Рішення

від 03.12.2024 по справі 904/4043/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024р. Справа № 904/4043/24

За позовом: Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, м. Дніпро

До: Фізичної особи-підприємця Котенко Наталії Олександрівни, м. Дніпро

Про: визнання недійсним договору поставки № 7304 від 25.11.2019р.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Котенко Н.О. (відповідач) про визнання недійсним договору поставки №7304 від 25.11.19р.

Ухвалою суду від 30.09.24р. відкрите провадження у справі №904/4043/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ФОП Котенко Н.О. (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що позивач в рамках заявлених позовних вимог не уповноважений звертатися в інтересах держави до суду з позовними заявами про визнання договорів недійсними, а отже невірно застосовано норму ст. 228 ЦК України , що в свою чергу вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Також, вважає , що позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства при укладанні та виконанні спірного договору поставки від 25.11.19р. №7304, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним. Окрім того, відповідач вказує, що спірний договір укладений у листопаді 2019р., а отже позивачем порушено строк для пред??явлення позовних вимог щодо визнання недійсним договору поставки №7304 від 25.11.2019р.

Окрім того, відповідач клопотав про розгляд справи у загальному позовному провадженні, посилаючись на те, що цей спір не належить до малозначних на підставі ціни договору поставки №7304 від 25.11.19р. (за специфікацією вартість товару 1 498 000,00грн.), який позивач просить суд визнати недійсним. Ухвалою суду від 07.11.24р. відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Котенко Н.О. (відповідач) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР (позивач) у відповіді на відзив вказує, що договір поставки №7304 від 25.11.19р. укладений за результатом проведення тендерної закупівлі, однак після його виконання позивач вважає, що проведення закупівлі відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка ФОП Котенко Н.О. (відповідач) під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Тому договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ФОП Котенко Н.О. на підставі ст. 203, 215 ЦК України. Окрім того, позивач зазначає, що загальний строк позовної давності для захисту порушеного права позивача, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, не пропущено, оскільки на час подання позову такий строк був продовжений згідно положень Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, з огляду на що, суд не вбачає підстав для його застосування.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.19р. між між КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР (покупець) та ФОП Котенко Н.О. (постачальник) укладено договір поставки №7304, відповідно до умов якого постачальник зобов?язується передати у власність покупця, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити товар, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість визначено сторонами у специфікації.

Найменування товару: за кодом ДК 021:2015-34320000-6-Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів (обладнання для капітального ремонту рухомого складу) (п. 1.2). Загальна сума договору становить 1 498 000,00грн. без ПДВ. (п. 2.1).

Розрахунки за кожну партію товару здійснюється в безготівковій формі протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної. Оплата буде проводитися за кодом ДК 021:2015-34320000-6-Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів (обладнання для капітального ремонту рухомого складу) за рахунок бюджетних кошті спеціального фонду отриманих з місцевого бюджету. (п. 3.1).

Постачальник передає у власність покупцю на умовах поставки - DDP Інкотермс у редакції 2010р. (п. 4.1). Загальний строк поставки товару: до 25.12.2019р. (п. 4.3).

25.11.24р. сторонами укладено специфікацію до договору поставки №7304 на загальну суму 1 498 000,00грн.

Також сторонами укладено додаткову угоду №1 від 02.12.19р. до договору №7304, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до договору ,виклавши п. 4.2. у наступній редакції: «п. 4.2. місце поставки: 49064, м. Дніпро, пр. С.Нігояна, 49».

10.12.19р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №7304, відповідно до якої сторонни домовилися внести зміни до договору, а саме: п. 1.2. договору викласти у наступній редакції: «п. 1.2. Найменування товару: за кодом ДК 021:2015-34630000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (Обладнання для капітального ремонту рухомого складу)». Пункт .3.1. договору викласти у наступній редакції: «п.3.1. розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковій формі протягом 30 банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної. Оплата буде проводитися за кодом ДК 021:2015 - 34630000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; для контролю залізничного руху (обладнання для капітального ремонту рухомого складу) за рахунок бюджетних коштів спеціального фонду отриманих з місцевого бюджету.

На виконання умов договору №7304 позивачем перераховано 16.12.19р. на користь відповідача 1 498 000,00грн. Відповідно до видаткової накладної №1 від 04.12.19р. відповідачем поставлено на винонання умов договору №7304 від 25.11.19р. позивачу товар на загальну суму 1 498 000,00грн.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Близька за змістом позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду в своїй постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформувала висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.»

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2023 у справі №910/19668/21.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зауважує наступне.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб"», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами КМУ від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, КМУ постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, Постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В той же час, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 07.02.2025.

Таким чином, позовні вимоги заявлені в межах позовної давності.

Враховуючи неефективний спосіб захисту, обраний позивачем, в задоволенні позовних звимог слід відмовити .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити , судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 03.12.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.