Постанова

від 07.12.2023 по справі 914/759/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. Справа №914/759/23(914/1537/23)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Бойко С.М., Зварич О.В.,

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

представник відповідача Улицька І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Артимович В.М.) від 19 липня 2023 року у справі №914/1537/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору застави

у межах справи №914/759/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області ухвалою від 29 березня 2023 року відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековат" (ідентифікаційний код 37976836); визнав вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Фінанс Кепітал" в сумі 126444356,60 грн основного боргу, 60300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн судового збору; увів мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича; призначив попереднє засідання.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017.

Заява подана в межах справи №914/759/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат».

Позовна заява обґрунтована тим, що те, що заборгованість ТОВ «ЕКОВАТ» перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» у розмірі 60000,00 грн існувала на момент прийняття ТОВ «ЕКОВАТ» на себе зобов`язань за договором застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017, що дає підстави вважати, що укладений ТОВ «ЕКОВАТ» договір застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017 є фраудаторним та укладеним на шкоду кредиторам, задля штучного формування кредиторської заборгованості ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» перед ТОВ «ЕКОВАТ», що в свою чергу збільшує кредиторські вимоги до боржника, та зменшує шанс на отримання добросовісними кредиторам погашення своїх вимог.

Господарський суд Львівської області рішенням від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1537/23) відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору застави; судові витрати поклав на позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для висновку про зловживання правом на укладення договору застави та розпорядження власністю, оскільки передача майна в забезпечення була здійснена боржником ТОВ «ЕКОВАТ» задовго до можливої появи зобов`язань перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» та задовго до порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір застави укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТОВ «АТ КОМПАНІ» і ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ». А отже, оспорюваний позивачем договір застави не має будь-яких ознак фраудаторного правочину, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд першої інстанції зазначив, що оскільки за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, заява про застосування строку позовної давності судом не розглядається.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1537/23) та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним договір застави від 28.07.2017 № 50.50.000017-З1.

Вважає, що оскаржуване рішення необґрунтоване та таке, що прийнято з порушенням норми матеріального і процесуального права, зокрема, вказує на те, що:

- на дату укладення оспорюваного договору у ТОВ «ЕКОВАТ» вже існувала заборгованість перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №10 від 10.01.2017, про що було відомо керівнику ТзОВ «ЕКОВАТ»;

- щодо ознак фраудаторності правочину просить звернути увагу на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 щодо ознак фраудаторності правочину;

- позов розглядається у межах справи про банкрутство, суд самостійно надавав оцінку вимогам ТзОВ «АТ КОМПАНІ», визнаючи їх у повному обсязі ухвалою від 10.07.2023, при цьому на підтвердження своїх вимог, ТзОВ «АТ КОМПАНІ» надавало копію документів до суду, що спростовує твердження суду про ненадання скаржником копії договору№10 від 10.01.2017, переписки між сторонами, судового рішення про стягнення заборгованості, рішення про накладення арешту на майно боржника в забезпечення виконання зобов`язань перед №10 від 10.01.2017;

- З листів вимог ТОВ «АТ КОМПАНІ» про погашення заборгованості, та відповіді директора ТОВ «ЕКОВАТ» зрозуміло, що керівнику ТОВ «ЕКОВАТ» на час укладення оспорюваного договору застави було відомо про заборгованість перед ТОВ «АТ КОМПАНІ», час виконання якої настав. По суті відбулось погашення вимог ПАТ КБ «Комерційний банк «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ» шляхом рефінансування строкової заборгованості ТОВ «БІОТЕС» за кредитним договором №003-2016 від 16.09.2016 року, тому і відсутні були підстави для забезпечення за кредитним Договором №003-2016 від 16.09.2016 року з ПАТ «Комерційний банк «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», а керівник ТОВ «ЕКОВАТ» мав утриматись від укладання по суті нового Договору застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017 з ПАТ АБ «УКРГАЗБАНКОМ», оскільки цей правочин призвів до неплатоспроможності боржника перед своїми кредиторами.;

- такі дії боржника дають підстави вважати, що укладений ТОВ «ЕКОВАТ» договір застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017 є фраудаторним, укладеним на шкоду кредиторам, з прихованою метою, задля унеможливлення задоволення вимог добросовісних кредиторів за рахунок майна у ліквідаційній процедурі, оскільки укладаючи оспорюваний правочин, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» набув статусу забезпеченого кредитора у справі, по суті щодо всього наявного майна у боржника. Тобто боржником безоплатно було взято на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що є однією з ознак фраудаторного правочину.

- укладення ТОВ «ЕКОВАТ» Договору застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017 за зобов`язаннями ТОВ «БІОТЕС» перед ПАТ АТ «УКРГАЗБАНК» за Генеральним кредитним договором №50.50.000017 від 28.07.2017 направлено на шкоду кредиторам, з метою уникнення виконання зобов`язань, строк яких настав, перед контрагентами, тому такий договір підлягає визнанню недійсним у порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.

Також обґрунтовує участь у справі апелянта - кредитора як заінтересованої особи для збільшення ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» надало відзив, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність підстав визнання оспорюваного правочину недійсним.

Стосовно оспорюваного договору застави (обладнання) № N50.50.000017-31 від 28.07.2017, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» як заставодержателем та ТзОВ «ЕКОВАТ» як заставодавцем, взагалі не може йтися про будь-які майнові дії ТОВ «БІОТЕС» як іншої сторони (позичальника) у відповідь на взяті ТОВ «ЕКОВАТ» на себе зобов`язання за цим оспорюваним правочином.

Позивач не надав суду жодних допустимих та належних доказів того, що станом на 28.07.2017 у боржника ТОВ «ЕКОВАТ» мали місце наявні та встановлені судовим рішенням кредиторські зобов`язання перед ТОВ «АТ КОМПАНІ». Тому немає підстав стверджувати про зловживання правом на укладення договору застави та розпорядження власністю, оскільки передача майна в забезпечення була здійснена боржником ТОВ «ЕКОВАТ» задовго до можливої появи зобов`язань перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» та задовго до порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір застави укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТОВ «АТ КОМПАНІ» і ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ». А отже, оспорюваний договір застави не має будь-яких ознак фраудаторного правочину, тому, відсутні будь-які законні підстави для визнання його недійсним..

А отже, оспорюваний договір застави не має будь-яких ознак фраудаторного правочину, тому відсутні законні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності для заявлення такої вимоги про визнання недійсним договору від 28.07.2017.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 11 вересня 2023 року поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» строк на апеляційне оскарження і відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» на рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1537/23), витребував матеріали справи № 914/759/23(914/1537/23).

Розгляд справи призначено на 09 листопада 2023 року в режимі відеоконференції. Надалі розгляд справи призначено на 23 листопада 2023 року і для завершення розгляду справи оголошено перерву до 07 грудня 2023 року.

Згідно з статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представника відповідача і вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/ 1537/23) відсутні.

За обставинами справи, Господарський суд Львівської області ухвалою від 29 березня 2023 року відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековат"; визнав вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Фінанс Кепітал" в сумі 126 444 356,60 грн основного боргу, 603 00,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого, 26 840,00 грн судового збору; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича; призначив попереднє засідання.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» звернувся до Господарського суду Львівської області в межах справи №914/759/23про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору застави від 28.07.2017 № 50.50.000017-З1.

Так, 28.07.2017 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» як кредитор, ТОВ «ЕКОВАТ» як поручитель та ТОВ «БІОТЕС» як позичальник уклали договір застави № 50.50.000017-З1.

Відповідно до п 1.1. договору цей договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з Генерального кредитного договору № №50.50.000017 від « 28» липня 2017 року (а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього), надалі кредитний договір, укладеного між заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОТЕС» (надалі - позичальник), згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше « 27» липня 2021 року (включно):

- повернути кредит у розмірі 4 500 000,00 (Чотири мільйони п`ятсот тисяч) євро 00 євроцентів:

- сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, в розмірі, що не може перевищувати 7,0 (Сім цілях нуль десятих) % річних для кредитів в євро;

- сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені кредитним Договором (прострочена заборгованість), в розмірі, що не може перевищувати 12,0 (Дванадцять цілих нуль десятих) % річних для кредитів в євро;

- сплатити комісії;

- сплатити штрафи та пені в розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами;

- відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору в розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Предметом застави за цим договором виступає: - обладнання - паровий твердопаливний котел НURST 2000НР 580 PSІG комбінованого типу, 2012 р.в., заводський №HYB-4264-590-l. (п.2.1).Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Кредитне Брокерське агентство» 28.03.2017, предмет застави оцінено у 96335000,00 грн.(п.2.2).

Згідно пункту 2.3.6 цього договору предмет застави вільний від зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором застави обладнання №003-2106-1-РМ від 16.09.2016 року.

Пунктом 2.7. договору вказано, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору та цьому договору не в повному обсязі, застава зберігає силу в початковому обсязі.

У договору передбачено, зокрема такі права заставодержателя: вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена: звернути стягнення на предмет застави у разі: порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави:; втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави; порушення заставодавцем правил про наступну заставу; порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; порушення позичальником обов`язків, передбачених кредитним договором: порушення заставодавцем обов`язків, передбачених цим Договором; порушення заставодавцем обов`язку щодо страхування предмету застави; в інших випадках, визначених чинним законодавством України. (п. 3.1.4).

У разі невиконання позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій) звернути стягнення на предмет застави, та задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти. комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання та неустойку. Також, за рахунок предмета застави задовольняються витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета застави. (п. 3.1.5).

Здійснювати відступлення прав за цим Договором та кредитним договором без попереднього отримання на Це згоди заставодавця в порядку, передбаченому законом. (п. 3.1.6).

У п.3.3.5-3.3.8. договору передбачено, що у випадку зменшення вартості предмету застави більш ніж на 25% у порівнянні до зазначеної в пункті 2.2. цього Договору заставної вартості, надати за вимогою заставодержателя в 10-ти денний термін додаткове ліквідне забезпечення вартістю (розміром), не меншою зазначеної у вимозі заставодержателя. У разі внесення до кредитного договору змін та доповнень стосовно розміру суми кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов`язань - одночасно з внесенням змін до кредитного договору або в строк, визначений заставодержателем, укласти з заставодержателем договір про внесення зазначених змін до цього Договору. На вимогу заставодержателя сплатити усі штрафні санкції, видатки та комісії заставодержателя в разі їх виникнення згідно умов цього Договору та чинного законодавства України. До укладення цього Договору попередити заставодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет застави, в тому числі ті, шо не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов`язку заставодержатель має право вимагати дострокового виконання застоводавцем зобов`язань за кредитним договором та відшкодування застоводавцем завданих збитків.

Заставодавець має право,зокрема: у будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на предмет застави виконанням забезпеченого заставою зобов`язання. Якщо зобов`язання, забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов`язання. (п.3.4.3.).

У разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Передбачених цих договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані збитки. (п.4.1). Сторони домовились встановити строк позовної давності за цим Договором у десять років, у т.ч. до вимог про стягнення неустойки..(п.4.4).

Перехід права власності на предмет застави є підставою для припинення зобов`язань заставодавця (позичальника) по кредитному договору, у тому числі щодо погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, збитків. штрафів. пені, іншої заборгованості та витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за кредитним договором та зверненням стягнення на предмет застави, а також витрат, пов`язаних з утриманням і збереженням предмету застави, витрат на страхування предмету застави, що визначаються на момент переходу права власності на предмет застави. (п. 6.3.3.).

У пункті 1.1. Додаткового договору № N50.50.000017 1 від 28 липня 2017 ро до ГКД № N50.50.000017 від 28 липня 2017 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії зафіксовано, що цільовим використанням кредиту є: рефінансування строкової заборгованості за кредитним договором №003-2016 від 16.09.2016 року з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ».

Вищевказане майно боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» було передано в забезпечення ще 16.09.2016 року за зобов`язаннями ТзОВ «БІОТЕС» перед ПАТ КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», а з 28 липня 2017 року внаслідок рефінансування заборгованості перед вказаним кредитором вказане майно продовжило виступати забезпеченням за новими зобов`язаннями ТзОВ «БІОТЕС» але уже перед новим кредитором - АБ «УКРГАЗБАНК».

Натомість, зобов`язання боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ» по Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №10, виникли по спливу піврічного терміну після передачі майна в забезпечення по Договору застави обладнання №003-2106-1-РМ від 16.09.2016 року, а провадження у справі №914/759/23 про банкрутство боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» відкрито лише 29 березня 2023 року, тобто, по спливу більше 6 (шести) років після передачі вищевказаного майна в забезпечення.

Отже, предметом Договору застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017, є забезпечення всіх вимог заставодержателя, які випливають з Генерального кредитного договору №50.50.000017 від 28.07.2017 року (а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього) укладеному між заставодержателем та ТОВ «БІОТЕС» (позичальником), згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених в договорі повернути кредит та виконати інші зобов`язання передбачені кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1537/23), яким суд відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору застави.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, в якого Преамбулі якого вказано, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч.1 ст.7).

Згідно з абзацом 3 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до статті 42 КУзПБ в редакції, чинній на час ухвалення оскарженого рішення:

1. Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

2. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

За текстом частини 9 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За частиною першою статті 579 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про заставу" заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості заставленого майна. Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору застави для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця майнових зобов`язань з моменту укладання такою договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору застави.

Як вже зазначено, ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» оскаржує договір застави, укладений між ТзОВ «ЕКОВАТ» та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» №50.50.000017-31 від 28.07.2017, предметом якого є забезпечення всіх вимог заставодержателя, які випливають з Генерального кредитного договору №50.50.000017 від 28.07.2017 року (а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього) укладеному між заставодержателем та ТОВ «БІОТЕС» (позичальником), згідно якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених в договорі повернути кредит та виконати інші зобов`язання передбачені кредитним договором. Предметом застави виступає: обладнання твердопаливний котел HURST 2000НР 580 РSIG комбінованого типу, 2012 р.в., заводський №HYD-4264-590-1. Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Кредитне Брокерське агентство» 28.03.2017, предмет застави оцінено у 96335000,00 грн.

Підставою для визнання недійсним договору застави позивач називає те, що на дату укладення оспорюваного договору застави у боржника вже була значна сума заборгованості перед ТОВ «АТ КОМПАНІ», яка становила 60000,00 грн., і таким чином ТОВ «ЕКОВАТ» фактично створило переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, оскільки ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» набуло статусу забезпеченого кредитора у справі, по суті щодо всього наявного майна у боржника, що унеможливлює отримання добросовісними кредиторам погашення своїх вимог за рахунок майна у ліквідаційній процедурі..

У матеріалах справи відсутні докази існування заборгованості ТОВ «ЕКОВАТ» перед ТОВ «АТ КОМПАНІ» на дату укладення договору застави.

Зокрема, позивач, звертаючись у травні 2023 року до суду з позовом про визнання недійсним договору застави, укладеного в липні 2017 року, аргументує дотримання ним процесуальних строків на звернення до суду тим, що ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» набуло статусу сторони (учасника) у цій справі про банкрутство ТОВ «ЕКОВАТ» лише 29.03.2023 і саме з цієї дати у нього як кредитора боржника виникло право на подання до господарського суду заяви про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме ТОВ «АТ КОМПАНІ», а не ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ», а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналось або могло дізнатися ТОВ «АТ КОМПАНІ», що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права.

ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» є заінтересованою особою в розумінні ст. 1 КУзПБ та пов`язаною юридичною особою з боржником ТОВ «ЕКОВАТ».

Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків. Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Водночас, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч. 2 і 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановив, що із змісту заявлених кредитором ТзОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» вимог, обставини які обґрунтовують останні за своєю правовою характеристикою підпадають під правове регулювання статті 20 Закону про банкрутство (чинного на момент укладення оспорюваного правочину) передбачена абзацом другим частини першої якої підстава визнання правочину боржника недійсним, зокрема щодо прийняття боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони є аналогічною (за винятком строку підозрілого періоду) тій, що закріплена у абзаці другому частини другої статті 42 КУзІІБ (чинного момент відкриття провадження у даній справі про банкрутство та на момент звернення кредитора з заявою про визнання договору застави недійсним до суду).

Нормами статті 20 Закону про банкрутство так і нормами статті 42 КУзПБ регулюються правовідносини щодо фраудаторних правочинів. Саме за цими законодавчими нормами господарським судом можуть бути визнані недійсними такі правочини у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Тлумачення абзацу другого частини першої статті 20 Закону про банкрутство, абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ із застосуванням філологічного способу їх інтерпретації свідчить, що наведена в цих нормах підстава визнання правочину боржника недійсним може бути застосована до правочину наслідком вчинення якого є виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину.

Однак, у спірних правовідносинах боржником - ТзОВ "ЕКОВАТ" (заставодавець) укладено оспорюваний договір застави з АБ "УКРГАЗБАНК" для забезпечення виконання ТзОВ "БІОТЕС" (позичальник) зобов`язань за кредитним договором, укладеним ним (позичальником) з АБ "УКРГАЗБАНК». Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За частиною першою статті 579 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення терміну дії права, що складає предмет застави (частина третя статті 3 та стаття 28 Закону України "Про заставу").

Системний аналіз положень статті 572, частини першої статті 576 ЦК України, статті 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що за своє правовою природою застава має похідний характер від основного зобов`язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору застави, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання.

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у статті 11 Закону України "Про заставу", якою передбачено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про заставу" заставодавець несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості заставленого майна. Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору застави для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця майнових зобов`язань з моменту укладання такою договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору застави.

Наведений висновок узгоджується із спеціальними нормами, адже як свідчать приписи статті 572 ЦК України, статей 1, 3, 11, 16, 19 та 20 Закону України «Про заставу», метою укладення договору застави є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню, зокрема, й заставодавцем. Тобто застава є визначеним законним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно укладення оспорюваного позивачем договору застави (обладнання) № N50.50.000017-31 від 28.07.2017 року, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» як заставодержателем та ТзОВ «ЕКОВАТ» як заставодавцем, про те, що взагалі не може йтися про будь-які майнові дії ТзОВ «БІОТЕС» як іншої сторони (позичальника) у відповідь на взяті ТзОВ «ЕКОВАТ» на себе зобов`язання за цим оспорюваним правочином.

Аналогічної судової практики у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №922/2960/17 викладено наступні правові позиції:

- «Пункт 91. Системний аналіз положень статті 572, частини першої статті 576 ЦК України, статті 1, частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що за своєю правовою природою іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору іпотеки, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання»;

-«Пункт 95. Отже, укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для

забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки»;

-«Пункт 120. Укладений боржником договір іпотеки не може бути визнаним недійсним з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за кредитним договором)».

Кредитор ТзОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» посилається на ту обставину, що на момент укладення оспорюваного договору застави у відповідача-2/боржника уже нібито була заборгованість перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ» у розмірі 60000,00 три. за невиконання умов договору про падання інформаційно-консультаційних послуг №10 від 10.01.2017 року, укладеного між ТзОВ «АТ КОМПАНІ» як виконавцем та ТзОВ «ЕКОВАТ» як замовником, а отже, є підстави вважати, що оспорюваний договір застави є фраудаторним та укладеним на шкоду кредиторам, з прихованою метою, задля унеможливлення задоволення вимоги іншої особи кредитора за рахунок майна.

При цьому, позивач до поданого позову не додав ні копії договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №10 від 10.01.2017 року, ні переписки між сторонами щодо виконання умов цього договору, ні будь-якого судового рішення про стягнення з ТзОВ «ЕКОВАТ» на користь ТзОВ «АТ КОМПАНІ» вказаної суми заборгованості, рішення про накладення арешту на майно ТзОВ «ЕКОВАТ» в забезпечення виконання зобов`язань перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ».

Тобто, у матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази того, що станом на 28.07.2017 року у боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» мали місце наявні та встановлені судовим рішенням кредиторські зобов`язання перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ».

Наявність таких, встановлених судом зобов`язань давали б право ТзОВ «АТ КОМПАНІ» претендувати на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна боржника ТзОВ «ЕКОВАТ», але лише за умови, що право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів на користь ТзОВ «АТ КОМПАНІ» у відповідності до положень частини першої статті 51 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404- VIII). Натомість, позивач в поданому до суду позові на наявність такого судового рішення не посилається.

Оспорюваний договір застави укладений 28 липня 2017 року. Предметом застави за цим договором виступає: - обладнання - паровий твердопаливний котел НURST 2000НР 580 PSІG комбінованого типу, 2012 р.в., заводський №HYB-4264-590-l.

Згідно пункту 2.3.6 цього договору предмет застави вільний від зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором та Договором застави обладнання №003-2106-1-РМ від 16.09.2016 року.

У пункті 1.1. Додаткового договору № N50.50.000017 1 від 28 липня 2017 ро до ГКД № N50.50.000017 від 28 липня 2017 року про відкриття невідповлювальної кредитної лінії зафіксовано, що цільовим використанням кредиту є: рефінансування строкової заборгованості за кредитним договором №003-2016 від 16.09.2016 року з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ».

З аналізу вказаних документів слідує, що вищевказане майно боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» було передано в забезпечення ще 16.09.2016 року за зобов`язаннями ТзОВ «БІОТЕС» перед ПАТ КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», а з 28 липня 2017 року внаслідок рефінансування заборгованості перед вказаним кредитором вказане майно продовжило виступати забезпеченням за новими зобов`язаннями ТзОВ «БІОТЕС» але уже перед новим кредитором - АБ «УКРГАЗБАНК».

Натомість, зобов`язання боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ» по Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №10, виникли по спливу піврічного терміну після передачі майна в забезпечення по Договору застави обладнання №003-2106-1-РМ від 16.09.2016 року, а провадження у справі №914/759/23 про банкрутство боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» відкрито лише 29 березня 2023 року, тобто, по спливу більше 6 (шести) років після передачі вищевказаного майна в забезпечення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати про зловживання правом на укладення договору застави та розпорядження власністю, оскільки передача майна в забезпечення була здійснена боржником ТзОВ «ЕКОВАТ» задовго до можливої появи зобов`язань перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ» та задовго до порушення провадження у справі про банкрутство. Також, відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір застави укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТзОВ «АТ КОМПАНІ» та ТзОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ». А отже, оспорюваний позивачем договір застави не має будь-яких ознак фраудаторного правочину, тому, відсутні підстави для визнання його недійсним.

Отже укладення оспорюваного договору застави не є і не може бути тим зобов`язанням, внаслідок якого в контексті ст.42 КУзПБ відповідач-2 (ТОВ «ЕКОВАТ»), як заставодавець за спірним договором, став неплатоспроможним чи не міг виконати повністю чи частково свої грошові зобов`язання перед іншими кредиторами.

Відповідно відсутні підстави вважати, що оспорюваний договір застави є фраудаторним, який укладений на шкоду майбутнім кредиторам, зокрема, ТОВ «АТ КОМПАНІ» та ТОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ».

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, то враховуючи, що за наслідками розгляду спору суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, то заява про застосування такого строку судом не розглядається.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає такі висновки суду законними і обгрунтованими, крім того, вважає за необхідне звернути увагу на таке:

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17 вказано: «якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст. 1 закону про банкрутство, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.».

У матеріалах цієї справи відсутні докази того, що на час укладення оспорюваного договору застави боржник не міг виконувати власні фінансові зобов`язання перед ТОВ «АТ КОМПАНІ», а нове зобов`язання за договором застави, укладеним із заінтересованими особами, було набуто боржником усупереч власним фінансовим можливостям та інтересам.

Натомість, ТзОВ «ФОКУС ФІНАНС КЕПІТАЛ» у апеляційній скарзі стверджує, що суд самостійно надав оцінку вимогам ТОВ «АТ КОМПАНІ» в ухвалі 10.07.2023, при цьому ТОВ «АТ КОМПАНІ» надавало копії документів до суду. Однак таке твердження суперечить одному з основних принципів господарського судочинства, а саме принципу змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стосовно укладення оспорюваного позивачем договору застави (обладнання) № N50.50.000017-31 від 28.07.2017, укладеного між АБ «УКРГАЗБАНК» як заставодержателем та ТОВ «ЕКОВАТ» як заставодавцем, взагалі не може йтися про будь-які майнові дії ТОВ «БІОТЕС» як іншої сторони (позичальника) у відповідь на взяті ТОВ «ЕКОВАТ» на себе зобов`язання за цим оспорюваним правочином.

Отже, сторони уклали договір застави та вчинили дії на виконання цього договору, що вказує на справжність намірів сторін договору створити правові наслідки,обумовлені цим правочином. Зміст і форма договору відповідають вимогам закону щодо такої категорії договорів, тому твердження апелянта про недійсність оспорюваного правочину негрунтуються на законі і спростовано обставинами цієї справи.

Апелянт не довів, що договір застави №50.50.000017-31 від 28.07.2017 є фраудаторним та укладеним на шкоду кредиторам, з прихованою метою, задля унеможливлення задоволення вимог добросовісних кредиторів за рахунок майна у ліквідаційній процедурі, не надав суду жодних допустимих та належних доказів того, що станом на дату укладення оспорюваного договору застави у боржника ТОВ «ЕКОВАТ» були кредиторські зобов`язання перед ТОВ «АТ КОМПАНІ».

Поряд з цим, зобов`язання боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» перед ТзОВ «АТ КОМПАНІ» по Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №10, виникли по спливу піврічного терміну після передачі майна в забезпечення по Договору застави обладнання №003-2106-1-РМ від 16.09.2016, а провадження у справі №914/759/23 про банкрутство боржника ТзОВ «ЕКОВАТ» відкрито лише 29 березня 2023 року, тобто, по спливу більше 6 (шести) років після передачі вищевказаного майна в забезпечення.

Відповідно, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що передача в заставу активів ТзОВ «ЕКОВАТ» вплинула на неможливість виконання боржником грошових зобов`язань перед кредиторами, що й слугувало підставою відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «ЕКОВАТ».

Інші доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами і не вказують на недійсність оспорюваного правочину.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не підтверджені доказами і не вказують на недійсність оспорюваного правочину, наявність ознак зловживання правом при укладенні договору застави від 28.07.2017.

Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд залишає без змін рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1537/23), яким суд відмовив у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековат» про визнання недійсним договору застави.

Керуючись статтями 129, 269, 270,275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 19 липня 2023 року у справі №914/759/23 (914/1537/23) залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокус Фінанс Кепітал» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В.Зварич

Суддя С.М. Бойко