Ухвала

від 02.12.2024 по справі 911/3035/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" грудня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3035/24

Суддя Господарського суду Київської області Ейвазова А.Р., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни, яка подана у справі за позовом фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан», ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Вериженко Алла Казимірівна (далі позивач, ФОП Вериженко А.К.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» (далі ТОВ «Тугоркан», відповідач 1), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач 2) та просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151550 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103, припинивши право власності ОСОБА_1 на зазначене майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» на магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586612 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103, припинивши право власності ТОВ «Тугоркан» на зазначене майно;

- витребувати у ТОВ «Тугоркан» на користь фізичної особи-підприємця Вериженко А.К. магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі спірне майно).

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що є власником спірного майна, яке вибуло з її володіння поза її волею та у подальшому набуте у власність відповідачами. Так, позивач стверджує, що спірне майно на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі №376/3274/18 про затвердження мирової угоди, яка у подальшому скасована постановою суду апеляційної інстанції від 21.05.2019, перейшло у власність ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 )., що його відчужила ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 передала його до статутного капіталу відповідачу 2 ТОВ «Тугоркан», у якого таке майно перебуває у володінні (а.с.1-14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2024 (суддя Антонова В.М,) судом: відкрито провадження у справі за поданою позовною заявою; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.12.2024 о 11:50; встановлено відповідачам строк для подання відзиву 15 днів з дня вручення такої ухвали (а.с.146-148).

Станом на 02.12.2024 розгляд відповідної справи триває.

28.11.2024 (сформована в системі «Електронний суд» та направлена до суду після закінчення робочого часу суду 27.11.2024) від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - магазин-кафетерій, загальною площею 95,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103).

Заявляючи про застосування судом заходів до забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки спірне майно неодноразово відчужувалось, а після скасування ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2024 у справі №357/6397/19 заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту зі спірного майна не можливо виключити відчуження відповідного майна на користь третьої особи, що унеможливить ефективний захист прав позивача на спірне майно.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 заява передана судді Ейвазовій А.Р.; повторний автоматизований розподіл справи відбувся, у зв`язку з вибуттям судді ОСОБА_3 у відрядження та неможливістю розгляду поданої заяви у встановлений законом строк.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. В силу ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що спірне майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент розгляду справи та подальшого виконання рішення.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №904/6234/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №917/453/23, 26.09.2023 у справі №911/1518/22, 18.10.2023 у справі №922/1864/23, 11.01.2024 у справі №916/3599/23, 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Разом з цим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні дотримуватися такої послідовності: належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22).

Як вбачається з матеріалів справи, наданих позивачем в обгрунтування заявлених вимог, ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі №376/3274/18 за ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлову будівлю - магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53).

Постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 у справі №376/3274/18 вищевказана ухвала Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 скасована а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а.с.54-56,170-173),

Однак, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.05.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №3409, ОСОБА_2 відчужила вказану нежитлову будівлю, яка є спірним майном у даній справі, на користь ОСОБА_1 (а.с.50-51).

У п.1.2 такого договору вказано, що: предмет договору належить ОСОБА_2 на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі №376/3274/18; право власності на нежитлове приміщення, що відчужується, зареєстровано за ОСОБА_2 Комунальним підприємством «Реєстрація нерухомості» 01.03.2019, номер запису про право власності 30543917 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103.

Право власності на об`єкт купівлі-продажу за зазначеним договором, що є спірним майном у даній справі, зареєстровано за ОСОБА_1 31.05.2019 (номер запису 31813981), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.52).

У подальшому, як вбачається з інформаційної довідки від 30.07.2024 №388962963 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним №1778255432103, за ТОВ «Тугоркан» 26.06.2019 (номер запису 32215124) зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.77, зворот- а.с.78).

Підставою внесення запису про реєстрацію права власності, як вбачається з такої інформаційної довідки, є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586612 від 02.07.2019 15:33:32, прийняте ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості». Державна реєстрація здійснена на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 25.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дуднік І.В., рішення установчих зборів № 1.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2 за вищезазначеним договором купівлі-продажу відчужила спірне майно вже після того, як ухвала суду, що стала підставою для набуття права власності на таке майно у відповідної особи, була скасована судом апеляційної інстанції, а після цього ОСОБА_1 ,, що набула спірне майно за таким договором купівлі-продажу, передала його до статутного капіталу іншої особи ТОВ «Тугоркан».

Відповідь №933617 від 29.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що право власності на спірне майно зареєстровано станом на 29.11.2024 за відповідачем у справі -ТОВ «Тугоркан».

Після набуття ТОВ «Тугоркан» права власності на спірне майно, постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2019 у справі №357/6397/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння накладено арешт на спірне майно (а.с.57-59). Відповідні заходи забезпечення позову діяли до їх скасування за заявою ТОВ «Тугорган» ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2024 у такій справі, що мало місце у зв`язку із закриттям Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду провадження у вказаній справі. Суд касаційної інстанції у відповідній справі дійшов висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З урахуванням встановлених обставин неможливо виключити подальшу передачу права власності на відповідне майно відповідачем 1 ТОВ «Тугоркан», за яким зареєстровано право власності, третім особам під час розгляду даної справи, оскільки заходи забезпечення позову у справі №357/6397/19 у вигляді арешту спірного майна вже скасовані за зверненням відповідача 1 ТОВ «Тугоркан». Подальше відчуження права власності на спірне майно може значно утруднити розгляд справи, стати підставою для необхідності залучення нових учасників або подання нового позову, а, отже, і ефективний захист права позивача, у випадку, якщо під час розгляду даної справи буде встановлено, що позивачу належить право власності на спірне майно і є факт його порушення відповідачами.

Отже, суд вважає обраний позивачем спосіб забезпечення позову ефективним, враховуючи зміст позовних вимог у даній справі із визначенням обраного способу захисту.

Слід зазначити, що арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном, що водночас не перешкоджає відповідачу 1 у період розгляду справи володіти та користуватись таким майном, здійснювати господарську діяльність з використання відповідного майна, а лише тимчасово обмежить право відповідача 1 реалізувати спірне майно третім особам.

З урахуванням зазначеного, подана позивачем заява підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч.6,8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни (вх.№9406 від 28.11.2024 ) про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на магазин-кафетерій, загальною площею 95,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103).

3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

4. Ухвала суду є виконавчим документом, за яким є:

-стягувачем фізична особа-підприємець Вериженко Алла Казимірівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 );

-боржником Товариство з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» (ідентифікаційний код 43060733, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чайковського, буд. 104).

5. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова