Рішення

від 25.11.2024 по справі 904/3237/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3237/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області (85114, м. Костянтинівка Донецької обл., вул. Олекси Тихого, буд. 260) в інтересах держави в особі

позивача-1: Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2; ідентифікаційний код 40477689)

позивача-2: Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10; ідентифікаційний код 38621185)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"/попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 59; ідентифікаційний код 34933742)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" (85300, м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, буд. 2; ідентифікаційний код 02070826).

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 84 210 грн. 42 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Керівник Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3106/24 від 24.07.2024) в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10; ідентифікаційний код 38621185) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", у якій просить:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- залучити до участі у справі Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів;

- визнати недійсною додаткову угоду від 29.01.2021 №1 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12");

- визнати недійсною додаткову угоду від 03.02.2021 №2 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12");

- визнати недійсною додаткову угоду від 04.02.2021 №3 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12");

- визнати недійсною додаткову угоду від 08.02.2021 №4 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квітніс Пром 12);

- визнати недійсною додаткову угоду від 09.02.2021 №5 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12");

- визнати недійсною додаткову угоду від 10.02.2021 №6 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12";

- визнати недійсною додаткову угоду від 02.04.2021 №7 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12");

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" на користь Міністерства освіти і науки України кошти в сумі 84 210 (вісімдесяти чотирьох тисяч двохсот десяти) гривень 42 копійок;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 19 379 (дев`ятнадцяти тисяч трьохсот сімдесяти дев`яти) гривень 00 копійок, сплачений при поданні позову;

- про час та місце судового засідання прошу проінформувати Костянтинівську окружну прокуратуру Донецької області та Донецьку обласну прокуратуру.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому прокурор листом (вх.№36858/24 від 02.08.2024) на виконання резолютивної частини ухвали суду від 29.07.2024 надає додатково додатки до позовної заяви у паперовому вигляді.

Крім того, прокурором подано заяву (вх.№36896/24 від 02.08.2024), відповідно до якої було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 29.07.2024.

Враховуючи вищевикладене, прокурор усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" (85300, м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, буд. 2; ідентифікаційний код 02070826).

Позивач-2 у поясненнях по справі (вх.№40267/24 від 28.08.2024) просить долучити пояснення до матеріалів судової справи, врахувати зазначені обставини, викладені в письмових поясненнях, при розгляді справи по суті, позовну заяву керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби та Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" / попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, - Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 84210 грн. 42коп. - задовольнити в повному обсязі, про прийняте рішення повідомити Міністерство освіти і науки України та зазначає про те, що: - Костянтинівською окружною прокуратурою Донецької області опрацьовано системи публічних закупівель "Ргоzогго" та встановлено, що Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" (далі - Коледж, ВСГІ / КІФК / ДВНЗ / ДонНТУ) 26.11.2020 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу обсягом 100 000 кубічних метрів (код за Єдиним закупівельним словником - ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо), з очікуваною вартістю 700 000 грн (ідентифікатор закупівлі UА-2020-11-26-002822-b); - результатами торгів переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінило назву на ТОВ "Квінтіс Пром 12") з остаточною пропозицією 449 000 грн, з яким 26.01.2021 укладено договір №1 постачання природного газу (далі - Договір); - станом на момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови, а саме - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі"; - згодом, між споживачем та постачальником укладено ряд додаткових угод, якими суттєво збільшено первісну ціну за 1000 куб.м природного газу, яка була визначена за результатами відкритих торгів, і, відповідно, зменшено обсяги його постачання; -додатковою угодою від 29.01.2021 №1 (через 3 дні після укладання Договору) збільшено ціну за 1000 куб.м природного газу з 27.01.2021 (з наступного після укладення договору дня) до 4 939 грн. 00 коп. з ПДВ (на 10 %), додатковою угодою від 02.02.2021 №2 збільшено ціну за 1 000 куб.м природного газу з 28.01.2021 до 5 432 грн. 90 коп. з ПДВ (ще на 10 %), додатковою угодою від 04.02.2021 №3 збільшено ціну за 1 000 куб.м природного газу з 29.01.2021 до 5 976 грн. 19 коп. з ПДВ (ще на 10 %), додатковою угодою від 08.02.2021 №4 збільшено ціну за 1 000 куб.м природного газу з 01.02.2021 до 6 573 грн. 80 коп. з ПДВ (ще на 10 %), додатковою угодою від 09.02.2021 №5 збільшено ціну за 1 000 куб.м природного газу з 02.02.2021 до 7 231 грн. 18 коп. з ПДВ (ще на 10 %), додатковою угодою від 10.02.2021 №6 збільшено ціну за 1 000 куб.м природного газу 03.02.2021 до 7 954 грн. 29 коп. з ПДВ (ще на 10 %), додатковою угодою від 02.04.2021 №7 передбачено, що з 01.01.2021 застосовується ціна за 1 000 куб.м природного газу 8 748 грн. 92 коп. з ПДВ (збільшено ще на 10%, а порівняно з первісною ціною майже на 95%); - в подальшому, між споживачем та постачальником укладено ще ряд додаткових угод (№№ 8-11,13-15,17-24), якими також суттєво збільшено первісну ціну за 1000 куб.м природного газу, яка була визначена за результатами відкритих торгів, і, відповідно, зменшено обсяги його постачання, проте споживання природного газу, починаючи з квітня 2021 року, фактично не відбувалось, в тому числі за цінами, що були передбачені вказаними додатковими угодами; - додатковою угодою від 12.10.2021 №26 споживач та постачальник дійшли згоди розірвати Договір від 26.01.2021 №1 постачання природного газу у зв`язку з різкою зміною кон`юнктури ринку природного газу постачальник не зможе постачати споживачу природний газ по ціні договору без нанесення збитків товариству, Договір припиняє свою дію з 12.10.2021, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення; - загалом за актами поставлено 23,9303999 тис. куб.м природного газу на загальну суму 191 657 грн. 92 коп.; - наявні підстави вважати, що додаткові угоди №№1-7 до Договору щодо підвищення ціни за одиницю товару (природного газу) укладено з порушенням вимог законодавства України про публічні закупівлі, ціни підвищено постачальником без належних підстав та з недотриманням встановленого Законом порядку; - як вбачається з офіційного сайту ТОВ "Українська енергетична біржа" середньозважена ціна на природний газ (по всіх умовах оплати) станом на 26.01.2021 (дата укладення договору) складала 7 924 грн. 65 коп. за 1 000 куб.м з ПДВ; - станом на 29.01.2021 (дата додаткової угоди № 1), як і у період з 27.01.2021 (дати, з якої діють умови даної угоди), середньозважена ціна (по всіх умовах оплати) не змінилась та складала 7 924 грн. 65 коп. за 1 000 куб.м з ПДВ (в той час як додатковою угодою № 1 підвищено ціну на 10 %); - наведені дані підтверджують, що у період з моменту укладення Договору до укладення додаткової угоди №1 коливання ціни у сторону збільшення відсутнє; - водночас, згідно з даними про середньозважені ціни місячного ресурсу природного газу Української енергетичної біржі упродовж січня-березня 2021 року динаміка цін на природний газ мала тенденцію до зменшення з 7 924 грн. 65 коп. за 1 000 куб.м в січні 2021 до 7 549 грн. 69 коп. в березні 2021 (час укладення додаткових угод №№ 1-6); - також, станом на 02.04.2021 (дата додаткової угоди №7) середньозважена ціна (по всіх умовах оплати) на природний газ складала 725 грн. 85 коп. за 1 000 куб.м з ПДВ, відхилення проти 10.02.2021 (дата додаткової угоди № 10) становить "-" 474 грн. 70 коп. за 1 000 куб.м, що становить зменшення на 5,79 % (в той час, як додатковою угодою №7 підвищено ціну ще на 10 %); - Додаткові угоди № 2-7 є такими, що укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконними, так як без попередньої додаткової угоди ціна по наступній буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % у порівнянні із основним договором; - експертні висновки від 04.01.2021 №Ц-1/3, від 04.01.2021 №Ц-1/4, від 04.01.2021 №Ц-1/5, від 05.01.2021 №Ц-5/2, від 12.01.2021 №Ц-22/1, від 13.01.2021 №Ц-22/2 містять інформацію про ціни на природний газ (ресурс січня 2021 року, передплата) за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа", що відбулись 22.12.2020, 29.12.2020, 30.12.2020, 05.01.2021, 12.01.2021, тобто до укладення Договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу; - постачальник, надаючи пропозиції 13.12.2020, приймаючи участь у аукціоні 14.12.2021 та будучи учасником ринку природного газу, був обізнаний про середньозважену ціну (по всіх умовах оплати) на Українській енергетичній біржі, яка становила на 13.12.2020 (дата подання тендерної пропозиції) та 14.12.2020 (дата проведення аукціону) - 6 271 грн. 38 коп. за 1 000 куб.м з ПДВ, на 26.01.2021 (дата укладення договору) 7 924 грн. 65 коп. за 1 000 куб.м з ПДВ; як під час аукціону, так і під час укладання договору ТОВ "Екотехноінвест" все одно дотрималося своєї первинної пропозиції щодо ціни 4 490 грн. 00 коп. за 1 000 куб.м з урахуванням ПДВ, яка, в свою чергу, станом на дату подання тендерної пропозиції була нижчої за середньозважену ціну на природний газ (по всіх умовах оплати) на Українській енергетичній біржі; - ТОВ "Екотехноінвест" не скористалось правом відмовитись від укладення договору, яке визначене пунктом 3 частини першої статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", а, навпаки, підтвердило свою можливість виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу при підписанні договору від 26.01.2021 №1, маючи на меті лише отримання перемоги в тендері та подальше спонукання Відокремленого структурного підрозділу "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" до укладення додаткових угод з метою підвищення обумовленої аукціоном та встановленої Договором ціни за одиницю природного газу, що порушує інтереси держави.

Позивач-1 у додаткових поясненнях (вх.№41378/24 та вх.№41385/24 від 03.09.2024) просить долучити пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при розгляді справи, зазначаючи про те, що: - моніторинг процедури закупівлі UА-2020-11-26-002822-b Управлінням не проводився, порушення під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та додаткових угод до нього не встановлювалися та не документувалися; - Управлінням за період з 2020 року по теперішній час заходи державного фінансового контролю, під час яких здійснювалось дослідження процедури закупівлі UА-2020-11-26-002822-b, не проводились, встановлення та документування порушень не відбувалось; - враховуючи, що заходи державного фінансового контролю Управлінням, під час яких здійснювалося дослідження процедури UА-2020-11-26-002822-b, не проводилися, встановлення та документація порушень не відбувалось, Управління позбавлено можливості надати пояснення щодо суті позовних вимог.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49031, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (т.1, а.с. 53).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 07.08.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 14.08.2024. Також судом до матеріалів справи долучено роздруківку трекінгу АТ "Укрпошта", з якої вбачається, що поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 07.08.2024, було повернуто з причини відсутності адресата за вказаною адресою (т.2, а.с. 69-74, 160)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу на те, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України, в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості в період розгляду справи ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 07.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 25.11.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" проведено відкрити торги (закупівля UА-2020-11-26-002822-b) щодо закупівлі природного газу (код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо) за кошти державного бюджету (т.1, а.с. 61).

Зі звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2020-11-26-002822-b вбачається, що учасниками закупівлі стали:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастум" - ціна пропозиції до початку аукціону - 406 000,00 грн, ціна пропозиції після закінчення аукціону - 399 000 грн. 00 коп;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" - ціна пропозиції до початку аукціону - 502 500 грн. 00 коп., ціна пропозиції після закінчення аукціону - 402 499 грн. 00 коп.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" - ціна пропозиції до початку аукціону - 449 000 грн. 00 коп., ціна пропозиції після закінчення аукціону - 449 000 грн. 00 коп.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Постачальник" - ціна пропозиції до початку аукціону - 462 000 грн. 00 коп., ціна пропозиції після закінчення аукціону - 462 000 грн. 00 коп. (т.1, а.с. 62-63).

За результатом проведених торгів переможцем вказаного аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" з остаточною ціновою пропозицією 449 000 грн. 00 коп.

Як вбачається, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", а також змінено місцезнаходження на м. Дніпро, пр. Поля Олександра, 59.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", як постачальником, та Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет", як споживачем, було укладено договір від 26.01.2021 №1 постачання природного газу (надалі - Договір) (т.1, а.с. 64-104).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору передавати споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету: код ДК 021:2015 - 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (надалі - газ) щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2021 році у обсязі 100 000 кум. м., в тому числі: лютий - 15 000 куб.м., березень - 15 000 куб.м., квітень - 10 000 куб.м., жовтень - 20 000 куб.м., листопад - 20 000 куб.м., грудень - 20 000 куб.м. Обсяги газу щодо кожного газового місяця, вказані в пункті 3.1 даного договору, є орієнтовними та можуть змінюватись як в більшу, так і в меншу сторону, до укладення сторонами подобового "Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності" на відповідний газовий місяць (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Пунктами 5.1, 5.1.1 та 5.1.2 Договору визначено, що фактичний обсяг постачання газу за даним договором буде визначений на підставі актів, які будуть підписуватись представниками обох сторін по закінченню кожного газового місяця постачання, датуватись останнім календарним днем відповідного газового місяця постачання, у наступному порядку: споживач до 05 числа місяця, наступного за газовим місяцем постачання, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за попередній газовий місяць, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРС. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ/ГТС протягом 2 (двох) днів місяця, наступного за газовим місяцем постачання, готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (надалі - акт) за відповідний газовий місяць постачання, підписані зі сторони постачальника.

Згідно з пунктом 7.1 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення даного договору становить 4 490 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна природного газу - 3 741 грн. 67 коп. (включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни газу - 748 грн. 33 коп. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 449 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ 74 833 грн. 33 коп.

Ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (пункт 7.2 Договору).

Споживач зобов`язаний сплатити вартість спожитого газу, що передається за договором постачання природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата фактично спожитого газу за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 10 днів після підписання сторонами акту приймання-передачі природного газу, що надсилається споживачу після завершення розрахункового періоду (пункти 8.1, 8.2 Договору).

Відповідно до пункту 14.2 Договору внесення змін у цей договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, а так само у випадках, що передбачені статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (зі змінами). У разі відсутності відповідної згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду. Внесення змін у цей договір здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни у цей договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у цей договір або розірвання його, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір сторони, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування. Відповідь сторони, якій адресована пропозиція щодо змін договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 14.3 Договору визначено, що умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, випадків:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

- покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування втрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

- зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

- зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (зі змінами).

Пунктом 15.1 Договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині постачання газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема, у період січня - квітня 2021, якими внесені зміни до Договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу в частині вартості природного газу, так:

- додатковою угодою №1 від 29.01.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 4 939 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 76);

- додатковою угодою №2 від 02.02.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 5 432 грн. 90 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 77);

- додатковою угодою №3 від 04.02.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 5 976 грн. 19 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 78);

- додатковою угодою №4 від 08.02.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 6 573 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 79);

- додатковою угодою №5 від 09.02.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 7 231 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 80);

- додатковою угодою №6 від 10.02.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 7 954 грн. 29 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 81);

- додатковою угодою №7 від 02.04.2021 ціну природного газу за 1 000 куб.м. збільшено до 8 748 грн. 92 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 82).

Прокурор зазначає, що в подальшому між споживачем та постачальником укладено ще ряд додаткових угод (№№8-11, 13-15, 17-24), якими також суттєво збільшено первісну ціну за 1 000 куб.м природного газу, яка була визначена за результатами відкритих торгів, і, відповідно, зменшено обсяги його постачання, проте споживання природного газу, починаючи з квітня 2021, фактично не відбувалось, в тому числі за цінами, що були передбачені вказаними додатковими угодами (т.1. а.с. 83, 84, 85, 86, 89, 90, 91, 95-102).

Крім того, додатковою угодою від 16.07.2021 №12 Договір доповнено пунктом 3.6, яким визначено, що постачання природного газу за умовами цього договору не є постачанням природного газу побутовому споживачу та не підпорядковується вимогам розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (із змінами та доповненнями), а також доповнено відповідними підпунктами пункт 12 Договору щодо порядку вирішення спорів і розгляду скарг, порядку зміни постачальника (т.1, а.с. 87-88).

Додатковою угодою від 23.07.2021 №16 доповнено пункт 3.6 розділу 3 "Кількість та якість газу" Договору (т.1, а.с. 92-94).

Додатковою угодою від 12.10.2021 №25 зменшено загальну вартість поставки природного газу на 257 342 грн. 08 коп. згідно з фактичними обсягами використання. Визначено, що загальна вартість поставки природного газу в період з 26.01.2021 по 12.10.2021 складає 191 657 грн. 92 коп. (т.1, а.с. 103).

Додатковою угодою від 12.10.2021 №26 сторони дійшли згоди розірвати Договір від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, посилаючись на те, що у зв`язку з різкою зміною кон`юнктури ринку природного газу постачальник не зможе постачати споживачу природний газ по ціні договору, без нанесення збитків товариству. Договір припиняє свою дію з 12.10.2021, а в частині розрахунків до повного їх закінчення (т.1, а.с. 104).

На підтвердження виконання сторонами Договору та додаткових угод до нього до матеріалів справи надано:

1) щодо поставки газу - акти щодо приймання-передачі природного газу на загальну суму 191 657 грн. 92 коп., а саме:

- від 22.02.2021 №636 на суму 2 395 грн. 37 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 219);

- від 22.02.2021 №637 на суму 8 321 грн. 84 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 221);

- від 15.03.2021 №1603 на суму 2 984 грн. 51 коп. з урахуванням ПДВ(т.1, а.с. 223);

- від 15.03.2021 №1604 на суму 3 514 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 225);

- від 15.03.2021 №1605 на суму 106 698 грн. 92 коп. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 227);

- від 15.03.2021 №392-П на суму 50 999 грн. 93 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 228);

- від 11.05.2021 №461-П на суму 16 742 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 230);

2) рахунки на оплату, а саме:

- від 22.02.2021 №923 на суму 2 395 грн. 37 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 220);

- від 22.02.2021 №928 на суму 8 321 грн. 84 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 222);

- від 15.03.2021 №2073 на суму 2 984 грн. 51 коп. з урахуванням ПДВ(т.1, а.с. 224);

- від 15.03.2021 №2074 на суму 3 514 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 226);

- від 03.04.2021 №2612 на суму 50 999 грн. 93 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 229);

- від 11.05.2021 №2696 на суму 16 742 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 231);

3) щодо оплати за поставлений газ - платіжні доручення на загальну суму 191 657 грн. 92 коп., а саме:

- від 22.02.2021 №34 на суму 2 395 грн. 37 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 232);

- від 22.02.2021 №35 на суму 8 321 грн. 84 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 232);

- від 15.03.2021 №63 на суму 2 984 грн. 51 коп. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 233);

- від 15.03.2021 №64 на суму 3 514 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 233);

- від 15.03.2021 №67 на суму 106 698 грн. 92 коп. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 234);

- від 06.04.2021 №39 на суму 25 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 237);

- від 06.04.2021 №90 на суму 25 999 грн. 93 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 235);

- від 11.05.2021 №112 на суму 16 742 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 236).

Прокурор зазначає, що проведеним аналізом встановлено, що після укладення вищевказаних додаткових угод №№1-7 ціна товару фактично збільшилась майже на 95% від початкової ціни одиниці товару, узгодженої сторонами на дату укладення договору.

Прокурор вважає, що правові підстави для збільшення ціни товару за Договором у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, укладення цих додаткових угод призвело до зайвих витрат бюджету на суму 84 210 грн. 42 коп., що і стало причиною спору та звернення з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третя статті 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктами 2, 7 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 2),

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 7).

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. При цьому, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: якщо відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Законодавство про публічні закупівлі, як у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" до 19.04.2020 (положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону), так і у редакції цього закону після внесення змін (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону) встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (пункт 7.50 постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Згідно з Висновком Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (пункт 88);

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (пункт 89);

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 90).

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Згідно з тендерною пропозицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" взяло на себе зобов`язання та надало певні гарантії, яких повинно було дотримуватись, при цьому погодилось постачати природний газ замовнику за ціною та на умовах, передбачених у договорі. Підписанням Договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу та додатків до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" засвідчило можливість та погодження виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити споживачу природний газ у 2021 році в обсязі 100 000 куб. м. за ціною 4 490 грн. 00 коп. за 1 000 куб.м.

Проте, будучи обізнаним про ринкові ціни на природний газ, відповідач запропонував низьку ціну за природний газ, а в подальшому, шляхом укладання додаткових угод, домігся збільшення ціни.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямими порушенням принципів процедури закупівлі.

Станом на дату підписання Договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу сторонами було погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладання спірних додаткових угод від 29.01.2021 №1, від 02.02.2021 №2, від 04.02.2021№3, від 08.02.2021 №4, від 09.02.2021 №5, від 10.02.2021 №6, від 02.04.2021 №7 до Договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу замовником зайво сплачено на користь постачальника 84 210 грн. 42 коп.

Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

З метою встановлення фактичного рівня коливання цін на ринку природного газу, прокуратурою досліджено інформацію, розміщену у вільному доступі на вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" та встановлено, що середньозважена ціна природного газу (після оплата) за 1 000 куб. м. становила станом на:

26.01.2021 (дата укладення договору, в якому ціна товару становить 4 490 грн. 00 коп.) - 7 924 грн. 65 коп;

29.01.2021 (дата укладення додаткової угоди №1) - 7 924 грн. 65 коп.;

02.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №2) - 8 205 грн. 49 коп.;

04.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №3) - 8 204 грн. 56 коп.;

08.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №4) - 8 200 грн. 55 коп.;

09.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №5) - 8 200 грн. 55 коп.;

10.02.2021 (дата укладення додаткової угоди №6) - 8 200 грн. 55 коп.;

02.04.2021 (дата укладення додаткової угоди №7) - 7 725 грн. 85 коп.

Таким чином, як на дату укладення договору (26.01.2021) так і на дату укладення додаткової угоди №1 середньозважена ціна природного газу становила 7 924 грн. 65 коп. (що є більшим, ніж ціна, зазначена у Договорі), тобто коливання ціни не відбулося.

Середньозважена ціна природного газу на дату укладення додаткової угоди №7 від 02.04.2021 становила 7 725 грн. 85 коп., тобто відбулося коливання ціни в сторону зменшення в порівнянні з датою укладення Договору (26.01.2021 - 7 924 грн. 65коп).

Як вбачається, Додаткову угоду від 29.01.2021 №1 укладено на підставі листа постачальника від 26.01.2021 №221-01/21, у якому постачальник пропонує розглянути можливість збільшення ціни на природний газ у зв`язку з коливанням ціни на ринку природного газу відповідно до даних Товарної біржі "Українська енергетична біржа" та Київської торгово-промислової палати, наведених у відповідних експертних висновках. У листі постачальник зазначає, що основною причиною подорожчання газу є коливання вартості цього палива на європейських біржах. Ціна на газ, як товар в Україні прив`язана до цін на газових хабах ТТF та NCG, оскільки імпортуються великі обсяги газу (т.1, а.с. 217-218).

Проте, умовами Договору на постачання природного газу не передбачено зміну ціни на природний газ у разі зростання ціни на європейському хабі.

Таким чином, всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закон України "Про публічні закупівлі", де визначено порядок зміни істотних умов договору про закупівлю після підписання договору, сторонами додатковими угодами №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 збільшено ціну природного газу майже на 95% від початкової вартості за одиницю товару, узгодженої сторонами на дату укладення договору, крім того, ціну за одиницю товару збільшено без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що додаткові угоди №№ 1-7 до Договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.

Отже, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені в постановах від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Як вбачається із встановлених обставин справи, 26.01.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет", як споживачем, та відповідачем (як переможцем торгів) було укладено Договір №1 постачання природного газу з очікуваним обсягом 100 000 куб. м. за ціною 4 490 грн. 00 коп. з ПДВ (3 741 грн. 67 коп. без ПДВ) за 1 000 куб. м. природного газу на загальну суму 449 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.

За цим Договором відповідач протягом спірного періоду постачав, а споживач приймав та споживав природний газ.

Після укладення Договору 29.01.2021 сторони підписали Додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, якими було змінено ціну природного газу в бік збільшення до 8 748 грн. 92 коп. за 1 000 куб. м. природного газу з ПДВ (7 290 грн. 77 коп. без ПДВ) загальна сума Договору становить 449 000 грн. 00 коп.

Отже, загальне збільшення ціни природного газу склало з 4 490 грн. 00 коп. з ПДВ (3 741 грн. 67 коп. без ПДВ) за 1 000 куб. м. до 8 748 грн. 92 коп. з ПДВ (7 290 грн. 77 коп. без ПДВ) за 1 000 кум. м., що становить 94,85 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору постачання природного газу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що спірні додаткові угоди суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону №922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

Окремо суд зауважує, що попри те, що Додатковою угодою від 29.01.2021 №1 ціну природного газу змінено на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, як це передбачено пунктом 2 частини 5 Закону України "Про публічні закупівлі", матеріали справи не містять, відповідачем не надано належних та допустимих доказів коливання ціни природного газу на ринку, внаслідок чого вказана Додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Таким чином, вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання спірних додаткових угод до договору суперечить вимогам пункту 2, пункту 7 частини 5 статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки зазначені додаткові угоди від 29.01.2021 №1, від 02.02.2021 №2, від 04.02.2021 №3, від 08.02.2021 №4, від 09.02.2021 №5, від 10.02.2021 №6, від 02.04.2021 №7 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між замовником та постачальником щодо ціни природного газу, поставленого за Договором від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, мали регулюватись пунктом 7.1 Договору, з якого вбачається, що ціна природного газу за 1 000 куб. м. складає 4 490 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ (3 741 грн. 67 коп. без ПДВ).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у період з січня 2021 по березень 2021 включно за Договором відповідачем споживачу було поставлено 23,9303999 тис.куб. м. природного газу, що підтверджується відповідними актами, копії яких містяться в матеріалах справи за ціною 4 490 грн. 00 коп. за 1 000 куб. м. з ПДВ. Отже, вартість поставленого природного газу становить 107 447 грн. 50 коп. з ПДВ (23,9303999 тис. м. куб. х 4 490 грн. 00 коп.). Проте, Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" за вказаний обсяг спожитого природного газу було сплачено відповідачу 191 657 грн. 92 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, грошові кошти в сумі 84 210 грн. 42 коп. (191 657 грн. 92 коп. - 107 447 грн. 50 коп.) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження №12-57гс23)).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

За частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.

При цьому прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 2 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З викладеним корелюються положення частинами 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо порушення інтересів держави слід зазначити наступне.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

"Інтереси держави" охоплюють широке, але чітко не визначене коло законних інтересів, їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії", заява № 42454/02, пункт 35 та рішення від 01.04.2010 у справі "Корольов проти Росії", заява № 5447/03, пункт 38).

Інтереси держави у даних правовідносинах полягають в ефективному та раціональному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, принципів публічних закупівель тощо.

Зазначене кореспондується з положеннями пунктами 4, 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, за якими бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Точне та неухильне дотримання і виконання вимог законодавства - є необхідною складовою для розвитку ринкової економіки. Цей ринок має бути прозорим і справедливим, конкурентним і ефективним, він має унеможливлювати будь-які прояви корупції та недобросовісної конкуренції.

Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і здатне спричинити істотну шкоду інтересам держави.

Зміна ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору, проведення розрахунків за цінами, що не врегульовані умовами договорів, робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Зміст положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

При цьому прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", висловив позицію про те, що під цим поняттям потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункт 2 резолютивної частини).

Компетентними суб`єктами владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів держави мають виступати Міністерство освіти і науки України та Східний офіс Держаудитслужби з огляду на таке.

Згідно зі статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, звертається до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 7 пункту 5 Положення про Міністерство освіти і науки України від 16.10.2014 №630 МОН з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників.

Таким чином, Міністерство освіти в науки України у даному випадку є компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних відносинах.

Прокуратурою повідомлено Міністерство освіти і науки України про порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод до договору № 1 від 26.01.2021 та про наявні підстави для захисту інтересів держави в цьому випадку (лист від 13.05.2024 №52-2486ВИХ-24) (т.1, а.с. 245-253).

Міністерство освіти і науки України листом від 16.05.2024 №1/8589-24 повідомило прокуратуру про те, що, враховуючи відсутність у Міністерства інформації щодо договору №1 постачання природного газу, укладеного 26.01.2021 між Коледжем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та додаткових угод до Договору, заходи, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерство не вживало. З огляду на викладене, у разі наявності підстав, Міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави (т.2, а.с. 1-4).

Листом від 19.07.2024 №52-4030ВИХ-24 Костянтинівською окружною прокуратурою повідомлено Міністерство освіти і науки України про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (т.2, а.с. 42).

Враховуючи те, що Міністерство освіти і науки України проінформовано прокурором про виявлені порушення у вищезазначеному листі, а також у повідомленні про намір представництва інтересів, у останнього було достатньо часу, щоб відреагувати та виправити ситуацію, однак жодних заходів на захист порушених власних інтересів не вжито.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Законом України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43, визначаються правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (Преамбула Закону).

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, таким органом є Державна аудиторська служба України. На неї покладається здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Вказане свідчить про те, що здійснення контролю Держаудитслужбою шляхом проведення моніторингу публічних закупівель не є безальтернативним заходом державного фінансового контролю.

На території Донецької області компетентним суб`єктом Державної аудиторської служби України виступає її Східний офіс, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби", наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 "Про затвердження Положення про Східний офіс Держаудитслужби".

Згідно з пунктами 1, 3, 7, 16 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 Східний офіс Держаудитслужби (надалі Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях, які здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей. Офіс є юридичною особою публічного права, має самовтійний баланс, рахунки Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням,

власні бланки. Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Таким чином, до повноважень Східного офісу Держаудитслужби належить вжиття заходів контролю щодо додержання вимог законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також звернення до суду в інтересах держави з позовними заявами у разі невиконання ними вимог про усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивача у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

Костянтинівською окружною прокуратурою до управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області направлявся лист від 25.03.2024 № 52-1338вих-24, яким повідомлено про виявлені порушення під час виконання договору постачання природного газу (т.2, а.с. 16-25), однак Східний офіс Держаудитслужби листом від 04.04.2024 № 040525-17/754-2024 повідомив прокуратуру про відсутність підстав для проведення моніторингу, оскільки договір про закупівлю виконаний, інші заходи державного фінансового контролю ними не вживалися, у зв`язку з чим правові підстави у Східного офісу Держаудитслужби для звернення до суду відсутні. Також зазначено, що в межах наданих законом прав орган державного фінансового контролю не має повноважень щодо оскарження у судовому порядку результатів проведених процедур закупівель, визнання недійсним рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю та додаткових угод (т.2, а.с. 26-28).

Листом від 19.07.2024 № 52-4031ВИХ-24 Костянтинівською окружною прокуратурою повідомлено управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області про прийняте рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (т.2, а.с. 43).

Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби, будучи обізнаним про виявлені порушення під час укладання додаткових угод до Договору, жодних заходів на захист інтересів держави не вжив.

Також слід зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 щодо обставин представництва прокурором інтересів держави зазначив про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Отже, вказане вище свідчить про бездіяльність компетентних органів та не вжиття останніми будь-яких заходів щодо захисту інтересів держави до теперішнього часу.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури підлягає 19 379 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області (85114, м. Костянтинівка Донецької обл., вул. Олекси Тихого, буд. 260) в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2; ідентифікаційний код 40477689), Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10; ідентифікаційний код 38621185) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"/попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 59; ідентифікаційний код 34933742) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет" (85300, м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, буд. 2; ідентифікаційний код 02070826) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 84 210 грн. 42 коп. - задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 29.01.2021 №1 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12").

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 02.02.2021 №2 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12").

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 04.02.2021 №3 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12").

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 08.02.2021 №4 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квітніс Пром 12).

6. Визнати недійсною додаткову угоду від 09.02.2021 №5 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12").

7. Визнати недійсною додаткову угоду від 10.02.2021 №6 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12".

8. Визнати недійсною додаткову угоду від 02.04.2021 №7 до договору від 26.01.2021 №1 постачання природного газу, укладену між Відокремленим структурним підрозділом "Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Донецький національний технічний університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12").

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10; ідентифікаційний код 38621185) кошти в сумі 84 210 (вісімдесят чотири тисячі двісті десять) грн. 42 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Донецької обласної прокуратури (місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6; тимчасово визначена поштова адреса відповідно до відомостей з вебпорталу: 49003, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, буд. 32; ідентифікаційний код 25707002) 19 379 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят дев`ять) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

02.12.2024