Постанова

від 02.12.2024 по справі 347/2537/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2537/24

Провадження № 2-а/347/46/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №7265 від 11.10.2024 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Цімура Я.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №7265 від 11.10.2024 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову покликався на те, що 11 жовтня 2024 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №7265 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо притягнення позивача до відповідальності.

В оскаржуваній постанові начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що ОСОБА_1 «....вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП: а саме проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Проте, відповідно до законодавства, зокрема ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце зазначене у повістці.

Проте, жодних повісток про виклик в ТЦК для оновлення військово-облікових даних ОСОБА_1 не отримував, відтак офіційного виклику позивач не отримував.

Під час розгляду справи та складання постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було грубо проігноровано доводи позивача, якими він обґрунтовував свою позицію, зокрема той факт, що позивачем не було отримано повістки з метою оновлення військово- облікових даних в ТЦК.

Отже, оскільки про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 належним чином повідомлений не був, у силу неотримання повістки на адресу, наведене повністю виключає його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Окрім того, представник позивача зазначає, що протокол був складений 08.10.2024 року із порушенням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно дочастини першоїстатті 38КУпАП адміністративнестягнення можебути накладеноне пізнішяк черездва місяціз днявчинення правопорушення,а притриваючому правопорушенні-не пізнішяк черездва місяціз дняйого виявлення,за виняткомвипадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

ОСОБА_1 наголошує на тому, що ані постанова №7265 за справою про адміністративне правопорушення, ні протокол про адміністративне правопорушення не містить дати, з якої було виявлено вчинення такого.

Отримавши протокол про адміністративне правопорушення позивач підготував мотивовані пояснення та долучив їх на розгляд справи про адміністративне правопорушення, проте їх взагалі не було враховано, не було надано позиції позивача жодної правової оцінки. Більше того - оскаржувана постанова вже була готова завчасно та розгляд протоколу виглядав простою формальністю, адже доводи ОСОБА_1 відповідачу взагалі не були цікаві.

Після оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану позивач неодноразово з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив ВЛК, про що є відомості в особовій справі.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 цього Положення визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, де серед іншого визначено забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 та Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інформацію, яку не уточнив військовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_3 як адміністратор Реєстру, повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, доступ яких йому надається в електронному вигляді.

З огляду на те, що до протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість отримання персональних даних щодо нього держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії із інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, визначені частиною 3 статті статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 210-1 КУпАП - відсутні.

Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_4 через вищезазначені реєстри має доступ до всіх облікових та інших персональних даних, які містяться про позивача.

Окрім того, представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в порядку ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У зв`язку з вище наведеним, представник ОСОБА_3 , що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , просив скасувати повністю постанову про адміністративне правопорушення №7265 від 11.10.2024 за ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, та стягнути з відповідача судові витрати.

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

27.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовою заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, яка визнана в установленому порядку особою з інвалідністю.

03.10.2024 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо встановлення обставин у військовозобов`язаних, внаслідок яких вони не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено що ОСОБА_1 дійсно має право на отримання відстрочки, про що видано довідку № 2401 від 03.10.2024 року.

Розгляд Комісією заяв військовозобов`язаних про надання відстрочки оформляється протоколом. Після розгляду даний протокол передається оператору Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» для внесення відповідних відомостей до реєстру.

Оператором при внесенні відомостей до реєстру встановлено, що ОСОБА_1 не вчасно уточнив свої облікові та інші персональні дані.

08.10.2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання довідки про надання відстрочки, йому було повідомлено що він не вчасно уточнив свої дані, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 статті 210- 1 КУпАП.

08.10.2024 року начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 7149.

З даного протоколу вбачається:

Суть адміністративного правопорушення - 8 жовтня 2024 року о 11 год. 00 хв. В ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку, визначені ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий, затвердженого постановою КМУ за № 560 від 16.05.2024р., а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024р., не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

ОСОБА_1 роз`яснено - зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 11 жовтня 2024 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 кабінеті № 6, про що ОСОБА_1 поставив особистий підпис.

У поясненнях і зауваженнях до змісту протоколу ОСОБА_1 зазначив - «з протоколом не згідний».

До протоколу додано - копію паспорта ОСОБА_1 та електронний військово-обліковий документ ОСОБА_1 .

Копію протоколу про адміністративне правопорушення № 7149 від 08.10.2024 року ОСОБА_1 отримав 08.10.2024 р. про що поставив особистий підпис.

11.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення винесено постанову № 7265, згідно якої установлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу, правопорушення вчинене в особливий період (воєнний стан).

За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 було надано письмові пояснення, які взяті до уваги начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 під час винесення постанови №7265 та долучено до матеріалів справи.

При розгляді даної справи не застосовувалась примітка у статті 210 КУпАП про те, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, чинне законодавство зобов`язувало саме військовозобов`язаного вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного.

Введення Законом № 3633-ІХ обов`язку щодо оновлення кожним військовозобов`язаним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, мало на меті удосконалення та, в першу чергу, полегшення роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , на які покладено функції, зокрема, з обліку військовозобов`язаних, проведення їх медичних оглядів та призову на військову службу. Самостійне оновлення військовозобов`язаним своїх персональних даних забезпечує ефективне функціонування системи військового обліку та значно економить дорогоцінний час працівників ТЦК, який останні змушенні витрачати на розшук військовозобов`язаних, уточнення їх даних, замість того, щоб витрачати зусилля на виконання інших функцій покликаних забезпечити ефективну обороноздатність держави.

При цьому, військовозобов`язаним було забезпечено можливість використання кількох варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір, у т.ч. і через електронний кабінет, що взагалі не потребує відвідання державних установ.

Крім того, як було зазначено вище, військовозобов`язаним було надано можливість оновити персональні данні не відвідуючи будь-які державні або комунальні установи, а саме через електронний кабінет, позивачем не надано доказів того, що ним вживалися заходи щодо такого способу оновлення персональних даних і які були безуспішні в силу тих, чи інших причин.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що ОСОБА_1 в позивній заяві застосовує хибне тлумачення окремих норм законів України, порядку ведення військового

обліку, строків притягнення до адміністративної відповідальності, тощо.

Сам лише факт наявності обставин, що є підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу (наявність інвалідності) та отримання такої відстрочки, а також відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК не позбавляло позивача обов`язку вчасно оновити свої персональні дані як військовозобов`язаного. Навпаки, наявність таких обставин мало спонукати ОСОБА_1 щодо якнайшвидшого оновлення персональних даних і отримання відповідної відстрочки від призову на військову службу, з метою забезпечення ефективної роботи ТЦК.

Позивачем хибно зроблено посилання на примітку до статті 210 КУпАП щодо того, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки зазначена норма застосовується лише щодо повідомлення про зміну облікових даних та порушення правил військового обліку.

Твердження позивача про те, що він не отримував жодних повісток про виклик до ТЦК для уточнення військово-облікових даних взагалі не стосуються суті вчиненого ним адміністративного правопорушення, оскільки ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» містить перелік обов`язків, які покладені на громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед яких окрім обов`язку прибувати за викликом ТЦК також визначено обов`язок уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Позивач посилається на той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_4 має можливість отримати його персональні дані шляхом взаємодіє з іншими інформаційно-комунікаційними системами та реєстрами, проте відповідач стверджує, що жодна із баз даних до яких має доступ ІНФОРМАЦІЯ_3 не містить інформації про фактичне місце проживання, актуальні номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, окрім вже наявної такої інформації в реєстрі яку надали військовозобов`язані, призовники, резервісти. ІНФОРМАЦІЯ_3 не мають доступу до такої інформації, тому на ОСОБА_1 і був покладений обов`язок особисто у встановлений законом строк надати таку інформацію.

Отже, враховуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, військовозобов`язані повинні були до 16.07.2024 уточнити свої персональні облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Таким чином, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю у зв`язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та відсутністю належних доказів.

Також представник відповідача подав заяву про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, в обґрунтування якої покликався на значну завантаженість ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року було відкрито провадження по адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року витребувано докази, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення йому строку на подання відзиву на позов, пропущеного з поважних причин, яке наведене у відзиві на позов, суд вважає за можливе поновити такий пропущений строк, у зв`язку з поважними причинами його пропуску, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.5 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно до ч.3 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк - ч.4 ст.121 КАС.

А за приписами ч.5 ст.121 Кодексу, визначено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду про відкриття провадження у даній адміністративній справі від 05.11.2024р. було покладено обов`язок на відповідача протягом 10 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст. ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем 13.11.2024 року.

Разом з тим, відповідний відзив на позов та докази в його обґрунтування у даній справі були подані відповідачем одночасно із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позов лише 26.11.2024р., що підтверджується відбитком поштового штампу вхідної кореспонденції суду.

В той же час, вирішуючи питання поновлення пропущеного відповідачем процесуального строку на подання відзиву, встановленого судом, за наведеним у відзиві на позов клопотанням відповідача та досліджуючи причини поважності пропуску цього строку відповідачем, судом враховуються ті обставини, що з 24.02.2022р. на території України введений воєнний стан, який триває і на момент розгляду даної справи, а також те, що відповідачем пропущений зовсім незначний строк для подання відзиву (3 дні), тому суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву.

Окрім того, судом враховується і те, що відповідачем одночасно з поданням клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, встановленого судом, 26.11.2024р. був поданий відзив на позов та докази в його обґрунтування, що свідчить про дотримання відповідачем вищенаведених приписів ч.4, ч.5 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, з метою всебічного та об`єктивного вирішення даного спору, дотримання прав та інтересів усіх учасників справи на подання ними необхідних документів, які стосуються предмету спору, причини пропуску відповідачем строку, встановленого судом, на подання відзиву на позов, які наведені вище та визнані судом поважними, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку, встановленого судом, на подання відзиву на позов у відповідності до вимог ст.121 КАС України.

У відповідностідо ч.3ст.194КАС Українисудом проведенорозгляд справиу відсутностісторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно доч.4ст.229КАС України,у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 виданого Косівським РВ УМВС в Івано-Франківській області 05.09.1997 року. Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та копією витягу з реєстру територіальної громади.

Згідно копії картки платника податків, позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

08.10.2024 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол № 7149 згідно якого останній, порушив правила військового обліку, визначені ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та п.22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, а саме: перебуваючи на обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-ІХ від 11.04.2024 року, не уточнив свої персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

На підставі вказаного протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 11.10.2024 року було винесено постанову про адміністративне правопорушення № 7265 якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 3 статті 288 КУпАП передбачено, що оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

В преамбулі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі № 3633-ІХ) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Метою прийняття Закону № 3633-ІХ було удосконалення процедур мобілізації, питань проходження військової служби, а також функціонування військових формувань, у тому числі тих, на яких покладені мобілізаційні функції.

Введення Законом № 3633-ІХ обов`язку щодо оновлення кожним військовозобов`язаним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, мало на меті удосконалення та, в першу чергу, полегшення роботи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК), на які покладено функції, зокрема, з обліку військовозобов`язаних, проведення їх медичних оглядів та призову на військову службу. Самостійне оновлення військовозобов`язаним своїх персональних даних забезпечує ефективне функціонування системи військового обліку та значно економить дорогоцінний час працівників ТЦК, який останні змушенні витрачати на розшук військовозобов`язаних, уточнення їх даних, замість того, щоб витрачати зусилля на виконання інших функцій покликаних забезпечити ефективну обороноздатність держави.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).

Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок), який набрав чинності 05.01.2023.

Відповідно до п.4 Порядку завданнями військового обліку є, зокрема, своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

При цьому, військовозобов`язаним було забезпечено можливість використання кількох варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір, у тому числі і через електронний кабінет, що взагалі не потребує відвідання державних установ.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що протокол про адміністративне правопорушення № 7149 адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.10.2024 року та постанова №7265 від 11.10.2024 року відповідають вимогам законодавства, оскільки містять всі елементи, що повинні міститися в протоколі та постанові відповідно до ст. 256, 283 КУпАП.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, не оновив свої персональні дані військовозобов`язаного до 16 липня 2024 року, як це було визначено вказаними вище нормативними актами жодним з передбачених законом способів.

Крім того, ОСОБА_1 не надав суду жодних належних, допустимих доказів того, що він визнаний непридатним/обмежено придатним до військової служби чи є заброньованим в установленому законом порядку, що давало б йому законні підстави не оновлювати свої персональні дані.

Згідно копії електронного військово-облікового документу «Резерв +» відсутні дані про вчасне оновлення ОСОБА_1 своїх даних. В той же час міститься інформація, що дані оновлено 24.07.2024 року, тобто не у строк до 16.07.2024 року.

Таким чином, станом на 16.07.2024 року, ОСОБА_1 не було оновлено даних відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Що стосується покликання позивача, на примітку ст. 210 КУпАП, то такі на переконання суду є неспроможними з огляду на таке.

Так, приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач.

При цьому суд звертає увагу, що жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номери його засобів зв`язку, а також адреси електронної пошти, тощо.

Позивач ОСОБА_1 , будучи впевненим про те, що він має право на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, просто проігнорував виконання обов`язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Будь яких доказів того, що позивач намагався уточнити такі дані, прибувши особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи зареєструвався за допомогою електронної черги, тощо, не надав.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2024 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2024 введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Захист Вітчизни є обов`язком кожного громадянина України. І обов`язок громадянина, по захисту батьківщини, не зводиться лише виключно до вступу на військову службу або іншої участі у військових формуваннях. Такий захист може проявлятися і в інших формах, як то фінансова допомога, волонтерська діяльність, допомога за професійним профілем або шляхом надання будь-яких послуг тощо.

І найменше, що може вчинити кожен громадянин України, це неухильне дотримання чинного законодавства, яке приймається з метою регулювання питань мобілізації, проходження військової служби та інших питань покликаних забезпечити ефективне функціонування державних інституцій, які здійснюють захист суверенітету України.

За таких обставин, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Доводи позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 володів всією інформацією щодо ОСОБА_1 та його права на відстрочку, а відтак сам міг внести всі необхідні зміни в реєстр, є неспроможними, та намаганням позивача перекласти свій обов`язок щодо оновлення даних на відповідача.

Покликання відповідача на складення протоколу 08.10.2024 року із порушенням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення.

Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Обов`язок оновити дані виник у позивача ОСОБА_1 з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно. Однак, з 16.07.2024 року, ОСОБА_1 продовжував вчиняти правопорушення, оскільки не оновлював дані.

Отже, в даному випадку вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення мало триваючий характер, а тому строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту виявлення правопорушення, тобто з 08.10.2024 року.

Таким чином правопорушення, вчинене ОСОБА_5 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП виявлено 08.10.2024 року, тобто адмінстягнення накладено в строки, визначені ст. 38 КУпАП.

Покликання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не отримував жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зауважує, що п.3.ст. 22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, не містить вимоги щодо отримання повістки про виклик для оновлення даних інших військовозобов`язаних. Вимога про повістку стосується лише осіб зазначених в абзацах 1-5 п.3. ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для стягнення судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №7265 від 11.10.2024 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула