Ухвала

від 02.12.2024 по справі 706/887/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 706/887/22

провадження № 61-15199ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Плюс» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Плюс» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Альфа Плюс» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Христинівський районний суд Черкаської області рішенням від 04 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня

2024 року, позов задовольнив. Стягнув з ТОВ «Альфа Плюс» на користь

ОСОБА_1 394 326,26 грн який визначений без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів з них: 21 454,61 грн заробітна плата за 7 відпрацьованих робочих днів у грудні 2021 року; 113 813,43 грн компенсації за 72 дні невикористаної щорічної відпустки; 259 058,22 грн середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

14 листопада 2024 року ТОВ «Альфа Плюс», в інтересах якого діє адвокат

Орленко В. В., через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 рокуу вказаній справі, у якій скаржник просить скасувати оскаржені судові рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі

№ 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята

статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Так, заявником оскаржуються судові рішення в повному обсязі за результатами розгляду позовних вимог майнового характеру, а саме:

- стягнення заборгованості із заробітної плати за 7 відпрацьованих робочих днів у грудні 2021 року у розмірі 21 454,61 грн.

- стягнення компенсації за 72 дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі

113 813,43 грн.

- стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні у розмірі 259 058,22 грн.

Ціна позову у цій справі в розмірі 394 326,26 грн станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Урахувавши предмет позову, оскаржувані судові рішення, прийняті у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначені, суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви

№ 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Плюс» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Плюс» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров