1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12803/24 1-кс/335/4925/2024
27 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024082060001352 від 10.10.2024,
ВСТАНОВИВ:
26.11.2024 слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначила наступне.
Слідчим відділенням відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024082060001352 від 10.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Вознесенівського району м. Запоріжжя гр. ОСОБА_5 здійснює збут наркотичної речовини «Канабіс».
25.11.2024 приблизно о 09 год 20 хв, знаходячись поблизу "Годинника закоханих" по бул. Шевченка у м. Запоріжжя, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабіс, діючи повторно, отримавши готівкою грошову винагороду в сумі 900 гривень від ОСОБА_7 , шляхом передачі із рук в руки, збув останньому три полімерні зіп-пакети з наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабіс.
25.11.2024 гр. ОСОБА_7 добровільно видав три полімерних зіп-пакети, всередині яких знаходиться речовина рослинного походження, зеленого кольору.
У цей же день ОСОБА_6 було затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
В ході обшуку затриманого слідчим у останнього були вилучені грошові кошти в сумі 1045,00 грн., банківські картки, мобільний телефон «REDMI», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
Посилаючись на те, що вилучені речі є речовими доказами у кримінальному провадженні та мають доказове значення для доведення обставин, що підлягають доказуванню у ході досудового розслідування, у зв`язку із чим необхідно забезпечити їх збереження для подальшого проведення слідчих та інших процесуальних дій, слідчий просить накласти на них арешт.
В судове засідання прокурор, слідчий, підозрюваний та захисник не з`явилися. Прокурор до суду подав заяву, в якій просив клопотання слідчого розглянути за його відсутності та задовольнити. Підозрюваний та захисник подали до суду спільну заяву, в якій просили клопотання слідчого розглядати за їх відсутності.
У зв`язку із неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч. 4 ст. 107 КПК України).
Вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить наступних висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчими слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2024 за №12024082060001352.
07.11.2024, 15.11.2024 та 25.11.2024 гр. ОСОБА_7 слідчим передавалися грошові кошти для проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу «Канабіс» у гр. ОСОБА_6
25.11.2024 гр. ОСОБА_6 було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. В ході обшуку затриманого у останнього були вилучені грошові кошти у сумі 900,00 грн., банкнотами номіналом 500,00 грн. та 200,00 грн., номери та серії яких співпадають з номерами та серіями банкнот, виданих 25.11.2024 гр. ОСОБА_7 для проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу «Канабіс» у гр. ОСОБА_6 ; грошові кошти в сумі 145, 00 грн.; банківські картки банку «Приват Банк» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , «ПУМБ» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , «Райфайзен Банк» № НОМЕР_8 , «Альфа Банк» № НОМЕР_9 ; мобільний телефон «REDMI», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
Клопотання слідчого про арешт майна подане у зв`язку з необхідністю збереження речових доказів, тобто з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.
Аналіз відомостей, внесених в ЄРДР, фактичних обставин кримінальних правопорушень, викладених у клопотанні слідчого, та інших документів доданих до клопотання, дозволяє дійти висновку, що вилучені слідчим під час обшуку грошові кошти могли бути набутими підозрюванним кримінально протиправним шляхом, а мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Отже, зазначені речі відповідають критеріям речових доказів.
З огляду на приписи Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання слідчого судді, застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеного вище майна з метою забезпечення збереження речових доказів є необхідним на даній стадії кримінального провадження і потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи його власника. Арешт майна сприятиме досягненню дієвості кримінального провадження.
Разом з тим, слідчим не доведено, що вилучені слідчим в ході обшуку затриманого банківські картки відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме, що зазначені речі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.
З урахуванням вищевикладеного, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти у сумі 900,00 гривень (1 купюра номіналом 500,00 грн. ГМ 8407948, 2023 року випуску, 1 купюра номіналом 200,00 грн. УЗ 1334348, 2014 року випуску, 1 купюра номіналом 200,00 грн ЗЕ 7189777, 2007 року випуску); грошові кошти у сумі 145,00 грн.; мобільний телефон «REDMI», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилучені слідчим 25.11.2024 в ході обшуку затриманого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавивши підозрюваного права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування арешту у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
В іншій частині клопотання слідчого залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити слідчому, прокуророві, підозрюваному.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складений 02 грудня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 05.12.2024 |
Номер документу | 123467790 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
Стеценко А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні