Рішення

від 02.12.2024 по справі 160/33118/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуСправа №160/33118/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, Державна судова адміністрація України про стягнення заробітної плати, -

УСТАНОВИВ:

19.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, Державна судова адміністрація України, в якій позивач просить:

- стягнути з Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49070 м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, 57; код ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду в розмірі 528775 (п`ятсот двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 29 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 88667 (вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 06 -коп., та середній заробіток за порушення строків розрахунку при звільненні у сумі 2924335 (два міліонна дев`ятсот двадцять чотири тисячі триста тридцять п`ять) грн. 18 -коп., а всього 2986079 (два міліонна дев`ятсот вісімдесят шість тисяч сімдесят дев`ять) грн. 53-коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем в порушення ст. 133 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII в період з червня 2019 року по лютий 2021 року (включно) ОСОБА_1 виплачувалася суддівська винагорода (базовий оклад та доплата за вислугу років) у розмірі меншому ніж передбачено законодавством, у зв`язку з чим загальна сума недоплати складає 528775,29 грн. Причиною нарахування суддівської винагороди у розмірі меншому ніж визначено законом стало використання відповідачем даних обліку робочого часу які складалися та надавалися заступником керівника апарату Верхньодніпровського районного суду Родіною Л.А. за одноособовим розпорядженням голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 . Водночас, відомості, які зазначені у табелі обліку робочого часу щодо ОСОБА_1 , не можуть слугувати належною підставою для зменшення виплати їй суддівської винагороди. Крім того, позивачем наголошено про необхідність стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023, зазначеному вище позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/33118/23 та останній передано для розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 .

Ухвалою від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху зі встановленням строку для усунення недоліків та ухвалою від 01.02.2024 продовжено строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 28.02.2024 заяву позивача про відвід судді залишено без розгляду.

Також, 28.02.2024 ухвалою повернуто позовну заяву з огляду на невиконання вимог суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 про повернення позовної заяви та матеріали позову направлені для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали передані судді Кадниковій Г.В.

Ухвалою суду від 05.09.2024 прийнято адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-1: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-2: Державна судова адміністрація України про стягнення суддівської винагороди, до свого провадження.

Задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Кадникової Г.В. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-1: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-2: Державна судова адміністрація України про стягнення суддівської винагороди.

Адміністративний позов №160/33118/23 ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-1: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-2: Державна судова адміністрація України про стягнення суддівської винагороди - передано для здійснення перерозподілу з урахуванням приписів ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 справу №160/33118/23 передано судді Рищенку А.Ю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі №160/33118/24 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 14.10.2024.

24.09.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно наказу ТУ ДСА України в Дніпропетровської області №51 від 22.11.2014 року «Про передачу документації щодо ведення обліку кадрів та кадрового діловодства» кадрове діловодство, на підставі ст.24 Закону України «Про статус суддів» передано до районних, міських та міськрайонних судів області. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1402 голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Відповідно до ст. ст.145, 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснює організаційне забезпечення та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також виконує функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, проте не наділена повноваженнями видавати накази та здійснювати нарахування та виплату будь-яких виплат суддям. Порядок організації обліку оплати праці працівників місцевих загальних судів Дніпропетровської області визначено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, затвердженим наказом начальника Територіального управління № 41 від 17.11.2017 (далі - Положення), яке розроблено на підставі Типового положення про організацію бухгалтерського обліку в місцевих та апеляційних загальних і спеціалізованих судах, Державній судовій адміністрації України, її територіальних управліннях, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Національній школі суддів України, затвердженого наказом ДСА України №1025 від 08.11.2017. Положенням, зокрема визначено, що відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління здійснює всі нарахування та виплати працівникам місцевих загальних судів області виключно на підставі наказів відповідних судів та інших документів, які є підставами для здійснення відповідних нарахувань та виплат (табелі обліку робочого часу, листи непрацездатності, посвідчення про відрядження тощо), отриманих також від місцевих загальних судів Дніпропетровської області. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Робочий час - це час, протягом якого працівник виконує покладені на нього трудові обов`язки відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Обов`язок працівника трудитися протягом встановленого робочого часу містить у собі обов`язок дотримання передбаченого трудовим договором, локальними нормативними актами, законодавством режиму робочого часу. Первинним документом обліку використання робочого часу, розрахунку з працівниками по заробітній платі чи отримання даних про відпрацьований час (а також запізнення, неявку на роботу тощо) є табель обліку використання робочого часу, форму якого затверджено наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» № 489 від 05 грудня 2008 року. Таким чином, Відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління здійснює всі нарахування та виплати працівникам місцевих загальних судів області виключно на підставі наказів відповідних судів та інших документів, які є підставами для здійснення відповідних нарахувань та виплат (табелі обліку робочого часу, листи непрацездатності, посвідчення про відрядження тощо), отриманих також від місцевих загальних судів Дніпропетровської області. Крім того, відповідно висновку аудиторського звіту від 06.11.2020 № 6-13/13, суддівська винагорода судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 нараховувалась відповідно до табелів обліку використання робочого часу за фактично відпрацьовані години, що не порушує вимог чинного законодавства з питань оплати праці.

