Рішення

від 28.11.2024 по справі 922/33/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024м. ХарківСправа № 922/33/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова (61004, м. Харків, вул. Маршала Конєва, 20) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Бєлгороська,8, код ЄДРПОУ 21227995) , ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майназа участю учасників справи:

прокурора - Ткаченко К.О.

1-го та 2-го відповідача - Василенко І.Ю.

4-го відповідача - Олійник О.М.

ВСТАНОВИВ:

Після зміни предмету позову прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п.34 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.02.2017 № 5445-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В.;

- витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення підвалу № ХІХ в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 50 кв.м, по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1005133763101).

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на незаконність прийнятого Харківською міською радою спірного рішення від 26.10.2016; незаконність обраного способу приватизації нежитлових приміщень шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або за конкурсом. Прокурор зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" не подавалися до органу приватизації документи про невід`ємні поліпшення орендованого майна, здійснені останнім за час оренди за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Стверджує, що прийняттям спірного рішення міської ради від 26.10.2016 та укладенням спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11, наслідком чого є порушення прав та інтересів територіальної громади м. Харкова.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.02.2017 № 5445-В-С не відповідає вимогам закону, а саме: ч.2 ст.345 Цивільного кодексу України, ст.11, ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ст.ст.1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", Програмі, суперечить інтересам держави і суспільства. Також прокурор посилається на відсутність у сторін правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину не у спосіб, визначений законом (за відсутності передбачених законом конкурсних процедур). Тому даний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, а нежитлові приміщення підвалу № ХІХ в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 50 кв.м, по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1005133763101) підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.

Як зазначає прокурор, якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення) незаконно відчуженого (шляхом викупу) органом місцевого самоврядування в подальшому перепроданого іншій особі переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбулося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту об`єкта комунальної власності.

Прокурор вважає, що укладаючи договір купівлі-продажу спірного приміщення від 10.11.2023 ОСОБА_1 , як сторона цього правочину, мала би проявити розумну обачливість і дослідити правові підстави для реєстрації за іншою стороною правочину права власності на відповідне нерухоме майно та наявність щодо цього майна судових спорів. Про вказані обставини вона могла дізнатись як з інформації, наявної у відкритому доступі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, офіційному веб-порталі "Судова влада України" та Єдиному державному реєстрі судових рішень, так і скориставшись відповідною фаховою допомогою.

На підставі зазначеного нежитлові приміщення підвалу № ХІХ в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 50 кв.м, по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1005133763101), підлягають витребуванню від Фізичної особи ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Також прокурор просить суд визнати поважність причин пропуску позовної давності та поновити строк звернення до суду.

На адресу суду від першого та другого відповідача надійшли відзиви на позов, в яких останні проти позову заперечують, просять суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що при прийнятті рішення від 26.10.2016 № 412/16 Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень.

Також другий відповідач посилається на відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та витребування майна, прокурором не зазначено чим саме та чиї права порушено при укладенні спірних договорів купівлі-продажу, не наведено наявності такого суспільного інтересу у потребах держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права відповідачів як добросовісних набувачів спірного нерухомого майна.

Крім того, перший та другий відповідачі посилаються на недоведеність та необґрунтованість прокурором підстав його представництва інтересів держави в суді.

Перший та другий відповідачі звернулись до суду з заявами про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 01.11.2016, отже прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради або оприлюднення - 26.10.2016 та 01.11.2016.

Оскільки з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2017 № 5445-В-С, до позовних вимог про повернення майна застосовується загальна позовна давність у три роки. Прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Третій відповідач відзив на позов не надав. Всі процесуальні документи у справі направлялись судом на адресу, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка останнім отримана не була.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, чого третім відповідачем зроблено не було.

Четвертий відповідач ( ОСОБА_1 ) у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог, вваає їх необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, оскількт доводи, викладені у позові, не підтверджені належними та допустимими доказами, крім того прокурор звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, доказів поважності пропуску цього строку суду не надав. У даному випадку, на переконання четвертого відповідача, задоволення позовних вимог призведе до непропорційного втручання у мирне володіння майном та, відповідно, порушення ст.1 Протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Наразі прокурором не доведено, що відчуження приміщення у той спосіб, у якій це було здійснено, призвело до недоотримання бюджетом коштів, до невиконання Програми, до будь-яких інших негативних наслідків. Щодо порушення прав інших осіб ці твердження також не мають під собою підґрунтя. В матеріалах справи відсутні докази звернення зацікавлених осіб до суду із позовами про визнання недійсною приватизації. За відсутності даних хоча б про одне таке звернення, говорити про порушення прав інших осіб, на думку четвертого відповідача, безпідставно.

Як зазначає четвертий відповідач, недоведеність прокурором порушення прав громади внаслідок винесення першим відповідачем спірного рішення та укладення між другим та третім відповідачем спірного договору є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Четвертий відповідач є добросовісним набувачем, який не має жодного відношення до процедури приватизації і який придбав майно абсолютно на законних підставах. Навіть якщо за результатами розгляду цієї справи суд встановить, що відповідачі під час приватизації діяли незаконно, ця помилка не може бути виправлена за рахунок четвертого відповідача, оскільки це буде для нього надмірним тягарем і становитиме непропорційне втручання у мирне володіння майном.

Окремо четвертий відповідач звертає увагу суду на ефективність способу захисту інтересу, обраного прокурором.

Що стосується строку позовної давності, четвертий позивач посилається на те, що у даній справі строк позовної давності розпочав свій перебіг 12.04.2017 і сплинув 13.07.2017, з посиланням на ч.3 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", проте прокурор звернувся до суду 04.01.2022. На переконання четвертого відповідача прокурор, як особа, уповноважена представляти інтереси держави, мав обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах спірних відносин, а отже щонайменше з квітня 2017 року (дати державної реєстрації речового права на приміщення за ОСОБА_2 ) мав можливість з`ясувати обставини набуття третьою особою права власності на комунальне майно та, враховуючи скорочений строк позовної давності у спірних правовідносинах, оперативно звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі зазначеного, четвертий відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити прокурору у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 (до 19.09.2024 четвертий відповідач у справі) у відзиві на позов від 28.01.2022 також проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Як зазначає третя особа, оскільки прокурором не ставиться під сумнів та не надано жодних доказів того, що продаж спірних нежитлових приміщень було вчинено не нижче ринкової ціни, то укладення оспорюваного договору купівлі-продажу № 5445-В-С від 02.02.2017 за 141180,00грн було здійснено в інтересах територіальної громади, а прокурором не надано належних доказів порушення їхніх прав. Прокурором не надано жодного належного правового обґрунтування позбавлення права власності добросовісного набувача, яким на той час була ОСОБА_2 . Перебуваючи у статусі четвертого відповідача, ОСОБА_2 28.01.2022 також було подано заяву про застосування позовної давності.

Не погоджуючись з запереченнями першого, другого відповідача та третьої особи, прокурор у відповідях на подані відзиви посилається на те, що наведені у відзиві першого та другого відповідача положення про правомірність їх дій при здійсненні приватизації та твердження про те, що положення ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмежень щодо застосування законодавчих актів при проведенні приватизації об`єктів нерухомого майна шляхом викупу, не спростовує доводів позову про те, що нормами законодавства, якими врегульовано такий спосіб приватизації, як викуп орендованого майна, передбачено право орендаря на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Доказів здійснення за згодою орендодавця відповідних поліпшень станом на момент прийняття спірного рішення про приватизацію та укладення спірного приватизаційного договору подані відзиви не містять.

Твердження відповідачів щодо недоведеності наявності підстав для втручання у майнові права відповідача, як добросовісного набувача спірного майна, а також посилання першого відповідача на Науково-консультативний висновок Науково-дослідного інституту будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України від 12.10.2020 щодо окремих питань приватизації комунального майна, не враховують зазначених у позовній заяві висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 по справі № 922/623/20.

Перший та другий відповідачі, розпорядившись майном при здійсненні приватизації шляхом викупу, діяли всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі територіальної громади.

Що стосується позовних вимог в частині витребування майна у четвертого відповідача прокурор зазначає, що позбавлення четвертого відповідача майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, вимог чинного законодавства, а саме п.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Четвертий відповідач не позбавлений визначених законодавством засобів юридичного захисту свого цивільного права, в тому числі пов`язаних із можливістю звернення з вимогами про визнання недійсним та застосування наслідків договору купівлі-продажу.

Як зазначає прокурор, його звернення до суду у даній справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо проведення приватизації об`єктів нерухомого майна у визначений законом спосіб.

На підставі зазначеного, прокурор просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Також прокурор надав письмові заперечення на заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на те, що строк позовної давності ним пропущено з поважних причин, а саме: порушення, які свідчать про незаконність набуття третім та четвертим відповідачами спірного нерухомого майна, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів приватизаційної справи. Як зазначено у тексті позовної заяви, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися до суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що строк звернення до суду підлягає поновленню, у зв`язку з чим просить у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності відмовити.

Ухвалою суду від 18.08.2022 провадження у справі зупинено та 26.08.2024 поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу.

Хід розгляду справи викладений в попередніх ухвалах суду.

14.11.2024 в підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.11.2024 об 11:00.

Прокурор в судовому засіданні 28.11.2021 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Присутні в судовому засіданні представники першого, другого та четвертого відповідачів проти позову заперечують повністю з підстав, викладених у відзивах на позов та письмових поясненнях.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом відповідно до вимог чинного законодавства.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.

21.04.2004 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" (орендар, третій відповідач) укладено договір № 4750 оренди нежитлового приміщення (будівлі), відповідно до умов якого у останнього перебувало в оренді нежитлове приміщення загальною площею 50,0кв.м (технічний паспорт КП "Харківське бюро технічної інвентаризації, інвентарний № 50252 від 08.08.2003) за адресою: вул. Полтавський шлях, 155, літ. "А-9".

За умовами п.3.1 договору вартість об`єкту оренди складала 27 600,00грн.

Пунктом 4.9 договору оренди передбачено зобов`язання орендаря своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованого нежитлового приміщення (будівлі). У разі проведення капітального ремонту отримати письмову згоду орендодавця.

Відповідно до п.6.5 договору оренди погоджено право орендаря при приватизації на компенсацію невід`ємних поліпшень об`єкта оренди, здійснених ним за рахунок власних коштів, лише при умові наявності: 1) відповідної письмової згоди орендодавця; 2) проектно-кошторисної документації; 3) актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт; 4) копії платіжних документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані будівельні роботи та придбані матеріали.

Пунктом 8.1 договору встановлено строк його дії з 03.03.2004 до 03.02.2005.

Між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до цього договору, та додатковою угодою № 16 від 23.09.2016 сторони дійшли згоди щодо строку дії договору оренди з 03.09.2016 до 03.09.2017.

08.09.2016 третій відповідач звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (другий відповідач) з заявою щодо надання дозволу на приватизацію орендованого майна за адресою: місто Харків, вул. Полтавський шлях, 155.

23.12.2011 прийнято рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, відповідно до якого, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст.26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки згідно з додатком. Зазначено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проводити за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості об`єктів нерухомого майна та у встановленому порядку укласти договори купівлі-продажу відповідних об`єктів.

Програма приватизації майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради (надалі - програма).

Відповідно до програми продавець - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління. Покупцями об`єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, юридичні особи, зареєстровані на території України, юридичні особи інших держав.

26.10.2016 рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

Так, відповідно до п.32 додатку до рішення об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташований у місті Харкові, вул. Полтавський шлях, 155 підлягав приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран".

У відповідності до звіту про оцінку нежитлових приміщень літ. "А-9" по вул. Полтавський шлях, 155 у м. Харкові, складеного 06.12.2016 суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Волошиним В.В. та затвердженого 07.12.2016 начальником Управління комунального майна та приватизації, ринкова вартість спірних нежитлових приміщень станом на 30.11.2016 складала 117650,00грн.

02.02.2017, на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016рр." та рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" (надалі - покупець) було укладено договір № 5445-В-С купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого третім відповідачем.

Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти нежитлове приміщення підвалу № ХІХ в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 50кв.м, за адресою: місто Харків, вул. Полтавський шлях, 155, орендовані третім відповідачем відповідно до договору оренди № 4750 від 21.04.2004. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером № 23.

22.07.2017 приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В. проведено державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1005166763101, номер запису про право власності 19216035).

В подальшому, 12.04.2017 державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна проведено за ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору) на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В.

Відповідно до п.2.1 даного договору цей продаж вчинено за 180 500,00грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 10.11.2023 третя особа здійснила відчуження спірних нежитлових приміщень ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Іващенко А.А за номером 881, та в цей же день проведено державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна (номер відомостей про речове право: 52482723).

За умовами п.4 договору купівлі-продажу від 10.11.2023 цей продаж вчинено за 393 000,00грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині п.34 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран", як їх орендарем.

Прокурор зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" в період перебування об`єкта нерухомості в оренді по день подачі заяви до міської ради про викуп не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, у зв`язку з чим вважає, що спірне нежитлове приміщення могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині п.34.

Крім того, прокурор вважає, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу вiд 02.02.2017 № 5445-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним, і як наслідок просить повернути спірне нежитлове приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

Що стосується питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування п.34 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення.

При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Харкова.

Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада, з огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.

При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

Безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Що стосується позовних вимог, суд керується наступним.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасувати п.34 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.02.2017 № 5445-В-С, укладеного між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 172 Цивільного кодексу України визначено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду (ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

За приписами ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об`єктів приватизації, продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (ст.16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування).

Так, ст.4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Частиною 6 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

23.12.2011 Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення № 565/11 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016рр.".

Відповідно до п.1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр." (далі - Програма) програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Пунктом 1.6 цієї Програми визначено, що об`єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісний майновий комплекс.

Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (п.2.2. Програми).

Відповідно до п.5.1 Програми продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта (п.п.5.2, 5.3 Програми).

Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Таким чином, порядок та процедура приватизації комунального майна на момент прийняття рішення Харківською міською радою від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" визначалась Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який на час звернення прокуратури з позовом втратив чинність на підставі п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності 07.03.2018, та Програмою приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.

26.10.2016 Харківською міською радою на 9 сесії 7 скликання прийнято рішення № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", згідно з яким з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11, керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). У п.32 додатку до вказаного рішення визначено спірне майно.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об`єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об`єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У ст.14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

Відповідно до п.5.1 Програми продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Згідно з п.5.7 Програми орендар має переважне право на викуп майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинку , споруди, приміщення).

Частиною 1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна; 2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об`єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації; 3) майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів державного підприємства, визнаного банкрутом за рішенням господарського суду (якщо господарський суд прийняв постанову про його ліквідацію), передається ліквідаційною комісією відповідному державному органу приватизації для подальшої приватизації за актом приймання-передачі в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Продаж зазначеного майна здійснюється виключно на аукціонах; 4) державний орган приватизації з власної ініціативи приймає рішення про приватизацію об`єктів групи А, які утворюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежитлових приміщень, об`єктів, щодо яких скасовано заборону на приватизацію в установленому законом порядку, та інших неприватизованих об`єктів групи А.

Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів ст.18-2 з урахуванням ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п.п.5.4, 5.7 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11, може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна в період перебування нерухомого майна в оренді.

Також, у звіті про оцінку майна від 06.12.2016, складеного Фізичною особою-підприємцем Волошиним Вячеславом Володимировичем відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення.

Не містять таких відомостей також і договір оренди № 4750 від 11.04.2004 та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5445-В-С від 02.02.2017.

Даний факт першим, другим та третім відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

За приписами ч.10 ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вже було встановлено судом, саме у п.32 додатку до оскаржуваного рішення зазначено об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташований у місті Харкові, вул. Полтавський шлях, 155, який підлягав приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран".

При цьому суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом, прокурор у п.3 його прохальної частини замість визнання незаконним та скасування п.32 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 помилково вказав п.34, чим допустив описку, оскільки надані прокурором суду докази свідчать про те, що саме у п.32 вказаного вище додатку міститься інформація стосовно об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 155 загальною площею 50кв.м), який підлягав відчуженню шляхом викупу ТОВ "Металіст-Ветеран".

Також саме на п.32 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 у відзивах на позов посилаються перший та другий відповідачі.

Враховуючи викладене, а також наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011 прийнято п.32 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та відповідачів, суд дійшов висновку, що порушення порядку проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись.

Доводи відповідачів про те, що орган приватизації вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє.

Слід зауважити, що абзацом першим пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

У п.5 Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі № 1-16/2000 зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов`язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об`єктів малої приватизації.

Суд зауважує, що свобода вибору органом місцевого самоврядування способу приватизації визначена та обмежена ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в якій визначений перелік підстав, які надають можливість застосування такого способу приватизації як викуп.

Також суд вважає безпідставним посилання другого відповідача на п.5.6 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 21.04.2004 № 4750 (в редакції додаткової угоди № 11 від 03.10.2011), яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" від 02.02.2017 № 5445-В-С, укладеного у тому числі на підставі п.32 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, суд зазначає таке.

Предметом договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5445-В-С від 02.02.2017 є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

За приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Оскільки договір купівлі-продажу від 02.02.2017 № 5445-В-С укладений на виконання п.32 додатку до рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", яке прийнято першим відповідачем по відношенню до ТОВ "Металіст-Ветеран" з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить ст.ст.1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що, в свою чергу, свідчить про його недійсність.

За наведених обставин, дослідження питання щодо порушення даним договором вимог ст.228 Цивільного кодексу України не мають вирішального значення при вирішенні спору по суті, оскільки договір купівлі-продажу укладений з порушенням ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, чим і обумовлюється його недійсність.

На підставі викладених обставин, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.02.2017 № 5445-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, заперечення відповідачів щодо відсутності правових підстав визнання спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним повністю спростовуються матеріалами справи, та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Що стосується позовних вимог прокурора в частині витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень підвалу № ХІХ в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 50 кв.м, по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1005133763101), суд керується наступним.

За приписами ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Порядок та підстави набуття права власності та його припинення врегульовано главами 24 та 25 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Суд зазначає, що оскільки п.32 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5445-В-С від 02.02.2017, визнано незаконним та скасовано, як таке, що прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5445-В-С від 02.02.2017 також визнано судом недійсним.

За приписами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд зазначає, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зауважує, що спосіб захисту порушених прав повинен бути ефективним, тобто таким, що забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Відповідний висновок повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, де суд зазначив, що власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене та без визнання попередніх угод недійсними (постанова Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс).

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" незаконно набуло право власності на спірні нежитлові приміщення, які в подальшому були відчужені ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 12.04.2017, якою в подальшому за договором купівлі-продажу від 10.11.2023 спірне майно було відчужено ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що ці приміщення підлягають витребуванню на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, а тому позовні вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеним на підставі рішення сесії Харківської міської ради, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі Колишній король Греції та інші проти Греції).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний та публічний інтерес, ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе індивідуальний і надмірний тягар, оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, суд зазначає, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкретності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Таким чином, у даній справі вбачаються обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) юридичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Враховуючи викладене, заперечення четвертого відповідача, викладені ним у відзиві на позов, суд не визнає та вважає помилковими.

Під час розгляду справи першим, другим та четвертим відповідачами заявлено про застосування строку позовної давності з посиланням на ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України. В обґрунтування поданих заяв перший та другий відповідачі посилаються на те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 01.11.2016, отже прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради або оприлюднення - 26.10.2016 та 01.11.2016. Разом з тим прокурор звернувся до суду лише в грудні 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Окрім цього, четвертий відповідач також посилається на абз.2 ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яким встановлено спеціальну позовну давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - три місяці.

Прокурор, заперечуючи проти застосування позовної давності, посилається на те, що перебіг даного строку почався саме 06.02.2019, тобто після вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації спірних нежитлових приміщень, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради. Таким чином, саме 06.02.2019 прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутись з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідачів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 83/1617/16, у якій предметом позову є, зокрема, визнання неправомірним і скасування пункту рішення, сформульовано такі висновки:

"Для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог".

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

У справі, що розглядається, прокурор дізнався про незаконність обраного способу приватизації ТОВ "Металіст-Ветеран" спірних нежитлових приміщень шляхом викупу без проведення аукціону або конкурсу (за відсутності проведення невід`ємних поліпшень) лише у лютому 2019 року після ознайомлення з матеріалами приватизаційної справи, доступ до якої було надано ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 у ході розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України та виявлено прокурором порушення, які свідчать про незаконність набуття ТОВ "Металіст-Ветеран" нежитлових приміщень.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, вказане кримінальне провадження № 42017221080000002 зареєстровано за ознакам вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, що виразилися у внесенні недостовірних відомостей до документів щодо продажу нежитлових будівель пансіонату "Комунальник". Про подальше відчуження Харківською міськрадою об`єктів нерухомого майна з витягу з ЄДРДР не вбачається.

Суд зазначає, що сам по собі факт реєстрації вказаного кримінального провадження не може свідчити про наявність порушень при відчуженні нерухомого комунального майна.

Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, суд вважає, що прокурор звернувся в межах строку позовної давності, внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту у судовому порядку та поновленню шляхом задоволення позову прокурора у повному обсязі, у зв`язку з чим заява відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що позов у цій справі прокурором пред`явлено шляхом його направлення засобами поштового зв`язку 31.12.2021, відсутні підстави вважати пропущеним строк для звернення до суду, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17, постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 16.10.2024 у справі № 922/979/21, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2024 у справі cправа № 922/2008/21.

Що стосується аргументів четвертого відповідача про застосування позовної давності з посиланням на абз.2 ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка передбачає позовну давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - три місяці, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин були чинні та діяли положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", які не визначали спеціального строку позовної давності, а тому посилання четвертого відповідача на норми Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" суд вважає помилковими.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при зверненні прокурора з відповідним позовом до суду строк позовної давності не був пропущений, а тому відсутні правові підстави для його застосування до спірних правовідносин.

Також, враховуючи відповідний висновок, заява прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та його поновлення судом не розглядається. З цих же підстав суд не надає правову оцінку заяві про застосування строку позовної давності, подану третьою особою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є цілком обґрунтованим, документально доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується судових витрат зі сплати судового збору, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.129, 191, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п.32 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.02.2017 № 5445-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243), від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Бєлгороська,8, код ЄДРПОУ 21227995), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В.;

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення підвалу № ХІХ в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 50 кв.м, по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1005133763101).

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позову у розмірі 1 702,50грн.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позову у розмірі 1 702,50грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Ветеран" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Бєлгороська,8, код ЄДРПОУ 21227995) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позову у розмірі 1 702,50грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позову у розмірі 1702,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "03" грудня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк