму 7 154,48 грн, № 8026 від 30.04.2021 на суму 2 877,48 грн, № 9728 від 31.05.2021 на суму 115,08 грн, № 11015 від 30.06.2021 на суму 46,03 грн, № 12129 від 31.07.2021 на суму 41,54 грн, № 13107 від 31.08.2021 на суму 98 грн, № 14191 від 30.09.2021 на суму 763,66 грн, № 15390 від 31.10.2021 на суму 5 361,92 грн, № 17475 від 30.11.2021 на суму 23 055,13 грн, № 30440 від 31.12.2021 на суму 35 686,60 грн, № 1484 від 31.01.2022 на суму 48 794,81 грн, № 3578 від 28.02.2022 на суму 31 228,97 грн, № 5503 від 31.03.2022 на суму 35 089,03 грн (які підписані сторонами без зауважень та заперечень та засвідчені їх печатками), № 7165 від 30.04.2022 на суму 17 975,40 грн, №17074 від 31.12.2022 на суму 31 103,46 грн (які підписані позивачем та засвідчені його печаткою);

-часткової оплати Відповідачем поставленого природного газу у загальному розмірі 179 702,29 грн, що підтверджується реєстром з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період 01.01.2020 по 31.01.2023, наданою АТ «Ощадбанк» (лист від 02.02.2023 № 16/2-09/380);

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Оскільки Відповідачем порушено зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь основного боргу в розмірі 75 850,96 грн, також пені у розмірі 13 091,80 грн, 3% річних - 1 404,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 021,18 грн.

Відповідач в суді першої інстанції проти позову заперечував, посилаючись на введений воєнний стан в Україні, пошкодження майна (будівлі) Відповідача, що є об`єктом газопостачання, передання її в користування іншій особі 1, якою фактично здійснювалось споживання природного газу та відшкодування всіх витрат за комунальні послуги, у т.ч за природний газ іншою особою, у зв`язку з чим підстави для стягнення з Відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Також зазначав, що військова агресія Російської Федерації проти України та бойові дії на території Донецької області є форс-мажорними обставинами, що підтверджено листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 і які вплинули на ведення господарської діяльності Відповідача, унеможливили належне виконання ним зобов`язань за договором та є підставою для його звільнення від відповідальності.

Крім того, звертав увагу на недодержання Позивачем порядку досудового врегулювання спору, визначеного договором та положеннями чинного законодавства України.

Задовольняючи позов частково, господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 3% річних - 1 404,84 грн, інфляційних втрат 8 021,18 грн., а також у зв`язку зі сплатою Відповідачем суми боргу у розмірі 75 850,96 грн. під час розгляду справи, закрив провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до зменшення розміру пені на 90% та стягнув з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 1 309,18 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі до 1 309,18 грн. та незгода Позивача з підставами для зменшення її розміру на 90%, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими.

Відтак, враховуючи, що рішення щодо стягнення та підстав нарахування 3% річних у сумі 1 404,84 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 021,18 грн., а також в частині закриття провадження про стягнення суми основного боргу, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, штрафу які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18 від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження Відповідача у місті Краматорськ визнане таким, що розташоване в районі проведення активних бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а розмір заборгованості фактично виник за де-які розрахункові періоди лютого- грудня 2022 року, тобто пов`язаний з початком воєнних дій.

Нарахування заборгованості за січень 2021 року становить незначну суму, що, на думку судової колегії, пов`язано з помилками в розрахунках, а не свідомим порушенням Відповідачем грошового зобов`язання.

Також встановлено, що Відповідачем сплачено у повному обсязі суму основного боргу, а втрати Позивача від неналежного виконання Відповідачем свого грошового зобов`язання компенсуються окрім пені також за рахунок стягнення з останнього сум 3% річних та інфляційних втрат та за своєю правовою природою виконують в тому числі і компенсаторну функцію.

Покладення ж на Відповідача додатково 13 091,80 грн. пені у стовідсотковому розмірі стане для останнього надто обтяжливим тягарем в умовах перебування в районі активних бойових дій та може перетворити пеню на суто каральну санкцію, що не узгоджується із її правовою природою та принципами справедливості, розумності та добросовісності та порушуватиме баланс інтересів сторін.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо компенсаторного характеру встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3 % річних, які викладені у відповідних постановах, що наводяться нижче.

Так, Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 у справі 918/631/19 зазначив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан Відповідача, відсутність доказів того, що порушення зобов`язання Відповідачем завдало збитків Позивачу чи іншим учасникам господарських відносин, повне виконання зобов`язання Відповідача, місцезнаходження Відповідача в районі проведення активних бойових дій, компенсаторний характер застосованої до Відповідача поряд з пенею також і відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності,, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 90%, що підлягає стягненню з Відповідача від заявленої у загальному розмірі до 1 309,18 грн.

За наведених підстав судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують.

Будь-яких порушень норм процесуального чи матеріального права в діях суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та необхідністю дотримання принципу заборони повороту до гіршого - судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Позивача не містить.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2024 року у справі №905/657/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 року у справі №905/657/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова