Ухвала

від 21.11.2024 по справі 947/18403/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1737/24

Справа № 947/18403/24 1-кс/947/11043/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000667 від 20 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт у формі заборони володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке було виявлено та вилучено 12.06.2024 року під час проведення обшуку за місцем здійснення діяльності ресторану «Vinobroteria», за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: генератор «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 ; ключ від генератора «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 .

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки, вилучений генератор є предметом вчинення злочину, а від так потребує збереження, з метою перевірки факту його знаходження на місті вилучення та використання не за призначенням. Крім того, постановою слідчого від 17.06.2024 року призначено товарознавчу експертизу щодо вилученого генератора, а обов`язковою умовою її проведення є безпосереднє надання для дослідження вказаного генератора.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах КП «ОЕЕМП», подав апеляційні скарги, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- при винесенні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не дотримався вимог ст. 370 та п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також до неповноти судового розгляду. Зі змісту ухвали убачається, що слідчий суддя при прийнятті оскаржуваного рішення формально навів перелік аргументів та заперечень представника КП «ОЕЕМП», не надаючи їм в подальшому будь-якої належної оцінки, не зазначаючи з яких підстав суд не врахував ті чи інші обставини, що свідчать про істотне порушення органом досудового розслідування кримінального процесуального закону, фактично повністю їх ігноруючи, що призвело до ухвалення незаконного рішення;

- при винесенні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не дотримався вимог п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, не врахував висновки ухвали Одеського апеляційного суду від 12.08.2024, а також проігнорував той факт, що клопотання прокурора не відповідає вимогам п. 2 та п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, а саме, прокурором не надано доказів того, що вилучений під час обшуку генератор є саме тим генератором, який перебуває на обліку КП «ОЕЕМП» та має інвентарний номер 5544;

- слідчим суддею повністю проігноровано наявність порушень ч. 3 ст. 168, ч. 3 ст. 233 ч. 1 ст. 237 КПК України під час отримання доказу, що тягнуть за собою визнання такого доказу недопустимим на підставі ч. 1 ст. 86 КПК України, а отже, відповідно, неможливість накладення арешту на майно, яке має ознаки недопустимого доказу, чим також порушено вимоги ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 170 та п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем діяльності ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Втім, з продемонстрованого прокурором фрагменту відеозапису обшуку від 12.06.2024 убачається, що всупереч наданому слідчим суддею дозволу, обшук проводився не тільки в закладі «Vinobroteria», а й на прилеглій земельній ділянці, яка належить до комунальної власності міста Одеси. Таким чином, вилучення генератору відбулося поза межами належної законної процедури, а саме - вилучення майна відбулося в ході огляду, тобто слідчої дії, яка не була належним чином зафіксована та відображена у відповідних документах;

- порушені вимоги ст. 132 КПК, зокрема, ухвалу прийнято за відсутності належних доказів того, що арешт накладається з метою виконання завдання, а саме - проведення експертного дослідження. Прокурором не було надано до матеріалів справи ні довідки, ні відповіді на запит прокурора щодо строків проведення експертизи, на момент прийняття рішення слідчим суддею невідомо - чи дійсно експертне дослідження досі триває або ні, чи дійсно експертиза є настільки складною, що потребує більших часових рамок ніж ті, що встановлені Інструкцією № 53/5. У свою чергу, призначене експертне дослідження не стосується встановлення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, а стосується виключно ринкової вартості генератора;

- слідчий суддя дійшов суб`єктивних та упереджених висновків, які не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, та які (навпаки) спростовуються такими доказами, чим істотно порушив вимоги ст. 370 КПК України;

- при ухваленні судового рішення, яким на майно накладено арешт, слідчий суддя порушив вимоги ст. 1 Протоколу першого до Європейської конвенції з прав людини, а також п.п. 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК України.

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно - відмовити.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам закону, та її неможливо вважати законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався не у повному обсязі, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000667 від 20 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

З обставин, викладених у клопотанні вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», шляхом зловживання своїм службовим становищем та вступивши в злочинну змову з посадовими особами Одеської міської ради, в умовах воєнного стану здійснили привласнення електрогенераторів, які перебували в їх віданні, у період 2022-2023 року.

Органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до рішення Одеського оперативного штабу з координації діяльності органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організації в умовах воєнного стану від 27.12.2022 року №84 отримувачем генераторів електричного струму, в тому числі отриманих в якості гуманітарної допомоги, визначено Комунальне підприємство «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» ЄДРПОУ 23216145.

Враховуючи вимоги зазначеного рішення, на підставі отриманих заявок 12 електрогенераторів були передані за актами приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування комунальним неприбутковим підприємствам, підпорядкованим Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 78, 137 Господарського кодексу України, рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5050-IV «Про делегування повноважень з передачі на баланс (в управління) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси», з метою забезпечення безперебійної роботи закладів охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Одеси Виконавчий комітет Одеської міської ради, рішенням №14 від 25.01.2024 року «Про передачу закладам охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Одеси на баланс та закріплення за ними на праві оперативного управління дизельних генераторів, що обліковуються на балансі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» та додатку до рішення №14 від 25.01.2024 року закладам охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Одеси передав на баланс та закріпив за ними на праві оперативного управління 12 дизельних генераторів, що обліковуються на балансі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство».

Разом з цим встановлено, що Комунальне підприємство «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» наказом N? 137 від 24.12.2022, отримало гуманітарну допомогу від Німецького федерального агентства технічної допомоги (The German Federal Agency of Technical Relief) згідно декларації N?500420/2022/4558 про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою та сертифікату дарування N? UKR-78 III (Donation Certificate UKR-78 III), взято на балансовий рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні» як цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають на зберіганні до моменту прийняття рішення уповноваженого органу щодо впорядкування та розподілу зазначеного майна.

Згідно акту про проведення ідентифікаційного (фізичного) огляду товарів та інших предметів, що отримані у якості гуманітарної допомоги від 24.12.2022, затвердженого в.о. директора - заступника директора по експлуатації та технічній роботі КП «ОЕЕМП» ОСОБА_8 та підписаний головою комісії ОСОБА_9 та іншими членами комісії, КП «ОЕЕМП» отримало гуманітарну допомогу від Німецького федерального агентства технічної допомоги (The German Federal Agency of Technical Relief) згідно декларації N?500420/2022/4558 про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою, та сертифікату дарування N? UKR-78 IIII (Donation Certificate UKR-78 III).

Разом з цим, проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що генератори, які обліковуються на балансі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», без належних облікових документів та не за призначенням передані до ресторанів м . Одеси та фізичним особам підприємців, а саме генератор «FG WILSON Р65-5» (65 кВт) інв. № 5544 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем здійснення діяльності ресторану «Vinobroteria».

Так, у ході проведення досудового розслідування, 12.06.2023 року, з 09:24 год. до 12:31 год., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 від 10.06.2024 року (справа №947/18403/24, номер провадження: 1-кс/947/7764/24), проведено обшук за місцем здійснення діяльності ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено та вилучено: генератор «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 та ключ від генератора «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 .

Постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Одеській області вилучені в ході обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Частиною 4 статті 191 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, передбачена кримінальна відповідальність за привласнення чужого майна в умовах воєнного шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Об`єктом вказаного злочину є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Як убачається з долучених документів, вилучений у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , генератор «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 та ключ від генератора, є фактично тим генератором, що обліковується на балансі КП «ОЕЕМП», отже, є достатньо підстав вважати, що виявлене та вилучене майно під час обшуку 12.06.2024 року, - пов`язане з подією злочину, яка розслідуються у цьому провадженні та ймовірно є предметом злочину.

Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Враховуючи обставини можливого вчинення злочину, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що генератор «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 , та ключ від генератора «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 , мають доказове значення та є достатні підстави вважати, що їх збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування вказаного кримінального провадження.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчим суддею повністю проігноровано наявність порушень ч. 3 ст. 168, ч. 3 ст. 233 ч. 1 ст. 237 КПК України під час отримання доказу, що тягнуть за собою визнання такого доказу недопустимим на підставі ч. 1 ст. 86 КПК України, а отже, відповідно, неможливість накладення арешту на майно, яке має ознаки недопустимого доказу, чим також порушено вимоги ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 170 та п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України).

При цьому КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).

На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли: (1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Саме тому, колегія суддів вважає, що на даній стадії надання оцінки протоколу обшуку з точки зору його допустимості та належності є передчасним.

Водночас, апеляційний суд враховує сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження розпорядження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Співставляючи встановлені обставини з доводами прокурора про необхідність накладення арешту на вилучене майно із обов`язковою забороною володіння та користування ним, на переконання колегія суддів, є необґрунтованими, оскільки, є невиправданим обтяжливим способом арешту майна для громади в умовах воєнного стану в Україні, а також відсутністю електропостачання у зв`язку із завданням ракетних ударів по енергооб`єктах. Апеляційний суд вважає, у даному випадку достатнім способом забезпечення буде арешт шляхом позбавлення права на розпорядження вказаним майном власником, до скасування арешту у порядку встановленому КПК України, що дозволить не порушувати право власності особи та належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню із постановленням нової ухвали.

Приписами п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , який діє в інтересах КП «ОЕЕМП», - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000667 від 20 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024160000000667 від 20 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено 12.06.2024 року під час проведення обшуку за місцем здійснення діяльності ресторану «Vinobroteria», за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: генератор «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 та ключ від генератора «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони розпорядження цим майном.

Генератор «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 та ключ від генератора «FG WILSON», модель «Р65-5», серійний номер НОМЕР_1 , повернути власнику уповноваженій особі Комунального підприємства «Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство», на відповідальне зберігання, попередивши її про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України, з правом володіння та користування для потреб громади.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4