Постанова

від 03.12.2024 по справі 140/10212/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/10212/24 пров. № А/857/25085/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Волинської митниці на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі №140/10212/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакур Транс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу (головуючий суддя першої інстанції Сорока Ю.Ю., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту 24.09.2024),-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКУР ТРАНС» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС вимог законодавства України з питань митної справи».

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд зупинити дію наказу Волинської митниці від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи» до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили та заборони вчиняти будь-які дії по проведенню перевірки до набрання рішенням суду у даній адміністративній справі законної сили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКУР ТРАНС» про забезпечення позову, задовольнити частково. Зупинено дію наказу Волинської митниці від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи» до набрання законної сили рішенням у даній справі. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКУР ТРАНС» про забезпечення позову, відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в які зазначає, що при ухваленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для вирішення вказаного питання та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми як матеріального, так і процесуального права.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що судом першої інстанції не враховано, що згідно ч.4 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Тобто, положеннями митного законодавства визначено чіткий порядок інформування суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності лише про дату початку та місце проведення документальної невиїзної перевірки, проте не направлення наказу на її проведення, підставність видання якого буде доведена відповідачем під час розгляду вказаної справи по суті.

Таким чином, документальна невиїзна перевірка, є формою митного контролю, який, в тому числі спрямований і на забезпечення прав та інтересів осіб в частині достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України. Водночас, за позивачем залишається право належними доказами довести достовірність, повноту сплати митних платежів при переміщення товарів через митний кордон України та, як наслідок - прийняття позитивного рішення про відсутність порушень чинного митного законодавства при переміщенні товарів через митний кордон України та відповідно - оформлення довідки за результатами перевірки.

З огляду на вказане, вважає, що висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не підтверджені оцінкою судом будь-яких доказів, так як і не обґрунтовано того, що невжиття таких заходів, як зупинення дії оскаржуваного наказу, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

Крім цього, судом не зазначено з посиланням на докази й про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача. Не враховано, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, у разі задоволення позову, жодних правових наслідків для позивача не призведе. Вказане рішення буде стосуватись виключно Волинської митниці.

Просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 про забезпечення позову у справі №140/10212/24 та відмовити ТОВ «Пакур Транс» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

В судовому зсіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що Волинською митницею прийнято наказ від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи» з 24.09.2024 тривалістю 2 робочих днів.

Крім того, позивачем отримано повідомлення Волинської митниці від 11.09.2024 за №41 про проведення з 24.09.2024 документальної невиїзної перевірки щодо ТОВ «ПАКУР ТРАНС» з питань дотримання законодавства України з питань митної справи.

У зв`язку із чим, ТОВ «ПАКУР ТРАНС» звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Волинської митниці від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» та одночасно заявило клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони вчиняти будь-які дії по проведенню перевірки до набрання рішенням суду у даній адміністративній справі законної сили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАКУР ТРАНС до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування наказу.

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що позивач отримав наказ Волинської митниці від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи який прийнятий у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби України від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065, вказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання платником податків ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за митними деклараціями: UA205140/2024/018044 від 15.03.2024, UA205140/2024/016867 від 11.03.2024, UA205140/2024/016086 від 07.03.2024, тривалістю 2 робочих дні з 24.09.2024 у Волинській митниці.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки на той час перевірка вже буде проведена, адже починаючи з 24.09.2024 оскаржуваний наказ буде реалізований, тобто вичерпає свою дію виконанням. Таким чином, захист прав та інтересів товариства буде неефективним, оскільки позивачу доведеться оскаржувати вже не наказ на проведення перевірки, а рішення винесені за її наслідками.

Також, очевидними є ознаками протиправності оскаржуваного наказу Волинської митниці, яким призначено проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки останній не містить посилання на лист, який надійшов від уповноважених органів іноземних держав (в тому числі його реквізитів) про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, а лише містить посилання на лист Держмитслужби України, яким нібито була доведена вказана інформація. Більше того, оскаржуваний наказ навіть не містить інформації про країну, уповноважений орган якої нібито надіслав відповідну інформацію.

Водночас, лист Держмитслужби України не є джерелом інформації та відповідним приводом для проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки підставою для проведення перевірки має бути не лист Держмитслужби України, а лист уповноваженого органу іноземної держави.

Також на думку позивача, у спірному наказі не заначено фактичних підстав, які відповідають приписам пункту 2 частини другої статті 351 МК України, що стали підставою для проведення перевірки.

Крім того, початок проведення документальної невиїзної перевірки не передбачає процедури допуску до перевірки, а тому позивач, не в змозі буде висловити свою незгоду із правомірністю призначення перевірки, до моменту її проведення шляхом недопуску до такої перевірки. При цьому, початок проведення документальної невиїзної перевірки знівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення судом позову ТОВ «ПАКУР ТРАНС».

Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив частково з тих підстав, що зупинення дії наказу Волинської митниці від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» є достатнім і співмірним заходом забезпечення позову, з огляду на предмет та характер спірних правовідносин. Водночас підстав для заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням перевірки суд не вбачав.

Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №260/1499/18, від 17 червня 2020 року №380/930/20.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Як уже зазналось вище, статтею 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що позивач отримав наказ Волинської митниці від 11.09.2024 №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи який прийнятий у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби України від 06.06.2024 №15/15-03-01/7/3065, вказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання платником податків ТОВ «ПАКУР ТРАНС» вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за митними деклараціями: UA205140/2024/018044 від 15.03.2024, UA205140/2024/016867 від 11.03.2024, UA205140/2024/016086 від 07.03.2024.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

При чому, згідно п. 7 ч. 1 ст. 226 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митного органу в тому числі і шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальна перевірка, в розумінні положень ч.1 ст.245 МК України, це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Митний контроль здійснюється як шляхом документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи.

Особливості проведення документальних невиїзних перевірок регламентовано ст.351 МК України, ч.2 ст.351 якої чітко визначено підстави для її проведення.

Відповідно до ч.4 ст.351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Отже, наведеною нормою митного законодавства визначено чіткий порядок інформування суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності лише про дату початку та місце проведення документальної невиїзної перевірки.

Тобто, документальна невиїзна перевірка, є формою митного контролю, який, в тому числі спрямований і на забезпечення прав та інтересів осіб в частині достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про те, що за позивачем залишається право належними доказами довести достовірність, повноту сплати митних платежів при переміщення товарів через митний кордон України та, як наслідок - прийняття позитивного рішення про відсутність порушень чинного митного законодавства при переміщенні товарів через митний кордон України та відповідно - оформлення довідки за результатами перевірки.

Наведені спростовує висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Як уже зазначалось вище, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Апеляційний суд зауважує, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не обґрунтовано того, що невжиття таких заходів, як зупинення дії оскаржуваного наказу, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності позивача чи невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача

Крім цього, виконання в майбутньому судового рішення у справі про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, у разі задоволення позову, жодних правових наслідків для позивача не призведе, оскільки фактично вказане рішення буде стосуватись виключно Волинської митниці.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд висновує, що судом першої інстанції під час задоволення заяви про забезпечення позову не оцінено доводи заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності та не встановлено ознак очевидної протиправності наказу Волинської митниці.

Що стосується покликання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду у справах щодо податкових перевірок, та апеляційний суд вважає, що такі стоються інших правовідносин, тому застосуванню у цій справі не підлягають.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Вказані вище обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі №140/10212/24 - скасувати та т ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінУ зв`язку з перебуванням головуючого судді Матковської З.М. у відпустці 12-13.12.2024, повний текст судового рішення складено та підписано 16.12.2024.