Ухвала

від 28.11.2024 по справі 910/749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/749/24

За заявоюАкціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"провідстрочку виконання рішенняу справі № 910/749/24за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром»доАкціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 1 248 164,00 грн Суддя Підченко Ю.О.Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Поляк О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/749/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергопром» (далі також - позивач) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі також - відповідач) про стягнення 3% річних в розмірі 174 999, 28 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 073 165,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 позов задоволено частково, а 21.05.2024 на виконання вказаного рішення видано наказ.

24.06.2024 через загальний відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 по справі № 910/749/24 на термін 6 місяців.

Враховуючи необхідність направлення всіх матеріалів справи № 910/749/24 до Північного апеляційного господарського суду, суд дійшов висновку про відкладення вирішення заяви про відстрочення виконання рішення до повернення матеріалів справи № 910/749/24 до Господарського суду міста Києва.

21.10.2024 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи № 910/749/24.

Як вбачається із постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 та Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 по справі № 910/749/24 залишені без змін.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 910/749/24 до Господарського суду міста Києва, суд вважає за необхідне розглянути заяву про відстрочення виконання судового рішення та призначити судове засідання.

Ухвалою від 28.10.2024 суд призначив заяву до розгляду в судовому засіданні 28.11.2024.

25.11.2024 позивачем подані письмові заперечення проти відстрочення та заявлено про розгляд заяви без участі представника позивача.

Представник заявника (відповідача) безпосередньо в судовому засіданні 28.11.2024 надав пояснення з урахуванням письмових заперечень позивача та повідомив про неможливість відмовитися від заяви про відстрочення від 24.06.2024.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а також матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд вважає її необґрунтованою з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Поряд із тим, згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі № 910/749/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Разом з тим, частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Так, мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення заявник вказує, на наступне:

- на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії;

- втрата потужностей об`єктивно унеможливлює своєчасні та в повному обсязі розрахунки зі стягувачами;

- заява про відстрочення не свідчить про відсутність наміру виконати рішення у справ;

- ухвалення відстрочення буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, а також державним і суспільним інтересам в період військової агресії рф.

Позивач, у свою чергу, проти доводів, викладених заяві заперечив та наголосив, що на період воєнного стану державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо стягнення коштів з АТ НАЕК «Енергоатом».

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Між тим заявником, не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану та можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про відстрочення виконання рішення. Заявник посилається виключно на тяжке фінансове становище, що спричинено введенням режиму воєнного стану на території України. Втім, не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі. Розглядувана заява містить лише доводи та припущення заявника, які жодним належним доказом не підтверджуються.

Окрім того, суд зазначає, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Крім того, до заперечень від 24.11.2024 позивач долучив відповідь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка містить наступну інформацію.

На виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення коштів з АТ НАЕК «Енергоатом».

До складу вищевказаного зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу № 910/749/24, виданого 21.05.2024 Господарським судом м. Києва про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОПРОМ» 3% річних в розмірі 171 968, 99 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 073 165, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 677, 00 грн.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101.

Керуючись абз. 12 п. 10І Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», 07.08.2024 державним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно з абз. 12 п. 10І Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Як вбачається з відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на 28.11.2024 виконавче провадження № НОМЕР_1 зупинено.

Таким чином, на даний час на період воєнного стану державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення коштів з АТ НАЕК «Енергоатом», а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. ст. 232-235, 331, 342 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.2024

Суддя Ю.О. Підченко