Постанова

від 25.11.2024 по справі 917/233/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Харків Справа №917/233/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Мелашенко О.С. (директор), наказ №28-к/тр від 29.05.2024 року; Мосійчук Ю.С., довіреність №000381 від 29.01.2024 року, посвідчення №5864/10 від 02.12.2016 року;

відповідача (в режимі відеоконференції) Остапенко О.П., ордер серія ВІ№1217527 від 13.05.2024 року, свідоцтво №1396 від 21.03.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» (вх.№2411П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», м.Полтава,

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» про стягнення заборгованості за договором про надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року у розмірі 2034403,09 грн, з яких: 1603329,12 грн - сума основного боргу, 80166,45 грн - 5% штраф, 81163,45 грн - 3% річних, 269744,07 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що належним чином надав послуги відповідачу відповідно до договору №2008/20 - ГРП від 20.08.2020 року (надано сервісні послуги обладнанням з використанням операції по гідравлічному розриву пласта на свердловині №336 Яблунівського родовища та надано в оренду дві ємності для ГРП 70 м.куб. (сталева). Разом з тим, відповідач свої зобов`язання, щодо оплати за отримані послуги не виконав.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24 (повний текст складено 15.04.2024 року, суддя Сірош Д.М.) у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зокрема зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують наявність у відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі саме 1606329,12 грн. Надання послуг не підтверджується первинними документами та є недоведеними. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання послуг на зазначені позивачем суми.

Позивач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апелянт також просив суд здійснити розподіл судових витрат, що складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:

- при прийнятті оскаржуваного рішення суд не надав належної оцінки та проігнорував листи-заявки №17/326 від 09.02.2022 року та №17/399 від 18.02.2022 року на замовлення відповідачем послуг/виконання робіт;

- посилання суду на те, що польовий акт від 11.02.2022 року не є належним доказом, оскільки підписаний особами, що не мали повноважень на його підписання, є безпідставним;

- судом першої інстанції повністю проігноровано той факт, що відповідач жодним чином не спростовував факт надання послуг та не надав жодних заперечень до актів про надання послуг, та ніяким чином не пояснював причин відмови від підписання зазначених актів. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення заборгованості за договором підряду (постанова ВСУ від 02.10.2012 року у справі №23/236) та Вищий господарський суд України при касаційному перегляді судових рішень у спорах згаданої категорії (постанови ВГСУ від 19.03.2014 року у справі №911/3120/13 та від 02.04.2014 року у справі №904/5647/13). Отже, за твердженнями позивача, якщо роботи реально виконані та виконавець не отримав від замовника обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт, він може, користуючись вищенаведеною процедурою, стягнути кошти із недобросовісного замовника;

- станом на момент подачі позовної заяви відповідачем не надано позивачу жодних зауважень щодо вказаних/отриманих в актах послуг, а також незважаючи на неодноразові звернення позивача (копії повідомлень та описи наявні в матеріалах справи), відповідач не повідомив причини не підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Разом з тим, судом в оскаржуваному рішенні було зазначено щодо відсутності підтвердження факту надання позивачем обладнання в роботу та оренду первинним документами, дане твердження на думку позивача, не відповідає дійсності;

- висновки суду про те, що товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи не є належним доказом, оскільки на них відсутня печатка відповідача є помилковими;

- судом при розгляді справи не в повній мірі з`ясовані обставини справи, а також не було проведено належного дослідження доказів, що мають значення для вирішення справи та прийняття обґрунтованого рішення, так як позивачем було виконано лист-заявку відповідача в частині надання спеціального обладнання (Насосних агрегатів ГРП та Комплекту 3), доставка на об`єкт відповідача Свердловина №336 Яблунівського родовища підтверджується ТТН №ПЦБ-4 від 11.02.2022; №ПЦБ-5 від 11.02.2022; №ПЦБ-6 від 11.02.2022; №ПЦБ-8 від 11.02.2022; №ПЦБ-9 від 11.02.2022, та проігноровано докази, якими позивач засвідчив факт наявності господарської операції, а саме перебування обладнання в оренді, зокрема, листи відповідача припинення користування обладнанням з 13.05.2022 року та акт повернення обладнання з оренди від 10.08.2022 року. Отже, на думку позивача, висновки суду про відсутність підтвердження надання послуг первинним документами є хибними та повністю спростовуються матеріалами справи;

- судом при прийнятті рішення не враховано, що відповідач визнає додаткову угоду №6 від 30.12.2021 року, як підставу для визначення вартості робіт/послуг, навіть за відсутності власного підпису, а отже рахує затвердженою сторонами;

- відповідачем порушено умови договору щодо зобов`язання належним чином підписати акти приймання-передачі наданих послуг, шляхом ігнорування поштових відправлень.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24 задоволено. Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» заборгованість у розмірі 2034403,09 грн, з яких: 1603329,12 грн - сума основного боргу, 80166,45 грн - 5% штраф, 81163,45 грн - 3% річних, 269744,07 грн - інфляційні втрати, 30516,05 грн. судовий збір за подання позовної заяви та 36619,26 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем виконано зобов`язання за договором про надання сервісних послуг обладнанням від 20.08.2020 року №2008/20-ГРП. Втім, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач не надав позивачу жодних зауважень щодо вказаних/отриманих в актах послуг, а також установив, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідач не повідомив про причини не підписання актів приймання-передачі наданих послуг, за виконані позивачем роботи не розрахувався. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 1603329,12 грн. Суд апеляційної інстанції, перевіривши правові підстави та період нарахування інфляційних втрат, 3% річних та 5% штрафу відповідно до пункту 5.4 договору, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.06.2022 року до 31.12.2023 року у розмірі 269744,07 грн та 3% річних за період з 01.06.2022 року до 06.02.2024 року у розмірі 81163,45 грн.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 року у справі №917/233/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2024 року у справі №917/233/24, зокрема постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року та додаткову постанову від 17.06.2024 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд встановив, що після подання апеляційної скарги ТОВ «Ріно Сервісес» 28.05.2024 року подало до суду додаткові пояснення у справі, які просило прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи. До цих додаткових пояснень було додано докази, що не досліджувалися судом першої інстанції та не були додані до апеляційної скарги, зокрема, копія договору про надання послуг спеціальною та автотранспортною технікою від 20.10.2021 року №20-10/2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавто Полтава» та ТОВ «Ріно Сервісес», копія заявки від 10.02.2022 року №02/02 ТОВ «Ріно Сервісес». При цьому в додаткових поясненнях не наведено обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження нових доказів, що не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції. Водночас у мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції послався на договір про надання послуг спеціальною та автотранспортною технікою від 20.10.2021 року №20-10/2021 та заявку від 10.02.2022 року №02/02.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України прийняв та оцінив подані позивачем докази, які не були предметом розгляду в місцевому господарському суді, при цьому не встановив винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів, а також не навів аргументованих мотивів щодо прийняття таких доказів, що свідчить про порушення норм процесуального права і є підставою для скасування такого судового рішення.

11.10.2024 року матеріали справи №917/233/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24. Встановлено відповідачу строк на протязі якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 17.10.2024 року.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13850 від 30.10.2024 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач ТОВ «Сервіс Ойл» підтверджує укладення договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року з додатками №1, №2 та додатковими угодами №1 5. Додаткова угода №6 від 30.12.2021 року ТОВ «Сервіс Ойл» не підписувалася. 21.02.2022 року між сторонами підписано акт надання послуг №12 на загальну суму 45619,20 грн. Оплата по акту №12 відбулася 09.10.2023 року на суму 15619,20 грн та 13.11.2023 на суму 30000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Заборгованість по акту №12 відсутня. Акти надання послуг №20 від 11.02.2022 року, №21 від 28.02.2022 року, №22 від 31.03.2022 року, №28 від 30.04.2022 року №30 від 13.05.2022 року не отримувались та не підписані, відповідно позовні вимоги по ним відповідач не визнає. До позовної заяви та відповіді на відзив позивачем додано акти виконаних робіт (польовий акт) від 11.02.2022 року, від 22.02.2021 року та від 24.02.2021 року, які підписані від замовника ОСОБА_1 , від підрядника ОСОБА_2 (11.02.2022), ОСОБА_3 (22.02.2021) та ОСОБА_4 (24.02.2021), директорами акти виконаних робіт (польовий акт) не підписано. Отже, на думку відповідача, вищенаведені акти виконаних робіт (польові акти) підписані не уповноваженими особами та не можуть бути доказом в розумінні ст.ст. 76 79 Господарського процесуального кодексу України. Також зазначає, що ТОВ «Сервіс Ойл» вантаж відповідно до ТТН не отримувало, підпису та печатки товариства дані ТТН не містять, отже такі ТТН не є доказами в розумінні ст.ст. 76 79 Господарського процесуального кодексу України. Акт №4/08 приймання-передачі майна з оренди від 10.08.2022 року підписаний сторонами, але не містить відомостей щодо кількості днів перебування такого майна в оренді та суми оренди. Акту приймання-передачі майна в оренду матеріали справи не містять. Отже, встановити реальність передання майна в оренду, як і дату такої передачі, є не можливим.

04.11.2024 року від позивача надійшло клопотання (вх.№14097), в якому просить суд:

- визнати поважними причини неподання ТОВ «Ріно Сервісес» у строк визначений у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України наступного доказу у справі №917/233/24, а саме акт приймання-передачі обладнання в оренду (складський акт) №10/02 від 10 лютого 2022 року;

- долучити до матеріалів справи №917/233/24 наступний доказ, а саме: акт приймання-передачі обладнання в оренду (складський акт) №10/02 від 10 лютого 2022 року.

Як вказує позивач, він із позовною заявою не зміг надати доказ, а саме акт приймання-передачі обладнання в оренду (складський акт) №10/02 від 10.02.2022 року з причин, що об`єктивно не залежали від нього, оскільки на момент подання позову, оригіналу вказаного складського акту не було в наявності у позивача, хоча позивач на нього посилався в позовній заяві, так як відповідальну за збереження даного документу особу - начальника бази ОСОБА_5 було мобілізовано до лав ЗСУ, що підтверджується довідкою Військової частини № НОМЕР_1 від 13.03.2022 року №198 (додається), і він не зміг належним чином передати справи. Оригінал зазначеного акту було знайдено вже після подання апеляційної скарги, на складі де зберігалось обладнання.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позовну заяву.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивач у позовній заяві та в запереченнях на відзив в обґрунтування своєї позиції по справі посилався на акт №10/02 від 10.02.2022 року. У той час сам акт не було додано до матеріалів справи. При цьому, перевіркою матеріалів справи встановлено, що відповідач заперечував не факт існування акту, а те, що він неналежним чином оформлений є неналежним доказом у справі.

Судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Як обставину не подання акту у належні строки, позивач вказує, що відповідальна особа за збереження таких документів - начальника бази ОСОБА_5 було мобілізовано до лав ЗСУ, що підтверджується довідкою Військової частини № НОМЕР_1 від 13.03.2022 року №198 і він не зміг належним чином передати справи.

Враховуючи, що позивач посилався на відповідний доказ у суді першої інстанції, а відповідач був обізнаний про нього, приймаючи до уваги, що позивачем доведено причину (не подання фізично такого документа), що об`єктивно не залежала від нього, колегія суддів дійшла висновку про винятковість випадку, у зв`язку з чим визнає поважною причину та долучає до матеріалів справи доказ - акт приймання-передачі обладнання в оренду (складський акт) №10/02 від 10 лютого 2022 року.

04.11.2024 року позивач надав заперечення на відзив (вх.№14100), які колегією суддів досліджено, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2024 року протокольно оголошено перерву до 25.11.2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Склярук О.І., для розгляду справи №917/233/24 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Россолов В.В.

У судовому засіданні 25.11.2024 року представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягали на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та заперечення доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника прокуратури, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 20.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», юридична особа, яка належним чином зареєстрована та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України в особі директора ОСОБА_6 , діючого на підставі Статуту, з однієї сторони (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурізма Сервіс» (наразі ТОВ «Ріно Сервісес» рішення №01-08/2021 від 19.08.2021 року про зміну найменування) юридична особа, яка належним чином зареєстрована та здійснює свою діяльністю відповідно до законодавства України в особі директора ОСОБА_7 , діючої на підставі Статуту, з другої сторони (виконавець, позивач у справі) уклали договір надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, виконавець приймає на себе зобов`язання надати сервісні послуги обладнанням на свердловинах, де замовник є підрядником з виконання операцій по інтенсифікації притоку вуглеводнів, в тому числі гідравлічному розриву пласта (ГРП) (далі - послуги), а замовник приймає на себе зобов`язання прийняти надані сервісні послуги i своєчасно та в повному обсязі здійснити їх оплату, на умовах, що визначаються цим договором. Надання послуг за даним договором може включати роботу насосної установки, пропантовозу, водогрійної установки та іншого обладнання, в тому числі, роботу оператора.

Згідно з пунктом 1.2. договору перелік та вартість послуг, що можуть надаватися на умовах цього договору, визначені в додатках до договору, які є невід`ємною частиною договору.

В пункті 1.4. договору зазначено, що перелік обладнання, необхідний для надання послуг, обсяг, орієнтовний термін надання послуг, місцезнаходження об`єкту, а також інші умови визначаються у відповідній заявці замовника, направленій електронною поштою виконавцеві. Терміни подачі заявок, а також електронні пошти сторін узгоджені умовами даного договору. Заявка оформлюється в довільній формі з обов`язковим вказанням вищеперерахованих в цьому пункті даних.

Кожна із сторін зобов`язується призначити та сповістити іншу сторону про своїх представників (зміну представників), які будуть уповноважені діяти від імені відповідної сторони для виконання даного договору, включаючи підписання заявок, актів приймання передачі наданих послуг, польових актів та інших документів відповідно до даного договору (п. 1.5. договору).

Пунктом 2.1. сторони погодили, не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати надання послуг, замовник направляє на електронну адресу виконавця зазначену у розділі 11 договору заявку про надання послуг в довільній формі. Можливість надати замовлені послуги підтверджуються виконавцем протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання заявки, шляхом направлення електронної відповіді замовнику. Якщо протягом вказаного терміну виконавець не надасть відповіді, заявка вважається автоматично акцептованою.

Момент початку та завершення надання послуг з вказанням переліку обладнання, вказуються в польовому акті, який сторони підписують по завершенню послуг, форма такого польового акту вказана в додатку А до договору (п. 2.2. договору).

Початком строку надання послуг вважається дата прибуття обладнання виконавця на об`єкт замовника (п. 2.3. договору).

Місцем надання послуг є робочий майданчик замовника, діючий на момент початку надання послуг: свердловина, де замовник є підрядником з виконання операції по інтенсифікації притоку вуглеводнів, в тому числі ГРП (п.2.4 договору).

Виконавець зобов`язаний забезпечити безперервність процесу надання послуг за умови забезпечення замовником місця та умов надання послуг, відповідних матеріалів. Для надання послуг виконавець використовує матеріали замовника, якщо інше не зазначено у відповідному додатку до договору (п.2.8. договору).

Всі випадки очікування, незалежно від причин виникнення, сторони фіксують в акті очікування або польовому акті, який ведеться виконавцем з початку надання послуг і до моменту завершення послуг та надається представнику замовника для підписання (п. 2.9. договору).

Замовник приймає фактично надані послуги та оплачує їх вартість у відповідності до умов договору та додатків до нього (п.2.10. договору).

Якщо у ході надання послуг буде виявлена неможливість (недоцільність) досягнення результатів внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник оплачує фактично надані послуги на підставі актів приймання-передачі наданих послуг (п.2.11. договору).

Виконавець не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після завершення надання сервісних послуг на підставі польового акту готує по два примірники актів прийому-передачі наданих послуг, підписує їх та направляє замовнику (п.2.19. договору).

Замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання актів прийому-передачі наданих послуг, за умови відсутності обґрунтованих зауважень, приймає надані належним чином сервісні послуги, підписує акти прийому-передачі наданих послуг і повертає виконавцю один примірник підписаного акту приймання-передачі наданих послуг, або в той самий строк письмово надає обґрунтовану відмову від підписання цих актів (п.2.20 договору).

У випадку наявності зауважень у замовника щодо якості, обсягу чи строку надання послуг до виконавця, сторони складають двосторонній дефектний акт (акт про недоліки), в якому зазначаються недоліки, які повинен виправити виконавець за свій рахунок та своїми силами, в строки зазначені в дефектному акті (акту про недоліки). У випадку не погодження виконавцем дефектного акту (акту про недоліки), сторони створюють комісію з рівної кількості представників замовника та виконавця, яка оформлює двосторонній акт із зазначенням переліку недоліків та термінів їх виправлення виконавцем (п.2.21. договору).

Пунктом 2.22. договору сторони погодили, що відповідальними представниками сторін за підписання польового акту, заявки вказаних в Розділі 11 договору є:

- від замовника: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- від виконавця: Санаєв Артем Юрійович, Шагін Антон.

Згідно пункту 3.1. договору сторони погодили, що замовник зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, здійснити оплату вартості наданих виконавцем послуг, розрахованих у відповідності з додатками до даного договору, умовами даного договору.

Розділом 4 договору сторони погодили «Права та обов`язки сторін», зокрема, замовник зобов`язаний:

- своєчасно і в повному обсязі вносити плату за послуги, які надаються на умовах даного договору(п.4.1.1. договору);

- не пізніше ніж за 3 (три) робочих днів до планової дати початку надання послуг направити на електронну адресу виконавця, зазначену у розділі 11 договору заявку про надання послуг (п.4.1.2. договору);

- своєчасно підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та польові акти або надавати вмотивовану письмову відмову від їх підписання (п.4.1.3 договору);

- у випадку дострокового розірвання договору або скасування заявки після початку надання послуг виплатити виконавцю плату за фактично надані послуги, а також відшкодувати витрати, понесені виконавцем на мобілізацію та демобілізацію персоналу, техніки та обладнання (п.4.1.14 договору);

Виконавець зобов`язаний:

- в разі прийняття відповідної заявки замовника до виконання, надати замовлений обсяг послуг повністю справним обладнанням з оператором (п.4.2.1. договору);

- надати замовлений обсяг послуг у визначені заявкою та терміни (п.4.2.6 договору);

Виконавець має право:

- вимагати від замовника своєчасної оплати за надані послуги (п.4.3.1. договору);

- вимагати від замовника підписання в установленому порядку документів про виконання умов цього договору (п.4.3.2 договору).

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

За недотримання строків оплати наданих послуг, встановлених даним договором замовник, на письмову вимогу виконавця, зобов`язується сплатити штраф в розмірі 5 (п`яти) % від вартості наданих послуг (п.5.4. договору).

У випадку порушення встановлених відповідно до умов цього договору строків надання послуг, виконавець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості сервісних послуг по відповідній заявці, за кожен день прострочення (п.5.5. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021, а в межах взятих на себе зобов`язань, до їх повного виконання. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не надасть офіційного листа про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний рік, кількість пролонгацій необмежена. Умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору. Припинення або розірвання цього договору не є підставою для відмови від виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, які не були ними виконані в період дії договору. Дострокове розірвання договору може бути здійснене за згодою обох сторін, оформленій у письмовому вигляді шляхом підписання угоди між сторонами або з ініціативи замовника/виконавця, шляхом направлення письмового повідомлення із зазначенням дати припинення договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати такого припинення дії договору (п.9.1.-9.4. договору).

Також сторонами було укладено:

- Додаток А до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, яким сторони узгодили форму акту наданих послуг (польовий акт);

- Додаток №1 до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, яким сторони погодили вартість послуг;

- Додаткова угода №1 від 27.08.2020 року до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, якою сторони погодили внести зміни в п.3.7. розділу 3 «Вартість і оплата за надання послуг»;

- Додаткова угода №2 від 24.12.2020 року до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, якою сторони домовились викласти Додаток №1 до договору в новій редакції, що додається до даної додаткової угоди (Додаток №1 «Вартість послуг» та (мовою оригіналу) «Лист согласования ООО «Сервис Ойл» к Приложению №1 (редакція от 24.12.2020) к Договору №2008/20-ГРП от 20.08.2020 г. с ООО «Буризма Сервис»;

- Додаткова угода №3 від 22.01.2021 року до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, якою сторони погодили доповнити розділ 3 договору пунктом 3.9;

- Додаткова угода №4 від 30.04.2021 року до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, якою сторони домовились викласти Додаток №1 та Додаток №2 до договору в нових редакціях, що додаються до даної Додаткової угоди (Додаток №1 та №2 До Договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП в редакції, затвердженій Додатковою угодою №4 від 30.04.2021 містять «Вартість послуг»);

- Додаткова угода №5 від 03.09.2021 року до договору надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, якою сторони погодили, що у зв`язку зі зміною найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Буризма Сервіс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес», сторони домовились змінити найменування виконавця у преамбулі та тексті договору, в усіх додатках, угодах, додаткових угодах до договору. Сторони погодили, що відповідальними представниками сторін за підписання польового акту, заявки, окрім вказаних в розділі 11 договору є: від замовника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; від виконавця: Санаєв Артем Юрійович та Шагін Антон.

Договір, додатки до договору та додаткові угоди №1 - 5 були підписані з боку замовника, ТОВ «Сервіс Ойл» директором Кравченко С.О. з боку виконавця, ТОВ «Ріно Сервісес» директором Мелашенко О.С.

За твердженнями позивача, на початку лютого 2022 року відповідачем було надіслано на адресу позивача заявки на надання послуг ГРП та оренду супутнього обладнання (ємностей) (лист-заявка №17/326 від 09.02.2022 року, лист-заявка №17/399 від 18.02.2022 року.

За змістом заявки №17/329 від 09.02.2022 року директор ТОВ «Сервіс Ойл» Сергій Кравченко, звертаючись до директора ТОВ «Ріно Сервісес» Олени Мелашенко просив у відповідності з умовами договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року надати послуги обладнанням при проведенні операції ГРП: Найменування обладнання №1 Насосний агрегат ГРП (2250-2500к.с) у кількості 3/1; №2 Комплект 3 лінії ГРП з різьбами 1502 у кількості 1/1; №3 Водна ємність (70/83 м3) у кількості 2/1. Також у заявці зазначена планова дата проведення ГРП 11-13.02.2022 року, місце проведення Свердловина №336 Яблунівського родовища та погоджена дата початку оренди ємностей 10.02.2022 року, визначено відповідальну особу за виконання робіт: Юрія Падашвельова.

За змістом заявки №17/329 від 18.02.2022 року директор ТОВ «Сервіс Ойл» Сергій Кравченко, звертаючись до директора ТОВ «Ріно Сервісес» Олени Мелашенко просив у відповідності з умовами договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року надати послуги обладнанням при проведенні операції ГРП: Найменування обладнання: Водна ємність (70/83м3) у кількості 4/1). Також у заявці зазначена планова дата проведення ГРП 20-21.02.2022 року, місце проведення Свердловина №20 Східно-Полтавського родовища та погоджена дата початку оренди ємностей 19.02.2022 року, визначено відповідальну особу за виконання робіт: Юрія Падашвельова.

Позивачем на виконання умов договору №2008/20 ГРП від 20.08.2020 року виконано заявки відповідача, а саме на адресу відповідача доставлено все необхідне спеціальне обладнання, що підтверджується товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), з реквізитами замовника, ТОВ «Сервіс Ойл» - вантажовідправника ТОВ «Ріно-Сервісес», пункт навантаження: м. Полтава вул. Дорошенко 2/1 пункт розвантаження Свердловина №336 Яблунівського ГРП та польовими актами (т. 1, а.с. 9-15, 121-122).

Відповідно до пункту 2.19 договору виконавець не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після завершення надання сервісних послуг на підставі польового акту готує по два примірники актів прийому-передачі наданих послуг, підписує їх та направляє замовнику.

Позивачем у відповідності до умов вищенаведеного пункту договору складено акт надання послуг №20 від 11.02.2022 року, який підписаний директором позивача та у двох примірниках наданий на підпис відповідачу.

Відповідно до акту №20 ТОВ «Ріно Сервісес» надало на користь ТОВ «Сервіс Ойл» сервісні послуги обладнанням з виконання операції по гідравлічному розриву пласта на свердловині №336 Яблунівського родовища на суму 896231,52 грн (вісімсот дев`яносто шість тисяч двісті тридцять одна грн 52 коп.), в тому числі ПДВ - 20% 149371,92 грн.

Також, позивачем надано в оренду відповідачу спеціальне обладнання: водні ємності для ГРП 70 м3 (сталева) в кількості 2-х штук (№9 інв. (бортовий) номер 252005 та №1 інв. (бортовий) номер 252013).

Факт отримання в оренду відповідачем вказаного обладнання підтверджується товарно-транспортними накладними №ПЦБ від 19.02.2022 року (з вказівкою пункту навантаження та пункту розвантаження), актом приймання-передачі обладнання в оренду №10/02 від 10.02.2022 року, на підставі якого позивачем оформлено та належним чином підписано акт приймання-передачі обладнання в роботу №1 від 10.02.2022 року, спеціальне обладнання знаходилось в оренді, а позивачем нараховувалася плата, що підтверджується актами надання послуг № 21 від 28.02.2022, №22 від 31.03.2022, №28 від 30.04.2022, №30 від 13.05.2022 (т. 1, а.с.38-39, 42-45).

Крім того в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні №ПЦБ-90 від 06.10.2022 року з реквізитами замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача: ТОВ «Ріно Сервісес», пункт навантаження: Свердловина №336 Яблунівського ГКР, Полтавська область - пункт розвантаження: вул. Дорошенко 2/1 найменування вантажу - Ємність для ГРП 70 м.куб (сталева) №9, та Ємність для ГРП 70 м.куб (сталева) №11, що співпадає з інвентарними (бортовими) номерами, вказаними в акті №10/02 приймання передачі обладнання в оренду від 10.02.2022 року (т. 1, а.с 55, 91).

Також в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (польові акти) від 11.02.2022, від 24.02.2021, від 21.02.2021 (т. 1, а.с. 15, 121-122).

Супровідним листом, наявним в матеріалах справи, підтверджується, що 25.04.2022 року ТОВ «Ріно Сервісес» передало ТОВ «Сервіс Ойл» нарочно наступні документи: акт №1 приймання-передачі обладнання від 10.02.2022 року 2 шт., акт №2 приймання-передачі обладнання від 19.02.2022 року 2 шт., акт №3 приймання-передачі обладнання від 21.02.2022 року 2 шт., акт надання послуг №12 від 21.02.2022 року 1 шт., додаток №1 до договору про надання сервісних послуг обладнанням №2008/20 ГРП від 30.12.2021 року 1 шт., додаткова угода №6 до договору про надання сервісних послуг обладнанням №2008/20 ГРП від 30.12.2021 року - 2 шт.

Крім того, в додатках до позовної заяви додано опис вкладення у цінний лист, поштові накладні та фіскальні чеки, якими підтверджується, що ТОВ «Ріно Сервісес» 25.05.2022 року направило поштовим зв`язком на юридичну адресу ТОВ «Сервіс Ойл» (3600, Полтавська область, м.Полтава, вул. Небесної Сотні, будинок 9/17) перелік документів, а саме: акт звірки між ТОВ «Ріно Сервісес» та ТОВ «Сервіс Ойл» за період 01.01.2022-13.05.2022 - 2 екз.; акт надання послуг №30 від 13.05.2022 року 2 екз.; рахунок на оплату №29 від 13.05.2022 року; акт надання послуг №28 від 30.04.2022 року 2 екз.; акт надання послуг №22 від 31.03.2022 року 2 екз.; рахунок на оплату №21 від 31.03.2022 року; акт надання послуг №21 від 28.02.2022 року 2 екз.; рахунок на оплату №12 від 28.02.2022 року; акт надання послуг №20 від 11.02.2022 року 2 екз.; рахунок на оплату №20 від 11.02.2020 року; акт №1 приймання-передачі обладнання в роботу від 10.02.2022 року 2 екз.; додаток №1 до договору №2008/20-ГРП від 30.12.2021 року 2 екз.; додаткова угода №6 до договору №2008/20-ГРП 2 екз.

Обладнання використовувалося ТОВ «Сервіс Ойл» до 13.05.2022 року, що підтверджується листом відповідача №01/500 від 13.05.2022 року щодо виконання договірних зобов`язань, який відповідач направив на електронну скриньку позивача.

У подальшому силами позивача з території свердловини №336 Яблунівського родовища (пункт навантаження) на базу в м.Полтава, вул. Дорошенко 2/1 (пункт розвантаження) вказане обладнання було транспортоване, що підтверджується листуванням та товарно-транспортними накладними.

Пунктом 2.20 договору передбачено, що замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання актів прийому - передачі наданих послуг, за умови відсутності обґрунтованих зауважень, приймає надані належним чином сервісні послуги, підписує акти прийому-передачі наданих послуг i повертає виконавцю один примірник підписаного акту приймання-передачі наданих послуг, або в той самий строк письмово надає обґрунтовану відмову від підписання цих актів.

Проте, як зазначає позивач, станом на момент подання позовної заяви (06.02.2024 року) відповідач не надав позивачу жодних зауважень, щодо вказаних/отриманих в актах послуг та не повідомив причини не підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до листа-заявки №17/399 від 18.02.2022 року позивач надав відповідачу додаткове обладнання в оренду, а саме: Водні ємності в кількості 4 штуки. Доставка та приймання-передача обладнання підтверджується ТТН та актом №2 від 19.02.2022 року. Вказане обладнання знаходилось та використовувалось відповідачем, що підтверджується, також актом надання послуг №12 від 21.02.2022 року. Зазначений акт підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до пункту 3.1 замовник зобов`язувався протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг, здійснити оплату вартості наданих виконавцем послуг, розрахованих у відповідності з додатками до даного договору, умовами даного договору.

За твердженнями позивача, не виконаними є зобов`язання відповідача щодо оплати за отримані послуги, які підтверджуються:

- актом надання послуг №20 від 11.02.2022 року послуги обладнанням надавалися в лютому 2022 року на суму 896231,52 грн;

- актами надання послуг оренди 2-х ємностей №21 від 28.02.2022 року на суму 144460,80 грн, №22 від 31.03.2022 року на суму 235699,20 грн, №28 від 30.04.2022 року на суму 228096,00 грн, №30 від 13.05.2022 року на суму 98841,60 грн.

Загалом 1603329,12 грн.

Послуги оренди двох ємностей надавалися до моменту отримання від відповідача листа №01/500 від 13.05.2022 року, який надійшов на електронну пошту позивача 13.05.2022 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист №08/445-1 від 28.02.2022 року за підписом директора ТОВ «Сервіс Ойл» Сергія Кравченка, яким останній повідомляє позивача, що у зв`язку з форс-мажорними обставинами передбаченими умовами договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, що виникли внаслідок з обставинами непереборної сили, зокрема надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини для замовника, а саме військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальшим продовженням строку дії вищезазначеного Указу, та просить позивача призупинити надання послуг обладнанням, а саме: оренди ємності для ГРП 70м3 в кількості 2 шт. (№252005, №252013) по причині неможливості проведення робіт на свердловині №336 Яблунівського родовища. Призупинення послуг обладнанням (оренди ємностей) просить надати з 01.03.2022 року та до завершення воєнного стану (бойових дій) в Україні.

Також відповідач сформував на адресу позивача лист №01/5020 від 13.05.2022 року за підписом директора ТОВ «Сервіс Ойл» Сергія Кравченка, яким останній повідомляє позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором у зв`язку з тимчасовим припиненням фінансово-господарської діяльності через початок форс-мажорних обставин і мобілізацію співробітників. Також відповідач посилається на відкритий лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-71, що підтверджує настання форс-мажорних обставин, який розміщено на офіційному сайті ТПП України https://ucci.org.ua/.

09.06.2022 року за вих.№02/06-22 директор ТОВ «Ріно Сервісес» сформувала лист-відповідь на лист від 13.05.2022 року №08/445-1 від 28.02.2022 року про призупинення надання послуг обладнанням, а саме оренди ємностей для ГРП 70 м3 в кількості 2 шт (№252005, №252013) по договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року, у зв`язку з неможливістю проведення робіт на свердловині №336 Яблунівського родовища до завершення воєнного стану (бойових дій) в Україні та лист від 13.05.2022 року №01/500, отриманий засобами електронного листування, ТОВ «Ріно Сервісес» призупинила нарахування вартості надання послуг обладнанням (оренди ємостей) з 14.05.2022 року.

За змістом листа ТОВ «Ріно Сервісес» просило ТОВ «Сервіс Ойл» повідомити про подальші дії та терміни щодо повернення ємностей для ГРП 70 м3 в кількості 2 шт (№252005, №252013) та терміни щодо розрахунків за отримані послуги обладнанням.

У відповідь на лист №02/06-22 від 09.06.2022 року «Щодо послуг обладнанням», а саме ємностей для ГРП 70 м3 2 шт. (№252005, №252013) директор ТОВ «Сервіс Ойл» Сергій Кравченко листом №08/546 від 16.06.2022 року повідомив ТОВ «Ріно Сервісес», що вказані ємності не використовуються з початку форс-мажорних обставин (воєнного стану на території України) здійснення повернення вищеописаного обладнання та вирішення інших питань буде можливим після завершення воєнного положення на території України.

09.08.2022 року позивач листом №06-08-22 просив відповідача у зв`язку з неможливістю проведення робіт на свердловині №336 Яблунівського родовища до завершення воєнного стану (бойових дій) в Україні, та відповідно до листа ТОВ «Сервіс Ойл» №085/546 від 16.06.2022 року, обґрунтованим неможливістю повернення ТОВ «Сервіс Ойл» ємностей самостійно до завершення воєнного положення на території України, повідомив відповідача про намір самостійного повернення ємностей на виробничу базу ТОВ «Ріно Сервісес» зі свердловини 336 Яблунівського НГКР. Крім того позивач, просив відповідача надіслати погодження на звернення про намір повернення ємностей самостійно.

У відповіді на лист №06-08/22 від 09.08.2022 року, відповідач направив на адресу позивача лист №08/637, яким погодив повернення ємностей для ГРП 70м3 2 шт. (№252005, №252013) з території свердловини №336 Яблунівського родовища на виробничу базу ТОВ «Ріно Сервісес». Крім того, відповідач зазначив, що повернення здійснюється самостійно, силами ТОВ «Ріно Сервісес».

Після листування між сторонами, обладнання - ємності 2 шт (№252005, №252013) були переміщенні власними силами позивача та сторонами підписано акт приймання-передачі обладнання з оренди №4/08 від 10.08.2022 року.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивачем 14.09.2023 року була направлена на адресу відповідача претензія №02-09/23. Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Водночас протягом жовтня - листопада 2023 року на рахунок позивача надійшли кошти на загальну суму 45619,20 грн за актом №12 від 21.02.2022 року.

У зв`язку із тим, що відповідач не провів оплату за надані послуги позивачу на суму 1603329,12 грн, останній звернувся до суду з позовом у даній справі.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного Кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Предметом спору за даною справою є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» про стягнення заборгованості за договором про надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року у розмірі 2034403,09 грн, з яких: 1603329,12 грн - сума основного боргу, 80166,45 грн - 5% штраф, 81163,45 грн - 3% річних, 269744,07 грн - інфляційні втрати.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України).

Статтею 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 ст.853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Із правового аналізу вказаної норми слідує, що нею врегульовані різні випадки з різними правовими наслідками. Так, замовник, який при прийнятті робіт негайно не заявив про виявлені допущені у роботі відступи від умов договору або інші явні недоліки у виконаній роботі, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Водночас замовник має право вже після прийняття робіт заявити про виявлені приховані недоліки (негайно після їх виявлення), тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №922/2216/18).

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують наявність у відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі саме 1606329,12 грн. Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання послуг на зазначені позивачем суми. Позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову з наведених позивачем підстав відсутні.

Так, господарський суд, під час розгляду справи, мав встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

За даною справою, згідно умов укладеного між сторонами договору про надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року позивач розпочинає надання послуг/виконання робіт тільки після отримання вказівки від відповідача на їх виконання, що відображається у заявці оформленій належним чином та надісланій позивачу.

Позаяк, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки листам-заявкам №17/326 від 09.02.2022 року та №17/399 від 18.02.2022 року на замовлення відповідачем послуг/виконання робіт.

Відповідно до заявок відповідача відповідальною особою за виконання робіт зі сторони відповідача визначено ОСОБА_11 , також у заявках вказано місце виконання робіт/надання послуг, перелік необхідного обладнання, дата оренди обладнання та орієнтовна дата виконання робіт.

Позивачем на виконання умов договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року було виконано заявки відповідача, а саме на адресу замовника доставлено все необхідне спеціальне обладнання, що підтверджується оформленими належним чином товарно-транспортними накладними та польовими актами.

Одним із доводів заперечень є те, що польовий акт від 11.02.2022 року є неналежним доказом, оскільки підписаний особами, що не мали повноважень на його підписання, оскільки згідно листів-заявок відповідач визначив відповідальним за виконання робіт - ОСОБА_11 , а позивач в свою чергу, призначив відповідальним - ОСОБА_2 , повноваження якого передбачені наказом №136 від 01.09.2021 року, в якому визначено представників від позивача при виконанні договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року.

Разом з тим, договір містить додаток, що є його невід`ємною частиною зразок акту наданих послуг (польовий акт), згідно форми та атрибутів якого, підписання керівниками сторін не передбачено, а належним підписанням даного акту є підписи повноважених представників сторін, якими є особи, вказані у польовому акті від 11.02.2022 року. При цьому, за раніше наданими послугами в рамках цього договору відповідач неодноразово визначав відповідальним за виконання робіт - ОСОБА_11 , який вже до цього підписував польові акти (зокрема, від 24.02.2021 року та від 22.02.2021 року), відповідно до яких роботи були прийняті та оплачені і той факт, незважаючи, що ті акти також не містили підписів директорів.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у своїх постановах (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61 22 315сво18), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 року у справі №903/394/18 та від 17.11.2018 року у справі №911/205/18) наголошував, що поведінка учасників господарських та цивільних правовідносин не повинна суперечити принципу contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

У даному випадку, відповідальна особа з боку ТОВ «Сервіс Ойл» (замовника), ОСОБА_1 , яка разом з представником ТОВ «Ріно Сервісес» (підрядника) ОСОБА_2 підписувала акт виконаних робіт (польовий акт) від 11.02.2022 року, на момент підписання цього акту не заперечувала щодо легітимності повноважень ОСОБА_2 (будь-якої відмітки та зауважень щодо підписання вказаної особи в акті не зазначено).

Відповідач заперечує факт наявності повноважень ОСОБА_2 , з посиланням на те, що вказана особа не зазначена в договорі як повноважний представник.

Разом з цим, представник відповідача ОСОБА_1 також не зазначений як повноважна особа з боку замовника в договорі, а був уповноважений згодом згідно із листами-заявками №17/326 від 09.02.2022 року, №17/399 від 18.02.2022 року.

Судом досліджено акт приймання-передачі обладнання в оренду №10/02 від 10.02.2022 та акт приймання-передачі обладнання з оренди №3 від 21.02.2022 року.

Позивач акцентував увагу суду на інвентарних (бортових номерах): 252013 та 252005 ємностей для ГРП 70 м3 (металева) та стверджував, що саме ці дві ємності передавалися відповідачу.

Відповідач заперечував даний факт з підстав того, що підписант акту приймання-передачі обладнання в оренду №10/02 від 10.02.2022 року ОСОБА_12 не є особою уповноваженою з боку ТОВ «Сервіс Ойл» на підписання вказаного документу.

Тобто за твердженнями відповідача ані ОСОБА_1 (підписант акту виконаних робіт (польовий акт) від 11.02.2022 року) ані ОСОБА_12 (підписант акту №10/02 приймання-передачі обладнання в оренду від 10.02.2022 року) з боку ТОВ «Сервіс Ойл» не мали права на його підписання.

Однак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт виконаних робіт (польовий акт) від 11.02.2022 року підписаний належним чином без будь-яких зауважень, є офіційним та належним підтвердженням факту виконання робіт/надання послуг та не потребує підписів директорів сторін відповідно до умов договору, оскільки є документом, на підставі якого формується та підписується директорами акт приймання-передачі виконаних робіт, який і було сформовано на виконання умов даного договору.

Крім того, умовами п. 4.1.3. договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно підписувати акти приймання-передачі наданих послуг та польові акти або надавати вмотивовану письмову відмову від їх підписання.

У випадку наявності зауважень у замовника щодо якості, обсягу чи строку надання послуг до виконавця, сторони складають двустронній дефектний акт (акт про недоліки), в якому зазначаються недоліки, які повинен виправити виконавець за свій рахунок та своїми силами, в строки зазначені в дефектному акті (акті про недоліки). У випадку не погодження виконавцем дефектного акту (акту про недоліки), сторони створюють комісію з рівної кількості представників замовника та виконавця, яка оформлює двустронній акт із зазначенням переліку недоліків та термінів їх виправлення виконавцем (п. 2.21. договору).

У даному випадку, вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі наданих послуг та польові акти матеріали справи не містять. Дефектний акт сторони також не укладали, комісія не створювалась, докази стосовно цього в матеріалах справи відсутні.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2024 року у даній справі у пункті 5.37 вказав, що суд апеляційної інстанції дослідив акт приймання-передачі обладнання в оренду від 10.02.2022 року №10/02 в сукупності з іншими доказами. При цьому скаржник не наводить передбачених чинним законодавством обставин, які би зумовлювали визнання оцінених судом апеляційної інстанції доказів недопустимими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено обставини виконання на користь відповідача всіх необхідних робіт, що підтверджується підписаним належним чином представниками сторін без жодних зауважень актом виконаних робіт (польовим актом) від 11.02.2022 року; з боку замовника належним представником Подашвельовим Юрієм, повноваження якого визначені в листах-заявках №17/326 від 09.02.2022 року та №17/399 від 18.02.2022 року; з боку підрядника Кондратівим М.В., повноваження якого передбачені наказом №136 від 01.09.2021 року, за змістом якого визначено представників від позивача при виконанні договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року.

Відповідно до п. 2.19. договору виконавець не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після завершення надання сервісних послуг на підставі польового акту готує по два примірники актів прийому-передачі наданих послуг, підписує їх та направляє замовнику.

Позивачем на підставі акту виконаних робіт (польового акту) від 11.02.2022 року було складено та підписано директором Мелашенко Оленою акт надання послуг №20 від 11.02.2022 року, згідно якого позивачем надано сервісні послуги обладнанням на свердловині №336 Яблунівського родовища на суму 896231,52 грн в тому числі ПДВ-20% 149371,92 грн.

Отже відповідно до наданого акту №20 ТОВ «Ріно Сервісес» надало на користь ТОВ «Сервіс Ойл» сервісні послуги обладнанням на свердловині №336 Яблунівського родовища на суму 896231,52 грн. Заперечень та зауважень до акту №20 відповідачем у жодній формі не надавалось. Відповідач жодним чином не спростовував факт надання послуг за надання послуг за договором, та не надав жодних заперечень до актів про надання послуг, та ніяким чином не пояснював причин відмови від підписання зазначених актів.

Як вже зазначалось, в рамках надання послуг за цим договором, позивачем було надано в оренду відповідачу спеціальне обладнання: водні ємності у кількості двох одиниць.

Так, ємності у кількості двох одиниць були передані/відвантажені відповідачу на виконання листа-заявки №17/326 від 09.02.2022 року з виробничої бази позивача: 36014, м.Полтава, вул. Петра Дорошенка, б. 2/1 та подальше їх переміщення проводилось відповідачем. На вказаній заявці, відповідач самостійно визначив дату початку оренди ємностей 10.02.2022 року.

У свою чергу, відповідач 10.02.2022 року надіслав на адресу позивача техніку для переміщення водних ємностей з бази позивача ( АДРЕСА_1 ) в оренду на свердловину №336 Яблунівського ГКР, Полтавська область (доказами переміщення ємностей в роботу є ТТН №ПЦБ-4 від 10.02.2022 року та ТТН №ПЦБ-5 від 10.02.2022 року.

Факт отримання відповідачем водних ємностей підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду (складським актом) №10/02 від 10.02.2022 року, на підставі якого позивачем було оформлено та належним чином підписано акт приймання-передачі обладнання в роботу №1 від 10.02.2022 року, спеціальне обладнання знаходилось в оренді.

Крім того, відповідно до акту №4/08 від 10.08.2022 року приймання-передачі майна з оренди, що належним чином підписаний сторонами, підтверджується, що майно яке належить позивачу перебувало в оренді у відповідача з моменту підписання повноважними представниками сторін акту №10/02 від 10.02.2022 року приймання-передачі майна в оренду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що акт №4/08 приймання-передачі майна з оренди від 10.02.2022 року підписаний ТОВ «Сервіс Ойл», але не містить відомостей щодо кількості днів перебування такого майна в оренді.

Слід відзначити, що акт повернення майна (який в даному випадку підписаний між сторонами без зауважень) не має містити в собі періоду перебування майна в оренді, він лише підтверджує, що майно дійсно там перебувало та той факт, що відповідач міг ним користуватися на власний розсуд, не зважаючи на багаточисленні звернення (листи) позивача щодо необхідності його повернення. При цьому відображення в акті дати передання майна в оренду та дату повернення з оренди надає можливість визначити строк перебування майна в оренді.

Листування між сторонами, яке підтверджує перебування спірних ємностей у відповідача, обставину неможливості його повернення та погодження його повернення силами позивача залишилось поза увагою суду першої інстанції при розгляді даної справи.

Пунктом 2.20. договору передбачено, що замовник протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання актів прийому передачі наданих послуг, за умови відсутності обґрунтованих зауважень, приймає надані належним чином сервісні послуги, підписує акти прийому-передачі наданих послуг i повертає виконавцю один примірник підписаного акту приймання-передачі наданих послуг, або в той самий строк письмо надає обґрунтовану відмову від підписання цих актів.

Однак, відповідачем не надано позивачу жодних зауважень щодо вказаних/отриманих в актах послуг, а також незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідач не повідомив причини не підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

Судом першої інстанції в рішенні зазначено щодо відсутності підтвердження факту надання позивачем обладнання в роботу та оренду первинним документами.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду» від 18.02.2013 року зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник, який в порушення вимог ст. 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором.

Якщо замовник ухиляється від оплати робіт і після пред`явлення йому вимоги, слід направити претензію, в якій восьмий день з моменту пред`явлення вимоги вважати першим днем прострочення замовником оплати за виконані роботи.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС у складв КГС від 17.08.2021 року у справі №910/16308/20.

Правова позиція щодо застосування частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у п.6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі №910/446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у складі КГС від 16.08.2023 року у справі №914/131/22.

Отже, якщо роботи реально виконані та виконавець не отримав від замовника обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт, він може, користуючись вищенаведеною процедурою, стягнути кошти із недобросовісного замовника.

Враховуючи положення статей 853, 882 Цивільного кодексу України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку недоліків робіт негайно про них заявити (в тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Проте, відповідач свої обов`язки не виконав, акти залишив непідписаними без належних пояснень.

За таких обставин роботи за вказаними актами вважаються прийнятими, а замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а отже, зобов`язаний оплатити роботи, виконані за договором.

Крім того, як вищезазначено, за умовами договору позивач зобов`язаний надати послуги/виконати роботи згідно замовлення (листів-заявок) відповідача, використовуючи власне спеціальне обладнання, техніку та кваліфікованих фахівців.

У даному випадку, позивачем з метою надання послуг/виконання робіт відповідачу було доставлено всю необхідну спеціальну техніку зазначену в листах-заявках, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно наказу №368 Міністерства транспорту України від 10.08.2018 року «Про внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи не є належним доказом, оскільки на них відсутня печатка відповідача є помилковими, адже ТТН згідно вищевказаних правил не потребує печатки (достатньо підпису). Крім того, вантажоодержувачем на об`єкті Свердловина №336 Яблунівського ГКР був сам позивач, як подальший виконавець робіт.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 58-1Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Разом з тим, поза межами дослідження суду першої інстанції залишилось те, чи відповідно до вимог абз.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містили наведені ТТН такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється відправка вантажу за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «відвантажовідправник» та «вантажоодержувач», чи засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Наразі матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано листи-заявки відповідача, а висновки про відсутність підтвердження надання послуг первинним документами є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, істотною обставиною є те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було частково визнано позовні вимоги в частині заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла на підставі акту №12 від 21.02.2022 року, а також розцінок на послуги/роботи на підставі яких його було складено..

Акт №12 від 21.02.2022 року, згідно якого відповідачем проведено повну оплату після отримання від позивача претензії складено з урахуванням додаткової угоди №6 від 30.12.2021 року, тому як вказана в акті сума розрахована відповідно до додатку №1 до договору №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року в редакції додаткової угоди №6 від 30.12.2021 року Вартість послуг.

У додатку №1 Вартість послуг в редакції додаткової угоди №6 застосовуються розцінки на послуги значно нижчі ніж в додатку №1 в редакції договору.

Отже, вказане свідчить, що відповідач визнає додаткову угоду №6 від 30.12.2021 року, як підставу для визначення вартості робіт/послуг, навіть за відсутності власного підпису, а отже рахує затвердженою сторонами.

Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акту законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України, необхідно керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (такий правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19, від 15.02.2024 року у справі №911/2131/20).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На даний час у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Слід наголосити, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію цього нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за даною справою позивачем доведено виконання зобов`язання за договором про надання сервісних послуг обладнанням №2008/20-ГРП від 20.08.2020 року. Втім, відповідачем не надано позивачу жодних зауважень щодо вказаних/отриманих в актах послуг, а також незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідач не повідомив про причини не підписання актів приймання-передачі наданих послуг та за виконані позивачем роботи не розрахувався, Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1603329,12 грн.

Необхідно відмітити, що за стандартом вірогідності доказів, не прийняття акту №02/02 від 10.02.2022 року все одно не спростовує виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та передання відповідачу майна в оренду.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та 5% штрафу відповідно до п. 5.4. договору, колегія суддів зазначає таке.

Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Інфляційні нарахування на суму боргу також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Як передбачено п. 5.4. договору, за недотримання строків оплати наданих послуг, встановлених даним договором, замовник, на письмову вимогу виконавця, зобов`язується сплатити штраф в розмірі 5 (п`ять) % від вартості наданих послуг.

Перевіривши правові підстави, період нарахування, колегія суддів дійшла висновку що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період 01.06.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі 269744,07 грн та 3% річних за період з 01.06.2022 року по 06.02.2024 року у розмірі 81163,45 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 5% штрафу відповідно до пункту 5.4. договору, судова колегія апеляційної інстанції вважає його арифметично правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 80166,45 грн штрафу, з урахуванням початку періоду прострочення.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наразі рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24 вказаним приписам не відповідає.

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції від 03.04.2024 року у даній справі слід скасувати як таке, що прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2024 року у справі №917/233/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (код ЄДРПОУ 38516938, 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» (код ЄДРПОУ 41481675, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-а) заборгованість у розмірі 2034403,09 грн, з яких: 1603329,12 грн - сума основного боргу, 80166,45 грн 5% штраф, 81163,45 грн 3% річних, 269744,07 грн інфляційні втрати, 30516,05 грн судовий збір за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (код ЄДРПОУ 38516938, 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріно Сервісес» (код ЄДРПОУ 41481675, 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-а) 36619,26 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.12.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя В.В. Россолов