В прохальній частині відзиву представник відповідача просив проводити розгляд справи №160/33118/23 за його відсутності.

14.10.2024 підготовче засідання у справі №160/33118/23 перенесено на 21.10.2024.

21.10.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду частини позовних вимог у справі №160/33118/23 - задоволено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, Державна судова адміністрація України в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні у сумі 2924335 (два міліонна дев`ятсот двадцять чотири тисячі триста тридцять п`ять) грн. 18 коп. - залишено без розгляду.

21.10.2024 підготовче провадження у справі №160/33118/23 закрито та призначено розгляд справи по суті на 28.10.2024.

28.10.2024 від позивача надійшла заява про здійснення розгляду справи №160/33118/23 без її участі; позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, судом вирішено продовжити розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , Указом Президента України від 24.02.2011 №246/2011 призначено строком на п`ять років на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та зараховано до штату суду 15.03.2011 відповідно до наказу №06-К від 15.03.2011.

30.05.2018 рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 837/ ко-18 суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді, а рішенням від 21.09.2018 №1662/ко-18 внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді зазначеного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.02.2021 №428/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя наказом голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2021 №02-КГ суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 26.02.2021 року, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Цим же Наказом суду наказано Відділу планово-фінансової діяльності обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за щорічні основні відпустки, загалом за 52 календарних дні.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/94/21 частково задоволений позов ОСОБА_1 - визнано протиправним та скасоване рішення Вищої ради правосуддя від 23.02.2021 №428/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2023 залишено без змін Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/94/21.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №160/10876/23 визнаний протиправним та скасований наказ Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2021р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ».

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 у справі №160/10876/23 набрала законної сили з 17.01.2024, відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, та в касаційному порядку не оскаржувалася.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 №1220/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Позивач вважає, що відповідачем в порушення ст. 133 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII в період з червня 2019 року по лютий 2021 року (включно) ОСОБА_1 виплачувалася суддівська винагорода (базовий оклад та доплата за вислугу років) у розмірі меншому ніж передбачено законодавством, у зв`язку з чим загальна сума недоплати складає 528775,29 грн. Причиною нарахування суддівської винагороди у розмірі меншому ніж визначено законом стало використання відповідачем даних обліку робочого часу.

Крім того, позивачем наголошено про необхідність стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за порушення строків розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 8 Конституції України визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

При цьому ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Незалежність судді забезпечується серед іншого окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування (ч. 5 ст. 48 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За ч. 2 цієї правової норми Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Зміни до Закону № 1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII).

З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII видно, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до п. 7, 8 ч. 5 ст. 48 Закону № 1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Щодо процедури нарахування та виплати суддям суддівської винагороди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України (п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону № 1402-VIII).

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (ч. 4 ст. 148 Закону № 1402-VIII).

Статтею 151 Закону № 1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України підзвітна Вищій раді правосуддя у межах, визначених законом.

Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Відповідно до п. 5 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 (зі змінами та доповненнями) основними завданнями Державної судової адміністрації України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлений законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи судців України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Типовим положенням про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 15.07.2015 № 104 (далі - Типове положення), встановлено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління) є територіальними органами Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та їй підпорядковуються. Територіальні управління утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 3 Типового положення, основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів та фінансове забезпечення місцевих загальних судів з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

Територіальні управління забезпечують належні умови діяльності місцевих судів у межах повноважень, визначених законом, а також здійснюють функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів (п.п. 4.1, 4.3 п. 4 Типового положення).

Територіальне управління є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України (п. 9 Типового положення).

Отже, у межах спірних правовідносин функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України, а територіальне управління ДСА є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а відтак їх діяльність у сфері бюджетних відносин регулюється, зокрема, Бюджетним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Територіальне управління ДСА України як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на відповідний рік.

Таким чином, заходи по фінансовому забезпеченню місцевих загальних судів Дніпропетровської області включають в себе і нарахування та виплату суддівської винагороди.

З огляду на наведене, питання щодо формування кошторисів і щомісячних розписів видатків, зокрема видатків на виплату суддям суддівської винагороди, вирішується не самостійно територіальними органами Державної судової адміністрації України, а останні здійснюють фінансування судів щодо указаних виплат на підставі відповідних розпорядчих та облікових документів судів, якими з дотриманням вимог закону визначається розмір суддівської винагороди, яка підлягає сплаті судді відповідного суду.

У контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що згідно зі ст. 148 та 149 Закону № 1402-VIII, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області діє як розпорядник бюджетних коштів для місцевих судів та виконує відповідні розпорядчі та облікові документи судів, зокрема, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди. У даному випадку, зазначене управління не виступає самостійним суб`єктом у прийнятті рішень щодо виплат, а виконує покладені на нього функції.

Враховуючи наведене, відповідач у відзиві вказував, що на підставі саме табелів обліку робочого часу позивачці нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із ч. 1 ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ст. 7 Закону України «Про оплату праці» законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів"»не регламентує порядок виплати суддівської винагороди та порядок обліку робочого часу судді, а визначає лише розмір та складові суддівської винагороди.

У постанові від 17.02.2015 № 21-8а15 Верховний Суд України виклав правову позицію, що у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство треба застосовувати у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Судді є спеціальними суб`єктами, при цьому ані Закон України "Про судоустрій і статус суддів", ані трудове законодавство не містить окремих положень щодо обліку робочого часу суддів, з огляду на що, для його визначення, необхідно керуватися загальними нормами трудового законодавства, яке поширюється на всіх працівників.

Порядок обліку робочого часу працівників будь-яких підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності затверджений наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Отже, враховуючи, що спеціальним законодавством не врегульовано спірні правовідносини, з метою обліку робочого часу суддів потрібно застосовувати положення наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі № 580/112/19 та від 09.09.2021 у справі № 2340/4509/18.

Порядок організації обліку оплати праці працівників місцевих судів визначено Типовим положенням про організацію бухгалтерського обліку в місцевих та апеляційних загальних і спеціалізованих судах, Державній судовій адміністрації України, її територіальних управліннях, Вищій кваліфікаційній комісії судців України, Національній школі суддів України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.11.2017 № 1025, зі змінами та доповненнями (далі - "Типове положення").

Згідно з пунктом 3 розділу VII Типового положення для обліку робочого часу використовується Табель обліку використання робочого часу (Додаток № 7 до Положення) та/або типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці".

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається в розмірі не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку нарахованого за такий період фонду оплати праці працівника (п. 4 Типового положення).

Порядок організації роботи апарату місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду визначає Типове положення про апарат суду, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 08.02.2019 № 131, згідно якого апарат місцевого відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснює організаційне забезпечення роботи суду.

Згідно п. 8 цього Типового положення, відповідно до основних завдань, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", апарат суду, в т.ч.: організовує та забезпечує ведення діловодства в суді, забезпечує підготовку й складання документів відповідно до інструкції з діловодства в суді, інших актів законодавства України; забезпечує ведення, облік, формування, опрацювання, надсилання, друкування, тиражування, використання, зберігання та знищення матеріалів, документів та інших матеріальних носіїв інформації, пов`язаних із діяльністю суду; веде кадрове діловодство суду, в тому числі особові справи суддів у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Радою суддів України; розробляє проект структури та штатного розпису суду; забезпечує підготовку пропозицій до бюджетного запиту; виконує інші функції, пов`язані із забезпеченням діяльності суду.

26.11.2010 Радою суддів України, відповідно до ст. 113, ч. 5 ст. 127, п.п. 3.6 п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 162, п. 16 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого 16.09.2010 X позачерговим з`їздом суддів України, затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, погодженого Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 2.3.8 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (зі змінами та доповненнями) копія табеля обліку використання робочого часу щодо суддів відповідного суду, що складається для виплати заробітної плати, вноситься відповідальною особою суду до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після підписання цього табеля.

Отже, нарахування суддівської винагороди суддям, здійснюється, у тому числі, на підставі табелів обліку робочого часу, копії яких передаються місцевими загальними судами територіальному управлінню державної судової адміністрації.

Дослідженням табелів обліку робочого часу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з червня 2019 по лютий 2021 (включно) відносно ОСОБА_1 встановлено, що табелі обліку робочого часу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області підписані уповноваженими особами, які відповідальні за здійснення обліку робочого часу суду.

На підставі вказаних табелів обліку використання робочого часу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Територіальним управлінням нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода судді Трофимовій Н.А. з червня 2019 по лютий 2021.

Таким чином, нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу за спірний період з червня 2019 по лютий 2021 (включно) були здійснені Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на підставі табелів обліку робочого часу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з червня 2019 по лютий 2021 (включно).

Під час розгляду справи по суті, позивач не надала до суду належні та допустимі докази на підтвердження звернення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області із клопотанням (заявою) про внесення коригування до табелів обліку робочого часу з червня 2019 по лютий 2021 (включно), із наведенням обставин та причин поважності відсутності протягом вказаного періоду.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази оскарження позивачем в судовому порядку дій посадових осіб Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо внесення даних до табелів обліку робочого часу з червня 2019 по лютий 2021 (включно) стосовно неї та, відповідно, судові рішення з даного приводу.

Оскільки законність дій посадових осіб Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо внесення даних до табелів обліку робочого часу з червня 2019 по лютий 2021 (включно) стосовно судді ОСОБА_1 не оскаржувалося позивачем, суд приходить до висновку про відсутність у цьому спорі протиправних дій (бездіяльності) з боку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в частині не нарахування та не виплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді в повному розмірі.

З огляду на наведене, на думку суду, відсутні підстави для стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди в розмірі 528775,29 грн.

Що стосується позовних вимог відносно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в сумі 88667,06 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить порядку надання компенсації суддям за невикористані відпустки.

Вказані відносини врегульовані Законом України «Про відпустки». Преамбула згаданого Закону визначає ті відносини в яких означений Закон застосовується, зокрема він встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Частиною 2 ст.21 Закону України «Про відпустки» визначено, що порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні провадиться відповідно положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п.п. а п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Абзацами 1 та 2 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абз.1). Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (абз.2).

Згідно п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абз.1). Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт (абз.2). При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. 4).

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 7 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Судом встановлено, що наказом Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2021 №02-КГ ОСОБА_1 відрахована зі штату суду.

Цим же Наказом суду наказано Відділу планово-фінансової діяльності обліку та звітності ТУ ДСА України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію за щорічні основні відпустки, загалом за 52 календарних дні.

Судом встановлено, що загальна кількість календарних днів, відпрацьованих позивачем за 12 місяців складає 338 календарних днів, за які їй було нарахована суддівську винагороду у розмірі 492 247,33 грн: - лютий 2020 р. - 52 465 грн. 92 коп.; - березень 2020 р. - 30 244 грн. 29 коп.; - квітень 2020 р. - 81 978 грн. 00 коп.; - травень 2020 р. - 21 573 грн. 16 коп.; - червень 2020 р. - 21 927 грн. 55 коп.; - липень 2020 р. - 28 338 грн. 00 коп.; - серпень 2020р. - 32 001 грн. 11 коп.; - вересень 2020 р. - 81 978 грн. 00 коп.; - жовтень 2020 р. - 53 664 грн. 47 коп.; - листопад 2020 р. - 31 349 грн. 83 коп.; - грудень 2020 р. - 36 574 грн. 80 коп.; - січень 2021 р. - 20 252 грн. 20 коп.

За наведених обставин середньоденна суддівська винагорода позивача (з урахуванням вимог п. 7 Порядку №100) має бути розрахована таким чином: 492 347,33 грн : 338 кал. дн. = 1 456 грн. 65 коп.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 1 456,65 грн. Зокрема, сума середньоденної суддівської винагороди (заробітної плати) має бути помножена на кількість днів невикористаної відпустки: 1 456,65 грн. х 52 кал. дн. = 75 745 грн. 80 коп.

Отже, відповідачем, на підставі наказу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області № 02-КГ від 26.02.2021 проведено повний розрахунок по заробітній платі, а саме нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку 52 календарні дні у сумі 75 745,80 грн, з урахуванням всіх податків та зборів, які повинні бути сплачені з даної суми, а відтак позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено у ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачами судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, Державна судова адміністрація України про стягнення заробітної плати - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко