Постанова

від 07.12.2023 по справі 914/759/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. Справа №914/759/23 (914/1538/23)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Бойко С.М., Зварич О.В.,

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

представник відповідача Улицька І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Артимович В.М.) від 19 липня 2023 року у справі№914/759/23 (914/1538/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору поруки; у межах справи №914/759/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області ухвалою від 29 березня 2023 року відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековат" (ідентифікаційний код 37976836); визнав вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Фінанс Кепітал" в сумі 126444356,60 грн основного боргу, 60300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн судового збору; увів мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича; призначив попереднє засідання.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору поруки від 28.07.2017 № 50.50.000017-П5.

Заява подана в межах справи №914/759/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат».

Позовна заява обґрунтована тим, що те, що заборгованість ТОВ «ЕКОВАТ» перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» у розмірі 60000,00 грн існувала на момент прийняття ТОВ «ЕКОВАТ» на себе зобов`язань за договором поруки від 28.07.2017, що дає підстави вважати, що укладений ТОВ «ЕКОВАТ» договір поруки №50.50.000017 П5 від 28.07.2017 є фраудаторним та укладеним на шкоду кредиторам, задля штучного формування кредиторської заборгованості ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» перед ТОВ «ЕКОВАТ», що в свою чергу збільшує кредиторські вимоги до боржника, та зменшує шанс на отримання добросовісними кредиторам погашення своїх вимог.

Господарський суд Львівської області рішенням від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1538/23) відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору поруки; судові витрати поклав на позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати про будь-яке зловживання правом на укладення договору поруки та розпорядження власністю, оскільки взяття на себе боржником обов`язків фінансового поручителя за зобов`язаннями ТОВ «БІОТЕС» перед АБ «УКРГАЗБАНК» по-перше, не означало, що майнові зобов`язання перед кредитором виникнуть, а по-друге, було здійснено боржником ТОВ «ЕКОВАТ» за відсутності встановлених судом зобов`язань перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» та за більш ніж 5 (п`ять) років до порушення провадження у даній справі про банкрутство. Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір поруки укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТОВ «АТ КОМПАНІ» та ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 202;3 року у справі №914/759/23 (914/1538/23) та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним договір поруки від 28.07.2017 № 50.50.000017-П5.1.

Вважає, що оскаржуване рішення необґрунтоване та таке, що прийнято з порушенням норми матеріального і процесуального права, зокрема, вказує на те, що:

- на дату укладення оспорюваного договору у ТОВ «ЕКОВАТ» вже існувала заборгованість перед ТОВ «АТ КОМПАНІ», про що було відомо керівнику ТзОВ «ЕКОВАТ»;

- щодо ознак фраудаторності правочину просить звернути увагу на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, зокрема: укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав;

- ТОВ «ЕКОВАТ» не тільки не отримав прибутку, а навпаки всупереч власним фінансовим інтересам, набув зобов`язання зі сплати заборгованості за третіх осіб, а тому оспорюваний договір поруки не відповідає критеріям розумності та не має на меті добросовісне виконання зобов`язань;

- укладення оспорюваного договору у період нездійснення господарської діяльності боржника та наявності заборгованості перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ» з метою збільшення поточної заборгованості ТОВ «ЕКОВАТ» та у співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань боржника збільшилась частка, що як наслідок унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів. Тобто вимоги гуртуються з посиланням на приписи статтей 13, 16, 203, 215, 234 ЦК України;

- посилання в оскаржуваному рішенні на недоведення позивачем укладення договорів поруки на перевагу певних кредиторів, не спростовують наявності підстав для визнання оспорюваних договорів поруки недійсними з підстав визначених ст. 3, 13 ЦК України.

- укладення ТОВ «ЕКОВАТ» Договору поруки №50.50.000017-П5 від 28.07.2017 за зобов`язаннями ТОВ «БІОТЕС» перед ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» за Генеральним кредитним договором №50.50.000017 від 28.07.2017 направлено на шкоду кредиторам, з метою уникнення виконання зобов`язань, строк яких настав, перед контрагентами, та свідчить про формальний характер такої заборгованості та й фактично штучне створення задля збільшення боргових зобов`язань боржника та включення цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів, як наслідок, зумовлює зменшення конкурсної маси боржника за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Також обґрунтовує участь у справі апелянта - кредитора як заінтересованої особи для збільшення ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» надало відзив, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність підстав визнання оспорюваного правочину недійсним.

Стосовно оспорюваного договору поруки № 50.50.000017-П5 від 28.07.2017, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» як кредитором та ТОВ «ЕКОВАТ» як поручителем, взагалі не може йтися про будь-які майнові дії ТОВ «БІОТЕС» як іншої сторони (позичальника) у відповідь на взяті ТОВ «ЕКОВАТ» на себе зобов`язання за цим оспорюваним правочином.

Позивач не надав суду допустимих та належних доказів того, що станом на 28.07.2017 у боржника ТОВ «ЕКОВАТ» мали місце наявні та встановлені судовим рішенням кредиторські зобов`язання перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» чи рішення органів ДВС.

Вважає, що у цьому випадку взагалі не може йтися про будь-яке зловживання правом на укладення договору поруки та розпорядження власністю, оскільки взяття на себе боржником обов`язків фінансового поручителя за зобов`язаннями ТОВ «БІОТЕС» перед АБ «УКРГАЗБАНК» не означало, що майнові зобов`язання перед кредитором виникнуть, було здійснено боржником ТОВ «ЕКОВАТ» за відсутності встановлених судом зобов`язань перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» та за більш ніж 5 (п`ять) років до порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір поруки укладений в підозрілий період та укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТОВ «АТ КОМПАНІ» та ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ».

А отже, оспорюваний договір поруки не має будь-яких ознак фраудаторного правочину, тому відсутні законні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності для заявлення такої вимоги про визнання недійсним договору від 28.07.2017.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 11 вересня 2023 року поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» на рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1538/23).

Розгляд справи призначено на 09 листопада 2023 року в режимі відеоконференції. Надалі розгляд справи призначено на 23 листопада 2023 року і для завершення розгляду справи оголошено перерву до 07 грудня 2023 року.

Згідно з статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представника відповідача і вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1538/23) відсутні.

За обставинами справи, Господарський суд Львівської області ухвалою від 29 березня 2023 року відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековат"; визнав вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Фінанс Кепітал" в сумі 126 444 356,60 грн основного боргу, 603 00,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, 26 840,00 грн судового збору; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича; призначив попереднє засідання.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» звернувся до Господарського суду Львівської області в межах справи №914/759/23про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору поруки від 28.07.2017 № 50.50.000017-П5.

Так, 28.07.2017 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» як кредитор, ТОВ «ЕКОВАТ» як поручитель та ТОВ «БІОТЕС» як позичальник уклали договір поруки №50.50.000017_П5від 28.07.2017.

Відповідно до п.1.1. договору поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по Генеральному кредитному договору №50.50.000017 від « 28» липня ня 2017 р., а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, (Кредитний договір), укладеному кредитором з позичальником, згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше « 27» липня 2021 року:

- повернути кредит у розмірі 4 500 000,00 євро 00 центів;

- сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі, що не може перевищувати 7,0 % річних для кредитів в євро;

- сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість) в розмірі, що не може перевищувати 12,0% річних для кредитів в євро;

- сплатити комісії;

- сплатити штрафи та пені в розмірі та випадках, по передбачених Кредитним договором;

- відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов Кредитного договору в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами Кредитного договору.

У разі зміни умов Кредитного договору, зокрема, але не виключно: у разі підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами; відстрочення виконання зобов`язання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштам в сторону збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Кредитному договору в обсязі, що встановлюється після внесених таких змін.

Поручитель надає свою згоду на зміни умов Кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання Кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі укладення Сторонами за цим Договором додаткової (-их) угоди/договору (-ів) тощо.

Отже, предметом Договору Поруки №50.50.000017_П5 від 28.07.2017, є зобов`язання Поручителя перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по Генеральному кредитному договору №50.50.000017 від 28.07.2017 (а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього) (надалі - Кредитний договір) укладеному між Кредитором з ТОВ «БІОТЕС» (надалі - Позичальник), згідно якого Позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених в договорі повернути кредит та виконати інші зобов`язання передбачені Кредитним договором. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по Кредитному договору; відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Сторони домовились встановити строк позовної давності за цим Договором у десять років, у т.ч. до вимог про стягнення неустойки. Строк виконання зобов`язання по сплаті неустойки визначається моментом вимоги по сплаті неустойки.(п.3.2).

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1538/23), яким суд відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору поруки.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, в якого Преамбулі якого вказано, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч.1 ст.7).

Згідно з абзацом 3 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до статті 42 КУзПБ в редакції, чинній на час ухвалення оскарженого рішення:

1. Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

2. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

За текстом частини 9 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

За текстом частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст.558 ЦК України).

Як вже зазначено, ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» оскаржує договір поруки, укладений між ТОВ «ЕКОВАТ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» №50.50.000017_П5 від 28.07.2017, предметом якого є забезпечення всіх вимог заставодержателя, які випливають з Генерального кредитного договору №50.50.000017 від 28.07.2017 року (а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього) укладеному між заставодержателем та ТОВ «БІОТЕС» (позичальником), згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених в договорі повернути кредит та виконати інші зобов`язання передбачені кредитним договором.

