Рішення

від 11.11.2024 по справі 915/1056/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Справа № 915/1056/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Могила А.С.,

за участі представників учасників справи:

від позивача - Лета М.А.,

від відповідача - Панченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство", вул. Желябова, 4-В, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43432174

електронна пошта: os.i.p.mariya@gmail.com

представник позивача, адвокат Лета Марія Анатоліївна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України", вул. Лєскова, 3А, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 19285560

електронна пошта: info@tsbu.com.ua

представник відповідача, адвокат Панченко Сергій Володимирович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про: стягнення 157 000, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 03.09.2024 (вх. № 10564/24 від 04.09.2024) в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" суму заборгованості в розмірі 157 000, 00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму витрат за судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо невиконання відповідачем умов договору б/н від 17.04.2024, укладеного між ТОВ "Журнал судноплавство" (організатор) та ТОВ "Транзас України" (учасник, змінене найменування ТОВ "Транспортні системи безпеки України"), а саме зобов`язання щодо оплати повної суми послуги у строки, передбачені договором.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 позовну заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 03.09.2024 (вх. № 10564/24 від 04.09.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала була направлена до електронного кабінету позивача та представника позивача Лета Марії Анатоліївни, відповідно, в системі "Електронний суд" та отримана останніми 10.09.2024 о 19:01, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, сформовану в системі "Електронний суд" 11.09.2024 (вх. № 10886/24 від 11.09.2024) в якій повідомив, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" відсутній зареєстрований електронний кабінет відповідно до ст.6 ГПК України та подав розрахунок позовних вимог в яких зазначив суму боргу в розмірі 157 600, 00 грн., без доказів направлення вказаної заяви на адресу відповідача.

Пунктом 4 прохальної частини позовної заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 03.09.2024 (вх. № 10564/24 від 11.09.2024) представник позивача просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 позовну заяву про стягнення суми заборгованості саме в розмірі 157 000, 00 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Зазначено, що у разі наявності у сторін заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання, яке відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Вказана ухвала була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку та отримана останнім 24.09.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0600288713038.

Представник відповідача на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" подав відзив на позову заяву від 04.09.2024 про стягнення 157 000,00 грн., сформований в системі "Електронний суд" 27.09.2024 (вх.№11652/24 від 30.09.2024) (арк..46-79) в якому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю. Розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач у відзиві не заперечує факт укладення сторонами договору від 17.04.2024 року. Зазначає, що вже після укладення вищезазначеного Договору та здійснення передоплати, від Національного університету «Одеська морська академія» дізнався, що позивач не має ніякого відношення до проведення вищезазначеного форуму, не має ніяких договірних стосунків з Академією та фактично не може виконувати умови Договору від 17.04.2024 року, вважає, що позивач ввів відповідача в оману щодо обставин, що мають істотне значення (щодо прав та обов`язків сторін) при укладанні будь-якого договору, а саме щодо того, що позивач є Організатором конференції і може виконувати обов`язки, передбачені вищезазначеним договором. Представники Національного університету «Одеська морська академія» повідомили, що замовником проведення цієї конференції був ФОП Сюрко Сергій Петрович. Враховуючи, що відповідач мав намір прийняти участь у проведенні цієї конференції, 10.05.2024 року відповідач уклав з ФОП Сюрко С.П. договір, відповідно до умов якого ФОП Сюрко С.П. зобов`язувався надати відповідачу комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», який відбудеться 6 червня 2024 року в Національному університеті «Одеська морська академія» (п. 1). Вказує, що на виконання умов даного Договору відповідач 03.06.2024 року сплатив на користь послуг ФОП Сюрко С.П. 157 000,00 гривень, що підтверджує платіжною інструкцією № 15; на підтвердження надання послуг відповідно до умов Договору від 10.05.2024 року, між відповідачем та ФОП Сюрко С.П. було підписано Акт прийому-здачі наданих послуг від 06.06.2024 року.

З наведеного вище, на думку відповідача, вбачається, що фактично позивачем не надавались відповідачу послуги, що були передбачені Договором від 17.04.2024 року. Ці послуги надавались відповідачу іншою особою - ФОП Сюрко С.П.

Також відповідач зазначає, що його адвокатом було надіслано до Національного університету «Одеська морська академія» Адвокатський запит № 23/09/01 від 23.09.2024 року з проханням надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо організації та проведення вищезазначеного заходу. У відповідь на адвокатський запит відповідачем було отримано лист від Національного університету «Одеська морська академія» № 04/1116 від 26.09.2024 року, в якому Університет зазначив, що 06.06.2024 року в Національному університеті «Одеська морська академія» дійсно відбулась конференція (форум) «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків». Замовником проведення цієї конференції був ФОП Сюрко Сергій Петрович, а забезпечення її проведення здійснювалось Національним університетом «Одеська морська академія». ТОВ «Журнал судноплавство» не виступало ані замовником, ані організатором, ані виконавцем організації конференції (форуму) «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», що відбулась 06.06.2024 року на території Національного університету «Одеська морська академія»; будь-яких договірних відносин між Університетом та ТОВ «Журнал судноплавство» щодо проведення цієї конференції не існувало. Національним університетом «Одеська морська академія» не надавалось ТОВ «Журнал судноплавство» право надавати третім особам (в тому числі і ТОВ «Транспортні системи безпеки України») статус головного партнера конференції (форуму) «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків». Послуги, зазначені у п. 4 адвокатського запиту надавались ФОП Сюрко Сергієм Петровичем.

Відповідач зазначає, враховуючи, що в журналі «Судноплавство» була розміщена стаття відповідача «Декарбонізація в судноплавстві», а також у зв`язку з небажанням відповідача ініціювати судові позови проти позивача останній прийняв рішення підписати з позивачем Акт №7 від 06.06.2024 року, при цьому, підписуючи цей Акт, відповідач керувався п. 9 Договору від 17.04.2024 року, відповідно до якого його дія припиняється після виконання сторонами своїх зобов`язань, що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), підписаним обома сторонами. Тобто відповідач вважав, що підписання цього Акту буде мати наслідком припинення дії Договору від 17.04.2024 року.

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№11822/24 від 02.10.2024) (акр.80-105), в якій зазначає, що з боку відповідача відбулася одностороння відмова від умов укладеного сторонами договору, вказує на інші договори, укладені ще з трьома учасниками конференції як на підтвердження своїх правомочностей в якості організатора конференції. Також позивач зазначає, що оплата у розмірі 39400 грн. не покриває витрат, пов`язаних із розміщенням друкованих матеріалів у журналі «Судноплавство», а тому вважає, що відповідачем безпідставно були змінені умови договору в частині вартості наданих послуг.

Також, позивач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№11947/24 від 04.10.2024) в якій просить суд залучити до матеріалів справи №915/1056/24 оригінал Спецвипуску Журналу Судноплавства №6-7 червень-липень 2024 року, присвячений 80-річчю Національного університету Одеська морська академія, з метою комфортного дослідження матеріалів розміщених у ньому для підтвердження обставин, на які посилається позивач у своїй відповіді на відзив (арк.96-105).

Відповідач через систему «Електронний суд» надав клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, сформоване в системі «Електронний суд» 12.10.2024 року (вх.№12312/24 від 14.10.2024) в якому зазначає, що додані позивачем до відповіді на відзив від 02.10.2024 року докази, а також спецвипуск журналу «Судноплавство», який направлений позивачем до суду поштою не були подані разом з позовною заявою; позивач не повідомляв суд про неможливість їх подання разом з позовною заявою, не обґрунтовував неможливість їх подання разом з позовною заявою з причин, що не залежали від нього, не зазначив про наявність в нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, долучених ним до відповіді на відзив, тому просить не приймати їх до розгляду (арк..122-126).

Позивач через систему «Електронний суд» надав заперечення на клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним(вх.№12567/24 від 17.10.2024) в яких зазначає, що необхідність подання разом із відповіддю на відзив доказів та спецвипуску журналу «Судноплавства» виникли у зв`язку з тими доводами, які були наведені відповідачем у його відзиві та не є основними доказами, які стосуються виникнення заборгованості зі стягнення заборгованості. Вказує, що у позовній заяві позивач зазначив електронне посилання не електронну версію журналу «Судноплавства» та надав відповідні сторінки цього журналу. Залучення до справи друкованої версії здійснено для комфортного використання судом під час дослідження, тому заперечує проти клопотання відповідача про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним та просить відмовити в його задоволенні (арк.132-134).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, ухвалив залучити до матеріалів справи відповідь на відзив з доданими до неї доказами та спецвипуск журналу «Судноплавство».

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№12026/24 від 07.10.2024) в яких зазначає, що доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив не спростовують фактів, викладених у відзиві та не доводять наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 157 000,00 грн., оскільки позивачем не надано доказів щодо надання ним усіх послуг, передбачених договором; надані договори та акти надання послуг з ПАТ «МТБ Банк», АБ «Південний» та ППО працівників ДП «АМПУ», Договір між Національним університетом «Одеська морська академія» та ПП Рекламно-інформаційною агенцією «Медіакомпас Україна не відносяться до предмету позову та не впливають на правовідносини між позивачем та відповідачем, а тому є неналежними доказами. Також позивачем не надано доказів того, що ПП Рекламно-інформаційна агенція «Медіакомпас Україна» фактично виконувало Договір від 11.04.2024 року (зокрема, акти виконаних робіт, наданих послуг за цим договором). Окрім того, відповідач зазначає, що на фотографії, яку додано позивачем до позовної заяви, зображені невідомі відповідачу люди, у невідомому місці та у невідомий час, а тому ця фотографія також не може бути доказом, що підтверджує наявність підстав для стягнення з відповідача суми позову.

Позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення у справі (вх.№12147/24 від 09.10.2024) в яких просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення та додані до них докази.

Відповідачем через систему «Електронний суд» було подано клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 12.10.2024 року (вх.№12313/24 від 14.10.2024) (арк.127-131), в якому зазначає, що позивачем були подані до суду Додаткові пояснення у справі, що не передбачено ст.161 ГПК України, адже суд не дозволяв позивачу їх подати, не визнавав це необхідним, а тому з метою недопущення порушення принципу змагальності господарського судочинства, просить суд залишити без розгляду Додаткові пояснення у справі, подані Позивачем 09.10.2024 року.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч.1, 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У той же час позивачем не обґрунтовано неможливості подання відповідних доказів у встановлений чинним процесуальним законодавством строк. Також позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку залишити додаткові пояснення позивача з доданими до них доказами (вх.№12147/24 від 09.10.2024) - без розгляду.

Ухвалою суду від 21.10.2024, за клопотанням відповідача, розгляд справи №915/1056/24 призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін на 11.11.2024.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 11.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Журнал судноплавство" (далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи безпеки України" (на дату укладання даного договору, відповідач мав назву ТОВ «Транзас Україна», яка була згодом змінена на ТОВ «Транспортні системи безпеки Україна») (далі - відповідача) було укладено договір, відповідно до умов якого організатор надає учаснику статус головного партнера конференції і відповідний комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», який відбудеться 6 червня 2024 року в Національному університеті «Одеська морська академія» (п.1 Договору).

У відповідності до п.2 Договору, позивач зобов`язувався надати відповідачу статус головного партнера конференції «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків» та надати узгоджені сторонами рекламні та іміджеві послуги, а саме:

- розмістити логотип відповідача на рекламно-інформаційній продукції форуму, на банері перед входом до конференц-зали, на бренд-волі організаторів та партнерів форуму (п.2.1 Договору);

- надати відповідачу рекламну та виставкову площу 12 кв.м. у погоджених місцях на території Академії та у конференц-залі (п.2.2 Договору);

- надати відповідачу дві рекламні сторінки та опублікувати статтю, присвячену діяльності відповідача, в офіційному виданні форуму - у журналі «Судноплавство» (п.2.3 Договору);

- надати учаснику право звертатися з привітанням до учасників та гостей форуму на церемонії відкриття конференції та на інших офіційних заходах форуму (п.2.4 Договору).

Відповідно до п.п.4, 5 Договору, вартість послуг позивача становить 197 000,00 гривень без ПДВ. Оплата здійснюється відповідачем на підставі цього Договору поетапно: 20% від суми Договору протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору, закінчення розрахунків - до 20 травня 2024 року.

Згідно п.9 Договору, його дія припиняється після виконання сторонами своїх зобов`язань, що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), підписаним обома сторонами.

Так, між замовником та виконавцем на підставі Договору б/н від 17.04.2024 складено та підписано акт надання послуг №7 від 06.06.2024, згідно якого сторони Договору засвідчили: виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) «за комплекс послуг при підготовці і проведені міжнародного форуму «Освіта практична підготовка та працевлаштування моряків» - загальна вартість робіт (послуг) склала 39 400,00 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має (арк.9).

Отже, даним актом позивач та відповідач зафіксували, що станом на 06.06.2024 року позивачем був наданий відповідачу комплекс послуг при підготовці і проведені міжнародного форуму «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», вартість якого складала 39 400,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору відповідач 23.04.2024 року сплатив на користь позивача 39 400,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №362 (арк..26).

У подальшому, 08.07.2024 позивач направив на адресу відповідача лист б/н без дати, до якого долучає Акт надання послуг №14 датований 06.06.2024 на суму 157 600,00 грн. в якому зазначає, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): «За комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», просить акт підписати та сплатити заборгованість.

Відповіді на вищезазначений лист та оплати суми у розмірі 157 600,00 грн. за надані послуги позивач не отримав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.902 Цивільного Кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст.903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що на виконання умов Договору позивачем було надано послуги на суму 39 400,00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом наданих послуг №7 від 06.06.2024. Вказана сума була сплачена відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією №362 від 23.04.2024, а тому з урахуванням п.9 Договору його дія припинилась. Зазначає, що будь-яких інших послуг за Договором від позивача не отримував.

Відповідач на противагу наданим позивачем доказів на спростування обставин надання позивачем усього комплексу послуг визначених Договором від 17.04.2024 надав в матеріали справи Договір від 10.05.2024 укладений між ФОП Сюрко С.П та "Транспортні системи безпеки України" (на дату укладання даного договору, відповідач мав назву ТОВ «Транзас Україна», яка була згодом змінена на ТОВ «Транспортні системи безпеки Україна»), відповідно до умов якого ФОП Сюрко С.П. зобов`язувався надати відповідачу комплекс послуг при підготовці і проведенні міжнародного форуму «Освіта, практична підготовка та працевлаштування моряків», який відбудеться 6 червня 2024 року в Національному університеті «Одеська морська академія» (п. 1).

Відповідно до п.2 Договору від 10.05.2024 року ФОП Сюрко С.П. зобов`язувався надати відповідачу узгоджені сторонами рекламні та виставкові послуги, а саме:

- розмістити логотип відповідача на рекламно-інформаційній продукції форуму, на банері перед входом до конференц-зали, на бренд-волі організаторів та партнерів форуму;

- надати відповідачу рекламну та виставкову площу 12 кв.м. у погоджених місцях у конференц-залі академії;

- виготовити та розмістити у погодженому місці конференц-залу академії виставковий стенд відповідача.

Відповідач на підтвердження надання ФОП Сюрко С.П. послуг та їх оплати надав Акт прийому-здачі наданих послуг від 06.06.2024 року та платіжну інструкцією №15 від 03.06.2024 (арк..63,64).

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання ним відповідачу послуг на суму 157 000,00 грн. за Договором від 17.04.2024.

Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними.

Так, Договір від 17.04.2024 року не може бути доказом надання позивачем відповідачу послуг, оскільки цим договором встановлюються зобов`язання сторін на майбутнє, які можуть бути виконані або не виконані. Акт наданих послуг №14 від 06.06.2024 року складений позивачем самостійно та не підписаний відповідачем, у зв`язку з чим також не може підтверджувати факт надання позивачем вищезазначених послуг. Договори та акти надання послуг позивача з ПАТ «МТБ Банк», АБ «Південний» та ППО працівників ДП «АМПУ» стосуються лише правовідносин, що виникли між позивачем та цими особами, та не можуть підтверджувати надання позивачем послуг відповідачу. Наданий позивачем договір між Національним університетом «Одеська морська академія» та ПП Рекламно-інформаційною агенцією «Медіакомпас Україна» також не містить відомостей про надання позивачем відповідачу послуг, передбачених Договором від 17.04.2024 року.

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами заявлені позивачем вимоги, аніж це підтвердив позивач.

З огляду на викладене вище, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 28.11.2024 (у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та навчанні).

Суддя Н.О. Семенчук