Постанова

від 07.11.2024 по справі 522/16933/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/111/24

Справа № 522/16933/15

Головуючий у першій інстанції Погрібний С.О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Матвієнко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит Капітал»,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2017 року,

за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 18 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №111171682000, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 49950 доларів США на строк з 18 червня 2007 року до 18 червня 2014 року.

Банк повністю та у встановлені строки виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених вказаним договором, AT «УкрСиббанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює AT «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від AT «УкрСиббанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість AT «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором.

Проте, позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 31 липня 2015 року, за відповідачем наявна заборгованості у розмірі 2287906,68 гривень.

ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 2287906,68 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 20 січня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано на підтвердження розрахунку будь-яких виписок з рахунку відповідача на підтвердження чи спростування останнім погашення заборгованості у той чи інших період. Враховуючи відсутність детального обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, невиконання вимог ухвали суду про забезпечення доказів шляхом витребування копії кредитної справи ОСОБА_1 та бухгалтерської документації, заперечень відповідача щодо такого розрахунку, суд не в змозі перевірити правильність проведеного обрахунку заборгованості, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося з апеляційною скаргою до суду.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта банк» відхилено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2017 року залишено без змін.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду Одеської області ПАТ «Дельта банк» звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою 18 грудня 2019 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнив частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з того, що в ході розгляду даної справи апеляційним судом не дотримано вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) щодо обов`язку сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не надано належної оцінки зібраним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності. Апеляційним судом не надано належної правової оцінки усім доводам сторін у справі, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наданого розрахунку, посилаючись на положення ч. 1 ст. 58 ЦПК України, якою передбачено, що належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, посилання суду на невиконання банком вимог суду про забезпечення доказів шляхом витребування документів суперечить дійсності, адже банк не отримував зазначеної ухвали, а тільки лист, який не є ухвалою у розумінні ст. 210 ЦПК України з якого неможливо встановити автора листа.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року призначив справу до розгляду.

ОСОБА_1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначав, що укладений кредитний договір має строк дії, у зв`язку з чим задоволенню не може підлягати заборгованість розрахована на підставі договору після 18.06.2014 року, тобто після закінчення строку дії договору. З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що сума позовних вимог розрахована станом на 31.07.2015 року, тобто охоплює період після 18.06.2014 року.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, при цьому не посилався на вимоги ст. 625 України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.05.2023 року залучено представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Матвієнко А.А., до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.04.2024 року залученоТОВ "ФК "Кредит Капітал" до участі у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як правонаступника прав та обов`язків публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

ПАТ «Дельта Банк» про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01:08 годині, що підтверджується довідкою.

ТОВ "ФК "Кредит Капітал" про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01:08 годині, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки 30.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Смирнов А.І. про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01:08 годині, що підтверджується довідкою.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнко А.А. про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 18.10.2024 року о 18:01:08 годині, що підтверджується довідкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним та недостатнім доказом, так як він не містить всієї необхідної інформації для перевірки розміру нарахованої заборгованості, у тому числі всіх її складових. З наданого банком розрахунку неможливо встановити тривалість періоду заборгованості відповідача, в тому числі простроченої заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками, а також обрахунку пені та трьох відсотків річних.

Суд зазначив, що позивачем не надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження заявлених вимог, при цьому, розрахунок, складений позивачем та не підтверджений іншими доказами, є документом, складеним самим позивачем, що не може свідчити про його однозначно об`єктивний та незаперечний доказовий характер.

Враховуючи відсутність детального обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, невиконання вимог ухвали суду про забезпечення доказів шляхом витребування копії кредитної справи ОСОБА_1 та бухгалтерської документації, заперечень відповідача щодо такого розрахунку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою, другою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11171682000, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 49950 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 252247,50 грн за курсом Національного банку України на день укладення цього договору.

Пунктом 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 18.06.2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу ІІ цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. договору.

У додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 18.06.2007 року, який є невід`ємною частиною договору, сторонами узгоджений графік погашення кредиту, щомісячними платежами із визначенням дати внесення платежів, визначено щомісячно залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом. Дата початку повернення кредиту зазначена 10.07.2007 року та кінцевий строк повернення кредиту 18.06.2014 року

Згідно пункту 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту за користування кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,5% річних.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 за вказаним договором про надання споживчого кредиту підтверджується заявою на видачу готівки 19 від 18 червня 2007 року, відповідно до якої відповідач отримав 49950,0 доларів США, що на день отримання цих коштів становило 252247,5 гривень.

Зазначені обставини свідчать про те, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання споживчого кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не виконані умови п. 4.1. договору, відповідно до яких відповідач зобов`язаний погашати кредит, сплачувати проценти, комісії та інші платежі на рахунок, вказаний у цьому договорі, що не заперечується власне й відповідачем, однак останній не погоджується з сумою стягнення.

Судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого продавець Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі. Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з рахуванням інших зобов`язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов`язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

Відповідно до акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, складеного 04 січня 2012 року, ПАТ «Дельта Банк» прийнято документи щодо стягнення заборгованості боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №11171682000.

Звертаючись до суду із позовом ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11171682000, яка виникла станом на 31.07.2015 року у розмірі 2287906,68 грн, з яких: 778224,03 грн - заборгованість за кредитом; 965590,55 грн - заборгованість за відсотками; 510428,72 грн - пеня; 19718,66 грн - 3% від простроченої заборгованості по тілу; 13944,72 грн - 3% від простроченої заборгованості по відсотках.

Відповідачем у запереченнях на позовну заяву зазначалося, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості по кредиту, складений станом на 31 липня 2015 року, не вмотивований, не містить періоду за який нараховані проценти, пеня, штраф, не зазначено платежі здійснені відповідачем; не вказано платежі, які не можна стягувати у зв`язку зі спливом строку позовної давності. В останнє здійснено відповідачем часткове погашення заборгованості по кредитному договору у червні 2009 року та з цього часу не проводив будь-яких платежів по кредитному договору. Вважає, що кредит потрібно повернути, але не в такій сумі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за кредитним договором №11171682000 станом на 31 липня 2015 року яка становить 80688,17 доларів США та 544092,1 гривень, в тому числі: - заборгованість за тілом кредиту 36009,26 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 778224,03 гривень; - заборгованість за відсотками 44678,91 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 965590,55 гривень; - пеня 510428,72 гривень; - 3% від простроченої заборгованості за тілом кредиту 19718,66 гривень; - 3% від простроченої суми заборгованості за відсотками 13944,72 гривень. Загальна заборгованість станом на 31 липня 2015 року склала 2287906,68 гривень.

Проте, наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11171682000 не містить детального розрахунку, а саме: періоду нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсоткам, пені та трьох процентів річних, не містить інформацію щодо сплачених позичальником грошових коштів на виконання умов договору та до якого часу відповідачем виконувалися умови договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В матеріалах справи відсутня виписка про рух коштів щодо позичальника ОСОБА_1 за договором № №11171682000 за період з 18 червня 2007 року (часу укладення договору) по 31 липня 2015 року (дата виникнення заборгованості, зазначена позивачем у позовній заяві).

З метою встановлення дійсного розміру заборгованості, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 6 листопада 2015 року, яка занесена до протоколу судового засідання, від ПАТ «Дельта Банк» витребувано копії документів, які стали підставою для укладення кредитного договору та його обслуговування, а також виписку по руху коштів за таким кредитним договором.

Проте, ухвала суду позивачем не виконана, суду не надано належно обґрунтованого розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором та належних доказів на його підтвердження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року касаційна скарга публічного акціонерного товариства Дельта Банк» задоволена частково. Ухвала апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, скасовуючи ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року, зазначив, що апеляційний суд, встановивши, що між сторонами виникли договірні відносини, відповідач отримав кредитні кошти, не врахував, що позивачем на підтвердження своїх доводів надано розрахунок заборгованості, а відповідач, заперечуючи проти позову не заперечував отримання коштів за кредитним договором від 18 червня 2007 року та погашав заборгованість. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки вказаним доказам та безпідставно відмовив за недоведеністю позовних вимог, рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог не переглянув.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2020 року витребувано у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» належним чином посвідчену копію детального розрахунку заборгованості по кредитному договору № 11171682000 від 18 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та виписки з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по кредитному договору № 11171682000 від 18 червня 2007 року.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 27.11.2023 року витребував у представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженого на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Матвієнка Андрія Анатолійовича належним чином засвідчену копію детального розрахунку (помісячного) заборгованості по кредитному договору № 11171682000 від 18 червня 2007 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , станом на 31.07.2015 року, який повинен включати відомості щодо заборгованості за тілом кредиту, відсотками, пені, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках та виписки з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по кредитному договору № 111171682000 від 18 червня 2007 року.

Зазначену ухвалу Одеського апеляційного суду представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженого на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Матвієнко А.А. отримав 01.12.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

26.12.2023 року на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 27.11.2023 року від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло повідомлення, в якому зазначено, що 22.10.2018 року в рамках процедури реалізації майна (активів) неплатоспрожних банків, передбаченої статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових активів Фонду, проведено відкриті електронні торги (аукціон) з продажу кредитного портфелю (пулу активів) фізичних осіб АТ "Дельта Банк", до складу якого входили також права вимоги АТ "Дельта Банк" за Кредитним договором №11171682000 від 18.06.2007 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1 . За результатами вказаних торгів визначено переможця - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" (ідентифікаційний код 35234236). У Фонді відсутні первинні документи АТ "Дельта Банк", в зв`язку з чим надати детальний розрахунок заборгованості та документів, що підтверджують платежі по кредитному договору не вбачається за можливе.

Крім того, на виконання зазначеної ухвали представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб долучено до клоппотання виписку по особовим рахункам за період з 03.03.2015 року по 14.02.2019 рік №29094141773481, №22079141773481, №№ НОМЕР_1 , №22091141773481, №22090141773482.

Разом з тим, надані виписки по особовим рахункам за період з 01.08. 2015 року по 14.02.2019 року не стосуються періоду за який позивач просить стягнути заборгованість за договором про споживче кредитування.

01.04.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від ТОВ Фінансова компанія «Кредит Капітал» надійшов лист в якому зазначено, що станом на день надання відповіді на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27.11.2023 року детальний розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 по кредитному договору №11171682000 від 18 червня 2007 року перебуває в архіві, тому потребує більше часу для знаходження та відправлення на вимогу суду.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.04.2024 року витребував у ТОВ Фінансова компанія «Кредит Капітал» належним чином засвідчену копію детального розрахунку (помісячного) заборгованості по кредитному договору № 11171682000 від 18 червня 2007 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , станом на 31.07.2015 року, який повинен включати відомості щодо заборгованості за тілом кредиту, відсотків, пені, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках.

Ухвалу суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» отримало 04.04.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та повторно отримало 15.05.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 29.04.2024 року залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до участі у справі № 522/16933/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як правонаступника прав та обов`язків публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Ухвалу суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» отримало 15.05.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.07.2024 року витребувано повторно у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» належним чином засвідчену копію детального розрахунку (помісячного) заборгованості по кредитному договору № 11171682000 від 18 червня 2007 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , станом на 31.07.2015 року, який повинен включати відомості щодо заборгованості за тілом кредиту, відсоткам, пені, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках.

Ухвалу суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» отримало 22.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Проте, ТОВ «Фінансова компанія Кредит Капітал» суду не надано як детального розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором та належних доказів на його підтвердження, так і будь-яких доказів на підтвердження руху коштів за рахунком відповідача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5ст. 261 ЦК України).

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Оскільки умовами договору про надання споживчого кредиту від 18 червня 2007 року встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника, зокрема, щодо сплати окремих платежів, встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку сплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності по кожному черговому платежу починається з моменту порушення його виконання.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем у запереченнях на позовну заяву зазначалось про застосування строку позовної давності.

Оскільки позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, не зазначено до якого часу відповідачем виконувалися умови договору, коли здійснено останній платіж в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту і за відсотками, то колегія суддів враховує обставини зазначені відповідачем у запереченнях на позовну заяву, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за договором відповідачем здійснено в червні 2009 року. Апеляційна скарга не містить доводів з приводу вказаних обставин. Під час розгляду даної справи ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» не надавалося заперечень з приводу здійснення відповідачем останнього платежу в рахунок погашення заборгованості за договором.

Із цим позовом про стягнення заборгованості за договором про споживче кредитування з ОСОБА_1 позивач звернувся до суду 06 серпня 2015 року.

Оскільки позивач із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотками звернувся 06 серпня 2015 року, то вказана вимога підлягає задоволенню в межах трирічного строку позовної давності та строку кредитування, а саме за період з 06 серпня 2012 року по 18 червня 2014 року.

Як зазначалось вище, договором про надання споживчого кредиту передбачено повернення позичальником банку кредиту в терміни встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору ).

У додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 18.06.2007 року, який є невід`ємною частиною договору, сторонами узгоджений графік погашення кредиту, щомісячними платежами із визначенням дати внесення платежів, визначено щомісячно залишок максимально допустимої заборгованості за кредитом. За період з 06 серпня 2012 року по 18 червня 2014 року заборгованість за кредитом складає 13655 доларів США.

Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).

Позивач, завертаючись із позовом, просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 2287906,68 грн, з яких: 778224,03 грн - заборгованість за кредитом; 965590,55 грн - заборгованість за відсотками; 510428,72 грн - пеня; 19718,66 грн - 3% від простроченої заборгованості по тілу; 13944,72 грн - 3% від простроченої заборгованості по відсотках.

Отже позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживче кредитування у гривнях.

Позивачем офіційний курс долара за даними НБУ до гривні, зазначено у розрахунку заборгованості 100 доларів США - 2161,1775 грн.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за період з 06 серпня 2012 року по 18 червня 2014 року в сумі 295324,91 грн (13665 дол. США х 2161,1775) підлягають задоволенню.

Разом з тим, з вимогою про стягнення заборгованості за договором про споживче кредитування, яка виникла станом на 05 серпня 2012 року позивач звернувся поза межами строку позовної давності, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, пені, то колегія суддів вважає, що періодом нараховування є період з 06.08.2012 року по 18.06.2014 року в межах строку позовної давності та строку кредитування, виходячи із наступного розрахунку: 295324,91 грн (заборгованість за кредитом в межах строку позовної давності) х 12,5% річних / 360 (п. 1.3.3. договору) х 682 дня (кількість днів) = 69934,58 грн.

Відповідач власного розрахунку заборгованості за кредитом та відсотками не надав.

Суд зауважує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Право банку нараховувати проценти та пеню за договором про надання споживчого кредиту припинилося 19.06.2014 року.

Із наданої виписки по рахункам за період з 03.03.2015 року 31.07.2015 року вбачається, що позивачем за цей період щомісячно здійснювалося відповідачу нарахування відсотків.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач після спливу 18.06.2014 року визначеного договором строку кредитування продовжував нараховувати відсотки за договором про споживче кредитування № 11171682000 від 18 червня 2007 року.

Ураховуючи викладені обставини та ненадання позивачем детального розрахунку заборгованості колегія суддів вважає, що з вимогою про стягнення заборгованості за відсотками та пенею за договором про споживче кредитування, яка виникла станом на 05 серпня 2012 року позивач звернувся поза межами строку позовної давності, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Щодо стягнення заборгованості за відсотками та пенею нарахованими за період з 19.06.2014 року по 31.07.2015 року (які нараховані станом на 31.07.2014 року), то вони нараховані після закінчення визначеного договором строку кредитування, то позивач не мав правових підстав для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом та пені.

Щодо стягнення 3% річних

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

У постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20, від 18 березня 2020 року у справі № 442/398/15-ц Верховний Суд зауважив, що натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (оскільки боржник заявив про застосування позовної давності та вона застосована судом), але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц).

3% річних, які передбачені ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є як основна сума заборгованості, так і проценти за користування кредитними коштами, встановлені договором.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16, постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1937/16-ц.

Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - здійснений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19718,66 грн, та 3 річних від простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 13944,72 грн, при цьому обґрунтованого розрахунку із зазначенням періоду нарахування не надав.

Розрахунок 3 % річних від простроченої заборгованості за основним кредитом і процентами обраховується за формулою: сума заборгованості помножено на 3 % річних розділити на 365 днів (у році) помножити на кількість днів прострочення.

Колегія суддів вважає, що розрахунок 3% річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту необхідно здійснювати, виходячи із суми заборгованості за тілом кредиту 295324,91 грн, яка підлягає стягненню, тобто захисту в судовому порядку, та за період з 19.06.2014 року по 31.07.2015 року.

295324,91 грн х 3% / 365 х 408 днів = 9903,50 грн.

Розрахунок 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам необхідно здійснювати, виходячи із суми заборгованості по відсоткам 69934,58 грн, яка підлягає стягненню, тобто захисту в судовому порядку, та за період з 19.06.2014 року по 31.07.2015 року. 69934,58 грн 3% / 365 х 408 днів = 2345,20 грн.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» підлягає стягненню 3% річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9903,50 грн та 3 річних від простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 2345,20 грн.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11171682000 від 18.06.2007 року в сумі 368595,19 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 295324,91 грн, заборгованість за відсотками - 69934,58 грн, 3% річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту - 9903,50 грн, 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам - 2345,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні до суду із позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

ПАТ «Дельта Банк» при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4019 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1836582, а при зверненні з касаційною скаргою судовий збір в сумі 4384,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4680895.

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково, то з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»підлягає стягненню судовий збір у сумі 1353,90 грн (647,48 грн за подання апеляційної скарги + 706,42 грн за подання касаційної скарги).

З ОСОБА_1 на корить держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 588,68 грн.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит Капітал", задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11171682000 від 18.06.2007 року в сумі 368595,19 грн, яка складається: заборгованість за кредитом - 295324,91 грн, заборгованість за відсотками - 69934,58 грн, 3% річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту - 9903,50 грн, 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам - 2345,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 1353,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на корить держави судовий збір в сумі 588,68 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді В.В. Кострицький

О.Ю. Карташов