У матеріалах справи відсутні докази існування заборгованості ТОВ «ЕКОВАТ» перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» на дату укладення договору поруки.

Зокрема, позивач, звертаючись у травні 2023 року до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки, укладеного в липні 2017 року, аргументує дотримання ним процесуальних строків на звернення до суду тим, що ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» набуло статусу сторони (учасника) у даній справі про банкрутство ТОВ «ЕКОВАТ» лише 29.03.2023 і саме з цієї дати у нього як кредитора боржника виникло право на подання до господарського суду заяви про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником.

Суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив, що у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме ТОВ «АТ КОМПАНІ», а не ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ», а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналось або могло дізнатися ТОВ «АТ КОМПАНІ», що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права.

ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» є заінтересованою особою в розумінні ст. 1 КУзПБ та пов`язаною юридичною особою з боржником ТОВ «ЕКОВАТ».

Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків. Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Водночас, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2 і 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд першої інстанції вказав, що як нормами статті 20 Закону про банкрутство так і нормами статті 42 КУзПБ регулюються правовідносини щодо фраудаторних правочинів. Саме за цими законодавчими нормами господарським судом можуть бути визнані недійсними такі правочини у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Тлумачення абзацу другого частини першої статті 20 Закону про банкрутство, абзацу другого частини другої статті 42 КУзІІБ із застосуванням філологічного способу їх інтерпретації свідчить, що наведена в цих нормах підстава визнання правочину боржника недійсним може бути застосована до правочину наслідком вчинення якого є виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину.

У цій справі боржником - ТОВ "ЕКОВАТ" (фінансовий поручитель) укладено оспорюваний договір поруки з АБ "УКРГАЗБАНК" для забезпечення виконання ТОВ "БІОТЕС" (позичальник) зобов`язань за кредитним договором, укладеним ним (позичальником) з АБ "УКРГАЗБАНК».

Згідно зі статтею 553 ЦК України поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед останнім за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Порука є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання (частина 1 статті 559 ЦК України).

За своє правовою природою порука є угодою з відкладальною обставиною. Укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

Положеннями статті 212 ЦК України прописана правова конструкція, за якою особи, які вчиняють правочин, можуть обумовити настання прав та обов`язків обставиною, відносно якої невідомо, чи настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають, чи настане невиконання зобов`язання боржником за основним договором.

Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору поруки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у поручителя майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору поруки.

Наведений висновок є цілком очевидним, адже як свідчать приписи статтей 212, 553-559 ЦК України метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню, зокрема, й поручителем. Тобто порука є способом забезпечення зобов`язань, а також має зобов`язальний, договірний характер.

У постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №922/2960/17 викладено такі правові позиції:

«..Системний аналіз положень статті 572, частини першої статті 576 ЦК України, статті 1, частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що за своєю правовою природою іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору іпотеки, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання» (п.91);

Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки»(п.95);

Укладений боржником договір іпотеки не може бути визнаним недійсним з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за кредитним договором).(п.120)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17 вказано: «якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст. 1 закону про банкрутство, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.».

У матеріалах цієї справи відсутні докази того, що на час укладення оспорюваного договору поруки боржник не міг виконувати власні фінансові зобов`язання перед ТОВ «АТ КОМПАНІ», а нове зобов`язання за договором поруки, укладеним із заінтересованими особами, було набуто боржником усупереч власним фінансовим можливостям та інтересам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки укладено 28.07.2017, тобто більше ніж за п`ять років до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековат", було здійснено боржником ТОВ «ЕКОВАТ» за відсутності встановлених судом зобов`язань перед ТОВ «АТ КОМПАНІ». Також, відсутні підстави вважати про будь-яке зловживання правом на укладення договору поруки та розпорядження власністю, оскільки взяття на себе боржником обов`язків фінансового поручителя за зобов`язаннями ТОВ «БІОТЕС» перед АБ «УКРГАЗБАНК» не означало, що майнові зобов`язання перед кредитором виникнуть. Отже укладення оспорюваного договору поруки не є і не може бути тим зобов`язанням, внаслідок якого в контексті ст.42 КУзПБ відповідач-2 (ТОВ «ЕКОВАТ»), як поручитель за спірним договором, став неплатоспроможним чи не міг виконати повністю чи частково свої грошові зобов`язання перед іншими кредиторами.

Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним, який укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТОВ «АТ КОМПАНІ» та ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами і не вказують на недійсність оспорюваного правочину, наявність ознак зловживання правом при укладенні договору поруки від 28.07.2017.

Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд залишає без змін рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1538/23), яким суд відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору поруки.

Керуючись статтями 129, 269, 270,275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1538/23) залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В.Зварич

Суддя С.М. Бойко