Рішення

від 03.12.2024 по справі 140/10212/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/10212/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу №268 від 11.09.2024 року Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Волинською митницею, на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби України від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065, прийнято наказ від 11.09.2024 №268 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи.

Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки обов`язковою вимогою для проведення документальної невиїзної перевірки за пунктом 2 частини другої статті 351 МК України є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Однак, спірний наказ не містить посилання на лист, який надійшов від уповноважених органів іноземних держав (в тому числі його реквізитів) про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, а лише містить посилання на лист Держмитслужби України, яким нібито була доведена вказана інформація. Більше того, оскаржуваний наказ навіть не містить інформації про країну, уповноважений орган якої нібито надіслав відповідну інформацію.

Водночас, лист Держмитслужби України не с джерелом інформації та відповідним приводом для проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки підставою для проведення перевірки мас бути не лист Держмитслужби України, а лист уповноваженого органу іноземної держави.

Враховуючи вищевказане, на думку позивача, у спірному наказі не заначено фактичних підстав, які відповідають приписам пункту 2 частини другої статті 351 МК України, що стали підставою для проведення перевірки.

На підставі вищенаведеного, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці №268 від 11.09.2024 року Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24.09.2024 вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію наказу Волинської митниці від 11.09.2024 №268 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи до набрання законної сили рішенням у даній справі.

07.10.2024 представником Волинської митниці подано відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що 11.09.2024 року Волинською митницею на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби України від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065, винесено наказ №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи», яким встановлено провести документальну невиїзну перевірку дотримання платником податків, ТОВ ПАКУР ТРАНС (код ЄДРПОУ 44574898), адреса: 43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шопена, буд. 22-А, вимог законодавства країни з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за митнимидеклараціями: UA205140/2024/018044 від 15.03.2024, UA205140/2024/016867 від 11.03.2024, UA205140/2024/016086 від 07.03.2024, тривалістю 2 робочих дні з 24 вересня 2024 року у Волинській митниці за адресою: 44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13.

Листом від 11.09.2024 №7.3-2/19/13/10098 Волинською митницею направлено ТОВ ПАКУР ТРАНС повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 11.09.2024 року №41, а також наказ від 11.09.2024 №268.

Водночас, позивачем не заперечується, що лист, повідомлення та наказ було отримано уповноваженою особою позивача 16.09.2024 року.

Таким чином, митним органом було належним чином дотримано вимоги, встановлені ч.4 ст.351 МК України, оскільки повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки було направлено ТОВ ПАКУР ТРАНС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що стверджується рекомендованим повідомленням та квитанцією про надіслання №215600426655).

Відтак, вважає, що наказ №268 від 11.09.2024 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи» відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його форми та змісту, є підставним, законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про розгляд даної справи за участю сторін.

Ухвалою суду від 09.10.2024 в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, відмовлено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 11.09.2024 Волинською митницею на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби України від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065, винесено наказ №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи», яким встановлено провести документальну невиїзну перевірку дотримання платником податків, ТОВ ПАКУР ТРАНС (код ЄДРПОУ 44574898), адреса: 43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шопена, буд. 22-А, вимог законодавства країни з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за митними деклараціями: UA205140/2024/018044 від 15.03.2024, UA205140/2024/016867 від 11.03.2024, UA205140/2024/016086 від 07.03.2024, тривалістю 2 робочих дні з 24 вересня 2024 року у Волинській митниці за адресою: 44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13.

Не погодившись з наказом №268 від 11.09.2024 року Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України,

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України, Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Форми митного контролю визначено приписами статті 336 МК України, згідно з частиною першою якої митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

перевірки документів та відомостей, які відповідно до етапі 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

пост-митний контроль.

Таким чином, проведення документальних перевірок дотриманий вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів є однією з форм здійснення митного контролю, передбачених законодавством України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої четвертої, шостої статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Підстави та порядок проведення митними органами документальних невиїзних перевірок передбачені у статті 351 МК України.

Так, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності -резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14.

Так, нормами МК України, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних перевірок і лише їх дотримання може слугувати належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки.

Невиконання вимог частини четвертої статті 351 МК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як встановлено судом, наказ Волинської митниці №268 від 11.09.2024 про проведення перевірки ТОВ ПАКУР ТРАНС прийнятий з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України (надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності резидентів України).

Тобто, обов`язковою вимогою для проведення документальної невиїзної перевірки за пунктом 2 частини другої статті 351 МК України є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Судом встановлено, що наказ Волинської митниці №268 від 11.09.2024 не містить посилання на лист, який надійшов від уповноважених органів іноземних держав (в тому числі його реквізитів) про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, а лише містить посилання на лист Держмитслужби України, яким нібито була доведена вказана інформація.

Крім того, оскаржуваний наказ не містить інформації про країну, уповноважений орган якої нібито надіслав відповідну інформацію.

Водночас, лист Держмитслужби України не є джерелом інформації та відповідним приводом для проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки підставою для проведення перевірки має бути не лист Держмитслужби України, а лист уповноваженого органу іноземної держави.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що у спірному наказі не заначено фактичних підстав, які відповідають приписам пункту 2 частини другої статті 351 МК України, що стали підставою для проведення перевірки.

Більше того, оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення перевірки не містить посилань та доказів подання позивачем посадовим особам Волинської митниці недостовірних документів під час здійснення ним митного оформлення товару чи допущення позивачем інших порушень митного законодавства, що могли слугувати підставою для проведення відповідної перевірки.

При цьому, як вбачається з пояснень позивача, викладених у позовній заяві, які не спростовуються відповідачем, під час митного оформлення товару за митними деклараціями, які мають бути предметом перевірки, позивачем до митного органу було подано всі документи, не було жодним чином приховано якихось документів чи фактів, що могли б вплинути на визначення статусу товару, як преференційного, не зафіксовано та не наведено фактів підроблення документів, подання недостовірних відомостей, приховання якихось відомостей від митних органів чи допущено інших порушень законодавства України з боку позивача.

Таким чином, за встановленими у цій справі обставинами, суд приходить до висновку, що враховуючи те, що лист Держмитслужби України не є джерелом інформації та відповідно підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки такою підставою для проведення перевірки згідно п.2 ч.2 ст.351 МК України є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України, відтак наказ Волинської митниці про проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС є таким, що прийнятий без належних на те підстав, тобто необгрунтовано.

Інші твердження представника позивача у позовній заяві про можливі порушення відповідачем митного законодавства при винесенні наказу на проведення перевірки суд не приймає до уваги як такі, що є формальними та не віднайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний позивачем наказ Волинської митниці №268 від 11.09.2024 про проведення перевірки ТОВ ПАКУР ТРАНС винесено неправомірно, а тому наявні підстави для його скасування.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 3028,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

В матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, а відтак у задоволенні даної вимоги слід відмовити повністю.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 72 - 74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці №268 від 11.09.2024 року Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС (43005, м. Луцьк, вул. Шопена, 22а, код ЄДРПОУ 44574898).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Ю.Ю. Сорока