Постанова

від 29.05.2025 по справі 347/2537/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 347/2537/24 пров. № А/857/395/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Кіцулою Ю.С. в порядку статті 229 КАС України у м. Косів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

24.10.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про адміністративне правопорушення №7265 від 11.10.2024.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач навів аналогічні підстави що і у позовній заяві. Додатково зазначив, що зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ним порушень, викладених в оспорюваній постанові обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оспорювана постанова є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 08.10.2024 об 11 год 00 хв у ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку, визначені ч.10ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»та п. 22 Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий, затвердженогопостановою КМУ за № 560 від 16.05.2024р., а саме: перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-1Х від 11.04.2024р., не уточнив свої облікові та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Позивачу ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбаченістаттею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 11.10.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 кабінеті № 6, про що ОСОБА_1 поставив особистий підпис.

У поясненнях і зауваженнях до змісту протоколу ОСОБА_1 зазначив - «з протоколом не згідний».

До протоколу додано - копію паспорта ОСОБА_1 та електронний військово-обліковий документ ОСОБА_1 .

Копію протоколу про адміністративне правопорушення №7149 від 08.10.2024 ОСОБА_1 отримав 08.10.2024, про що поставив особистий підпис.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 11.10.2024, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, було винесено постанову №7265, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягала в ігноруванні виконання обов`язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу, правопорушення вчинене в особливий період (воєнний стан).

За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 оспорюваною постановою було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будучи впевненим про наявність права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, позивач проігнорував виконання обов`язку, покладеного на нього, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку та вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.1, 3, 8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положеньКУпАПвищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

11.04.2024 було прийнято Закон України Про військовий обов`язок і військову службу №3633-IX, метою прийняття якого було удосконалення процедур мобілізації, питань проходження військової служби, а також функціонування військових формувань, у тому числі тих, на яких покладені мобілізаційні функції.

Введення Законом №3633-ІХ обов`язку щодо оновлення кожним військовозобов`язаним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, мало на меті удосконалення та, в першу чергу, полегшення роботи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, на які покладено функції, зокрема, з обліку військовозобов`язаних, проведення їх медичних оглядів та призову на військову службу. Самостійне оновлення військовозобов`язаним своїх персональних даних забезпечує ефективне функціонування системи військового обліку та значно економить дорогоцінний час працівників ТЦК, який останні змушенні витрачати на розшук військовозобов`язаних, уточнення їх даних, замість того, щоб витрачати зусилля на виконання інших функцій покликаних забезпечити ефективну обороноздатність держави.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Враховуючи вимоги абз.7 ч.3ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов`язані, крім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).

Згідно ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487), який набрав чинності 05.01.2023.

Згідно п.4 Порядку №1487, завданнями військового обліку є, зокрема, своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Військовозобов`язаним було забезпечено можливість використання кількох варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір, у тому числі і через електронний кабінет, що взагалі не потребує відвідання державних установ.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною першою цієї статті передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України,Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2024, в Україні з 24.02.2024 введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Захист Вітчизни є обов`язком кожного громадянина України. І обов`язок громадянина, по захисту батьківщини, не зводиться лише виключно до вступу на військову службу або іншої участі у військових формуваннях. Такий захист може проявлятися і в інших формах, як то фінансова допомога, волонтерська діяльність, допомога за професійним профілем або шляхом надання будь-яких послуг тощо.

Доводи позивача про те, що відповідач володів усією інформацією щодо позивача та його права на відстрочку, а відтак сам міг внести всі необхідні зміни в реєстр, є неспроможними, та намаганням позивача перекласти свій обов`язок щодо оновлення даних на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язок оновити дані виник у позивача з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно. Однак, з 16.07.2024, позивач продовжував вчиняти правопорушення, оскільки не оновлював дані.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваної постанови.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначенихстаттею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року по справі №347/2537/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук